Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №592/11568/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/11568/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Алфьоров А. М.

Номер провадження 33/816/1436/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 154 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника –адвоката Бондаря В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бондаря В.М. на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 154 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн з конфіскацією собаки породи «Американський пітбультер`єр» за те, що він 11.06.2026 р. о 17 год. 10 хв. в м. Суми по вул. Березова, поруч із ставком, вигулював собаку поза місцем її постійного утримання без намордника та без повідку, внаслідок чого собака кинулась на собаку ОСОБА_2 та завдала тілесних ушкоджень собаці останньої. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорсткого поводження».

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник просив поновити строк на апеляційне оскарження та змінити постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року шляхом заміни кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.3 ст. 154 КУпАП на ч.1 ст. 154 КУпАП та призначити покарання в межах санкції статті.

В обґрунтування пропущеного строку, захисник посилався на те, що копію оскаржуваної постанови в день її прийняття ОСОБА_1 не отримував, а отримав її лише 20 липня 2026 року, що підтверджується довідкою з поштового відділення. Вказані причини просить визнати поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не заперечує, що вигулював собаку поза місцем її постійного утримання без намордника, проте, суд, застосуючи конфіскацію його собаки, не врахував всі фактичні обставини справи та виніс постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі припущень та неналежних доказів. Так, собака потерпілої знаходилась на вільному вигулі на таких самих умовах, що і собака ОСОБА_1 : без намордника, без повідка. Жодних тілесних ушкоджень взаємними діями собак спричинено не було.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник підтримали подану апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали даної справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався у відсутність ОСОБА_1 . Копія постанови Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року була направлена судом на його адресу 15 липня 2026 року та отримана ним тільки 20 липня 2026 року. Апеляційна скарга, подана захисником, надійшла до суду 28 липня 2026 року, тобто на восьмий день після отримання ОСОБА_1 постанови суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає причини, за яких було пропущено строк на оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року, поважними, що є підставою для поновлення вказаного строку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, апелянт зазначав, що застосовуючи додаткове стягнення у вигляді конфіскації собаки, суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та виніс постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі припущень та неналежних доказів. Тому, просив змінити постанову шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.3 ст. 154 КУпАП на ч.1 ст. 154 КУпАП та призначити покарання в межах санкції статті.

Аналізуючи положення Кодексу України про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що він є кодексом, який містить норми матеріального права і одночасно з цим є процесуальним кодексом. Разом з цим, КУпАП, як процесуальний кодекс, не передбачає для суду можливість перекваліфіковувати дії правопорушника з більш тяжкого адміністративного правопорушення на менш тяжкий, і навпаки.

Згідно з ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суд не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення зазначену у протоколі чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Тому суд, у даному випадку, не має права перекваліфіковувати дії ОСОБА_1 з ч.3 ст. 154 КУпАП на ч.1 ст. 154 КУпАП.

В той же час, щодо застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації тварини, апеляційний суд враховує наступне.

Так, санкція ч.3 ст. 154 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Разом з тим, передбачене адміністративне стягнення частиною 3 статті 154 КУпАП у виді конфіскації тварин, в даній справі, не відповідає суспільній значимості порушення, з огляду на таке.

Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист домашніх тварин від 13.11.87 Законом N 578-VII (578-18) від 18.09.2013. Згідно з основним принципом Конвенції щодо утримання домашніх тварин, людина має моральне зобов`язання поважати всіх живих істот, і пам`ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною, ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення, ніхто не повинен залишати домашньої тварини.

Вилучення собаки у господаря (конфіскація) позбавить тварину турботи, причинить біль, страждання та пригнічення, що у свою чергу, буде суперечити основним принципам ратифікованої Конвенції та буде суперечити поглядам на гуманне поводження з тваринами, яке закріплене в статті 4 Законі України "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Апеляційний суд звертає увагу, що Конвенція наголошує на необхідності забезпечення добробуту тварин, а не на покаранні тварин за дії їхніх власників.

Конфіскація має бути останнім засобом і застосовуватися лише тоді, коли інші заходи не можуть забезпечити належний догляд або коли тварина знаходиться у безпосередній небезпеці.

Враховуючи обставини справи, визнання особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності своєї вини, свідоме ставлення останнього до утримання домашньої тварини (що підтверджується доказами, наданими апеляційному суду), апеляційний суд вважає, що накладення додаткового стягнення у виді конфіскації тварини призведе до моральних страждань власника тварини, призведе до погіршення якості життя тварини, буде надмірним та вочевидь не сприятиме вихованню та виправленню особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, апеляційний суд, вважає за можливе частково задовольнити вимоги апелянта та змінити постанову Ковпаківського районного суду м.Суми 13 липня 2026 року в частині застосування виду стягнення, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, без конфіскації тварини.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення - змінити.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

В іншій частині щодо встановлення фактичних даних та стягнення судового збору, постанову судді залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.