Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №591/3003/21 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/3003/21

Номер провадження 22-ц/816/2620/26

Категорія - 65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року про зупинення провадження в складі судді Клименко А.Я., постановлену в м. Суми (повний текст виготовлено 25 червня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

05.05.2021 ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просило стягнути з останнього 38187 грн 09 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 204 грн 65 коп. заборгованості по внескам за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку теплової енергії, 2079 грн – 3% річних, 4832 грн 35 коп. інфляційних збитків, 268 грн 55 коп. пені.

22.06.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду іншої справи №591/4623/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сумитеплоенерго» про захист прав споживача.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2026 заяву задоволено. Зупинено провадження в справі №591/3003/21 за позовом ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду справи №591/4623/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сумитеплоенерго» про захист прав споживача.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Сумитеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду про зупинення провадження в справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не наведено в оскаржуваній ухвалі яких доказів не вистачає для ухвалення рішення і які саме обставини повинні бути встановлені судом у справі №591/4623/26 для врахування їх у справі №591/3003/21. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, а в оскаржуваній ухвалі суду взагалі не міститься висновку, що ці справи взаємопов`язані.

Крім того, суд в оскаржуваній ухвалі взагалі не навів підстав для зупинення провадження в справі №591/3003/21, лише послався на наявність іншої справи, не вказав чим вони пов`язані, які можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі №591/4623/26, від яких залежить розгляд справи №591/3003/21. Вказує, що зупинення розгляду справи призводить до порушення прав позивача на отримання коштів за надані послуги в значній сумі.

Зазначає, що суд першої інстанції зупинив провадження в справі, не повідомивши мету зупинення, не зазначив які саме обставини, факти не можуть бути з`ясовані та встановлені в справі №591/3003/21, проте мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Отже, суд першої інстанції, зупиняючи провадження в справі №591/3003/21, не дослідив усі юридичні факти та докази, необхідні для вирішення справи, у зв`язку з чим прийняв передчасне рішення.

Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи №591/3003/21, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

31.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ухвалу суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому звертає увагу суду, що представник позивача 7 разів не з`являвся в судові засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Зазначає, що апелянт мотивує власну незгоду з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції оціночним твердженням щодо недосконалості ухвали через неналежне, на думку апелянта, викладення змісту мотивувальної частини ухвали і застосуванням судом першої інстанції певних процесуальних норм, які головуючий суддя застосувала в межах власних дискреційних повноважень. Вважає, що те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду не став копіювати зміст вказаних в його клопотанні мотивів, доводів, аргументів і фактів, а послався на клопотання в цілому, свідчить, що суд погодився зі змістом клопотання і врахував його зміст при постановленні ухвали.

11.08.2026 ТОВ «Сумитеплоенерго» подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що суд у межах справи про стягнення заборгованості може самостійно перевірити розрахунок заборгованості, наявність чи відсутність споживання послуг та надати правову оцінку доводам відповідача не очікуючи на результат розгляду іншого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду щодо зупинення провадження в справі, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2021 ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просило стягнути з останнього 38187 грн 09 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 204 грн 65 коп. заборгованості по внескам за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку теплової енергії, 2079 грн – 3% річних, 4832 грн 35 коп. інфляційних збитків, 268 грн 55 коп. пені (том 1 а. с. 1 – 4).

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми Клименко А.Я. від 12.05.2021 відкрито провадження в справі (том 1 а. с. 143 - 144).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2023 під головуванням судді Клименко А.Я., залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05.09.2023, закрито провадження в даній справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (том 2 а. с. 44 - 46, 77 - 78).

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2023 та постанову Сумського апеляційного суду від 05.09.2023 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 2 а. с. 131 - 136).

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2024 справу передано судді Клименко А.Я. (том 2 а. с. 144).

22.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №591/4326/26 за його позовом до ТОВ «Сумитеплоенерго» (том 3 а. с. 3 – 4).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2026 клопотання задоволено. Зупинено провадження в справі за позовом ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду справи №591/4623/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сумитеплоенерго» про захист прав споживачів.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції послався виключно на п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не навівши при цьому жодного мотиву необхідності зупинення провадження в справі.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді в справі. Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 28.12.2022 у справі №183/4809/19, від 11.10.2023 у справі №306/844/20, від 06.03.2024 у справі №686/9073/22.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово (див. постанову Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №710/1160/24).

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.02.1999 у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buscarini v. San Marino») зробив висновок, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду в кожній справі. ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria») зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова практика свідчить, що зазначена підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду.

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у справі №705/4763/22.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження було скасовано, суддя Клименко А.Я. з огляду на положення ч. 1 ст. 37 ЦПК України не мала права брати участі в новому розгляді справи судом першої інстанції, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження в справі.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження в справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження в справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження в якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження в справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження в справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення в даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

ЄСПЛ зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, заява №30979/96, §43, ЄСПЛ, від 20.06.2000).

У постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №305/1712/13-ц зазначено, що зупинення провадження в справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження в справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №591/4326/26 за його позовом до ТОВ «Сумитеплоенерго». На підтвердження своїх доводів надав лише копію ухвали про відкриття провадження в справі №591/4623/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сумитеплоенерго» про захист прав споживачів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження в справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості прийняття рішення в даній справі до ухвалення рішення в справі №591/4623/26. При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не позбавлений можливості на підставі зібраних у справі доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи існування обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позовних вимог.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року про зупинення провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик