Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №766/5073/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/5073/26 Головуючий у 1-й інстанції: Бугрименко В.В.

Номер провадження: 33/819/129/26 Доповідач: Приходько Л.А.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі судді Приходько Л. А., секретар судового засідання Манько К.М., за участю:

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Коваля Олега Володимировича,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Коваля Олега Володимировича на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

встановив:

Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 06 квітня 2026 о 21 годині 50 хвилин, на 179 км. автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, що в межах Херсонської області керував транспортним засобом, автомобілем ALFA ROMEO, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою захисник ОСОБА_1 адвокат Коваль О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні просив постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1частини 1 статті 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не складено передбачений законом акт огляду. Також вказував на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним а тому не може вважатися належним і допустимим доказом. На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про відсутність належних і допустимих доказів вчинення правопорушення та є підставою для скасування постанови і закриття провадження у справі.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Коваль О.В., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити з підстав визначених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Частиною 1 статті 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За змістом частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан наркотичного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).

Згідно пунктів 2, 3, 4 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров`я).

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Висновок суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, що полягало у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №114409 вбачається, що 06 квітня 2026 року о 21.50 годині, на 179 км. автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, що в межах Херсонської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем ALFA ROMEO, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 від керування відсторонений.

Вказана дія зафіксована на бодікамеру СРПП №4.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, складений уповноваженою на те статтею 255 КУпАП особою – поліцейським СР ПП Генічеського РВП старшим сержантом поліції Ланц Д.Р. У графі протоколу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 вказав: « не згоден».

Відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована технічними засобами відеозапису.

З досліджених судом апеляційної інстанції відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що 06 квітня 2026 року о 22 год 23 хв. на блокпості працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння. На запитання щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкоголь напередодні (горілку та пиво). Після цього йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я. Перед проходженням огляду ОСОБА_1 попросив надати йому можливість поспілкуватися з адвокатом, після чого погодився пройти огляд із використанням приладу «Drager». За результатами проведеного огляду вміст алкоголю в організмі не виявлено (0,00 ‰). У зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 ознак сп`яніння(наркотичного), а саме: розширених зіниць очей, які не реагують на світло, неприродної сухості ротової порожнини, останньому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відповідно до встановленого законом порядку. Однак від проходження такого огляду він відмовився, про що був належним чином повідомлений щодо правових наслідків такої відмови. Відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння висловлена ОСОБА_1 чітко та категорично. Після цього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення та здійснено його відсторонення від керування транспортним засобом. Також ОСОБА_1 повідомлено про складення щодо нього постанови за керування транспортним засобом без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, його пояснення, відповідно до яких він не заперечував факт вживання цього дня наркотичного засобу - канабісу, після чого керував транспортним засобом, а також його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку зафіксовано відеозаписом із портативного відеореєстратора працівників поліції.

Вказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

КУпАП не містить норм, які б визначали критерії допустимості та достовірності доказів. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82) тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо достовірності на допустимості доказів необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права, зокрема глави Глави 4, § 1 «Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами».

Відповідно до частини 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит .

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Сторона захисту вказує на недопустимість доказу, якими суд першої інстанції обґрунтував вину, а саме відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, вказуючи на те що відеозапис не є безперервним та постійно переривається.

Разом з тим з дослідженого судом запису, який був сформований окремими послідовними відеофайлами, вказані обставини не вбачаються. Відеозапис є безперервним, будь яких обставин, які б свідчити про його постійне переривання судом не встановлені.

Відеозаписом зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відмова від проходження огляду ОСОБА_1 висловлена чітко та не має подвійного тлумачення.

Дослідженим судом відеозаписом зафіксовані саме ті обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи за частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто обставини за яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння наркотичного сп`яніння за наявності у нього ознак такого сп`яніння та визнання ним вживання наркотичного засобу. Невеликий розрив у часі між двома файлами не свідчить про недопустимість та недостовірність відомостей, зафіксованих у відеозаписі доданого до протоколу про адміністративне правопорушення.

Саме по собі твердження апелянта про те, що відеозапис є «небезперервним», без наведення конкретних обставин, які б свідчили про те, що відповідні перерви призвели до втрати або спотворення істотних відомостей про подію, не є достатньою підставою для визнання такого доказу недопустимим.

Посилання сторони захисту на складення протоколу неповноважною на те особою, оскільки Генічеський РВП перебуває на тимчасовій території апеляційний суд відхиляє враховуючи наступне. Генічеський районний відділ поліції є територіальним підрозділом Головного управління Національної поліції в Херсонській області. І хоча фактично територія Генічеського району перебуває під тимчасовою окупацією, підрозділ функціонує в рамках чинного законодавства України та виконує свої повноваження.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції спочатку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а результат перевірки за допомогою газоаналізатора «Драгер» виявився негативним, також не спростовує висновку про наявність складу правопорушення.

Негативний результат перевірки на алкогольне сп`яніння не виключає можливості наявності у водія ознак наркотичного сп`яніння та не звільняє водія від обов`язку пройти передбачений законом огляд на стан наркотичного сп`яніння. Законодавство розмежовує огляд на стан алкогольного сп`яніння та огляд на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Тому відсутність алкоголю в організмі особи сама по собі не спростовує встановлених працівниками поліції ознак можливого наркотичного сп`яніння.

Більше того, сторона захисту фактично ототожнює негативний результат перевірки на алкоголь із відсутністю будь-яких підстав для проведення подальшого огляду, хоча з матеріалів справи вбачається, що підставою для направлення на огляд на стан наркотичного сп`яніння були виявлені працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці, що не реагували на світло, та порушення координації рухів.

Не заслуговує на увагу і посилання сторони захисту на відсутність акта огляду на стан алкогольного сп`яніння як на обставину, що автоматично тягне недопустимість усіх доказів у справі. З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Не складання працівником поліції акту огляду на стан алкогольного сп`яніння за результатами огляду у даному випадку не має значення для вирішення питання про наявність в діях особи складу інкримінованого йому правопорушення.

Відсутність позитивного результату на алкоголь та обставини документування саме огляду на стан алкогольного сп`яніння не спростовують доказів, якими підтверджується інкримінована ОСОБА_1 форма правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суд безпосередньо врахував відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції як один із доказів у справі та зазначив обставини, які, на його думку, підтверджуються цим відеозаписом, а саме факт виявлення ознак наркотичного сп`яніння, пояснення ОСОБА_1 щодо вживання ним канабісу та подальшого керування автомобілем, а також його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Правове значення має не формальна наявність або відсутність перерви у відеозаписі сама по собі, а можливість за його змістом встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у сукупності з іншими доказами.

У цьому випадку відеозапис не є єдиним доказом у справі. Його зміст узгоджується з даними протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, дослідженими судом. Тому посилання апелянта на окремі технічні характеристики відеозапису не спростовує його доказового значення та не нівелює сукупність інших доказів.

При цьому посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а саме по собі не свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови, оскільки правова оцінка доказу залежить від конкретних фактичних обставин відповідної справи, характеру та змісту відеозапису, а також його співвідношення з іншими доказами.

Таким чином, долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку, відеозапис містить обставини події правопорушення, на ньому зафіксовано хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, вказані відеозаписи дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неповноту судового розгляду чи істотне порушення норм матеріального або процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

За сукупності досліджених доказів, судом правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає зібрані у справі докази повністю узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими, достатніми та в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями статті 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Фоменка В.В. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Коваля Олега Володимировича залишити без задоволення.

Постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Херсонського апеляційного суду Л.А. Приходько