Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №521/21159/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3887/26

Справа № 521/21159/24

Головуючий у першій інстанції Ганошенко С.А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідачі – Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент надання адміністративний послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни

на додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси, у складі: судді Ганошенка С.А. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративний послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ», про захист порушених прав на житло,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника Карпової Ольги Вікторівни звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 47 Конституції України, ст. 64, 106 ЖК України просила:

- визнати право ОСОБА_1 на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в позовній заяві позивач просила стягнути витрати на правничу допомогу та судовий збір з відповідачів на користь позивача, які попередньо визначила у розмірі 29106,88 грн, що складається 2906,88 грн – оплата судового збору, 26200 грн – витрати на правничу допомогу (т. 1, а.с. 1-5).

У відзиві на позовну заяву Департамент надання адміністративних послуг не погодився із визначеним позивачем розміром судових витрат та вважав, що сума витрат на професійну правничу допомогу, зазначена стороною позивача в попередньому розрахунку витрат, значно завищена та не відповідає критерію реальності та розумності, у зв`язку з чим не може бути стягнена, в тому числі і в разі задоволення позову (т. 1, а.с. 75-88).

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Комунальне підприємство Житлово-Комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ», про захист порушених прав на житло – задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 1937,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 197-200).

02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надіслана заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карпової О.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 521/21159/24 та про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення з посиланням на виготовлення повного тексту рішення 27.05.2025 та отримання його через електронну пошту 28.05.2025.

Заява обґрунтована тим, що 09.12.2024 року та 12.12.2024 року між адвокатом Карповою О.В. та ОСОБА_1 було укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 року, якими погоджено послуги, які надаються адвокатом у справі про захист порушених прав на житло № 521/21159/24 та вартість цих послуг у загальному розмірі 26200,00 гривень. Отже, згідно договору, укладеному між адвокатом Карповою О.В. та ОСОБА_4 про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 року, Додаткової угоди № 1 від 09.12.2024 року та Додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 року, ОСОБА_1 понесла витрати на надання їй правничої допомоги у справі № 521/21159/24 про захист порушених прав на житло у розмірі 26200,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карпова О.В. до заяви долучила докази витрат ОСОБА_1 , понесених нею на правову допомогу у справі № 521/21159/24 про захист порушених прав на житло: копії Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 року, Додаткової угоди № 1 від 09.12.2024 року, Додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 року, квитанцій про оплату послуг, детального опису робіт до договору про надання правничої допомоги від 22.05.2025 року, Акту приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2025 року на суму 26200 грн, які просить стягнути на свою користь з відповідача Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (т. 1, а.с. 204-217).

10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - Мойсейченко І.В., в якій представник відповідача вважає, що, враховуючи неспівмірність заявленого розміру понесених витрат на правову допомогу, вимога позивача про стягнення судових витрат, понесених позивачем під час розгляду цієї справи, має бути відмовлена. Представник відповідача стверджує, що позивачем не було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу ані під час ухвалення справи, ані після дебатів. Вважає, що матеріали справи № 521/21159/24 не містять обґрунтування витрат позивача на правничу допомогу. З наданих документів вбачається лише, що документи отримані у зв`язку із ознайомлення позивача з цивільною справою у Хаджибейському районному суді м. Одеси та безпосередньо документи, які мав позивач. У зв`язку з чим просили суд, відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу (т. 2, а.с. 5-7).

13.06.2025 представник позивача адвокат Карпова О.В. направила до суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, в яких представник зазначає, що позивачем було вчасно подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та відповідні докази до неї. В позовній заяві позивачем заявлялось, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, становлять 26200,00 грн. Крім того, до закінчення судових дебатів представник позивача - адвокат Карпова О.В. зробила відповідну заяву у залі судового засідання, що підтверджується технічним аудіозаписом відповідного судового засідання. Стороною позивача надані відповідні докази, що підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем. Вважає, що ці вимоги були виконані: суду надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витрати позивача на правову допомогу, на думку представника, є співмірними з виконаною адвокатом роботою, ці витрати пов`язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенню справи для сторін, тому просить задовольнити в повному обсязі (т. 2, а.с. 8-9).

Додатковим рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карпової О.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 521/21159/24 задоволено частково.

Доповнено резолютивну частину рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21 травня 2025 року у справі № 521/21159/24 наступним текстом:

«Стягнути зі Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303175, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 20 400 гривень.» (т. 2, а.с. 11-14).

В апеляційній скарзі Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни просить скасувати додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача Сич Ганни Сергіївни.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- судом першої інстанції порушено строки щодо прийняття додаткового рішення;

- судом розглянуто заяву без участі представника відповідача, що є порушенням прав сторони відповідача;

- суд першої інстанції проігнорував положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки представник позивача порушив строки щодо подачі заяви та поважних причин щодо пропуску такого строку не зазначив;

- суд першої інстанції не дослідив всі матеріали справи та заперечення відповідача із посиланням останнього на практику Верховного Суду, зокрема, правову позицію, викладену у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 (т. 2, а.с. 119-128).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Карпової Ольги Вікторівни просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначала, що позивачем вчасно подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та відповідні докази до неї, оскільки повний текст рішення складений 27.05.2025 та отриманий адвокатом Карповою О.В. через електронну пошту 28.05.2025, а заяву подано через підсистему «Електронний суд» 02.06.2025, у зв`язку з чим і поновлено позивачу строк на звернення із даною заявою. При цьому, зауважує, що у позовній заяві наведений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 26200 грн, а до закінчення судових дебатів представник позивача зробила відповідну заяву у залі судового засідання, що підтверджується технічним аудіо записом судового засідання. Також, наголошує, що стороною позивача надані відповідні докази, що підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені позивачем (т. 2, а.с. 134-142).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача Департаменту надання адміністративних послуг ОМР – Дуднік В.С. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити за необґрунтованістю, представник позивача ОСОБА_1 - Карпова О.В., якій забезпечена участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не змогла доєднатися до відеоконференції. Наслідки технічної неможливості участі у відеоконференції та переривання зв`язку роз`яснені представникові позивача в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.01.2026 (т. 2, а.с. 166-166зв.).

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 , відповідач Хаджибейська районна адміністрація ОМР та третя особа КП ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 188-189), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг у адвоката Карпової О.В.

Проте суд вважав, що у наданому детальному описі робіт до Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 року, наданих позивачу послуг, зазначено суть виконаної роботи адвоката з кількістю витрачених ним годин на її здійснення, однак витрачений час значно завищений. До прикладу витрачений час на підготовку та направлення адвокатських запитів складає 6 годин, що становить 7200 гривень, що суд вважав значно завищеним, у зв`язку з чим зменшив вказану до 3600 грн, тобто замість 6 годин до 3 годин на підготовку вказаних запитів.

Представником також внесені до детального опису робіт до Договору про надання правничої допомоги №417 від 09.12.2024 року складання заяви про ухвалення додаткового рішення, на складання якої представник витратив 1 годину, вартість якої складає 1000 грн, яку суд вважав, такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд вирішує питання щодо понесених витрат позивачем під час розгляду справи № 521/21159/24, до постановлення рішення, яке відбулось 21.05.2025 року.

Разом з тим, проаналізувавши надані докази, та, керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму не є співмірними, виходячи з того, що справа дійсно є складною, у зв`язку з чим судовий розгляд був призначений судом в загальному позовному порядку, яка була розглянута за п`ять судових засідань, в яких представник брав участь, що підтверджується журналами судових засідань (30.01.2025, 25.02.2025, 18.03.2025, 16.04.2025, 21.05.2025), тому вимога підлягає задоволенню, а саме у розмірі 10 000 грн (5 судових засідань 2000 гривень за кожне судове засідання).

На підставі вище викладеного суд вважав за необхідне часткового задовольнити вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, у розмірі 20400 гривень.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2024 року в справі № 910/216/23 зазначено, що: «Водночас частиною першою статті 221 ГПК України передбачено якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач або його представник не подали докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до ухвалення апеляційним судом судового рішення, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення протягом п`яти днів. Наведене скаржник не спростовує. Доводи скаржника, що він зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги відповідача, що, на його думку, є підставою для відшкодування понесених витрат, є необґрунтованими, адже це була заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (частина перша статті 124 ГПК України). Водночас заяви, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір позивача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, апеляційні скарги та відзиви на апеляційні скарги відповідача не містять. Аргументи скаржника, що в матеріалах справи були докази, які підтверджують понесення судових витрат, визнаються необґрунтованими, оскільки, як вказує сам позивач, додаткові угоди, в яких було узгоджено фіксований розмір витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції, було надано заявником після ухвалення постанови у справі. Тобто на момент ухвалення постанови у суду були відсутні докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції і сторона не заявила до судових дебатів про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення. Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, а не для залишення її без розгляду».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

З матеріалів справи вбачається, що у першій заяві по суті спору в суді першої інстанції (в позовній заяві) представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 визначила попередній орієнтовний розрахунок витрат, які планує понести сторона позивача на правову допомогу, у розмірі 26200 грн (т. 1, а.с. 4), тобто виконала обов`язок, визначений ч. 1 ст. 134 ЦПК України. Однак, до позовної заяви долучила лише ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1447622, в якому зазначено, що таких виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 (т. 1, а.с. 8).

Рішення за результатами розгляду спору по суті ухвалене 21.05.2025 за участю представників сторін (т. 1, а.с. 197-200).

Звертаючись до суду 30.05.2025 із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача просила поновити строк на подання цієї заяви, зазначаючи, що повний текст рішення суду був складений 27.05.2025 та отриманий адвокатом Карповою О.В. через електронну пошту 28.05.2025 (т. 1, а.с. 205).

До заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карпова О.В. долучила наступні докази судових витрат, які ОСОБА_1 понесла на правову допомогу у справі № 521/21159/24:

- копію Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024, укладеного між адвокатом Карповою О.В. та ОСОБА_1 , у пункті 3.1 якого зазначено, що розмір гонорару та порядок сплати встановлюється додатковою угодою (т. 1, а.с. 209-210);

- копію Додаткової угоди № 1 від 09.12.2024, п. 2 якої встановлена вартість послуги підготовка та направлення адвокатського запиту 1200 грн (т. 1, а.с. 211);

- копію Додаткової угоди № 2 від 12.12.2024, у п. 2 якої встановлена вартість послуг представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (складання процесуальних документів, заяв, клопотань, заперечень, участь у судових засіданнях) 25000 грн (т. 1, а.с. 213);

- квитанція про оплату послуг на суму 12500 грн 13.12.2024 року Вхідний платіж № beatles.662283876, відправник ОСОБА_1 , отримувач ФОП ОСОБА_5 , призначення платежу – оплата по договору № 417 від 09.12.2024 (т. 1, а.с. 207);

- платіжна інструкція № НС7Т-РТМО-Х636-ТРАЗ від 28.05.2025 на суму 12500 грн, відправник ОСОБА_1 , отримувач ФОП ОСОБА_5 , призначення платежу – оплата згідно договору № 417 від 09.12.2024 (т. 1, а.с. 208);

- детальний опис робіт від 23.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги №417 від 09.12.2024 на суму 26200 грн (т. 1, а.с. 216-217),

- акт приймання передачі надання послуг від 23.05.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024, де вартість послуг складає 26200 грн (т. 1, а.с. 215).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Як вже зазначалося вище, заяву про те, що позивач планує понести витрати на правову допомогу, попередній орієнтовний розрахунок яких становить 26200 грн, зазначено в позові.

Проте, заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, подано з пропуском строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України – 30.05.2025.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів не може погодити поважність причин пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з підстав складення повного тексту рішення суду 27.05.2025 і надсилання такого представнику позивача 28.05.2025, оскільки згідно з протоколом судового засідання 21.05.2025 № 456430 представник позивача ОСОБА_1 – Карпова О.В. була присутня на даному судовому засіданні (т. 1, а.с. 195) та обставин, які перешкоджали представнику позивача подати відповідну заяву у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представником позивача не зазначено.

За таких обставин наявні передбачені ч. 1 ст. 127 ЦПК України підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні.

Крім того, докази, які свідчать про підстави надання правової допомоги, їх розмір були в наявності станом на час подання позивачем позовної заяви - 27.12.2024.

Доказів того, що перешкоджало заявнику надати їх суду разом із першою заявою по суті справи на стадії розгляду справи судом першої інстанції або до ухвалення рішення по суті спору, матеріали справи не містять.

Не можуть бути такими і надані заявником детальний опис робіт від 23.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 417 від 09.12.2024 та акт приймання передачі надання послуг від 23.05.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №417 від 09.12.2024, які складені після ухвалення судом рішення, оскільки сторонами Договору № 417 від 09.12.2024 та Додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 погоджено розмір гонорару у фіксованому розмірі, що не залежить жодним чином від витраченого адвокатом часу, виконаної ним роботи, тощо, і вказане не потребує конкретизації складових розміру гонорару, а визначається сторонами за погодженням вже на стадії укладення договору.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не перевірив обґрунтованості заяви заявниці про поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та прийняття доказів, отже не перевірив дотримання заявницею строку подання доказів витрат на правничу допомогу, що мало місцем порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Карпової Ольги Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року підлягає скасуванню, а заява представника ОСОБА_1 – адвоката Карпової Ольги Вікторівни про стягнення витрат на правничу допомогу - залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни задовольнити частково.

Додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Карпової Ольги Вікторівни про поновлення строку на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Карпової Ольги Вікторівни про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький