Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №278/2266/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/2266/25

Категорія 285

1-кп/295/788/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060410000117 від 07.02.2025, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічани Житомирського району Житомирської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який є особою з інвалідністю 3-ої групи загального захворювання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У зв`язку із воєнною агресією військ російської федерації, на території України указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 із 08.02.2025 на строк – 90 діб.

Так, ОСОБА_5 , який перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ), пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої 13.05.2024 визнаний придатним до військової служби, про що видано довідку військово-лікарської комісії від 13.05.2024 №2179/24, після чого йому 12.01.2025 вручено повістку про необхідність прибуття 13.01.2025 о 19 годині 00 хвилин за викликом до пункту мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання.

У цей же день та час у ОСОБА_5 , який перебував біля будинку АДРЕСА_2 виник протиправний умисел, спрямований на ухилення від проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період, у зв`язку із чим ОСОБА_5 від отримання вказаної повістки відмовився, про що працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання повістки та ознайомлено ОСОБА_5 зі змістом ст. 336 КК України.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, 13.01.2025 та у наступні дні ОСОБА_5 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, залишившись при цьому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Окрім цього, 01.03.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено спробу повторно вручити ОСОБА_5 повістку про необхідність прибуття 02.03.2025 о 17 годині 00 хвилин за викликом до пункту мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, у цей день та час, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки, про що складено акт відмови від отримання повістки та ознайомлено останнього зі змістом ст. 336 КК України, а в подальшому 02.03.2025 та у наступні дні ОСОБА_5 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних причин, та таким чином, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам злочину. Зазначив, що від отримання повісток він відмовився через ряд хронічних хвороб, які потребують постійного лікування, на даний час він є особою з інвалідністю 3-ої групи, просив суворо його не карати.

Окрім повного визнання вини, винуватість ОСОБА_5 підтверджується сукупністю доказів, які безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду кримінального провадження, а саме: показаннями обвинуваченого, свідка та письмовими документами.

Так, свідок ОСОБА_7 , який працює у ІНФОРМАЦІЯ_5 , показав, що у 2024 чи 2025 році він став очевидцем того як ОСОБА_5 у кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_6 після проходження військово-лікарську комісію відмовився від отримання повістки, при цьому здійснювалася відеофіксація. Хто саме вручав ОСОБА_5 повістку не пам`ятає, він підписував акт відмови, обвинуваченого попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від отримання повістки.

Судом безпосередньо досліджено надані прокурором на підтвердження вини обвинуваченого наступні письмові документи:

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , видане ОСОБА_5 (а.с. 84);

- розписка від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_5 , команда № НОМЕР_2 з наказом з`явитися 13.01.2025 о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 86);

- акт відмови від отримання повістки від 13.01.2025 (а.с. 87);

- довідка військово-лікарської комісії від 13.05.2024 № 2179/24, якою ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби у десантно-штурмових військах, морської піхоти, підрозділів ССО (а.с. 88);

- лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.03.2025 № 3111 про повторне зарахування ОСОБА_5 у команду 169 НЦ на відправку та 01.03.2025 запропоновано отримати «бойову» повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, проте ОСОБА_5 від отримання повістки на відправку відмовився (а.с 89);

- розписка повістки на відправку на ім`я ОСОБА_5 , команда № 169 НЦ із наказом з`явитися 02.03.2025 о 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 90);

- акт відмови від отримання повістки від 01.03.2025 (а.с. 91);

- протокол огляду предмету (відео) від 27.03.2025, яким оглянуто паперовий конверт, при відкритті якого всередині виявлено один оптичний DVD-R диск. При відкритті файлу export-19vno встановлено, що камера фіксує розмову працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , працівника поліції та ОСОБА_8 . У ході спілкування ОСОБА_5 повідомлено про повістку від 01.03.2025 та про те, що останньому потрібно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 02.03.2025 за адресою: АДРЕСА_3 для відправки до навчального центру. В подальшому ОСОБА_5 відмовився отримувати повістку, після чого йому роз`яснено про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України, а також, що у присутності поліції щодо нього буде складено акт відмови (а.с. 108-111).

Крім того судом досліджено надані сторонами наступні документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025060410000117 від 07.02.202523 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України (а.с. 80-81);

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 про кримінальне правопорушення від 05.02.2025 № 1819 (а.с.82-83);

- характеризуючі особу ОСОБА_5 документи (а.с. 101-107); копія паспорта ОСОБА_5 (а.с. 85); картку фізичної особи-платника податків (а.с. 85 зворот);

- медичні документи обвинуваченого, а саме: консультаційний висновок спеціаліста від 25.05.2022 (а.с. 93); консультаційний висновок спеціаліста від 07.06.2022 (а.с. 94); консультаційний висновок спеціаліста від 09.06.2022 (а.с. 95); консультаційний висновок спеціаліста від 18.10.2022 (а.с. 96); консультаційний висновок спеціаліста від 05.06.2024 (а.с. 97, 139); консультаційний висновок спеціаліста від 16.07.2024 (а.с. 98); консультаційний висновок спеціаліста від 06.09.2024 (а.с. 99, 140, 144); консультаційний висновок спеціаліста від 07.11.2024 (а.с. 100); консультаційний висновок спеціаліста від 13.06.2024 (а.с. 138); виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 727 (а.с. 141); консультація ревматолога від 07.01.2025, 14.01.2025 (а.с. 142-143); виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 6026, № 13097 (а.с. 145-146); довідка військово-лікарської комісії від № 2025-0624-1035-0333-3 від 24.06.2025, якою встановлено тимчасову непридатність ОСОБА_5 до військової служби до 24.07.2025 (а.с. 147); довідку військово-лікарської комісії від № 2025-0414-1210-4942-3 від 14.04.2025, якою встановлено придатність ОСОБА_5 до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 148); витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10468/26/741/В, яким ОСОБА_5 встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання (а.с. 149-150); картку обстеження та медичного огляду (а.с. 160-161).

Інші досліджені судом документи не впливають на правильність кваліфікації діяння, не спростовують наявність складу злочину та вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 336 КК України, натомість враховані судом при обранні міри покарання, як характеризуючі особу обвинуваченого дані.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості, безпосередньо дослідивши усі докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, здобуті у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, порушень вимог статтей 87 та 99 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, тому суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Письмові документи, які мають доказове значення в розумінні ст. 84 КПК України, містять фактичні дані, що отримані з дотриманням встановленого порядку, є достатніми і беззаперечними, підтверджують вину обвинуваченого та доводять фактичні обставини кримінальних правопорушень у межах висунутого обвинувачення, не грунтуються на доказах, що визнані судом недопустимими та не отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд покладає їх в обґрунтування обвинувального вироку.

Покази свідка ОСОБА_7 , які є послідовними, незмінними та логічними, судом беруться до уваги, як правдиві та такі, що узгоджуються з іншими письмовими документами.

Від допиту свідка ОСОБА_9 прокурор відмовилася.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10468/26/741/В від 29.01.2026, ОСОБА_5 із 08.01.2026 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 03.03.2026, дійсне до 31.01.2027.

Згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_10 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації, як особі з інвалідністю 3-ої групи.

За таких обставин, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні та зіставленні всіх фактичних обставин справи, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів їх достатності та взаємозв`язку у відповідності до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого повністю та кваліфікує його умисні дії за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, є нетяжким кримінальним правопорушенням у сфері забезпечення призову та мобілізації.

Також суд бере до уваги обставини, характер та ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_5 , відомості про особу обвинуваченого, який раніше несудимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, має інвалідність 3-ої групи загального захворювання, має ряд хронічних хвороб, є обмежено придатним до військової служби, згідно з військово-обліковим документом ОСОБА_11 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснив добровільний внесок на підтримку ЗСУ, за місцем поживання характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, здійснення добровільного внеску на потреби ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що на підставі наявного у ОСОБА_5 діагнозу М54.14 йому встановлено 3-ю групу інвалідності з 29.01.2026 із проходженням повторного оцінювання та надано відстрочку від мобілізації до 08.01.2027. Вказані обставини беруться судом до уваги при призначенні покарання, оскільки свідчать про наявність стійких порушень здоров`я, хронічних захворювань, які потребують постійного лікування та обмежують життєдіяльність обвинуваченого та суттєво впливають на суттєво впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину та істотно знижують ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Беручи до уваги ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має інвалідність 3-ої групи, що підтверджується відповідними медичними документами, його щире каяття та визнання вини, критичне ставлення до вчиненого, позитивну характеристику за місцем поживання, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільне здійснення грошового переказу на потреби ЗСУ, зважаючи на те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи позицію державного обвинувача, яка вважала за можливе застосування ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку щодо обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 336 КК України з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

На переконання суду саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Водночас суд враховує останні за часом правові позиції Верховного Суду (постанови від 18.02.25 у справі № 226/1856/23, від 10.04.25 у справі № 750/14407/23) про можливість застосування ст. 75 КК України під час воєнного стану при визначенні покарання за ст. 336 КК України (звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК України протягом іспитового строку має виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання).

Верховний Суд підтримав позицію, що навіть можливе бронювання у майбутньому є підставою для застосування ст. 75 КК України, відтак оскільки ОСОБА_5 є особою, яка має відстрочку від призову на військову службу відповідно до Закону, застосування інституту звільнення від відбування покарання продемонструє суспільству додержання державою, її представниками законодавства про мобілізацію і не створить негативного враження про їх бездіяльність.

Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Зважаючи на призначене судом покарання та процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 336 КК України, ст. ст. 368 - 371, 373-374, 382, 394 - 395, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирати.

Речовий доказ - диск DVD-R із відеозаписом вручення повістки - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя