Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №750/4776/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/4776/26 Головуючий у 1 інстанції Кузюра М. М.

Провадження № 33/4823/722/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - адвоката Манойлика Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Манойлика Д. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 20 квітня 2026 року о 21 год. 14 хв. в м. Чернігові, по вул. Ю.Мезенцева, 69, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21150, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду (бордюр, що належить КП АТП 2528). В результаті дорожньо – транспортної пригоди транспортному засобу та технічним засобам організації дорожнього руху завдано механічних пошкоджень. Своїми діями, згідно з протоколом, ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, а його дії кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Як установив місцевий суд, 20 квітня 2026 року о 21 год. 14 хв. в м. Чернігові по вул. Ю.Мезенцева, 69, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21150, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Drager»Alcotest 6810 ARCD-0467, результат позитивний 2,03 проміле.

В апеляційній скарзі захисник Манойлик Д. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити.

Мотивує тим, що незважаючи на наявний арсенал спеціальних засобів, механізмів та заходів фіксації, інформаційних баз, патрульні поліції не спромоглися професійно використати надані ресурси, та в законний спосіб встановити те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а суд першої інстанції виправдовує їх некомпетентність, при цьому маніпулює доказами та стимулює патрульних поліції до майбутніх незаконних дій, щодо притягнення до відповідальності осіб, вина яких не підтверджена у спосіб встановлений законодавцем, надаючи їм впевненість в черговому виправданні з боку судової влади, їхніх протиправних дій.

Зазначає, відеозапис містить інформацію, що підходячи до транспортного засобу, в якому знаходився ОСОБА_1 , двері автомобіля були відчинені, автомобіль не рухався та двигун не працював. ОСОБА_1 знаходився на сидінні водія, щоб знайти запальничку, бо хотів запалити цигарку, проте суд першої інстанції ці обставини визнав такими, що вказують начебто ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Також місцевим судом проігноровано відеозапис на якому у ОСОБА_1 вимагають пред`явити посвідчення водія, аргументуючи цю вимогу тим, що він керував транспортним засобом, проте на самому початку ОСОБА_1 надає відповідь «я не керував транспортним засобом», що безпідставно було проігноровано судом першої інстанції та не взято цю обставину до уваги.

На його думку, суд першої інстанції, досліджуючи докази у справі, надав оцінку лише тим доказам, які підтверджують начеб - то обставини керування транспортним засобом, саме ОСОБА_1 , проте обставини, які підтверджені тими самими доказами, що спростовують факт такого керування - відкинув, вважаючи їх недопустимими, що вказує на упередженість суду першої інстанції, який використовує ті докази, які є зручними для нього у досягненні мети винесення рішення, щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згода ж ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння, жодним чином не підтверджує факт того, що він начебто керував транспортним засобом, оскільки даний доказ підтверджує виключно одну обставину, а саме перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, чого останній не заперечує, але не доводить факту, що він був водієм.

Вважає, що висновки суду про те, що доводи захисника спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки ці доводи не спростовані жодним належним, допустимим та достатнім доказом, а є виключно здогадками головуючого судді у даній справі. В поданих поясненнях ОСОБА_1 звертав увагу на те, що до нього підійшли працівники поліції та встановивши його особу повідомили, що він підлягає доставлянню до ТЦК та СП, як військовозобов`язаний, проте в разі надання пояснень, щодо керування транспортного засобу, таке доставлення до ТЦК та СП ними не буде здійснюватися. На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився, після чого працівники поліції, імітуючи першу зустріч з ним, увімкнули боді - камери та почали підходити до автомобіля, при цьому зафіксувавши, що на сидінні водія знаходився ОСОБА_1 та шукав запальничку, щоб запалити цигарку, а в подальшому не знайшовши її, неодноразово просив запальничку у працівників поліції.

Доводи суду першої інстанції про те, що відеозапис немає інформації про тиск з боку поліцейських на ОСОБА_1 є абстрактним, оскільки такий тиск здійснювався без увімкнених боді - камер, щоб надати патрульним поліції можливість реалізувати свої протиправні наміри та уникнути відповідальності.

Тобто, суд першої інстанції вважає, що патрульні поліції, постійно використовують боді - камери, фіксуючи при цьому свої, як правомірні так і протиправні дії, не маючи змоги керувати функціями включення та виключення даних засобів фіксації.

Висновки, щодо пояснення ОСОБА_1 яке на думку суду є недопустимим доказом, суперечить матеріальним нормам права, згідно яких не допустимим - є доказ, який здобутий не у спосіб та порядку його здобуття, який визначений законодавцем. Натомість, суд першої інстанції зауважив, що даний доказ є недопустимим, оскільки ОСОБА_1 , не повідомив анкетні дані та адресу проживання особи, яка керувала транспортним засобом та вчинила дорожньо – транспортну пригоду. Проте, вважає, відсутність такої інформації, може вказувати на недостатність доказу, а не на його недопустимість. Однак, в даному випадку предметом доказування є факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , належні, допустимі та достатні докази чого відсутні в матеріалах справи.

Посилання суду першої інстанції на те, що працівниками поліції були допущені технічні помилки, є взагалі незрозумілим, оскільки написані у поясненнях слова «з моїх слів написано вірно, мною перевірено» - написані не особою у якої відбиралися пояснення, а особою, яка ці пояснення написала, тобто пояснення записані патрульним ОСОБА_2 , фактично перевірив та підтвердив сам ОСОБА_2 і це є не технічна помилка, а підробка документу, з метою створення ілюзії визнання провини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наявний рапорт патрульного ОСОБА_2 , про застосування превентивного заходу визначеного статтею 35 Закону України «Про національну поліцію», у вигляді зупинки транспортного засобу, є нічим іншим, як спотворенням обставин та введенням суду першої інстанції в оману.

Відносно статті 124 КУпАП, зазначає, що в даному випадку також не підтверджено факт здійснення дорожньо – транспортної пригоди саме ОСОБА_1 , оскільки його покази, а також наявна довідка про проходження служби, у своїй сукупності та окремо, підтверджують факт тиску з боку патрульних поліції та невиконання ними, наданої ОСОБА_1 обіцянки, щодо не доставлення його до ТЦК та СП.

Отже, справу за ч. 1 ст. 124 КУпАП, необхідно було закрити за відсутністю суб`єкта адміністративного правопорушення, оскільки в чергове наголошує, що жодних доказів керування ОСОБА_1 , транспортного засобу, матеріали справи - не містять.

Під час апеляційного розгляду захисник Манойлик Д. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.

Заслухавши аргументи захисника Манойлика Д. В., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.

У свою чергу, захисник адвокат Манойлик Д. В. порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке належним чином мотивоване, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 645987 від 20 квітня 2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; роздруківкою з приладу Драгер, відповідно до якого за результатом тестування у ОСОБА_1 виявлено алкоголь у повітрі, що ним видихається – 2,03 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою з приладу Drager ALCOTEST 6810, прилад № ARСВ-0467, результат продуття зазначеного спеціального технічного приладу становить 2,03 проміле, з яким ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить підпис у відповідній графі акту огляду; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, доданому працівниками поліції до протоколу серії ЕПР1 №645987 від 20.04.2026, видно як працівники поліції підходять до автомобіля ВАЗ 21150, за кермом якого перебував ОСОБА_1 та виходив з автомобіля зі сторони водійського сидіння та на питання поліцейського «куди прямуєте?», відповів: «з дому, посварився з дружиною, їду до дому до матері».

В подальшому, оскільки ОСОБА_1 здійснив наїзд на бордюр, поліцейський попросив ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія. Нагрудною відеокамерою поліцейського зафіксовано спілкування з водієм зазначеного автомобіля ОСОБА_1 , у ході якого поліцейський запитав у водія, чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 повідомив: «так, вживав, пиво». Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, на що водій погодився. Зафіксовано продуття ОСОБА_1 приладу Драгер, під час яких останній постійно вказував, що пив пиво. За результатом продуття ОСОБА_1 приладу Драгер виявлено алкоголь у повітрі, що ним видихається, 2,03 проміле. Водій неодноразово повідомляв поліцейським, що пив пиво, та пропонував «якось порішати», просив не складати протокол. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився. Зафіксовано процедуру складення матеріалів про адміністративне правопорушення.

З роздруківки приладу «Drager Alcotest 6810», прилад ARCD-0467, тест №4257 вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, проба позитивна 2,03 проміле, з чим погодився останній та поставив свій підпис.

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.

За вказаних обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 погодився із результатом огляду на стан сп`яніння проведеного на місці з використанням спеціальних технічних засобів.

Особі що притягається до адміністративної відповідальності також було роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, наслідки відмови від такого огляду, можливість пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Крім того, водієві було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП.

Отже, істотних порушень правил проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядку його оформлення, які б впливали на правильність висновків суду, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Посилання захисника на те, що судом першої інстанції не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також стосовно погроз та схиляння поліцейськими водія надати потрібні їм свідчення, місцевий суд правильно оцінив критично та вказав, що вони спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

На дослідженому судом відеозаписі не зафіксовано факту будь-якого тиску з боку поліцейських, навпаки, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, до того ж не вказував ані під час складання протоколу, ані в письмових поясненнях, яка саме третя особа керувала транспортним засобом. Натомість, як і першому екіпажу, який оформлював матеріали за ст. 130 КУпАП , так і іншому, який оформлював матеріали за ст.. 124 КУпАП, говорив що погоджується як з обставинами за яких здійснив наїзд на перешкоду так і з тим що вживав алкогольні напої, після чого сів за кермо та керував автомобілем.

Твердження захисника про відсутність на відеозаписі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та моменту його зупинки не спростовують сукупності інших доказів керування останнім автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, ОСОБА_1 при оформленні матеріалів справи надав пояснення, що не впорався з керуванням та здійснив наїзд на бордюр, а тому патрульна поліція не в змозі була зафіксувати моменту зупинки автомобіля, оскільки прибула на місце події після її настання. Сукупність подальших дій водія, а саме, добровільне визнання ним вживання алкоголю перед керуванням автомобілем, проходження огляду на стан сп`яніння та визнання ним результатів огляду, за відсутності тиску з боку поліцейських, не викликають сумніву у добровільності та правдивості свідчень ОСОБА_1 .

Посилання захисника на наявність недоліків у матеріалах справи, а саме: записів у поясненні ОСОБА_1 , рапорті працівника поліції не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника Манойлика Д. В. про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути ОСОБА_1 установленої законом відповідальності за скоєне.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, вважаю обґрунтованим висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на те, що 20 квітня 2026 року о 21 год. 14 хв. в м. Чернігові, по вул. Ю.Мезенцева, 69 транспортним засобом ВАЗ 21150, державний номерний знак НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 суд відхиляє твердження захисника щодо невірних мотивів з яких суддя першої інстанції закрив провадження у справі за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отримуючи посвідчення водія та сідаючи за кермо будь-якого транспортного засобу, яке є джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_1 повинен був неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, якими категорично заборонено керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника адвоката Манойлика Д. В. задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Манойлика Д. В. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач