Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №462/5713/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5713/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілих: ОСОБА_6

ОСОБА_7

представника власника майна ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2026 року, близько 22.40 год. працівники поліції в складі екіпажу «Сайга 3», а саме, поліцейський взводу 2 (швидкого реагування) БПОП ГУНП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_7 , поліцейський взводу 1 роти 1 БПОП ГУНП у Львівській області молодший лейтенант поліції ОСОБА_9 , командир взводу 2 (швидкого реагування) БПОП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , та інспектор взводу 1 роти 4 (автотранспортна) БПОП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_10 , на підставі плану дислокації нарядів по виявленню правопорушень на території Львівської області, затвердженого командиром БПОП ГУНП у Львівській області підполковником поліції ОСОБА_11 , здійснювали патрулювання території лісопарку поруч із будинком на вул. Курмановича, 9 в м. Львові, будучи одягненими в формений одяг із знаками розрізнення, під час чого ними виявлено підозрілу особу, дії якої були схожі на відшукання/розповсюдження наркотичних засобів у вигляді так званих «закладок» та яка для посвідчення своєї особи пред`явила паспорт громадянина України в додатку «Дія» на своєму мобільному телефоні на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після прохання поліцейського ОСОБА_7 , який виконував покладені на нього службові обов`язки відповідно до ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію», згідно якої поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, пройти до місця біля службового автомобіля, де було наявне освітлення, для проведення поверхневої перевірки, обвинувачений ОСОБА_4 , намагаючись уникнути такої перевірки, почав втікати в напрямку свого автомобіля марки «Skoda Super B», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований біля магазину «Степанків» по вул. Курмановича, 9 в м. Львові. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 , знаючи про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є працівниками правоохоронного органу, та свідомо ігноруючи цей факт, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи протиправні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, нормальної роботи правоохоронних органів та їх авторитету, діючи умисно, маючи умисел на заподіяння працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень під час виконання ними службових обов`язків, сів за кермо вказаного автомобіля та почав виштовхувати працівника поліції ОСОБА_7 із салону автомобіля, який, з метою запобігти подальшому руху, підбіг до даного транспортного засобу і лівою рукою утримувався за кермо автомобіля, а правою рукою тримав обвинуваченого ОСОБА_4 , а після цього здійснив рух транспортним засобом заднім ходом, унаслідок чого ОСОБА_7 випав із транспортного засобу, однак продовжував утримуватися за кермо, а обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи дану ситуацію, розпочав рух автомобілем вперед, унаслідок чого протягнув ОСОБА_7 по асфальтному покриттю близько 7 (семи) метрів, після чого останній упав на землю. У цей час, працівник поліції ОСОБА_6 , також підбіг до вказаного автомобіля та намагаючись припинити подальший рух став попереду, однак обвинувачений ОСОБА_4 продовжив рух вперед транспортним засобом, підбивши ОСОБА_6 на передню частину автомобіля (капот) та проїхав з ним на капоті декілька десятків метрів, під час чого він втратив рівновагу та впав на асфальтне покриття. Внаслідок вказаних протиправних дій обвинувачений, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синців на лівому стегні і гомілці, в ділянці правого колінного суглобу, на правому стегні і правій гомілці, в ділянці правої здухвинної кістки, садна в лівому гомілково-ступневому суглобі, на правому стегні, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, а потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани в тім`яно-потиличній ділянці зліва, садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легкого ступеня тяжкості.

08 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , та потерпілими ОСОБА_6 , укладено угоду при примирення між обвинуваченим та потерпілим. За умовами вказаної угоди, сторони погодили призначення обвинуваченому ОСОБА_12 , узгодженого покарання із застосування статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави. Потерпілий ОСОБА_6 , підтверджує свою згоду на призначення обвинуваченому саме такого узгодженого покарання.

Крім того, 08 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , та потерпілими ОСОБА_7 , укладено угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим. За умовами вказаної угоди, сторони погодили призначення обвинуваченому ОСОБА_12 , узгодженого покарання із застосування статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави. Потерпілий ОСОБА_7 , підтверджує свою згоду на призначення обвинуваченому саме такого узгодженого покарання.

Прокурор в судовому засіданні підтримала укладення угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими. Вказла, що вказана угода відповідає вимогам закону та сторона обвинувачення повністю підтримує узгоджене покарання.

Потерпілі підтримали угоди про примирення між обвинуваченим, та зазначили що угода укладена добровільно і наслдіки угоди вони повністю усвідомлюють.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні, підтвердив добровільність укладення угоди. Судом роз`яснено ОСОБА_12 , що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, він має права передбачені ст.474 ч.5 КПК України. Роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим. Судом роз`яснено вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Захисник обвинуваченого підтримав затвердження укладеної угоди.

Суд, заслухавши думки учасників процесу та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, доходить таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, в кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно зі ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим не допускається у кримінальному провадженні, якщо шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ними мирової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України суд, переконавшись, що угода може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Невідповідність умов угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, інтересам суспільства є підставою для відмови судом у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Отже, під час вирішення питання про затвердження угоди, суд зобов`язаний перевірити не лише дотримання сторонами вимог закону при її укладенні, а й пересвідчитися у тому, що умови угоди та сам по собі факт її укладення відповідають інтересам суспільства.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (п. 3 та 4 ч. 1 ст. 470 КПК України).

У пункті 87 рішення від 29.04.2014 у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» Європейський суд з прав людини зазначив про підтримку ним ідеї, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, якщо їх правильно застосовувати, і можуть сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. На думку суду, укладена сторонами угода про примирення між обвинуваченим та потерпілими не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, укладення угоди між сторонами є добровільним, дії обвинуваченого кваліфіковані правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свобод та інтересів сторін.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , цілком розуміє права, визначені п.п.1, 2, 3 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він вчинив заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків.

Погоджуючись з узгодженою сторонами мірою покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не суджений, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерпілим моральну шкоду, примирився з потерпілими, позитивно характеризується за місцем роботи, що є обставинами, які пом`якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання – відсутні. На переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Також суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у зменшенні навантаження на органи прокуратури та суди. Крім того, укладення угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженої міри покарання чи звільнення від його відбування, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчинення ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.

До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого, враховуючи беззаперечне визнання ним своєї вини, а також надання ним зізнавальних показань стосовно себе. На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особа винного, його ставлення до вчиненого, вказує на бажання обвинуваченого виправитись, з огляду на що укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.

За таких обставин суд вважає можливим затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілими та призначити обвинуваченому ОСОБА_12 , узгоджену сторонами міру покарання.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

затвердити угоду при примирення від 08 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України обрати покарання у виді 500 /п`ятсот/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 /вісім тисяч п`ятсот/ гривень.

Речові докази: флісову формену куртку чорного кольору «CAMOTEC» з пошкодженнями у вигляді розривів та штани формені «PILOT», чорного кольору, які мають пошкодження у вигляді розривів, повернути потерпілому ОСОБА_13 ; змив з капоту автомобіля марки «Skoda», змив із керма автомобіля марки «Skoda», змив із важеля коробки передач автомобіля марки «Skoda», змив із внутрішньої ручки водійських дверей автомобіля марки «Skoda», нитку для чистки зубів рожевого кольору в пластиковому предметі білого кольору, металевий предмет візуально схожий на кулю, частково деформований, два предмети зовні схожі на гільзи, які упаковано у спец-пакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» NPU 5016783 - знищити; мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору у силіконовому чохлі темно-сірого кольору, який упаковано у спец-пакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» NPU 5016781, - повернути обвинуваченому ОСОБА_12 ; штани формені «M-TAC», синього кольору, розмір 30/34, на правій нагавці яких наявні забруднення та затертості, а задня права кишеня має пошкодження у вигляді розриву, повернути потерпілому ОСОБА_7 ; DVD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження; колесо від транспортного засобу із невідомим металевим предметом, автомобіль марки «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_1 та ключ запалювання, повернути – ОСОБА_14 .

Заходи забезпечення кримінального провадження, накладені ухвалами Залізничного районного суду м. Львова від 26 травня 2026 року, - скасувати.

Роз`яснити ОСОБА_12 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1