Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №296/3837/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3837/26

2/296/3144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасюк К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Горностай Л.Ф.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи: Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 (далі відповідач) батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідачки на користь позивачки, як особи, у сім`ї якої фактично проживає дитина та яка здійснює її утримання, аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого подружжя має двох повнолітніх дітей. Із 2019 року у їхній сім`ї постійно проживає малолітня ОСОБА_3 , яка була передана до сім`ї ОСОБА_5 за згодою її матері - ОСОБА_2 .. Відповідачка через зловживання спиртними напоями не забезпечувала належних умов для проживання дитини, її виховання та розвитку.

Позивач стверджувала, що з 2019 року малолітня ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні ОСОБА_1 та її чоловіка, які забезпечують дитині належні побутові умови, харчування, одяг, навчання, медичний догляд і позашкільний розвиток. Натомість ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків: матеріально дитину не утримує, участі у її вихованні не бере, станом здоров`я, навчанням і повсякденним життям не цікавиться, належного емоційного зв`язку з нею не підтримує. Відповідач неодноразово надавала ОСОБА_1 довіреності на представництво інтересів доньки.

З огляду на тривале проживання дитини у стабільному сімейному середовищі, з метою захисту прав неповнолітньої ОСОБА_3 , та намір родини ОСОБА_5 у подальшому ініціювати оформлення усиновлення дитини, позивач просила вимоги позовної заяви задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що дитина постійно проживає у її сім`ї, має усе необхідне для гармонійного розвитку. Стверджує, що не перешкоджала спілкуванню ОСОБА_6 з матір`ю та вважає важливим збереження між ними родинного зв`язку. Водночас відповідачка протягом тривалого часу не вжила достатніх заходів для відновлення належних відносин із донькою та повернення до систематичного виконання батьківських обов`язків.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо доньки. Пояснила, що наразі не має достатніх матеріальних можливостей забезпечувати дитину всім необхідним та належним чином виконувати батьківські обов`язки. Визнала, що зловживає алкогольними напоями.

Заслухана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила, що тривалий час проживає у сім`ї позивачки, де має власну кімнату, належні умови для навчання і відпочинку. Дитина зазначила, що не бажає спілкуватися з рідною матір`ю - ОСОБА_2 .

Представник третьої особи ОСОБА_7 підтримала вимоги позовної заяви виходячи з якнайкращих інтересів дитини.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Житомирі народилася ОСОБА_3 , батьками зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області.

Зі змісту витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що актовий запис про народження №1161, складеного 29 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, відомості про батька дитини внесені згідно із частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до характеристики, виданої ліцеєм №14 міста Житомира 06 лютого 2023 року, ОСОБА_3 навчається у даному закладі з першого класу, характеризується як дисциплінована, уважна, активна, самостійна та врівноважена учениця, має достатній і середній рівні навчальних досягнень, розвинене образне й творче мислення, сумлінно виконує громадські доручення та бере активну участь у житті класу і ліцею. Дитина користується повагою серед однокласників, має багато друзів і підтримує доброзичливі стосунки з учнями. У характеристиці також зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приділяють належну увагу вихованню й навчанню ОСОБА_6 , відвідують батьківські збори та постійно цікавляться її шкільним життям і успіхами.

Із наданих нотаріально посвідчених документів убачається, що ОСОБА_2 неодноразово уповноважувала ОСОБА_1 представляти інтереси її доньки. Зокрема, довіреністю від 03 травня 2019 року, виданою строком на п`ять років, ОСОБА_1 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_3 у державних установах, закладах освіти й охорони здоров`я, органах місцевого самоврядування, оформлювати документи, вирішувати питання лікування, навчання, виїзду за кордон та вчиняти інші необхідні дії в інтересах дитини. Крім того, заявою від 29 червня 2021 року ОСОБА_2 надала згоду на поїздку доньки до Єгипту в супроводі ОСОБА_1 та уповноважила її вирішувати під час поїздки питання, пов`язані із життям, безпекою й охороною здоров`я дитини.

Рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради від 18 червня 2026 року № 1862 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 . У висновку зазначено, що дитина з 2019 року проживає у сім`ї ОСОБА_1 , яка займається її утриманням і вихованням, забезпечує належні побутові умови, навчання, лікування та всебічний розвиток. За результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_6 має окрему кімнату, облаштовану меблями та побутовою технікою, і забезпечена належними та комфортними умовами для проживання. Орган опіки також урахував відсутність належної участі матері у житті й утриманні дитини та, виходячи з інтересів ОСОБА_6 , дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Свідок ОСОБА_9 , яка є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , у судовому засіданні пояснила, що протягом кількох років до 2019 року мати дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , відомості про якого були внесені до актового запису про народження як про батька дитини, зловживали спиртними напоями та не забезпечували ОСОБА_6 належних умов для проживання і виховання. За словами свідка, родичі неодноразово намагалися підтримати цю сім`ю, надавали кошти, продукти та іншу допомогу, прагнули вплинути на поведінку дорослих і забезпечити потреби дитини, однак такі заходи не дали належного результату. Через постійні проблеми та небажання батьків змінювати спосіб життя спілкування з ними з часом фактично припинилося. У 2019 році сусіди повідомили родичам, що ОСОБА_6 самостійно перебуває на вулиці без нагляду дорослих, має неохайний вигляд та просить їсти. Після цього саме близькі родичі дитини ініціювали її вилучення із небезпечного середовища та почали шукати сім`ю, яка могла б забезпечити їй належний догляд. На прохання допомогти відгукнулося подружжя ОСОБА_5 , у сім`ї яких ОСОБА_6 надалі почала проживати.

Свідок ОСОБА_11 , рідна тітка дитини, надала подібні за змістом показання, зазначивши, що тривалий час намагалася допомагати сестрі та племінниці, підтримувала їх матеріально, купувала необхідні речі й продукти, однак мати дитини та її брат ОСОБА_10 , які перебували у цивільному шлюбі, продовжували зловживати спиртними напоями, а потреби ОСОБА_6 залишалися без належної уваги. Свідок пояснила, що ситуація особливо загострилася у 2019 році, коли від сусідів стало відомо, що дитина часто перебуває сама, без догляду, ходить вулицею голодною та фактично залишена напризволяще. Усвідомлюючи реальну загрозу для здоров`я і нормального розвитку дитини, вона разом з іншими родичами наполягла на тому, щоб ОСОБА_6 забрали від матері. Оскільки власними силами родичі не могли забезпечити дитині постійне проживання та повноцінний догляд, було прийнято пропозицію сім`ї ОСОБА_5 , яка погодилася прийняти ОСОБА_6 до себе та надалі взяла на себе турботу про неї.

Свідок ОСОБА_12 , мати чоловіка позивачки, у судовому засіданні пояснила, що була безпосереднім свідком появи ОСОБА_6 у сім`ї ОСОБА_5 . За її словами, на той час дитина перебувала у вкрай занедбаному санітарно-гігієнічному стані: була немита, у брудному одязі, голодна та потребувала невідкладної турботи. Відтоді всі члени сім`ї спільно почали забезпечувати дитині належний догляд, купували одяг і взуття, готували її до навчання, супроводжували до лікарів, займалися лікуванням та відновленням здоров`я. Свідок зазначила, що, коли ОСОБА_6 була молодшою, вона особисто допомагала водити її на гуртки, заняття та до медичних закладів. Нині дитина проживає у стабільному й доброзичливому сімейному середовищі, оточена увагою та турботою, має належні умови для навчання, відпочинку і розвитку, відвідує гуртки, має друзів та сприймає сім`ю ОСОБА_5 як близьку і рідну.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятій Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 слідує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно статей 18, 19 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 з 2019 року постійно проживає у сім`ї ОСОБА_5 , які фактично здійснюють її виховання, утримання та забезпечують усім необхідним. Упродовж цього часу ОСОБА_2 належної участі у житті доньки не брала, матеріальної допомоги на її утримання не надавала, станом здоров`я, навчанням, розвитком та повсякденними потребами дитини не цікавилася. Водночас відповідачка неодноразово уповноважувала ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_6 у закладах освіти, охорони здоров`я та інших установах, фактично поклавши на неї вирішення основних питань, пов`язаних із життям і вихованням дитини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, думку дитини та представника органу опіки і піклування, суд установив, що відповідачка протягом тривалого часу свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не виявляла належної турботи про фізичний, духовний і моральний розвиток доньки та не вживала реальних заходів для відновлення належних відносин із нею. Наразі ОСОБА_6 тривалий час проживає у стабільному та безпечному сімейному середовищі, забезпечена належними житлово-побутовими умовами, навчанням, медичним доглядом, емоційною підтримкою та можливостями для всебічного розвитку, а сім`ю ОСОБА_5 сприймає як свою родину. Відповідачка в судовому засіданні визнала позов, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав та підтвердила, що не має можливості належним чином забезпечувати дитину.

Враховуючи тривалість невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, відсутність позитивних змін у її ставленні до виховання та утримання доньки, висновок органу опіки і піклування, а також необхідність забезпечення стабільності й визначеності правового становища дитини, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Згідно частин 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (Частини 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка працює, а тому спроможна сплачувати аліменти на утримання дитини.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 березня 2026 року і до повноліття дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. П. Маслак