Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №161/17259/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17259/26

Провадження № 2-о/161/540/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

за участю заявниці – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 07 червня 2018 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області розірвано шлюб між нею та ОСОБА_3 (на момент ухвалення рішення — ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу заінтересована особа продовжує систематично переслідувати її, з`являтися до помешкання та порушувати право на спокійне життя.

Вказує, що постійно потерпає від психологічного та фізичного насильства (погрози життю, нецензурна лексика, шарпання) у присутності спільних малолітніх дітей — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким заборонити йому наближатися на відстань ближче 200 метрів до її місця проживання, навчання, роботи; розшукувати, переслідувати та спілкуватися в будь-який спосіб; вести листування, телефонні переговори та контактувати через соціальні мережі чи месенджери особисто або через третіх осіб.

Заявниця в судовому засіданні заяву підтримала, просила задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, проте 17.08.2026 на адресу суду надіслав письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за його відсутності. У поясненнях зазначив, що з жовтня 2024 року по теперішній час є військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв`язку з чим не має змоги прибути в судове засідання. Проти задоволення заяви заперечує, вказує, що колишня дружина перешкоджає йому в спілкуванні з дітьми та при кожній спробі зустрічі штучно звинувачує в домашньому насильстві, викликаючи поліцію. Зазначив, що ОСОБА_1 свідомо не дотримується умов рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 540-2 від 26.09.2024, яким визначено порядок його участі у вихованні дітей. На підтвердження доводів долучив посвідчення учасника бойових дій та копію рішення виконавчого комітету.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та доводи сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 цього Закону обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 761/44907/24 Верховний Суд зазначив, що докази, які додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків для безпеки постраждалої особи, вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Докази мають стосуватися обґрунтованих побоювань, що особа (кривдник) здатна вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якій його формі: психологічній, фізичній, економічній тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого чи нелюдського поводження з боку заінтересованої особи щодо заявника, яке спричиняє сильні фізичні та душевні страждання, тривалості й систематичності протиправної поведінки кривдника, а також того, що кривдник не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії щодо заявника та не бажає змінювати свою поведінку, у зв`язку із чим існує ризик продовження таких дій і застосування обмежувального припису є обґрунтованим.

Згідно постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22, обмежувальний припис за суттю є не заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2015 року.

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2018 року.

За час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також сторони мають спільного сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Постановою Волинського апеляційного суду від 08 липня 2024 року у справі № 161/7255/24 апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_4 , яким заборонено йому: - наближатися на відстань ближче 10 метрів до квартири в якій проживає заявниця, місце навчання, роботи, та інших громадських місць перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку, соціальні мережі, месенджери, інтернет додатки особисто і через третіх осіб, окрім листування через менеджер «Viber» з приводу питань пов`язаних з реалізацією батьківських прав та обов`язків щодо спільних малолітніх дітей (а.с.20-26).

Постановою Луцького міськрайонного суду від 03.08.2026 у справі №161/13105/26, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 (а.с. 9-10).

12.06.2026 поліцейським винесено термінові заборонні приписи стосовно ОСОБА_2 серії ЕТ №110667, №110665, №110666 (а.с.11).

Отже, судом встановлено, що між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 існують конфліктні відносини, однак, наведені обставини свідчать про те, що дані конфліктні ситуації та поведінка, отримала відповідну правову оцінку в установленому законом порядку. Водночас сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису не звільняє суд від обов`язку оцінити наявність на момент розгляду заяви ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та необхідність застосування саме обмежувального припису як спеціального тимчасового заходу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, застосування обмежувального припису можливе лише за умови встановлення сукупності доказів, які підтверджують наявність реального або потенційного ризику повторного насильства, а не лише конфліктних сімейних відносин чи суб`єктивного сприйняття сторони.

Заявницею не надано суду достатніх доказів того, що після застосування до ОСОБА_2 заходів реагування у зв`язку з установленими фактами домашнього насильства останній продовжує вчиняти щодо неї насильницькі дії або що існує реальна та безпосередня загроза їх повторення, яка потребує встановлення додаткових обмежень на тривалий строк.

Зокрема, наведені заявницею обставини щодо переслідування, появи за місцем її проживання, погроз, вживання нецензурної лексики та шарпання суд оцінює у сукупності з наданими доказами та з урахуванням того, що окремі факти насильницької поведінки вже були предметом розгляду в межах провадження про адміністративні правопорушення.

При цьому доказів вчинення ОСОБА_2 після винесення термінових заборонних приписів 12 червня 2026 року нових дій, які б свідчили про невиконання встановлених обмежень, продовження переслідування заявниці або виникнення нової загрози її життю чи здоров`ю, суду не надано.

ОСОБА_2 з жовтня 2024 року є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, постійно виконує обов`язки військової служби, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій та матеріалами справи. Враховуючи особливий правовий режим воєнного стану та специфіку військової служби, заінтересована особа перебуває у стані об`єктивного територіального та режимного обмеження пересування.

Суд також бере до уваги, що сторони мають двох спільних малолітніх дітей — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 540-2 від 26 вересня 2024 року визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дітей.

Отже, спірні відносини між сторонами мають характер конфлікту щодо реалізації батьківських прав та виконання встановленого порядку участі батька у вихованні дітей. Наявність такого конфлікту сама по собі не свідчить про існування ризику продовження домашнього насильства та не може бути достатньою підставою для застосування обмежувального припису.

Вирішуючи питання про доцільність застосування заявлених заходів, суд виходить із необхідності дотримання принципу пропорційності та балансу між правом заявниці на безпеку і правами заінтересованої особи на участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми. Обмежувальний припис не може використовуватися як спосіб вирішення спору між батьками щодо порядку спілкування з дітьми або як додатковий захід впливу на особу після притягнення її до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча матеріалами справи підтверджується наявність у минулому фактів протиправної поведінки ОСОБА_2 , заявницею не доведено наявності на час розгляду справи такого ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, який зумовлював би необхідність застосування до заінтересованої особи обмежувального припису строком на шість місяців із встановленням заявлених обмежень.

Враховуючи, що обмежувальний припис є крайнім превентивним інструментом, а наявність поточної невідворотної небезпеки на момент розгляду справи не підтверджена належними та допустимими доказами, суд не вбачає достатніх правових та фактичних підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 259, 263–265, 350-1–350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса прожвиання: АДРЕСА_3 .

Суддя Луцького міськрайонного суду А. В. Олексюк