Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №686/13409/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13409/26

Провадження № 33/820/660/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

захисника Прядуна Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Прядуна Р.В. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 о 03 год. 20 хв. 26 квітня 2026 року по проспекту Миру,88, у м.Хмельницькому керував транспортним засобом марки та моделі «LandRoverRangeRover», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) і, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Прядун Р.В. просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Захисник зазначає, що у цій справі ключова ознака об?єктивної сторони правопорушення — керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 — належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведена.

Фактично висновок суду про нібито пересідання ОСОБА_1 з місця водія на переднє пасажирське місце є припущенням, що ґрунтується на суб`єктивному тлумаченні окремих рухів у салоні транспортного засобу.

Насправді жоден із відеозаписів, які наявні у матеріалах справи, не дає підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 перебував на місці водія транспортного засобу на момент його руху чи зупинки.

Відеозапис Clip-0 не містить безперервного та чіткого зображення, на якому одночасно можна було би побачити перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні, його переміщення через простір між передніми сидіннями та посадку на переднє пасажирське сидіння. Те саме стосується відеофайлу сlip-5 470782, на який додатково послався суд. Він також не фіксує повної та безперервної послідовності такого «пересідання» і не дозволяє достовірно ідентифікувати особу водія під час руху.

3 матеріалів справи вбачається, що жоден працівник поліції не спостерігав безпосередньо, хто саме перебував за кермом автомобіля «LandRoverRangeRover», номерний знак НОМЕР_2 , під час його руху. Відеореєстратор службового автомобіля поліції фіксує рух транспортного засобу, однак не фіксує обличчя або інші індивідуалізуючи ознаки водія.

Сам по собі рух корпусу в салоні не є тотожним факту пересідання і тим більше не доводить попереднього керування автомобілем. Для визнання цієї версії доведеною у постанові мали бути наведені конкретні кадри, на яких видно вихід ОСОБА_1 із зони водійського сидіння та його переміщення на пасажирське місце. Посилання на такі кадри постанова не містить, а відсутній прямий доказ фактично замінено припущенням про причину невизначених рухів у салоні.

ОСОБА_1 не заперечував, що перебував в салоні автомобіля. Водночас він послідовно пояснював, що знаходився на передньому пасажирському сидінні, а піднімання й опускання корпусу було зумовлене тим, що у салоні впав пристрій для нагрівання тютюну IQOS. Надалі на відеозаписі видно, як ОСОБА_1 користується цим пристроєм, що узгоджується з поясненнями, наданими ним у судовому засіданні.

Суд значну увагу приділив поведінці ОСОБА_1 після виходу із салону транспортного засобу, тривалості його розмови, окремим реплікам і жартам, надавши цим обставинам фактично обвинувального значення.

ОСОБА_1 пояснював суду, що є колишнім військовослужбовцем, має відповідні навички самоконтролю та спілкування в напружених обставинах, а також досвід роботи продавцем і постійної комунікації з людьми. Саме цим він пояснив здатність тривалий час підтримувати розмову з працівниками поліції та аргументувати свою позицію. Суд не навів належних доказів, які б спростовували це пояснення, а фактично надав самій тривалості й манері спілкування обвинувального значення.

Проте суд без належного обґрунтування відхилив пояснення ОСОБА_1 , що наполегливість, емоційність, тривала розмова та небажання проходити огляд були закономірною поведінкою особи, яка заперечувала сам факт керування транспортним засобом.

Посилання суду на нічний клуб також не має належного доказового підґрунтя.

Жодні належні і допустимі докази не доводять, що ОСОБА_1 перебував у клубі, вживав там алкогольні напої або після цього керував автомобілем. У постанові також не наведено показань свідків, відеозаписів закладу або інших фактичних даних на підтвердження цих обставин.

Так само необхідно розмежовувати зовнішні ознаки, які поліцейські назвали підставою для пропозиції пройти огляд, і доведений стан алкогольного сп?яніння. Протокол щодо ОСОБА_1 складено не за керування у стані алкогольного сп?яніння, а за відмову особи, яку поліція вважала водієм, від проходження огляду. Огляд із використанням газоаналізатора Drager не проводився, результат спеціального технічного засобу відсутній, медичний висновок про стан сп?яніння не складався. Тому суд не мав доказової підстави констатувати фактичне перебування ОСОБА_1 у стані сп?яніння,як встановлену обставину.

Навіть за наявності суб`єктивно сприйнятих поліцейськими зовнішніх ознак вони могли стосуватися лише питання про існування підстав запропонувати огляд особі, статус якої як водія вже встановлений. Такі ознаки не доводять факту керування та не дозволяють визначити, хто саме перебував за кермом.

Мотивуючи постанову, суд також виходив із того, що поведінка ОСОБА_1 нібито свідчила про усвідомлення ним негативних наслідків. Проте навіть обізнаність особи з можливими правовими наслідками, не підтверджує ані факту керування, ані її винуватості.

Однак по-перше, у матеріалах справи наявна довідка про те, що ОСОБА_1 ніколи раніше не притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП, в той час як такі факти бувають досить красномовними при оцінці тих чи інших водіїв.

По-друге, ОСОБА_1 зазначав неодноразово як у розмові на відео, так і у суді,

причини своєї відмови, що він не перебував за кермом.Оцінка характеру, манери спілкування, емоцій, жартів, життєвого досвіду чи передбачуваних моральних мотивів не може підміняти встановлення об?єктивних ознак правопорушення та не доводить, що така поведінка мала на меті «уникнення відповідальності».

Будучи допитаним як свідок, власник автомобіля ОСОБА_2 підтвердив, що на час руху за кермом був саме він, а ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_2 належним чином пояснив і причину свого переміщення на заднє сидіння, а саме те, що на той час у нього були проблеми з військовим обліком, в той час як ОСОБА_1 жодних проблем не мав і сам запропонував йому пересісти на заднє пасажирське сидіння.

Недовіру до свідка суд додатково обгрунтував припущенням про те, як мала б поводитися людина, яка побоюється проблем із військовим обліком або некоректного відображення відомостей у застосунку «Резерв+». Відсутність негайного повідомлення поліцейським про ці побоювання, спокійне спілкування ОСОБА_2 та відсутність зовнішніх проявів страху, використано як аргументи проти правдивості його показань.Проте це не об?єктивно встановлені факти, а суб?єктивна психологічна оцінка поведінки свідка.

Водночас Суд не встановив на підставі об?єктивних даних ані наявності, ані відсутності в ОСОБА_2 проблем із військовим обліком чи роботою застосунку «Резерв+». За таких умов твердження, що він не мав підстав для відповідних побоювань або повинен був поводитися інакше, є припущенням і не спростовує повідомленого ним мотиву своїх дій.

Крім того, ОСОБА_2 пояснив суду, що побоюючись проблем із військовим обліком, попросив свого знайомого — іноземця ОСОБА_3 — прибути на місце для подальшого керування автомобілем. ОСОБА_1 цього зробити не міг, оскільки його мобільний телефон не працював, що підтверджується відеозаписом. Після прибуття ОСОБА_3 , працівники поліції почали говорити про можливе складення щодо нього матеріалів для видворення з України.

Коли ОСОБА_2 зрозумів, що працівників ТЦК на місці немає, він вступив у

розмову, щоб з`ясувати причини можливого видворення ОСОБА_3 . За поясненнями

свідка, саме занепокоєння можливими наслідками для ОСОБА_3 , якого він сам викликав на місце, зумовило його подальшу поведінку та зміст реплік, зафіксованих на відео.

Отже, слова «мене забрала людина» і «мені не треба проблем» ОСОБА_2 пояснював саме обставинами прибуття ОСОБА_3 та можливими негативними наслідками для нього. Суд витлумачив ці репліки без урахування наведеного пояснення та повного контексту події.

Закон не встановлює єдиного «правильного» способу поведінки людини в напруженій ситуації. Особа може не повідомляти стороннім про обставини свого військового обліку, не демонструвати страху, намагатися перевести розмову в спокійне русло або пояснити причину своїх дій пізніше.

Надання соціально-моральної оцінки причині, з якої ОСОБА_2 міг змінити місце в салоні, навіть якщо суд вважав таку причину непереконливою, не виключає самої можливості діяти в описаний спосіб. Міркування суду про прийнятність чи неприйнятність такого мотиву не доводять неправдивості показань свідка.

У будь-якому разі працівники поліції мали реальну можливість невідкладно встановити особу водія: окремо опитати ОСОБА_2 як власника транспортного засобу, зафіксувати його пояснення, перевірити його документи та запропонувати йому огляд у разі наявності передбачених законом підстав; установити особи й опитати двох дівчат, які перебували на задньому пасажирському сидінні.

Однак поліція не виконала обов`язку щодо повного збирання доказів, тобто не перевірила альтернативної версії події та не усунула очевидних сумнівів щодо особи водія.

Відповідно до ст. 252 КУпАП внутрішнє переконання має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин у сукупності. Недоліки складення адміністративних матеріалів не можуть компенсуватися в суді.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, поважних причин неявки не повідомив, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Керівництво Хмельницької обласної прокуратури було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, прокурор у судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст.250, частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, оскільки участь прокурора у розгляді справ цієї категорії не є обов`язковою, а є правом прокурора, згідно вимог статей 7, 250 КУпАП.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 - адвокат ПрядунР.А. не заперечував проти проведення апеляційного розгляду у відсутність ОСОБА_1 , який хворіє, але правова позиція узгоджена з ним, просив проводити розгляду у відсутність ОСОБА_1 .Підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 - адвоката Прядуна Р.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У поданій апеляційній скарзі захисник - адвокат Прядун Р.В. оскаржує доведеність факту керування ОСОБА_4 транспортним засобом, з огляду на відсутність доказів, якими б це підтверджувалося.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 о 03.20 год. 26 квітня 2026 року по проспекту Миру, 88, у м.Хмельницькому керував транспортним засобом марки та моделі «Land Rover Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд визнав ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

В обґрунтування свого висновку суддя послався на пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650261 від 26.04.2026 рокущодо фіксації порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху (а/с 1); направлення на медичний огляд водія транспортного засобу - ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.04.2026 року (а/с 5) та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), у вказаному акті також зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а/с 4); відеозаписи, здійснені за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, в яких зафіксовані обставини вчинення вищевказаного правопорушення ОСОБА_1 (а/с 6)

Однак, з аналізу вказаних вище доказів та враховуючи зазначені норми законодавства, не можу погодитися з рішенням судді суду першої інстанції.

Вважаю, що суд першої інстанції не з`ясував фактичні обставини цього адміністративного правопорушення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, як цього вимагає стаття 245 КУпАП та стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і, як наслідок, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалив передчасне й необґрунтоване рішення.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад будь-якого правопорушення містить у собі об`єктивні та суб`єктивні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відтак, у рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння, необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В апеляційній скарзі оскаржується саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та визнається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння через те, що не керував транспортним засобом.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати належні та достатні докази. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що з наданих суду відеозаписах з відео реєстратора автомобіля поліції та бодікамер працівників поліції вбачається, що утемну пору доби, під час комендантської години, працівниками поліції було зупинено автомобіль марки та моделі «Land Rover Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого перебували особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_2 та ще двоє дівчат. При цьому, підійшовши до зупиненого автомобіля працівники поліції деякий час стоять поруч, потім один із поліцейських світить фонариком у салон автомобіля, з наявного відеозапису вбачається, що місце водія було ніким із зазначених осіб не зайняте, ОСОБА_1 робить якісь рухи на передньому пасажирському сидінні.

Однак суд першої інстанції, проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 та наявні в матеріалах справи про адміністративні правопорушення докази повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину, тому немає підстав для закриття провадження в справі.

В апеляційній скарзі захисник Прядун Р.В. наголошує, що жоден із відеозаписів, наявних у матеріалах справи, не дає можливості достовірно встановити, що під час руху автомобіля саме ОСОБА_1 перебував на місці водія на момент його руху чи зупинки.Відеозапис Clip-0 не містить безперервного та чіткого зображення, на якому одночасно можна було б побачити перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні, його переміщення через простір між передніми сидіннями та посадку на переднє пасажирське сидіння. Те саме стосується відеофайлу сlip-5 470782, на який додатково послався суд. Він також не фіксує повної та безперервної послідовності такого «пересідання» і не дозволяє достовірно ідентифікувати особу водія під час руху. Зазначає, що сам по собі рух корпусу в салоні не є тотожним факту пересідання і тим більше не доводить попереднього керування автомобілем. Для визнання цієї версії доведеною у постанові мали бути наведені конкретні кадри, на яких видно вихід ОСОБА_1 із зони водійського сидіння та його переміщення на пасажирське місце. Посилання на такі кадри постанова не містить, а відсутній прямий доказ фактично замінено припущенням про причину невизначених рухів у салоні.

Апеляційний суд вважає такі доводи апеляційної скарги слушними та звертає увагу, що наявними у матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано конкретну особу, яка виконує функції водія транспортного засобу марки та моделі «Land Rover Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , а тому однозначно стверджувати, що функції водія виконував саме ОСОБА_1 у даному випадку неможливо.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_2 , якийє власником транспортного засобу марки та моделі «Land Rover Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , перебував у салоні вказаного автомобіля на момент зупинки та суду показав, що саме він, а не ОСОБА_1 о 03 год. 20 хв. 26.04.2026 по проспекту Миру, 88, у м.Хмельницькому, керував транспортним засобом марки та моделі «LandRoverRangeRover», номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки цього автомобіля працівниками поліції, він ( ОСОБА_2 ), побоюючись можливих проблем через некоректну роботу мобільного додатку «Резерв+», саме за вказівкою ОСОБА_1 (котрий увесь час сидів на передньому пасажирському місці), переліз із водійського місця на заднє пасажирське місце.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650261 від 26.04.2026, а також скріншоту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із мобільного застосунку «ДІЯ», саме свідок ОСОБА_2 є власникомтранспортного засобу марки та моделі «LandRoverRangeRover», номерний знак НОМЕР_1 (а/с 1, 30).

Свідок ОСОБА_2 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдиве показання суду показав, що саме він керував зазначеним транспортним засобом, однак побоюючись можливим проблем із ТЦК та СП, через некоректну роботу мобільного додатку «Резерв+», за вказівкою ОСОБА_1 , пересів на заднє пасажирське місце.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, додані до протоколу докази – відеозаписи з відео реєстратора та бодікамерпрацівників поліції немістять підтвердження факту керування ОСОБА_1 о 03 год. 20 хв. 26 квітня 2026 року по проспекту Миру,88, у місті Хмельницькому транспортним засобом марки та моделі «Land Rover Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , тоді як сама по собі відмова особи пройти огляд на стан сп`яніння, без факту керування транспортним засобом, не свідчить про порушення вимог п.2.5 ПДР.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, у якому відображено обставини події, є лише початковим правовим висновком працівників поліції щодо дій певної особи, та без підтвердження іншими належними й допустимими доказами не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (справа "Ірландія проти Сполученого Королівства"), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" ("Ірландія проти Сполученого Королівства").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України", ухваленого 6 вересня 2005 року).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.)

Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова пройти огляд на стан сп`яніння, а саме не доведенопоза розумним сумнівом факт керування ним транспортним засобом, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, надаючи оцінку наведеним вище доказам, з урахуванням принципів презумпції невинуватості особи та доведення вини особи поза розумним сумнівом, доходжу висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 26 квітня 2026 року та відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню,постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закриттю на підставі п.1 ч.1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Прядуна Р.В. задовольнити.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статтею 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя