Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №583/2182/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2182/26

Номер провадження 22-ц/816/2619/26

Категорія - 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2026 року в складі судді Савєльєвої А.І., ухваленого в м. Охтирка, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 17 червня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних,

в с т а н о в и в :

29.04.2026 адвокат Абрамович О.В. в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Райз Північ» з позовом, який у подальшому уточнив. Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок площею 4,0713 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0607, та площею 4,4425 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0606, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договорів оренди землі від 10.05.2016 №135/16 та від 12.07.2016 №199/16, укладених ОСОБА_2 з ПрАТ «Райз-Максимко», земельні ділянки були передані товариству в оренду на 10 років, за що товариство зобов`язалося сплачувати орендну плату. Нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки на момент укладення договорів становила 112224 грн 47 коп. Сторонами визначено річну орендну плату в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7855 грн 71 коп. 03.08.2017 ПрАТ «Райз-Максимко» уклало з ОСОБА_3 додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі від 10.05.2016 №135/16, згідно з яким сторони збільшили розмір орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11222 грн 45 коп. З 2017 року орендна плата за договором від 12.07.2016 №199/16 складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 02.03.2018 між ОСОБА_3 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» укладено трьохсторонні додаткові угоди до договорів оренди, відповідно до яких новий орендар ТОВ «Райз Північ» прийняв на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко». 04.07.2019 ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Райз Північ» додаткові угоди №2 до вказаних договорів оренди, відповідно до яких збільшено розмір орендної плати до 11% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Вказувала, що незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 63705 грн 45 коп. заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 16022 грн 47 коп. - пені, 14465 грн 63 коп. - інфляційних збитків, 4017 грн 64 коп. - 3% річних.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.06.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 63705 грн 45 коп. заборгованості з виплати орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 15266 грн 97 коп. пені, 14220 грн 96 коп. інфляційних втрат, 3828 грн 77 коп. - 3% річних, 6254 грн 59 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку, що зі змісту укладених договорів оренди землі від 10.05.2016 №135/16, від 12.07.2016 №199/16, а також додаткових угод до цих договорів слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Звертає увагу, що в п. 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином сторони договору, скориставшись правом свободи умов договору, не встановили орендну плату в фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому виразі від нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №3-34гс13 та від 20.08.2013 у справі №3-21гс13, а також підтримана Верховним Судом у постановах від 26.05.2021 у справі №540/544/18, від 12.04.2023 у справі №175/642/19.

Зазначає, що умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативної грошової оцінки землі (п. 10 договору оренди). Розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13 договору).

Вказує, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення в період з 2017 по 2022 рік не змінювався та становив 1,0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати.

Крім того, позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також жодних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі позивач не заявляв.

Звертає увагу, що суд першої інстанції помилково врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23, з огляду на неподібність обставин справи та відсутність висновків щодо застосування ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», а отже рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості судового рішення. Обрахунок індексації орендної плати виходячи з конкретних обставин справи не може проводитися за наведеним у судовому рішенні формулами з огляду на відмінність умов договорів оренди.

Зазначає, що умовами договору передбачено, що пеня справляється в розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення, наведене відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду не дає право на нарахування пені за 85 календарних місяців. Суд першої інстанції мав би обмежитися шестимісячним строком нарахування пені щодо кожного року в разі задоволення позовних вимог щодо індексації орендної плати. Таким чином, всі розрахунки позивача зроблені некоректно, а судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги про стягнення пені за такі значні періоди часу.

Крім того, враховуючи, що норма про право на зменшення розміру неустойки розміщена в статті, яка має назву «Предмет неустойки», зниження неустойки слід розглядати як зміну в бік зменшення її предмета судом, у тому числі і за власною ініціативою. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

31.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Абрамович О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду – без змін. Також просить стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь позивачки понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи в Сумському апеляційному суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.05.2023 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка 4,0713 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0607, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а. с. 16, 18, 24).

За життя мати позивачки ОСОБА_3 10.05.2016 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №135/16, згідно з яким передала в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а. с. 19 - 21).

Відповідно до п. 9, 10, 11 договору №135/16 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, що складає 7855 грн 71 коп.

Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Договір оренди зареєстровано 02.06.2016 (а. с. 17).

03.08.2017 ПрАТ «Райз-Максимко» уклало з ОСОБА_3 додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі від 10.05.2016 №135/16, згідно з яким сторони збільшили розмір орендної плати до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 23).

Вказаний договір зареєстровано 08.06.2016 за №14846064.

02.03.2018 між ОСОБА_3 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №135/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11222 грн 45 коп., з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп. (а. с. 22).

04.07.2019 між ОСОБА_3 і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі №135/16, відповідно до якої сторони вирішили, що з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а. с. 65).

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.05.2023 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка 4,4425 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0606, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а. с. 8, 10, 15).

За життя батько позивачки ОСОБА_2 12.07.2016 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №199/16, згідно з яким передав у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а. с. 11 - 12).

Відповідно до п. 9, 10, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, що складає 7855 грн 71 коп.

Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

18.05.2018 між ОСОБА_3 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №199/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11222 грн 45 коп., з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп. (а. с. 14).

04.07.2019 між ОСОБА_3 і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі №199/16, відповідно до якої сторони домовилися, що з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а. с. 68).

З інформації про доходи ОСОБА_3 вбачається, що ТОВ «Райз Північ» було виплачено в ІІ кварталі 2018 року – 11222 грн 45 коп., у ІІІ кварталі 2018 року – 11222 грн 45 коп., у ІІІ кварталі 2019 року – 24689 грн 38 коп., у ІІІ кварталі 2020 року – 24689 грн 34 коп., у серпні 2021 року – 24689 грн 34 коп. (а. с. 72 – 73).

З платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Райз Північ» виплатило 04.04.2018 – 9034 грн 07 коп., 23.07.2018 – 9034 грн 07 коп., 04.07.2019 – 9937 грн 48 коп., 18.09.2020 – 19874 грн 96 коп., 28.08.2021 – 19874 грн 96 коп. орендної плати за 2021 рік, 12.07.2023 – 19874 грн 96 коп. орендної плати за 2022 рік, 20.09.2023 – 11053 грн 74 коп. та 8821 грн 20 коп. орендної плати за 2023 рік, 24.01.2025 – 20888 грн 58 коп. орендної плати за 2024 рік, 17.09.2025 - 23407 грн 42 коп. орендної плати за 2025 рік (а. с. 57 - 64).

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що новий орендар сплачував орендну плату не в повному обсязі, оскільки не здійснював індексацію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у стягненні інфляційних збитків, 3% річних і пені за період з 02.12.2024 по 24.01.2025 у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

У даній справі рішення районного суду оскаржується виключно в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У статті 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі №732/1705/16-ц, від 03.02.2021 у справі №618/1078/19-ц, від 12.04.2023 у справі №175/642/19, від 06.12.2024 у справі №531/1882/22.

Умовами п. 10 договорів оренди землі від 12.07.2016 №199/16, від 10.05.2016 №135/16 було передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Додатковими угодами №1, 2 зміни до вказаного пункту договорів оренди землі не вносилися.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Райз Північ» (новий орендар) неналежним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, зокрема в частині сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, у наслідок чого сплатив орендну плату не в повному розмірі, у зв`язку з чим наявні достатні підстави для зобов`язання відповідача сплатити заборгованість з орендної плати.

Щодо індексації нормативної грошової оцінки землі / орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №925/457/23 зроблено висновок, що за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено в договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена в договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

У пункті 10 договорів оренди землі сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Тобто орендар взяв на себе зобов`язання вносити щомісячні орендні платежі з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у кожному місяці.

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції в місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

Отже базовим місяцем вважатиметься місяць, в якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельних ділянок.

Оскільки орендна плата переглядалася в 2017 та в 2019 роках, тому базовим місяцем у даній справі необхідно вважати січень 2018 року та січень 2020 року, а індексації підлягали всі подальші щомісячні орендні платежі за період з лютого по грудень 2018 року (у межах пред`явлених та задоволоних позовних вимог) виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати за 2018 рік з суми 11222 грн 45 коп. за одну земельну ділянку. Також індексації підлягали всі подальші щомісячні орендні платежі за період з лютого 2020 року до 02.12.2024 (у межах пред`явлених та задоволених позовних вимог), оскільки, як вже зазначалося в частині відмовлених позовних вимог рішення не оскаржується. Розраховувати потрібно з суми 12344 грн 69 коп. за одну земельну ділянку або 24689 грн 34 коп. за 2 земельні ділянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23 зауважила, що відповідно до пункту 524 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України №540-ІХ не нараховується та не сплачується за період з 1 березня до 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

За даними Державної служби статистики України в період з лютого по грудень 2018 року та з лютого 2020 року по грудень 2025 року індекси інфляції за кожен місяць становили:

2018 рік: лютий – 100,9, березень – 101,1, квітень – 100,8, травень – 100,0, червень – 100,0, липень – 99,3, серпень – 100,0, вересень – 101,9, жовтень – 101,7, листопад – 101,4, грудень – 100,8;

2020 рік: лютий – 99,7, березень – 100,8, квітень – 100,8, травень – 100,3, червень – 100,2, липень – 99,4, серпень – 99,8, вересень – 100,5, жовтень – 101,0, листопад – 101,3, грудень – 100,9;

2021 рік: січень – 101,3, лютий – 101,0, березень – 101,7, квітень – 100,7, травень – 101,3, червень – 100,2, липень – 100,1, серпень – 99,8, вересень – 101,2, жовтень – 100,9, листопад – 100,8, грудень – 100,6;

2022 рік: січень – 101,3, лютий – 101,6, березень – 104,5, квітень – 103,1, травень – 102,7, червень – 103,1, липень – 100,7, серпень – 101,1, вересень – 101,9, жовтень – 102,5, листопад – 100,7, грудень – 100,7

2023 рік: січень – 100,8, лютий – 100,7, березень – 101,5, квітень – 100,2, травень – 100,5, червень – 100,8, липень – 99,4, серпень – 98,6, вересень – 100,5, жовтень – 100,8, листопад – 100,5, грудень – 100,7;

2024 рік: січень – 100,4, лютий – 100,3, березень – 100,5, квітень – 100,2, травень – 100,6, червень – 102,2, липень – 100,0, серпень – 100,6, вересень – 101,5, жовтень – 101,8, листопад – 101,9, грудень – 101,4;

2025 рік: січень – 101,2, лютий – 100,8, березень – 101,5, квітень – 100,7, травень – 101,3, червень – 100,8, липень – 99,8, серпень – 99,8, вересень – 100,3, жовтень – 100,9, листопад – 100,4, грудень – 102,2.

З огляду на визначений базовий місяць і наведені індекси інфляції орендна плата з урахуванням індексації станом на 01 січня кожного року за 2 земельні ділянки становила:

2020 рік: 24689 грн 34 коп. 0,997 х (березень не рахується) х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,01 х 1,013 х 1,009 = 25664 грн 85 коп.;

2021 рік: 25664 грн 85 коп. х 1,013 х 1,01 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 = 28235 грн 27 коп.;

2022 рік: 28235 грн 27 коп. х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 =35746 грн 77 коп.;

2023 рік: 35746 грн 77 коп. х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х 0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 = 37564 грн 07 коп.;

2024 рік: 37564 грн 07 коп. х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,014 = 42064 грн 32 коп.

З огляду на визначений базовий місяць, наведені індекси інфляції та дати виплати орендної плати Товариство повинно було нарахувати та сплатити такі щорічні орендні платежі (орендна плата з урахуванням індексації):

2018 рік (виплачено за 1 земельну ділянку 04.04.2018): 11222 грн 45 коп. х 1,009 х 1,011 = 11448 грн;

2018 рік (виплачено за 2 земельну ділянку 23.07.2018): 11222 грн 45 коп. х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1 х 1 = 11458 грн 82 коп.;

2020 рік (виплачено 18 вересня): 24689 грн 34 коп. х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 = 24860 грн 90 коп.;

2021 рік (виплачено 28 серпня): 25664 грн 85 коп. х 1,013 х 1,01 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 = 27268 грн 53 коп.;

2022 рік (виплачено 12 липня): 28235 грн 27 коп. х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 = 33151 грн 19 коп.;

2023 рік (виплачено 20 вересня): 35746 грн 77 коп. х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х 0,986 х 1,005 = 36822 грн 78 коп.;

2024 рік (виплачено 24.01.2025): 37564 грн 07 коп. х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,014 х 1,012 = 42569 грн 09 коп.;

2025 рік (виплачено 17 вересня): 42064 грн 32 коп. х 1,012 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 = 44738 грн 60 коп.

Оскільки ТОВ «Райз Північ» виплатило орендодавцю орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: 04.04.2018 - 11222 грн 45 коп., 23.07.2018 – 11222 грн 45 коп., 18.09.2020 - 24689 грн 34 коп., 28.08.2021 - 24689 грн 34 коп., 12.07.2023 – 24689 грн 34 коп., 20.09.2023 - 24689 грн 34 коп., 24.01.2025 (за 2024 рік) - 27128 грн 03 коп., 17.09.2025 - 30399 грн 25 коп., тому за 2018 рік було недоплачено орендної плати за 1 земельну ділянку 225 грн 60 коп. (у межах заявлених позовних вимог), за 2020 рік – 171 грн 60 коп., за 2021 рік – 2579 грн 20 коп., за 2022 рік – 8461 грн 90 коп., за 2023 рік – 12133 грн 40 коп., 2024 рік – 15441 грн 10 коп., за 2025 рік – 14339 грн 40 коп.

Отже, з урахуванням проведених розрахунків Товариство повністю здійснило оплату місячних платежів з орендної плати, але без урахування індексу інфляції, за 2018, 2020 - 2025 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, враховуючи позовні вимоги, з відповідача необхідно стягнути 53352 грн 02 коп. недоплаченої орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів за 2018 рік та за період з 2020 по 2025 рік.

Щодо інфляційних втрат, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даними Державної служби статистики України в 2019 році індекс інфляції за рік становив 1,041, 2020 році - 105,0, у 2021 році – 110,0, у 2022 році – 126,6, у 2023 році – 105,1, у 2024 році – 112,0, у 2025 році – 108,0, січень 2026 року – 1,007, лютий 2026 року – 1,01, березень 2026 року – 1,017, квітень 2026 року – 1,014.

У 2018 році було недоплачено за 1 земельну ділянку 181 грн 61 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2018 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 181 грн 61 коп. х 1,008 х 1,041 х 1,05 х 1,1 х 1,266 х 1,051 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 181 грн 61 коп. = 180 грн 27 коп.

У 2020 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 138 грн 14 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2020 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 138 грн 14 коп. х 1,009 х 1,1 х 1,266 х 1,051 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 138 грн 14 коп. = 113 грн 94 коп.

У 2021 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 2076 грн 26 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2021 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 2076 грн 26 коп. х 1,006 х 1,266 х 1,051 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 2076 грн 26 коп. = 1357 грн 82 коп.

У 2022 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 6811 грн 83 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 12.07.2023 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 6811 грн 83 коп. х 0,994 х 0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 6811 грн 83 коп. = 1645 грн 69 коп.

У 2023 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 9767 грн 39 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2023 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 9767 грн 39 коп. х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 9767 грн 39 коп. = 2386 грн 12 коп.

У 2024 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 11889 грн 65 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2024 по 30.04.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 11889 грн 65 коп. х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 11889 грн 65 коп. = 1413 грн 65 коп.

У 2025 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 11041 грн 34 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати інфляційні втрати за період з 02.12.2025 по 30.04.2026: 11041 грн 34 коп. х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 - 11041 грн 34 коп. = 562 грн 43 коп.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат становить 7659 грн 91 коп.

Щодо 3% річних.

У 2018 році було недоплачено за 1 земельну ділянку 181 грн 61 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 02.12.2018 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 181 грн 61 коп. х 0,03 / 365 * 2687 днів = 40 грн 11 коп.

У 2020 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 138 грн 14 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 02.12.2020 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 138 грн 14 коп. х 0,03 / 365 * 1956 днів = 22 грн 21 коп.

У 2021 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 2076 грн 26 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 02.12.2021 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 2076 грн 26 коп. х 0,03 / 365 * 1591 днів = 271 грн 51 коп.

У 2022 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 6811 грн 83 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 12.07.2023 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 6811 грн 83 коп. х 0,03 / 365 * 1004 днів = 562 грн 12 коп.

У 2023 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 9767 грн 39 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 02.12.2023 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 9767 грн 39 коп. х 0,03 / 365 * 861 днів = 691 грн 21 коп.

У 2024 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 11889 грн 65 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати 3% річних за період з 02.12.2024 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягнення інфляційних нарахувань за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 11889 грн 65 коп. х 0,03 / 365 * 494 днів = 482 грн 75 коп.

Таким чином загальна сума 3% річних становить 2069 грн 90 коп.

Щодо пені.

У 2018 році було недоплачено за 1 земельну ділянку 181 грн 61 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 14.04.2019 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 181 грн 61 коп. х 0,01 х 85 місяців = 154 грн 37 коп.

У 2020 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 138 грн 14 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 02.12.2020 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 138 грн 14 коп. х 0,01 х 64 місяці = 88 грн 41 коп.

У 2021 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 2076 грн 26 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 02.12.2021 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 2076 грн 26 коп. х 0,01 х 52 місяці = 1079 грн 66 коп.

У 2022 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 6811 грн 83 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 12.07.2023 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 6811 грн 83 коп. х 0,01 х 32 місяці = 2179 грн 79 коп.

У 2023 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 9767 грн 39 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 02.12.2023 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 9767 грн 39 коп. х 0,01 х 28 місяців = 2734 грн 87 коп.

У 2024 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 11889 грн 65 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 02.12.2024 по 01.06.2026, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені за період з 02.12.2024 по 23.01.2025: 11889 грн 65 коп. х 0,01 х 16 місяців = 1902 грн 34 коп.

У 2024 році було недоплачено за 2 земельні ділянки 11041 грн 34 коп., обрахованих за мінусом податків, позивачка просила нарахувати пеню за період з 02.12.2025 по 01.06.2026, суд: 11041 грн 34 коп. х 0,01 х 5 місяців = 552 грн 07 коп.

Таким чином загальна сума пені становить 8691 грн 50 коп., яка й підлягає стягненню з відповідача.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що в п. 14 договорів оренди було передбачено, що в разі невнесення орендної плати в строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 1% несплаченої суми за кожен місяць прострочення. Розрахунок позивача було зроблено не за кожен місяць прострочення, а за кількість днів прострочення, на що районний суд уваги не звернув та не перевірив розрахунок, у зв`язку з чим рішення суду необхідно змінити.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції припустився помилки при визначенні заборгованості з орендної плати, розрахованої з урахуванням індексу інфляції, 3% річних і пені знайшли своє підтвердження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскільки місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання за договорами оренди землі, але при цьому не перевірив розрахунки позивачки щодо заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3% річних і пені, тому рішення районного суду необхідно змінити та стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь позивачки 53352 грн 02 коп. заборгованості з орендної плати за 2018, 2020 – 2025 роки, 7659 грн 91 коп. інфляційних збитків, 2069 грн 90 коп. - 3% річних, 8691 грн 50 коп. пені.

Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012, від 10.04.2019 у справі №732/1705/16-ц, від 03.04.2021 у справі №618/1078/19-ц, від 12.04.2023 у справі №175/642/19 та Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №3-34гс13, від 20.08.2013 у справі №3-21гс13, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №540/544/18, від 12.04.2023 у справі №175/642/19. У зазначених справах було встановлено, що умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції, на відміну від справи, що переглядається, та в якій умовами договорів передбачено внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

А тому враховуючи, що в наведених адвокатом для порівняння справах №540/544/18, №175/642/19 встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказану постанову Верховного Суду є нерелевантним.

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство не зобов`язано було здійснювати індексацію орендної плати є безпідставними та суперечать пункту 10 договорів оренди землі, в якому сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Тобто орендар взяв на себе зобов`язання вносити щомісячні орендні платежі з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у кожному місяці.

Зазначене також відповідає правовій позиці Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» наведено перелік грошових доходів громадян, які підлягають індексації, та орендна плата не входить до цього переліку, також є необґрунтованими, оскільки цей перелік не є вичерпним і відповідно до цієї ж статті Закону Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Доводи про те, що позивачка не зверталася до товариства з претензіями щодо виплати орендної плати в неповному обсязі, також не являються підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Конституція України гарантує кожному право на судовий захист.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22. У зазначеній справі вирішувалося питання щодо стягнення пені на підставі ч. 6 ст. 232 ЦПК України. У даній же справі пеня була нарахована відповідно до умов договору на підставі ст. 549 ЦК України.

А тому, враховуючи, що в наведеній адвокатом для порівняння справі №911/952/22 встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказану постанову Верховного Суду є нерелевантним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав можливість зменшити розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, є безпідставними, оскільки відповідно до зазначеної норми розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи, що розмір пені становить 16% від розміру недоплаченої орендної плати, тому підстави для її зменшення відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку є посилання в апеляційній скарзі, зроблено висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тобто вказаний висновок є нерелевантним до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав для стягнення пені за 85 місяців, також є необґрунтованими, оскільки згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №385/1454/15-ц, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18 викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Разом з тим, відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, але про застосування наслідків спливу позовної давності не заявив.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам (73%) необхідно стягнути 777 грн 42 коп. судового збору (1064 грн 96 коп. х 73%), сплаченого за подачу позову, та 3650 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн х 73%), а всього 4427 грн 42 коп. (а. с. 32, 33).

Судом першої інстанції суму витрат на професійну правничу допомогу було зменшено до 5000 грн. Рішення в зазначеній частині не оскаржується.

Також пропорційно відмовленим позовним вимогам (27%) з позивачки на користь відповідача потрібно стягнути 431 грн 31 коп. (1597 грн 44 коп. х 27%) судового збору, сплаченого в апеляційному суді (а. с. 104 зв.).

Крім того, представник позивачки просив стягнути 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (адвокатом було подано відзив, справа слухалася в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Тому пропорційно задоволеним вимогам (73%) з ТОВ «Райз Північ» на користь позивачки необхідно стягнути 730 грн (1000 грн х 73%) понесених і документально підтверджених судових витрат.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 298 грн 69 коп. (730 грн - 431 грн 31 коп.).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2026 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 53352 грн 02 коп. заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 7659 грн 91 коп. інфляційних втрат, 2069 грн 90 коп. – 3% річних, 8691 грн 50 коп. пені, 4427 грн 42 коп. судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 298 грн 69 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик