Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №214/4452/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4452/26

2/214/4514/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2023 року у розмірі 15 146 грн. 99 коп., з яких: сума кредиту - 3 497 грн. 56 коп., сума процентів за користування кредитом - 11 649 грн. 43 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 квітня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 4 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, тобто до 23 квітня 2024 року, зі сплатою відсотків, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором в результаті відступлення кредитором свого права вимоги до боржника. Зокрема, 24 травня 2024 року було укладено Договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2023 року на загальну суму 15 146 грн. 99 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 3 497 грн. 56 коп., сума заборгованості за процентами – 11 649 грн. 43 коп.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду, що у період з 29 квітня 2023 року по 24 травня 2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 11 388 грн. 53 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 502 грн. 44 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 886 грн. 09 коп.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву. Разом із тим, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 .

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та через представника надав до суду відзив на позовну заяву з якого убачається, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення процедури верифікації відповідача, позивачем не доведено підписання Кредитного договору з відповідачем. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора «B615» відповідачеві, не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора та не надано доказів отримання кредитних коштів від первісного кредитодавця. Відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність Кредитного договору №3638917 від 29.04.2023 року, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Разом з тим, розрахунок складений з порушенням законодавства. Відсотки нараховані поза межами розумності та справедливості у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже значно перевищують розмір тіла кредиту. За непідтвердженим розрахунком заборгованості, що був наданий позивачем, за Кредитним договором здійснено оплату у загальному розмірі 11 388 грн. 53 коп., а відтак, представник відповідача вважає, що зазначену сплату необхідно вирахувати із суми тіла кредиту. Таким чином, заборгованість за Кредитним договором №3638917 від 29.04.2023 року відсутня. Позивачем також не підтверджено факт відступлення права вимоги до відповідача за Кредитним договором №3638917 від 29.04.2023 року. Таким чином, представник відповідача вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої Кредитний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Часткова сплата відповідачем основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Відповідач, оформлюючи Кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна» https:/credit7.ua, у тому числі через Мобільний додаток «Credit7», реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, Відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалось в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Таким чином, факт укладення Кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з яких убачається, що відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність Договору №3638917 від 29.04.2023 року, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, а, відтак, правові підставі для задоволення позовної заяви - відсутні.

Інших заяв по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, 29 квітня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 4 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, тобто до 23 квітня 2024 року, зі сплатою відсотків кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 2,00% в день, знижена процентна ставка – 0,01% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 30 341,06% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7 062,13% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32 800 грн. 00 коп.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 30 412 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором – В615.

Згідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та 29 квітня 2023 року відповідач на вказану банківську картку отримав грошові кошти у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість відповідача за Договором №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2023 року за період з 29 квітня 2023 року по 23 квітня 2024 року становить 15 146 грн. 99 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 3 497 грн. 56 коп., сума заборгованості за процентами – 11 649 грн. 43 коп.

Разом з тим, з розрахунку убачається, що відповідачем здійснено оплати на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 11 388 грн. 53 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 502 грн. 44 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 886 грн. 09 коп.

24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Згідно до Реєстру боржників до Договору Факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 15 146 грн. 99 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 3 497 грн. 56 коп., сума заборгованості за процентами – 11 649 грн. 43 коп.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, судом установлено, що 29 квітня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір №3638917 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в якому останній при оформленні вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, номер паспорту, ким і коли виданий, номери мобільних телефонів, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, тощо) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення Кредитного договору від його імені, відповідачем та його представником не надано.

При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що на його картковий рахунок № НОМЕР_1 не було перераховано кредитних коштів у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Також стороною відповідача не було надано суду виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою. Тобто відповідач та його представник не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Натомість, згідно до витребуваної судом інформації від АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та 29 квітня 2023 року відповідач на вказану банківську картку отримав грошові кошти у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання Кредитного договору №3638917 від 29.04.2023 року та отримання відповідачем 29 квітня 2023 року кредитних коштів у розмірі 4 000 грн. 00 коп. на умовах, що визначені укладеним Договором.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Кредитний договір №3638917 від 29.04.2023 року в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних останнього, проте останній не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені Кредитним договором, кошти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 146 грн. 99 коп., з яких: суми заборгованості за основним боргом – 3 497 грн. 56 коп., суми заборгованості за процентами – 11 649 грн. 43 коп.

Разом з тим, представник відповідача вказує, що умови Кредитного договору є несправедливими та всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що розмір процентів має бути зменшений.

Так, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

При цьому, відповідач розумів розмір процентів та погоджувався з ним, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Позивачем нараховувались проценти за користування кредитом у межах строку дії договору та в розмірі визначеному умовами договору, й таке нарахування відповідачем не спростовано, й правові підстави для зменшення такого розміру відсутні.

Відтак, суд не погоджується із запереченням представника відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

Щодо посилання представника відповідача, що розрахунок позивача є недоведеним, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, стороною відповідача не надано суду власного обґрунтованого та підтвердженого розрахунку заборгованості, тому такі заперечення є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

При цьому, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що вартість правничої допомоги в сумі 10 000 грн. 00 коп. з огляду на малозначність справи та складність написання процесуального документу є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Подані позивачем документи не містять унікальної чи надмірно складної правової аргументації, а їх зміст значною мірою ґрунтується на типовій судовій практиці та стандартних правових конструкціях. Враховуючи вищевикладене, просить зменшити розмір судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було надано: Договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Заявку №18171 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 23.03.2026 року, Акт №18171 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 21.04.2026 року, щодо вартості послуг на суму 10 000 грн. 00 коп., яка включає в себе: зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства та судової практики, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом, письмова юридична консультація, проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання письмових доказів у цивільному процесі, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3638917 від 29.04.2023 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до суду першої інстанції, складання та оформлення інших документів, які необхідні для розгляду цивільної справи в суді, представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3638917 від 29.04.2023 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Столітнього М.М.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи заперечення представника відповідача, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак не потребує від представника позивача додаткових зусиль у наданні правничої допомоги, зокрема, таких як участь у судових засіданнях, враховуючи надані представником позивача докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задоволено повністю, суд приходить до висновку, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути зменшеним до 7 000 грн. 00 коп.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.205, 207, 512, 516, 526, 610, 612, 626-628, 638, 639, 1046, 1047 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 23, 77, 78, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) суму заборгованості за Кредитним договором №3638917 від 29.04.2023 року у розмірі 15 146 грн. 99 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 3 497 грн. 56 коп., сума заборгованості за процентами – 11 649 грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.