Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №750/14910/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14910/24

Головуючий у першій інстанції – Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/66/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г.

сторони:

позивач: Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 11 червня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності, в якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2024 року №7441/2024/4434984 транспортного засобу Mersedes-Benz ML 350, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки недійсності. У позові ставиться питання про стягнення із відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури сплаченого судового збору. В обґрунтування вимог заявленого позову прокурор зазначав, що у провадженні СУ ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12023270000000236, зареєстроване 01.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 статті 191, ч.2 статті 364-1, ч.1 статті 366 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , у період часу з 08.08.2023 року по 15.08.2023 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для єдиного учасника ТОВ ”БФ ТЕРАСАПРАЙМБУД” ОСОБА_3 , який володів 100% частки у статутному капіталі Товариства, у вигляді протиправного зменшення витрат для Товариства на використання будівельних машин і механізмів під час виконання робіт на об`єкті будівництва ”Капітальний ремонт проїзної частини по АДРЕСА_1 ” та, як наслідок, отримання більшого прибутку вказаним єдиним учасником, всупереч інтересам ТОВ ”БФ ТЕРАСАПРАЙМБУД”, що полягають у здійсненні господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для задоволення соціально-економічних інтересів учасників Товариства та членів трудового колективу, у межах встановленого правового господарського порядку, із додержанням вимог законодавства України, яка не порушує права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, використав свої повноваження, що спричинило інтересам Куликівської селищної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради збитки у розмірі 3 841 674 грн. 88 коп. За вказаним фактом 05.08.2024 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 статті 364-1, ч.4 статті 194 КК України. У кримінальному провадженні Куликівська селищна рада є потерпілою стороною. ОСОБА_1 , будучи обізнаним про той факт, що органом досудового розслідування проводяться слідчі та процесуальні дії на підтвердження його причетності до вчинення вказаного злочину, відчужив належний йому транспортний засіб на користь ОСОБА_2 за заниженою вартістю, та продовжує користуватися ними. Вказані дії вчинені для фіктивного переходу права власності на транспортний засіб з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок відшкодування завданої шкоди. Так, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 11.04.2024 року №7441/2024/4434984 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_3 за 45 000 грн. Даний договір купівлі-продажу транспортного засобу є фіктивним. За доводами позивача, оспорюваний договір купівлі-продажу укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності, в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову). Так, за рахунок реалізації належного ОСОБА_1 майна можливо було б частково відшкодувати шкоду, завдану бюджету Куликівської територіальної громади внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слід зазначити, що очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору) ”вживали право на зло”, оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками з метою недопущення накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення відшкодування шкоди, завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення та уникнення подальшого звернення стягнення на вказане майно. Доводи позовної заяви вказують, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто, вчиненими на шкоду кредитору. Так, до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір, як фраудаторний, відноситься: - продавець ОСОБА_1 , продав автомобіль близькій особі ОСОБА_2 , і вказаний факт встановлений під час розгляду апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.08.2024 року, що зазначено в мотивувальній частині ухвали Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року про накладення арешту на транспортний засіб Mersedes-Benz. ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова: НОМЕР_4 ; - продаж транспортного засобу відбувся після проведення слідчих та процесуальних дій відносно ОСОБА_1 , направлених на збирання доказів на підтвердження його причетності до вчинення вказаного злочину у кримінальному провадженні №12023270000000236 від 01.09.2023 року; - продаж транспортного засобу здійснено за 45 000,00 грн., за ціною, значно нижчою ринкової, згідно наявної інформації з офіційного сайту AUTO.RIA (сайт слугує майданчиком для розміщення оголошень від приватних осіб і компаній про купівлю-продаж нових автомобілів, та автомобілів із пробігом) ціна автомобіля Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., становить від 726 075 грн. та вище; - ОСОБА_1 продовжує використовувати вказаний транспортний засіб, що підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії-спостереження за річчю від 26.07.2024 року; - у ОСОБА_1 після відчуження спірного майна відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями щодо відшкодування завданих збитків Куликівській селищній раді, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, а також договорами купівлі-продажу транспортних засобів №7441/2024/4434984 та №7441/2024/4435652 від 11.04.2024 року, згідно яких ОСОБА_1 продав два належні йому на праві приватної власності транспортні засоби по вартості, нижче ринкової. Сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договорів купівлі-продажу воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином. Таким чином, як стверджує позивач, спірний правочин очевидно завдає шкоди інтересам позивача, вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними, зі спрямованістю дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на транспортний засіб, і тому зазначений договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, відповідно до статті 234 ЦК України.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року відмовлено у задоволенні позову Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.

В апеляційній скарзі Чернігівська обласна прокуратура просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року у справі №750/14910/24 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради до відповідачів про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності, а також стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 року ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (2, 3, 10, 49, 78, 83, 89, 263 ЦПК України), без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що згідно зі статтею 376 ЦПК України, є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення. В доводах апеляційної скарги Чернігівська обласна прокуратура зазначає, що відсутність арешту чи іншого обтяження щодо транспортного засобу не свідчить про те, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., за 45 000 грн. з ОСОБА_2 . У даній справі очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору купівлі-продажу) ”вживали право на зло”, оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 11.04.2024 року) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 ; фактичні обставини справи у їх сукупності дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто, вчиненими на шкоду кредитору. До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні відноситься:

- момент вчинення договору (11.04.2024 року, тобто після обізнаності ОСОБА_1 про неякісно виконані ремонтні роботи з ”власних джерел” та внесення 01.09.2023 року відомостей до ЄРДР, а також проведення у кримінальному провадженні активних слідчих та процесуальних дій по збиранню доказів на підтвердження його причетності до вчинення злочину. Проміжок часу, який обраховується місяцями, з моменту внесення відомостей до ЄРДР та укладенням оспорюваного договору, аж ніяк не впливає на факт його фраудаторності, оскільки з часом ОСОБА_1 розуміє про отримання правоохоронними органами все більше доказів його беззаперечної вини);

- контрагент, з яким ОСОБА_1 вчинив оспорювані договори ( ОСОБА_2 , яка за твердженнями самого ОСОБА_1 під час вирішення питання про накладення арешту на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 , що підтверджується ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року);

- ціна оспорюваного договору купівлі-продажу (транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 продано за невиправдано низьку ціну - 45 000 грн.).

Доводи апеляційної скарги зауважують, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про неякісно виконані ремонтні роботи (ДП ”Дорожній науково-технічний центр” на виконання умов договору від 28.08.2023 року №527/23 з ТОВ ”БФ Терасапраймбуд” надано послуги з проведення лабораторних випробувань на автомобільній дорозі по вул. Незалежності в смт Куликівка на відповідність вимогам законодавства. За його результатами замовнику надано протоколи випробувань від 08.09.2023 року №0828/23, від 09.09.2023 року №0827/23 та від 27.11.2023 року №1419/23, якими встановлено факт неналежного виконання ремонтних робіт на вказаному об`єкті (протоколи містяться в матеріалах справи), документування правоохоронними органами його злочинних дій (01.09.2023 року внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 статті 191, ч.2 статті 364-1, ч.1 статті 366 КК України, 24.10.2023 року у ТОВ ”Будівельна фірма ”Терасапраймбуд” проведено обшук, ОСОБА_1 на запит слідчого від 21.11.2023 року надавалася відповідь з долученням копій відповідних документів, 27.11.2023 року за його участю відібрано керни, що підлягають випробуванню (протокол випробувань від 29.11.2023 року №641), 04.12.2023 року допитано в якості свідка про обставини проведення ремонтних робіт, 18.03.2024 року призначено судову будівельно-технічну експертизу (висновок від 25.03.2024 року №21/03), з метою звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації, 11.04.2024 року відчужив за договорами купівлі-продажу все належне йому майно, зокрема, за оскаржуваним договором співмешканці ОСОБА_2 транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова: НОМЕР_2 за 45 000 грн., що є значно нижчою за ринкову та нежитлове приміщення - приміщення гаражів, загальною площею 303,85 кв.м за 500 000 грн. Факт укладення фраудаторного правочину також підтверджується ухвалою колегії суддів Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року про накладення арешту на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 , який був за оскаржуваним правочином переданий ОСОБА_2 . При винесенні ухвали від 30.08.2024 року апеляційною інстанцією надавалася оцінка діям ОСОБА_1 по відчуженню транспортного засобу саме близькій (заінтересованій) особі, такі дії визнано фактично незаконними. Однак, наведене вище Деснянським районним судом м. Чернігова при винесенні оскаржуваного рішення від 11.06.2025 року, у порушення статті 263 ЦПК України, не враховано та всупереч статті 89 ЦПК України, оцінку в постановленому незаконному та необґрунтованому рішенні не надано. Внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу суттєво зменшився обсяг майнових прав ОСОБА_1 , що в свою чергу, впливає і на можливість належного та повного відшкодування спричиненої Куликівській територіальній громаді шкоди. Така поведінка відповідачів не може розцінюватися, як добросовісна. ОСОБА_1 спірним транспортним засобом продовжує користуватися і на даний час, відвідуючи судові засідання в якості обвинуваченого (підсудного), що проводяться у приміщенні Куликівського районного суду. Апелянт, із посиланням на статтю 4 ЦПК України, статтю 16 ЦК України, вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову саме в порядку окремого цивільного провадження; частина 5 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає можливість подання цивільного позову в межах кримінального провадження, де встановлення шкоди та обставин правопорушення перебуває в прямому зв`язку з досліджуваними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.29-34, том 2) відповідач ОСОБА_1 просить подану апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а обгрунтоване рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Ходико О.Є. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Торбєєв М.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року - залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду представник Куликівської селищної ради, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у провадженні СУ ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12023270000000236, зареєстроване 01.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 статті 191, ч.2 статті 364-1, ч.1 статті 366 КК України (а.с.24, том 1).

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 08.08.2023 року по 15.08.2023 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для єдиного учасника ТОВ ”БФ ТЕРАСАПРАИМБУД” ОСОБА_3 , який володів 100% частки у статутному капіталі Товариства, у вигляді протиправного зменшення витрат для Товариства на використання будівельних машин і механізмів під час виконання робіт на об`єкті будівництва ”Капітальний ремонт проїзної частини по АДРЕСА_1 ” та, як наслідок, отримання більшого прибутку вказаним єдиним учасником, всупереч інтересам ТОВ ”БФ ТЕРАСАПРАЙМБУД”, що полягають у здійсненні господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку для задоволення соціально-економічних інтересів учасників Товариства та членів трудового колективу, у межах встановленого правового господарського порядку, із додержанням вимог законодавства України, яка не порушує права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, використав свої повноваження, що спричинило інтересам Куликівської селищної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради збитки у розмірі 3 841 674 грн. 88 коп.

05.08.2024 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 статті 364-1, ч.4 статті 194 КК України (а.с.27-31, том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 11.04.2024 року №7441/2024/4434984 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_3 за 45 000 грн. (а.с.73-74, том 1).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року накладено арешт на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_4 , шляхом заборони його відчуження, у тому числі, звернення стягнення, укладення угод купівлі-продажу, обміну, дарування, передачі в заставу, розпорядження та передачі транспорту засобу іншим особам будь-яким способом (а.с.32-34, том 1).

Як вбачається із оскаржуваного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куликівської селищної ради до відповідачів про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу було укладено у письмовій формі до моменту повідомлення особі про підозру. У матеріалах справи відсутні докази того, що на той момент існували арешти або інші обтяження щодо транспортного засобу. Доказів, які б достовірно свідчили про відсутність наміру сторін укласти реальний договір, прокурором не надано. При цьому, знижена договірна вартість об`єкта не може сама по собі свідчити про фіктивність правочину, оскільки стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, в тому числі, у визначенні ціни. Щодо факту подальшого користування автомобілем, прокурором не доведено, що це відбувалося в умовах збереження за відповідачем фактичного контролю з метою імітації передачі майна. Вказаний факт може мати альтернативні пояснення (наприклад, домовленості сторін, зберігання, оренда тощо), які не спростовані переконливими доказами. Судом першої інстанції вказано, що сам по собі акт негласної слідчої дії не є безумовним доказом фіктивності правочину, а в межах цивільного судочинства його допустимість, як доказу потребує окремої оцінки, згідно з принципами доказування в цивільному процесі. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано доказів того, що покупець транспортного засобу є пов`язаною чи заінтересованою особою, або що між сторонами існувала попередня змова на вчинення фіктивної угоди. Як вказав суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 11.06.2025 року, у поясненнях представника відповідача не вбачається визнання договору недійсним чи ознак його формальності. Судом першої інстанції також звернуто увагу, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову саме в порядку окремого цивільного провадження; ч.5 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає можливість подання цивільного позову в межах кримінального провадження, де встановлення шкоди та обставин правопорушення перебуває в прямому зв`язку із досліджуваними доказами. Невикористання цього процесуального механізму без поважних причин ускладнює оцінку доказів у межах окремої цивільної справи та не сприяє забезпеченню балансу інтересів сторін.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 року ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги Чернігівська обласна прокуратура зазначає, що відсутність арешту чи іншого обтяження щодо транспортного засобу не свідчить про те, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., за 45 000 грн. з ОСОБА_2 . У даній справі очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору купівлі-продажу) ”вживали право на зло”, оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 11.04.2024 року) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 ; фактичні обставини справи у їх сукупності дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто, вчиненими на шкоду кредитору. До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні відноситься:

- момент вчинення договору (11.04.2024 року, тобто після обізнаності ОСОБА_1 про неякісно виконані ремонтні роботи з ”власних джерел” та внесення 01.09.2023 року відомостей до ЄРДР, а також проведення у кримінальному провадженні активних слідчих та процесуальних дій по збиранню доказів на підтвердження його причетності до вчинення злочину. Проміжок часу, який обраховується місяцями, з моменту внесення відомостей до ЄРДР та укладенням оспорюваного договору, аж ніяк не впливає на факт його фраудаторності, оскільки з часом ОСОБА_1 розуміє про отримання правоохоронними органами все більше доказів його беззаперечної вини);

- контрагент, з яким ОСОБА_1 вчинив оспорювані договори ( ОСОБА_2 , яка за твердженнями самого ОСОБА_1 під час вирішення питання про накладення арешту на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 , що підтверджується ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року);

- ціна оспорюваного договору купівлі-продажу (транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 продано за невиправдано низьку ціну - 45 000 грн.).

Доводи апеляційної скарги зауважують, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про неякісно виконані ремонтні роботи (ДП ”Дорожній науково-технічний центр” на виконання умов договору від 28.08.2023 року №527/23 з ТОВ ”БФ Терасапраймбуд” надано послуги з проведення лабораторних випробувань на автомобільній дорозі по вул. Незалежності в смт Куликівка на відповідність вимогам законодавства. За його результатами замовнику надано протоколи випробувань від 08.09.2023 року №0828/23, від 09.09.2023 року №0827/23 та від 27.11.2023 року №1419/23, якими встановлено факт неналежного виконання ремонтних робіт на вказаному об`єкті (протоколи містяться в матеріалах справи), документування правоохоронними органами його злочинних дій (01.09.2023 року внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 статті 191, ч.2 статті 364-1, ч.1 статті 366 КК України, 24.10.2023 року у ТОВ ”Будівельна фірма ”Терасапраймбуд” проведено обшук, ОСОБА_1 на запит слідчого від 21.11.2023 року надавалася відповідь з долученням копій відповідних документів, 27.11.2023 року за його участю відібрано керни, що підлягають випробуванню (протокол випробувань від 29.11.2023 року №641), 04.12.2023 року допитано в якості свідка про обставини проведення ремонтних робіт, 18.03.2024 року призначено судову будівельно-технічну експертизу (висновок від 25.03.2024 року №21/03), з метою звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації, 11.04.2024 року відчужив за договорами купівлі-продажу все належне йому майно, зокрема, за оскаржуваним договором співмешканці ОСОБА_2 транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова: НОМЕР_2 за 45 000 грн., що є значно нижчою за ринкову та нежитлове приміщення - приміщення гаражів, загальною площею 303,85 кв.м за 500 000 грн. Факт укладення фраудаторного правочину також підтверджується ухвалою колегії суддів Чернігівського апеляційного суду від 30.08.2024 року про накладення арешту на транспортний засіб Mersedes-Benz ML 350, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 (попередній д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова: НОМЕР_2 , який був за оскаржуваним правочином переданий ОСОБА_2 . При винесенні ухвали від 30.08.2024 року апеляційною інстанцією надавалася оцінка діям ОСОБА_1 по відчуженню транспортного засобу саме близькій (заінтересованій) особі, такі дії визнано фактично незаконними. Однак, наведене вище Деснянським районним судом м. Чернігова при винесенні оскаржуваного рішення від 11.06.2025 року, у порушення статті 263 ЦПК України, не враховано та всупереч статті 89 ЦПК України, оцінку в постановленому незаконному та необґрунтованому рішенні не надано. Внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу суттєво зменшився обсяг майнових прав ОСОБА_1 , що в свою чергу, впливає і на можливість належного та повного відшкодування спричиненої Куликівській територіальній громаді шкоди. Така поведінка відповідачів не може розцінюватися, як добросовісна. ОСОБА_1 спірним транспортним засобом продовжує користуватися і на даний час, відвідуючи судові засідання в якості обвинуваченого (підсудного), що проводяться у приміщенні Куликівського районного суду. Апелянт, із посиланням на статтю 4 ЦПК України, статтю 16 ЦК України, вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову саме в порядку окремого цивільного провадження; частина 5 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає можливість подання цивільного позову в межах кримінального провадження, де встановлення шкоди та обставин правопорушення перебуває в прямому зв`язку з досліджуваними доказами.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.04.2023 року у справі №754/18852/21, провадження №61-3711св23, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив наступне:

”... Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що ”оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука ”а також зловживання правом в інших формах”, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)”.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) ”використовувала/використовували право на зло”;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які ”потерпають” від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або ”вражати” договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті ”нівелювання” правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою ”текстуальної” недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах ”нікчемний”, ”є недійсним”.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття/ зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) ”через можливість доступу до майна боржника”, навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20 (провадження №61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:

”позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України”.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:

фіктивного (стаття 234 ЦК України);

такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі №569/6427/16 (провадження №61-39814 св18).”

Для позаконкурсного оспорювання характерне застосування основоположних засад приватного права, таких як добросовісність, заборона зловживання правами тощо, з точки зору того, чи завдає той чи інший правочин або навіть конструкція шкоду кредиторам.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції ”фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18, провадження №61-17511св19).

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі №405/1820/17, провадження № 61-2761св19).

У постанові від 06.10.2022 року у справі №904/624/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

”... Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №905/2030/19 (905/2445/19).”

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 11.04.2024 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу №7441/2024/4434984, яким розпорядився своїми правами, як власника транспортного засобу ”Mersedes-Benz ML 350”, 2012 року випуску, та продав його відповідачу ОСОБА_2 за ціною 45 000,00 грн.

Суд враховує ту обставину, що в момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, відповідач ОСОБА_1 не був ані підозрюваним, ані обвинуваченим, жодних зобов`язань, в тому числі, боргових, перед будь-якими особами, зокрема, і перед Куликівською селищною радою Чернігівської області, у ОСОБА_1 , станом на вказаний хронологічний період, не існувало. Наявність обставин, які б дозволили припускати фіктивність намірів ОСОБА_1 при укладенні договору, а також об`єктивного та достатнього мотиву для вчинення саме фіктивного правочину, апелянтом не наведено. Про підозру ОСОБА_1 було повідомлено лише через 4 місяці після продажу ним спірного автомобіля. При цьому, як права, так і відповідні обов`язки в межах кримінального провадження з`являються лише у громадянина у статусі підозрюваного або обвинуваченого (стаття 42 Кримінального процесуального кодексу України). Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу, на ОСОБА_1 взагалі не покладалося жодних обов`язків.

Керуючись загальними правилами доказування в цивільному процесі, приймаючи до уваги приписи ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, слід дійти висновку, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із вказаних положень Закону випливає можливість застосування принципу ”affirmanti incumbit probatio”, який означає, що ”хто стверджує, той і доводить”.

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.06.2025 року, ухваленого на підставі приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2025 року - залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: