Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №730/107/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/107/25

Головуючий у першій інстанції – Данько О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/31/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське”

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на додаткове рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Данько О.В. від 08 квітня 2025 року, місце ухвалення додаткового рішення - м. Борзна, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7420881600:05:001:0053, 7420881600:05:002:0053, за 2023 та 2024 роки у розмірі 22 196,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 330,00 грн. та 3% річних в розмірі 354,00 грн. Позивач також ставила питання про стягнення на її користь із відповідача понесених нею судових витрат у даній справі.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати - задоволено. Судом стягнуто з ТОВ ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди землі від 01.01.2012 року, додатковою угодою б/н від 26.11.2021 року до договору оренди землі від 01.01.2012 року, у сумі 22 196,00 грн., відшкодування трьох відсотків річних у сумі 354,00 грн., інфляційні втрати у сумі 1 330,00 грн., а також 1 211,20 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

У позовній заяві та в ході судового розгляду даної справи, представник позивача заявила, що докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, з визначенням їх кінцевого обсягу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

31.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сопова В.С. звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, до якої були додані докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу. У поданій заяві сторона позивача просила ухвалити додаткове рішення про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, у розмірі 9 000 грн.

Додатковим рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року заяву представника позивача - адвоката Сопової В.С. про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 9 000,00 (дев`ять тисяч) грн., у рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” просить додаткове рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року скасувати, та ухвалити нове додаткове рішення, яким зменшити судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000,00 грн. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 08.04.2025 року не з`ясував обставини, які мають значення для справи, необґрунтовано поклав на відповідача відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є недоведеним, документально необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумної необхідності даних витрат. Апелянт вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру та необхідності. За доводами апелянта, покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому представником позивача розмірі, становить надмірний тягар для відповідача, особливо в умовах, спричинених військовою агресією проти України. Доводи апеляційної скарги стверджують, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, i не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, апелянт вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати у сумі 3 000 грн.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на додаткове рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.124,125), сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7420881600:05:001:0053, 7420881600:05:002:0053, за 2023 та 2024 роки у розмірі 22 196,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 330,00 грн. та 3% річних в розмірі 354,00 грн. Позивач також ставила питання про стягнення на її користь із відповідача понесених нею судових витрат у даній справі.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати було задоволено; стягнуто з ТОВ ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2023, 2024 роки за договором оренди землі від 01.01.2012 року, додатковою угодою б/н від 26.11.2021 року до Договору оренди землі від 01.01.2012 року, у сумі 22 196,00 грн., відшкодування трьох відсотків річних у сумі 354,00 грн., інфляційні втрати у сумі 1 330,00 грн. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

У позовній заяві та під час судового розгляду справи представник позивача зазначала, що докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, з визначенням їх кінцевого обсягу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

31.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сопова В.С. звернулася до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі (а.с.80-81), до якої були додані докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу. В поданій заяві сторона позивача просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 000 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, до вказаної вище заяви додано:

- витяг із договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2025 року з додатком №1 до нього, відповідно до умов якого сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату 8 000 грн. за надану правову допомогу у межах вказаної справи (а.с.83-86). Об`єм виконаної роботи адвокатом та оплата за проведену роботу визначено наступним чином:

1) усне консультування щодо можливостей, механізмів та процедур судового захисту ОСОБА_1 - 500 грн. за одну годину роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 500 грн.;

2) ознайомлення із документами, наданими ОСОБА_1 щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту її прав у справі - 500 грн. за годину роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 500 грн.;

3) підготовка (складання) документів до суду (позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів) - 6 000 грн. за три години роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги)- 2 000 грн.;

4) участь у судових засіданнях (за домовленістю) за 2 засідання - 2 000 грн., виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 1 000 грн.;

- акт наданих послуг від 28.03.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.01.2025 року, згідно якого сторони домовилися, що договір про надання правової допомоги, є виконаним у обсязі, визначеному у додатку №1 до договору, крім того, загальна вартість участі адвоката у двох судових засіданнях становить - 2 000 грн., виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 1 000 грн. (а.с.82);

- квитанцію б/н від 28.03.2025 року про оплату позивачем послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 10.01.2025 року в сумі 9 000 грн. (а.с.84,зворот).

Стороною відповідача до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (а.с.89-92), у якому сторона відповідача просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 3 000 грн. Відповідач посилався на те, що вартість професійної правової допомоги адвоката Сопової В.С. не враховує складності справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, не є розумним та не враховує витрачений адвокатом час. За доводами даної заяви відповідача, усне консультування, ознайомлення із документами, підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів не вимагають великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, такі роботи, як консультування, ознайомлення із документами у справі, не відповідають критеріям розумної необхідності таких робіт та витрат на них, та свідчать про ”штучне” збільшення обсягу можливої роботи. Подані представником позивача процесуальні документи не є складними за своїм правовим змістом та не потребують тривалого аналізу судової практики, клопотання подано позивачем не із складних процесуальних правових питань, що виникають під час здійснення розгляду справи, і доказів публічного інтересу до даної справи, позивачем не надано. За доводами відповідача, витрати позивача на правничу допомогу, фактично склали 100% від ціни позову, що не відповідає принципу розумності їх розміру та ринковості. Відповідач у поданій заяві стверджує, що покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, у заявленому позивачем розмірі, становить надмірний тягар для відповідача, особливо в умовах, спричинених військовою агресією проти України. Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається із оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року, задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, та про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, у розмірі 9 000 грн., судом було враховано, що адвокат Сопова В.С. приймала участь у досудовому врегулюванні спору, а позовна заява містить відповідні розрахунки, і тому, витрачений адвокатом час на усне консультування та на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, є цілком виправданим та обґрунтованим. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та ціни позову, і є цілком обґрунтованим, виходячи із періоду невиплати орендної плати, значення справи для позивача, яка є особою похилого віку та була змушена у судовому порядку захищати свої права та стягувати із відповідача належний їй розмір орендної плати. Також у оскаржуваному додатковому рішенні від 08.04.29025 року, суд першої інстанції прийняв до уваги пасивну поведінку відповідача у процесі досудового врегулювання спору, що призвело до необхідності захисту прав позивача у судовому порядку. Посилання відповідача на те, що покладення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому представником позивача розмірі становитиме надмірний тягар для відповідача, особливо в умовах, спричинених військовою агресією проти України, не були прийняті судом першої інстанції, з підстав ненадання відповідачем доказів на підтвердження вказаних обставин. За даних обставин, із врахуванням критеріїв співмірності, реальності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на обставини даної справи. її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заяви позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу адвоката у сумі 9 000 грн., є обґрунтованими, тому клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягає задоволенню.

В доводах апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” вказує, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 08.04.2025 року не з`ясував обставини, які мають значення для справи, необґрунтовано поклав на відповідача відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є недоведеним, документально необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумної необхідності даних витрат. Апелянт вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру та необхідності. За доводами апелянта, покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому представником позивача розмірі, становить надмірний тягар для відповідача, особливо в умовах, спричинених військовою агресією проти України. Доводи апеляційної скарги стверджують, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, i не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, апелянт вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати у сумі 3 000 грн.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до приписів ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного вище, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів: 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі ”Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Відповідно до ч.3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із матеріалів даної справи, у позовній заяві та в ході судового розгляду даної справи, представник позивача заявила, що докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, із визначенням їх кінцевого обсягу, будуть подані стороною позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

31.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сопова В.С. звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі (а.с.80-81), до якої були додані докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу. В поданій заяві сторона позивача просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 000 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, до вказаної вище заяви додано:

- витяг із договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2025 року з додатком №1 до нього, відповідно до умов якого сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату 8 000 грн. за надану правову допомогу у межах вказаної справи (а.с.83-86). Об`єм виконаної роботи адвокатом та оплата за проведену роботу визначено наступним чином:

1) усне консультування щодо можливостей, механізмів та процедур судового захисту ОСОБА_1 - 500 грн. за одну годину роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 500 грн.;

2) ознайомлення із документами, наданими ОСОБА_1 щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту її прав у справі - 500 грн. за годину роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 500 грн.;

3) підготовка (складання) документів до суду (позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів) - 6 000 грн. за три години роботи адвоката, виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги)- 2 000 грн.;

4) участь у судових засіданнях (за домовленістю) за 2 засідання - 2 000 грн., виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 1 000 грн.;

- акт наданих послуг від 28.03.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.01.2025 року, згідно якого сторони домовилися, що договір про надання правової допомоги, є виконаним у обсязі, визначеному у додатку №1 до договору, крім того, загальна вартість участі адвоката у двох судових засіданнях становить - 2 000 грн., виходячи із ціни за одиницю правової допомоги (послуги) - 1 000 грн. (а.с.82);

- квитанцію б/н від 28.03.2025 року про оплату позивачем послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 10.01.2025 року в сумі 9 000 грн. (а.с.84,зворот).

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2024 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ ”Гетьманське” із заявою-вимогою щодо виплати їй орендної плати за 2023-2024 роки за користування належними їй земельними ділянками. Вказана заява-вимога була отримана відповідачем 24.12.2024 року (а.с.22-25), але відповідач на неї жодним чином не відреагував. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ ”Гетьманське” про стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 7420881600:05:001:0053, 7420881600:05:002:0053, за 2023 та 2024 роки у розмірі 22 196,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 330,00 грн. та 3% річних в розмірі 354,00 грн. Протокольною ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.02.2025 року (а.с.60-62,63,64), відповідача було зобов`язано надати суду докази на підтвердження сплати орендної плати за 2023-2024 роки ОСОБА_1 за орендовані земельні ділянки. Відповідачу 28.02.2025 року судом першої інстанції було направлено відповідне повідомлення про зміст вказаної протокольної ухвали від 27.02.2025 року, яке було отримано відповідачем в електронному кабінеті 28.02.2025 року (а.с.63,64). Проте, вимоги ухвали суду від 27.02.2025 року відповідачем виконані не були.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, обґрунтовано врахував пасивну поведінку сторони відповідача у процесі досудового врегулювання спору, що призвело до необхідності захисту прав позивача в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що заявлений до стягнення розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом, та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру та необхідності, не спростовують обґрунтованості висновків оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року відносно того, що саме сума понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. є такою, що відповідає критерію виправданості. Розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, є доведеним, документально підтвердженим та обґрунтованим, і таким, що відповідає критерію розумної необхідності даних витрат.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 08.04.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з`ясованих обставин, на які сторони даного спору посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” - необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.04.2025 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гетьманське” - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови -14.08.2026 року.

Головуючий: Судді: