Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №947/24107/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1024/26

Справа № 947/24107/21

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» в особі свого представника Агабалаєвої Яни Валеріївни

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Салтан Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль,

в с т а н о в и в :

10.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просила визнати за нею право приватної власності на автомобіль марки – мікроавтобус VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , посилаючись на те, що під час підписання договору від 15.12.2018 року між сторонами була досягнута згода щодо істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля у лізинг, проте відповідач, ОСОБА_2 , ухиляється від його письмового оформлення та нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим позивач не може користуватися транспортним засобом в повному обсязі, так як обмежена як власник у праві володіння, користування та розпорядження зазначеним автомобілем, що належить їй на праві власності на підставі зазначеного договору.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль марки – мікроавтобус VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30.09.2025 Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (рішення про зміну найменування та типу акціонерного товариства на підставі рішення від 24 листопада 2018 року) в особі свого представника Агабалаєвої Яни Валеріївни звернулося до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» в особі свого представника Агабалаєвої Яни Валеріївни просить змінити рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 в мотивувальній його частині відповідно до аргументів даної апеляційної скарги, а також стягнути зі ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» судові витрати за апеляційне оскарження судового рішення.

Доводами апеляційної скарги є те, що АТ «Укрсиббанк» не було залучено до участі у даній справі, апеляційна скарга подається після закінчення апеляційного розгляду справи в порядку ст. 370 ЦПК України, оскільки банк вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 має бути відмовлено, однак банк не має процесуальної можливості подати касаційну скаргу на постанову від 04.04.2023, так як згідно з положеннями ч. 4 ст. 389 ЦПК України необхідною є подача саме апеляційної скарги, коли порушення процесуальних прав банку вже мало місце на стадії ухвалення рішення місцевим судом.

Скаржник повідомив, що в межах даної справи, де ухвалене оскаржуване рішення, вирішується питання щодо майна боржника ОСОБА_2 , на яке накладено арешт у виконавчому провадженні 64302936 на користь кредитора-обтяжувача АТ «Укрсиббанк» і таким чином рішення у даній цивільній справі безпосередньо стосується майнових прав та інтересів банку у правовідносинах між банком та ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спір в даній справі стосується автомобіля, який обтяжений арештом та є потенційним об`єктом звернення стягнення в межах виконавчого провадження щодо стягнення боргу з боржника ОСОБА_2 на користь банку, то в такому випадку має враховуватися практика Верховного Суду щодо обов`язкового залучення іпотекодержателя (обтяжувача майна) до спору, який стосується іпотечного майна.

Посилається на постанову Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 310/14016/13-ц, в якій зазначено, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість забезпечення повного та своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором та впливає на можливість банку звернути стягнення на таке майно.

Скаржник погоджується із відмовою у задоволенні позову, що ухвалена судом першої інстанції, однак не погоджується з мотивами такої відмови, у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 про захист її права та інтересу як власника автомобіля, зловживання матеріальними правами з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із залученням адвоката Стецюка С.Б., який є членом сім`ї позивача та почергово представляє інтереси як позивача, так і відповідача у різних судових та виконавчих провадженнях, що пов`язані з майновими правами та інтересами банку; обрання позивачем неналежного способу захисту її порушеного права/інтересу.

Також, скаржник звертає увагу на недобросовісність боржника ОСОБА_2 , який через відчуження автомобіля на користь ОСОБА_1 намагається уникнути звернення на нього стягнення в межах виконавчого провадження, де банк є стягувачем.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судове засідання 11.08.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки отримала судову повістку-повідомлення на 11.08.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 183), відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 193), скаржник АТ «УКРСИББАНК» та їх представник ОСОБА_4 – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 11.08.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Елелктронний суд» 12.06.2026 о 07:58:14 та 7:54:44 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 191-191зв.), не з`явилися.

Крім того, від 30.07.2026 представник скаржника – Агабалаєва Я.В. подала через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі, вимоги за апеляційною скаргою банк підтримує в повному обсязі.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 1, 3, 4 ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 15 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу легкового автомобілю у лізинг.

Відповідно до зазначеного договору, наданого суду першої інстанції, ОСОБА_2 (в подальшому – Лізингодавець) передав належний йому на праві приватної власності легковий автомобіль марки – мікроавтобус VOLKSWAGEN MULTIVAN, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі – Автомобіль) у платне користування ОСОБА_1 (у подальшому – Лізингоодержувач), з послідуючим оформленням, після проведення позивачем повного розрахунку за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2018 року, на позивача права власності на зазначений автомобіль.

Легковий автомобіль марки – мікроавтобус VOLKSWAGEN MULTIVAN, перебував власністю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8047 у м. Київ 08 листопада 2018 року.

Згідно із зазначеним договором від 15 грудня 2018 року передача автомобіля у лізинг відбулася з дати підписання зазначеного договору, а саме – 15 грудня 2018 року.

На виконання договору купівлі-продажу автомобіля у лізинг від 15.12.2018 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, комплект ключів від нього та отримав від позивача авансовий платіж.

Загальна вартість автомобіля за договором лізингу від 15 грудня 2018 року передбачалася, згідно із домовленістю сторін, у розмірі – 129 012 (сто двадцять дев`ять тисяч дванадцять) грн, еквівалент 5 200 (п`ять тисяч двісті) доларів США.

Сторонами була досягнута домовленість, що по закінченню проведення розрахунків між Лізингоодержувачем та Лізингодавцем, за зазначеним Договором, а саме у термін до 15 грудня 2020 року, Лізингодавець передає ОСОБА_1 , автомобіль у власність шляхом укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на автомобіль слід відмовити.

Скасовуючи вказане судове рішення та задовольняючи позовні вимоги за доводами апеляційної скарги позивачки, колегія суддів застосувала до виниклих спірних праводносин сторін наступне.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Як зазначено у частини 1 та 2 статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина 2 статі 220 ЦК України).

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Тому колегія суддів вважала, що позивачем ОСОБА_1 доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що вона у повному розмірі, передбаченому договором купівлі-продажу, провела розрахунок з відповідачем 10 грудня 2020 року, а саме, сплатила 129 012 грн, що еквівалентно 5 200 дол. США, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 10 грудня 2020 року, проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що знайшло своє підтвердження у суді.

Також колегія суддів зазначила, що у даному випадку позивачем ОСОБА_1 доведено належним чином, що відповідачем ОСОБА_2 порушено її право власності на спірний автомобіль, а тому у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України право позивача підлягає судовому захисту.

Щодо права заявника на перегляд в апеляційному порядку рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2021, то колегія суддів зазначає, що згідно норм ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заявником надано суду копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.06.2016 року, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» місце знаходження м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором №11259174000 від 27.07.2007 р., яка станом на 01.02.16 року становить 92857,45 (дев`яносто дві тисячі вісімсот п`ятдесят дол.США 45 центів) доларів США, з яких 73123,61 дол. США - заборгованість за кредитом; 19733,84 дол. США заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом.

Стягнуто зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_4 ) в рівних частках з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк (рахунок № НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 ( три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн 54 коп.) гривень.

Судом під час ухвалення вказаного рішення було встановлено, що згідно з кредитним договором № 11259174000 від 27.11.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») надав відповідачу ОСОБА_2 кредит - грошові кошти у розмірі 90600,00 дол. США із строком повернення не пізніше 27.11.37 року, зі сплатою зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,2% в сумі та строки відповідно до графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, від 27.11.2007 року № 11259174000 між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 161099 від 27.11.2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору.

Відповідно до умов договору поруки, відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Оскільки відповідачем встановлені договором терміни повернення наданого йому кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит не дотримуються, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитам договором підтверджується наданим розрахунком заборгованості, зокрема неналежним виконанням в даному випадку є порушення строків погашення кредитної заборгованості відсотків за користування кредитними коштами, тому загальний розмір заборгованості відповідачів по кредиту та процентам перед позивачем станом на 01.02.16 року складає 92857,45 дол. США, з яких 73123,61 дол. США - заборгованість за кредитом; 19733,84 дол. США заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом.

Вказане рішення є таким, що набрало законної сили та підлягає виконанню.

Задля примусового виконання рішення суду у справі № 520/17045/14-ц Банкові були видані відповідні виконавчі листи, в тому числі стосовно стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь Банку кредитної заборгованості, який у період з квітня 2017 року по квітень 2018 року перебував на виконанні у Першому Київському ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області в межах ВП № 53785466 (ідентифікатор доступу 5Д39971ЕВ3В6), яке було відкрите державним виконавцем 18.04.2017 року, а завершене було 18.04.2018 року – виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Даний виконавчий лист перебуває на виконанні у приватного виконавця Парфьонова Г.В. в межах ВП № 64302936 (ідентифікатор доступу 9368Е76458АА), яке було відкрите виконавцем 27.01.2021 року.

До матеріалів ВП № 64302936 приватним виконавцем долучено інформацію, що автомобіль зареєстрований за боржником ОСОБА_2 – додається копія відповіді на запит приватного виконавця № 266522978 від 03.05.2025 року до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (а.с. 113).

Згідно Інформації про виконавче провадження 64302936 27.01.2021 приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. винесено постанову про арешт майна боржника та звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 (а.с. 110-112).

За наданими даними з АСВП рішення станом на час звернення позивачки ОСОБА_1 із теперішнім позовом до суду не виконане.

Отже, слід погодити, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується майнових інтересів АТ «УКРСИББАНК», оскільки пов`язане із вирішенням спору про відчуження майна ОСОБА_2 , який є боржником у відносинах із Банком,і вирішення питання щодо майна боржника ОСОБА_2 , на яке накладено арешт у виконавчому провадженні на користь кредитора-обтяжувача АТ «УКРСИББАНК», впливає на можливість забезпечення повного і своєчасного виконання боржником своїх боргових зобов`язань за Кредитним договором та на можливість звернення стягнення на обтяжене майно для погашення боргу перед Банком.

В постанові Верховного Суду від 09.07.2020 року у цивільній справі № 310/14016/13-ц, провадження № 61-43426св18, від 02.12.2020 року у цивільній справі № 330/1424/16-ц, провадження № 61-36090св18 зазначено, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна (тобто обтяженого майна), у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя (тобто особи, на користь якої встановлене обтяження), оскільки безумовно впливає на можливість забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем (тобто боржником) боргових зобов`язань за кредитним договором та впливає на можливість банку звернути стягнення на таке майно.

Що стосується можливості оскарження рішення суду першої інстанції, яке вже скасовано судом апеляційної інстанції, то колегія суддів з цього приводу зазначає, що норми ЦПК України не містять застережень про неможливість повторного апеляційного (касаційного) перегляду скасованих рішень, а також не містять застережень про те, що їх дія розповсюджується виключно на апеляційний (касаційний) перегляд нескасованих рішень; по-друге, ЦПК України надає не лише правову, але й технічну можливість повторно переглянути вже скасоване судове рішення. Стаття 370 ЦПК України передбачає, що у разі наявності підстав може бути скасована раніше прийнята постанова суду апеляційної (касаційної) інстанції. Тобто законодавець прямо передбачив можливість скасування постанови, прийнятої в результаті первісного апеляційного (касаційного) перегляду, під час «повторного» апеляційного (касаційного) перегляду).

Таким чином, навіть якщо в результаті первісного апеляційного (касаційного) перегляду була прийнята постанова, якою скасовувалося рішення, то під час «повторного» апеляційного (касаційного) перегляду ця постанова може бути скасована, а повторно оскаржуване судове рішення першої (апеляційної) інстанції зможе відновити свою чинність.

По-третє, заборона повторного апеляційного перегляду судового рішення суттєво обмежує конституційне право скаржника на апеляційний перегляд судового рішення. Зі змісту ст. 370 ЦПК України вбачається, що під час повторного апеляційного розгляду справи апелянт (зокрема, який не був залучений до участі у справі) може і повинен надати додаткові доводи (в тому числі нові докази), які не досліджувалися ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом у процесі розгляду первісної апеляційної скарги. Нові докази, долучені до повторної апеляційної скарги, можуть спростувати доводи попередньої апеляційної скарги, на підставі яких раніше суд скасував рішення як незаконне.

Отже, рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 року може бути предметом апеляційного перегляду за доводами особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки такі доводи не розглядалися під час апеляційного перегляду.

Вимогою апеляційної скарги є зміна мотивів такого рішення з огляду на незалучення у якості третьої особи заявника, що само по собі передбачено частиною 4 статті 376 ЦПК України як наслідок зміни судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вказані підстави є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Зазначення заявником про порушення прав та інтересів Банку вже на стадії розгляду справи судом першої інстанції, оскільки місцевий суд здійснив розгляд цієї справи щодо спірного майна, яке обтяжене на користь АТ «УКРСИББАНК», без залучення до справи останнього, і таким чином невірне визначення місцевим судом кола учасників цього спору та порушення норми процесуального права щодо встановлення фактичних обставин спору, дозволивши при цьому зловживання з боку сторін даної справи, то таке не охоплюється наведеними вимогами процесуального закону (ч. 4 ст. 376 ЦПК).

Отже, незалучення АТ «Укрсиббанк» до участі у справі у якості третьої особи не може впливати на неправильний суб`єктний склад та на незаконність через це рішення.

Питання про скасування вказаного рішення заявником не ставиться.

Згідно положень частин 1 та 4 ст. 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Ставлячи питання про зміну рішення суду першої інстанції через порушення його прав, свобод, інтересів, заявник фактично не погоджується із постановою апеляційного суду, яким саме визнано право власності на належний боржнику автомобіль, обтяжений в інтересах банку, за іншою особою, та зазначає про законодавче його обмеження на касаційне оскарження вимогами ст. 389 ЦПК України.

Натомість, таке є власним помилковим тлумаченням заявником наведених вимог процесуального закону, оскільки законодавець робить виключення, надаючи можливість в такому випадку оскаржувати рішення апеляційного суду, саме коли таким вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Що і мало місце в даному випадку.

Тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни мотивування оскаржуваного рішення суду, що грунтується на приписах вимог ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 370, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» в особі свого представника Агабалаєвої Яни Валеріївни залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 11 серпня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький

.