Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №741/579/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 741/579/26 Головуючий у 1 інстанції Крупина А. О.

Провадження № 33/4823/684/26

Категорія - ч. 1 122-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 22.06.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 22.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.

Згідно з оскаржуваною постановою, 28 березня 2026 року о 21 год 02 хв., в Чернігівській області, Ніжинському районі, м. Носівка, вул. Малоносівська, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу і гучномовця. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. «б» та «в» п. 8.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Він дійсно 28 березня 2026 року близько 21 год у м. Носівка керував автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 . Коли він зупинив автомобіль на узбіччі і розмовляв зі своїми товаришами, то в цей час до нього підійшли працівники поліції та почали вимагати в нього документи. При цьому, поліцейські не представились, не повідомили його в зв`язку з чим проводиться перевірка документів. У подальшому поліцейські не перешкоджали вільному руху керованого ним транспортного засобу, тому він безперешкодно поїхав по своїх справах. Вказує, що йому не було відомо про те, що поліцейські почали переслідувати його автомобіль з включеними проблисковими маячками синього і червоного кольору та увімкненим спеціальним звуковим сигналом. Про те, що він порушив вимоги п. 2.4 ПДР та відносно нього складена постанова за ч. 2 ст. 122 КУпАП, дізнався лише під час розгляду справи в суді. Він не був повідомлений про складання відносно нього адміністративних матеріалів, що підтверджується також постановою Носівського районного суду від 07.04.2026 року про повернення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП на доопрацювання. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи, не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи, належним чином своє рішення не мотивував. Також зазначає, що місцевим судом у оскаржуваній постанові застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, а не альтернативне покарання у виді штрафу, чим порушено положення ст. 33 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи своєчасно повідомленими про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив та з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. Судом здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону, який вказано в апеляційній скарзі та повідомлення і телефонограму про виклик в судове засідання на 08 год 30 хв 18.08.2026 року ним отримано 29.07.2026 року. Крім того, судом здійснювалось повідомлення шляхом направлення судової повістки на адресу, зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

За змістом п. 8.9 ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28.03.2026 року, серії ААД №925542, 28 березня 2026 року о 21 год 02 хв., в Чернігівській області, Ніжинському районі, м. Носівка, вул. Малоносівська, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу і гучномовця, чим порушив вимоги п.п. «б» та «в» п. 8.9 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

З відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 , та здійснив зупинку транспортного засобу, не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що передбачено п.п «а» п. 9.2. ПДР України. Зазначене порушення ПДР України було виявлено поліцейським, який підійшовши до автомобіля, повідомив ОСОБА_1 про виявлене правопорушення. На вимогу поліцейського, ОСОБА_1 відмовився пред`явити документи, раптово розпочав рух та залишив місце зупинки без дозволу працівників поліції. Одразу після цього поліцейські на службовому автомобілі розпочали переслідування автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 , увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору, спеціальний звуковий сигнал та подаючи через гучномовець неодноразові вимоги про зупинку транспортного засобу. Незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжив рух та зник з поля зору поліцейських.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо формального підходу до розгляду справи, не об`єктивного і не в повному обсязі дослідження матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу була здійснена працівниками поліції без законних підстав, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як зазначено вище, з відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив ОСОБА_1 конкретну причину, а саме: водій не подавав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою, що є порушенням вимог Правил дорожнього руху України. За порушення вищезазначених вимог ПДР України відносно ОСОБА_1 поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку непред`явленням посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліс (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Копія зазначеної постанови знаходиться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність ОСОБА_1 із вимогою про зупинку апеляційний суд оцінює критично, оскільки з відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського чітко вбачається, що переслідування здійснювалося у темну пору доби службовим автомобілем поліції з увімкненими синіми та червоними проблисковими маячками, спеціальним звуковим сигналом та гучномовним пристроєм.

За таких обставин, вимога про зупинку транспортного засобу була подана поліцейським відповідно до ПДР України та у спосіб, який водій об`єктивно не міг не бачити та не сприймати як таку, що підлягає виконанню. При цьому, продовження водієм руху та подальше зникнення з місця події свідчить про усвідомлене ухилення ОСОБА_1 від виконання законної вимоги поліцейського про зупинку.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про складання відносно нього адміністративних матеріалів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він ознайомився з ними в повному обсязі, що підтверджується його розпискою. ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, надавав пояснення та реалізував право на захист. При цьому, повернення справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення не впливає на належність, допустимість та достовірність доказів, а тому зазначені обставини не є підставою для закриття провадження у справі.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 252, 280 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив вище зазначені докази, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, який 28.03.2026 року керував транспортним засобом та не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу і гучномовця, чим порушив вимоги п.п. «б» та «в» п. 8.9 ПДР України

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення ст. 33 КУпАП при накладені адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, а не альтернативного – у виді штрафу, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП).

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду також визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці повністю відповідає цілям та загальним засадам накладення стягнення, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко