Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №521/21159/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3227/26

Справа № 521/21159/24

Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідачі – Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент надання адміністративний послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси, у складі: судді Ганошенка С.А. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративний послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство Житлово-комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ», про захист порушених прав на житло,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника Карпової Ольги Вікторівни звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 47 Конституції України, ст. 64, 106 ЖК України просила:

- визнати право ОСОБА_1 на проживання в квартирі АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 з народження та по теперішній час проживає та була зареєстрована в неприватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Основним наймачем квартири була бабуся позивачки – ОСОБА_2 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 664 від 23.12.1992 року. В ордер також була вписана донька бабусі, тобто мати позивачки - ОСОБА_4 . Отже, бабуся та мати позивачки, а згдом – позивачка та її мати протягом всього життя проживали за зазначеною адресою. 20.10.1999 року бабуся позивачки – основний наймач ОСОБА_2 , померла. А ІНФОРМАЦІЯ_3 померла і її донька, тобто мати позивачки - ОСОБА_4 .

У зв`язку із зазначеним та смертю основного наймача квартири АДРЕСА_1 , бабусі позивачки - ОСОБА_2 , та смертю члена сім`ї наймача, вписаного в ордер, матері позивачки - ОСОБА_4 , позивач вважає, що договір найму підлягає зміні, а особистий рахунок на квартиру підлягає переоформленню на ім`я позивача – ОСОБА_1 .

20.12.2024 року позивач звернулася до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про зміну договору найму та переоформлення особистого рахунку в неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 , проте відповіді не отримала.

Окрім того, зазначає, що її протиправно було знято з реєстрації за місцем її проживання, а встановити підстави такого зняття адвокатськими запитами не вдалося (т. 1, а.с. 1-67).

У відзиві на позовну заяву відповідач Департамент надання адміністративних послуг ОМР просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог щодо зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , зазначаючи, що позивач не зверталася за отриманням адміністративної послуги з реєстрації місця проживання до Департаменту, офіційної відмови у реєстрації місця проживання позивач також не отримувала, а отже відсутність спору між позивачем та Департаментом унеможливлює здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача (т. 1, а.с. 75-88).

Від представника позивача – адвоката Карпової О.В. надійшла відповідь на відзив відповідача Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, в якій представник позивача зазначила, що доводи відзиву є необгрунтованими та не підтверджені жодними доказами. При цьому, зауважила, що позивач зверталася до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання та отримала офіційну відмову (т. 1, а.с. 104-105).

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач Департамент надання адміністративних послуг ОМР зазначили, що позивач звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання 29.01.2025, тобто вже після відкриття провадження у справі, а тому просив відмовити у задоволенні вимог про зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 124-132).

У відзиві на позов відповідач Хаджибейська районна адміністрація ОМР просила відмовити у задовленні позову в повному обсязі, зазначивши, що позивач не зверталася до них щодо зміни договору найму або укладання нового договору, а отже Хаджибейська районна адміністрація ОМР не порушувала прав позивача, а положення ч. 2 ст. 106 ЖК України у даному випадку не підлягають застосуванню (т. 1, а.с. 145-146).

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Комунальне підприємство Житлово-Комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ», про захист порушених прав на житло – задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 1937,92 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 197-200).

В апеляційній скарзі Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради надала відповідь, в якій зазначається, що відповідно до ст. 58 ЖКУ на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення;

- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в момент звернення до суду позивач не звернулася до скаржника (відповідача) з відповідною заявою про переоформлення договору найму житлового приміщення, тобто до звернення до суду позивач не отримав відповідні ані позитивної, ані негативної;

- суд не взяв до уваги, що 20.12.2024 Хаджибейською районною адміністрацією після звернення позивача із відповідною заявою (у період розгляду справи судом першої інстанції) надана відповідь на адвокатський запит, де зазначено, що лише після надання Довідки про реєстрацію місця проживання Департаментом надання адміністративних послуг, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради зможе переоформити договір найму та особистий рахунок;

- позивач просить зобов`язати Хаджибейську районну адміністрацію укласти з нею договір найму, як правонаступника Іллічівської районної адміністрації, на зазначене у позові нерухоме майно, тобто не зрозуміло до якого органу місцевого самоврядування подається позов;

- вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування, оскільки лише надає оцінку правомірності рішень, а не виконує адміністративні функції органу з укладення договорів найму (т. 2, а.с. 17-19).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Карпової Ольги Вікторівни просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.05.2025 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначила, що вважає посилання скаржника на те, що суд не звернув уваги на звернення позивача до Хаджибейської районної адміністрації ОМР з заявою про переоформлення договору найму ще до звернення із позовом до суду і, не отримавши будь-якої відповіді, звернувся до суду такими, що не відповідають дійсності, оскільки суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи, проте вказане не має суттєвого значення для вирішення справи по суті та не спростовує тверджень про порушене право позивача та наявність предмета спору, так як спір виникає з моменту коли особа вважає, що її право було порушене. Ненадання чи надання відповідачем (скаржником) відповіді про відмову пізніше не впливає на факт наявності спору. Також зауважує, що посилання, викладені в апеляційній скарзі, є вигаданими, такими, що не відповідають дійсності, не підтверджуються матеріалами справи, а скаржник плутається в кількості позивачів, наводячи при цьому неіснуючі факти.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент надання адміністративних послуг ОМР в особі свого представника ОСОБА_6 зазначив, що у відповіді Хаджибейської районної адміністрації від 20.12.2024 зазначено інше формулювання, а саме: «З питання реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , необхідно звернутися до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР». Крім того, звертає увагу, що скаржник жодним чином нормативно не аргументує необхідність наявності реєстрації місця проживання у житлі для укладання договору найму цього ж житла. При цьому, Департамент наголошує на тому, що громадяни мають право на укладання договору найму за певною адресою, незважаючи на те чи зареєстровані вони за цією адресою чи ні, а укладання такого договору найму, відповідно, є підставою для оформлення на цього громадянина особового рахунку (т. 2, а.с. 104-107).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача Департаменту надання адміністративних послуг ОМР – Дуднік В.С. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити за необґрунтованістю, представник позивача ОСОБА_1 - Карпова О.В., якій забезпечена участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не змогла доєднатися до відеоконференції. Наслідки технічної неможливості участі у відеоконференції та переривання зв`язку роз`яснені представникові позивача в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.01.2026 (т. 2, а.с. 166-166зв.).

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 , відповідач Хаджибейська районна адміністрація ОМР та третя особа КП ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 188-189), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси зроблено відповідний запис № 731 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13.12.2001 (т. 1, а.с. 33).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 » зареєструвала 12.09.2024 шлюб з ОСОБА_11 , про що Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 1799 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.09.2024 (т. 1, а.с. 11).

Мати позивачки - ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що Приморським районним бюро ЗАГС зроблено відповідний запис № 92 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 17.01.1960 (т. 1, а.с. 37).

Мати позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту (т. 1, а.с. 35-36).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 25.01.1974 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (бабусею позивачки) розірвано, після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_14 » (т. 1, а.с. 40).

Бабуся позивачки – ОСОБА_2 , 1936 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міської ради зроблено відповідний актовий запис № 8628 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 21.10.1999 (т. 1, а.с. 39).

Мати позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Піденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 7490 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 04.10.2024 (т. 1, а.с. 38).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з народження і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 1).

Основним наймачем квартири, загальною площею 17,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , була бабуся позивачки – ОСОБА_2 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 664 від 23.12.1992 року, виданим Виконавчим комітетом Малиновської районної ради народних депутатів міста Одеси, копія якого наявна в матерілах справи, склад сім`ї згідно якого: ОСОБА_2 (осн. квартиронаймач), ОСОБА_4 (дочка) (т. 1, а.с. 42).

Проживання та реєстрація ОСОБА_1 за зазначеною адресою підтверджується також довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , виданою КП ЖКС «Черьомушки» № 1332 від 23.08.2019 року, з якої вбачається, що « ОСОБА_15 » (нині ОСОБА_1 ), 2001 року народження, з 12.05.2002 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , також в квартирі проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 , відповідальний квартиронаймач, 1935 р.н., дата реєстрації – б/р, ОСОБА_4 , дочка, 1960 р.н., дата реєстрації – НОМЕР_7 , в даному будинку постійно – 19.04.1978 (т. 1, а.с. 34).

Позивачка документована паспортом громадянина України № НОМЕР_8 (а.с. 26-27).

Натомість, згідно Витягу з реєстру територіальної громади, від 16.10.2024 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про адресу місця проживання відсутні (а.с. 49).

В особовій картці з Одеської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 24 № П-686, складеній відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 31.08.2018 як на ученицю 11-А класу, зазначено домашню адресу позивачки: АДРЕСА_2 , як місця її постійного проживання під час здобування загальної середньої освіти станом на 31.08.2018 (т. 1, а.с. 44).

В особовій справі № П-533, яка була заведена на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученицю Одеської загальноосвітньої школи № 20 І-ІІІ Малиновського району м. Одеси, яку зараховано до 1 класу 01 вересня 2008 року, зазначено домашню адресу позивачки: АДРЕСА_2 , станом з 01.09.2008 по 31.08.2018 (т. 1, а.с. 45-48).

В інформаній згоді та оцінці стану здоров`я особи дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення або щеплення або туберкулінодіагностики ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 07.10.2015, зазначено місце проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_2 станом на 07.10.2015 (т. 1, а.с. 50-52).

У довідках учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду, виданих Дитячою міською поліклінікою № 15 14.09.2016 та іншій численній медичній документації різних років, що стосується ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено місце реєстрації позивачки за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 53-61).

Згідно акту про фактичне проживання особи від 20.12.2024 року, складеному мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та представниками керуючої компанії зазначено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає з моменту народження по теперішній час у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку та вказані особи засвідчують, що у цій квартирі знаходяться речі позивачки (т 1, а.с. 189).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу підставності користування позивачкою квартирою комунальної форми власності як членом сім`ї померлого наймача, підтверджено відповіддю Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 12.12.2024 року № 1851ел/01-09, наданою адвокату позивача – Ользі Карповій на запит від 09.12.2024 № 01-09, про те, що за період здійснення повноважень органу реєстрації станом на 11.12.2024 року реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за будь-якими адресами Департаментом не здійснювалось (т. 1, а.с. 28-30).

Згідно відповіді Хаджибейської районної адміністрації ОМР від 20.12.2024 року № 4445/01-20 наданої адвокату позивача – Ользі Карповій на запит від 17.12.2024 № 01-17, повідомлено, що інформація про видачу ордеру на вселення в квартиру АДРЕСА_1 в районній адміністрації відсутня, а тому з питання реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно звернутися до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР (т. 1, а.с. 31).

КП ЖКС «Черьомушки» надало відповідь № 1540 від 20.12.2024 року, в якій підтвердило видачу довідки № 1332 від 23.08.2019 року та повідомило, що КП ЖКС «Черьомушки» не проводило дій зі зняття ОСОБА_17 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 32).

Згідно витягу з реєстру Територіальної громади № 2024/012502451, дата та час формування: 16.10.2024 11 год 53 хв, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні відомості реєстрації останньої (т. 1, а.с. 49).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що врахував порядок вселення позивача як члена сім`ї наймача у спірну квартиру, також те, що це приміщення є постійним та єдиним місцем проживання позивача, ведення позивачем разом із наймачем спільного господарства, врахував тривалість часу проживання у цьому жилому приміщенні, що підтверджено довідкою про склад сім`ї та реєстрацію № 1332 від 23.08.2019 року та інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру № 1010589, відповідно до якої позивач немає зареєстрованого місця проживання.

Судом встановлено, що позивач тривалий час постійно проживає у квартирі, наймачем якої була її бабуся – ОСОБА_5 , має тривалі зв`язки з конкретним місцем проживання, іншого постійного місця проживання у неї від народження немає.

Відповідач не надав належні та допустимі докази на спростування тверджень позивача щодо відсутності іншого місця проживання.

Суд зауважив, що відсутність реєстрації місця проживання сама по собі не свідчить про те, що позивач не набув права користування жилим приміщенням, так як за обставинами справи безспірно встановлено, що позивач вселився в жиле приміщення як член сім`ї наймача, набув рівного з наймачем права користування жилим приміщенням.

Суд зазначив, що згідно із встановленими обставинами у цій справі, квартира за адресою: АДРЕСА_2 - є житлом позивача у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині у повному обсязі.

Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створеним з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Хаджибейського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Її діяльність здійснюється на основі Положення про Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради (нова редакція), затвердженим рішенням Одеської міської ради № 1283-VIІI від 19.07.2023 року.

Зокрема, пп. а) п. 2.7 розд. 2 вказаного Положення визначає, що Хаджибейська РА ОМР:

- вирішує житлові питання, зокрема щодо видачі ордерів та укладання договорів найму при розподілі неприватизованого житла на підставі рішень виконкому; внесення змін до договорів найму (серед іншого у разі зміни основного квартиронаймача або зміни складу членів сім`ї квартиронаймача); приведення договорів найму у відповідність до законодавства (серед іншого щодо дотримання форми договору); розподілу службового житла тощо;

- здійснює функції уповноваженого органу з управління неприватизованим житлом;

- вирішує питання оформлення та переоформлення особистих рахунків на житло;

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача саме до Хаджибейської РА ОМР з вимогами змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Але хоча позивач і звернулася до відповідача Хаджибейської РА ОМР з даними вимогами 20.12.2024 року, про що свідчить відмітка представників відповідача на копії заяви (а.с. 181), питання так і не було вирішено відповідачем, що і змусило позивача звернутися до суду з вказаним позовом.

Суд вважав, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також вважав, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності 01 грудня 2021 року (далі-Закон № 1871-IX) та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року (далі-Порядок), тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд врахував наявність відомостей про реєстрацію позивача по квартирній картці (форма Б) (т. 1, а.с. 134-135). Хоча суд і критично оцінює твердження відповідача – Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо відсутності підстав для реєстрації позивачки у вказаному житлі, але при цьому погоджується з твердженням цього відповідача, що позовна вимога до Департаменту є похідною від вимог, що стосуються права користування житлом Позивача, зокрема зобов`язання Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з Позивачем договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , при чому вирішення вказаних вимог вплине на позасудове вирішення питання щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_7 за вищевказаною адресою. За таких обставин, вимогу позивача про проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції вважав передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою (стаття 107 ЖК Української РСР).

Відповідно до положення статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти росії», заява № 58255/00, пункт 36,).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в момент звернення до суду позивач не звернувся до скаржника (відповідача) з відповідною заявою про переоформлення договору найму житлового приміщення, тобто до звернення до суду позивач не отримав відповідні ані позитивної, ані негативної, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_1 за Вхід. № С-3474 від 20.12.2024, аресованою голові Хаджибейської районної адміністрації ОМР, про зміну договору найму та переоформлення особистого рахунку, в якій позивачка просила змінити договір найму та переоформити особистий рахунок на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 181-182),

- листом Хаджибейської районної адміністрації ОМР від 07.01.2025 № С-3474, адресованого ОСОБА_1 , в якому зазначено, що заяву останньої з питання переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 .Філатова розглянуто і відповідно до листа Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 31.12.2024 № 1021РА/01-31 ОСОБА_1 за зазначеною адресою не зареєстрована, у зв`язку з чим підстави для переоформлення особового рахунку квартири на її ім`я відсутні (т. 1, а.с. 108).

Колегія суддів звертає увагу на те, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 27.12.2024 через підсистему «Електронний суд» і такий був зареєстрований канцелярією районного суду 30.12.2024 (т. 1, а.с. 1), тобто на момент звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 в позасудовому порядку намагалася відновити своє порушене право і, як вбачається із вище наведених обставин під час вирішення питання про відкриття провадження у справі (07.01.2025), отримала негативну відповідь від Хаджибейської районної адміністрації ОМР, що, у свою чергу, підтверджує обґрунтованість звернення позивача до суду із даним позовом, чого доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують.

Посилання скаржника на те, що лише після надання Довідки про реєстрацію місця проживання Департаментом надання адміністративних послуг, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради зможе переоформити договір найму та особистий рахунок, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки право на переоформлення регулюється, зокрема ст. 106 Житлового кодексу України, яка не містить вимог щодо обов`язкової наявності попередньо зареєстрованого місця проживання саме за цією адресою і за вказаною нормою можливість здійснення переоформлення договору найму державного чи комунального житлового фонду ґрунтується на фактах постійного проживання та членства сім`ї.

Крім того, згідно абз. 2, п. 15 Постанови Пленум Верховного суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки (реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що суд не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування, оскільки лише надає оцінку правомірності рішень, а не виконує адміністративні функції органу з укладення договорів найму, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яким по суті закінчено розгляд справи має бути спрямоване на реальне його виконання в майбутньому, зокрема, задля того, щоб в подальшому в особи, права якої порушено, не виникало необхідності у повторному зверненні до суду за захистом своїх прав шляхом ініціювання нових судових спорів. А тому, з огляду на те, що підстави звернення до суду із даним позовом в ході розгляду справи судом першої інстанції знайшли своє підтвердження (встановлено факт відмови Хаджибейської районної адміністрації ОМР в переоформленні договору найму неприватизованої квартири, в якій проживає позивач), то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради змінити договір найму неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та переоформити особовий рахунок з ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Суд правильно взяв до уваги, що саме після реалізації такого способу захисту позивачка не буде вимушена повторно звертатися до суду, він є ефективним, оскільки спроможний захистити порушене право та буде відповідати принципу процесуальної економії.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Формальне посилання скаржника на відсутність спору про право станом на час звернення до суду не спростовує позицію відповідача Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, яка згідно п. 2.7. вищенаведеного Положення здійснює функції уповноваженого органу з управління неприватизованим житлом та вирішує питання оформлення та переоформлення особистих рахунків на житло, про невизнання позову в частині визнання права позивачки ОСОБА_1 на проживання в спірній квартирі. Натомість, жодних доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду в наведеній частині апеляційна скарга не містить.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (див.: «mutatis mutandis» постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п`ятий і шостий пункту 15).

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із вирішенням судом спору по суті.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради в особі свого представника Мойсейченко Інни Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький