Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №131/1136/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/1136/26

Провадження № 33/801/879/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Щавінського К. С. на постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 05 липня 2026 року о 00 год 30 хв. по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницької області він керував транспортним засобом «Ford Edge», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Щавінський К. С. подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Долучений до матеріалів справи відеозапис розпочинається з моменту пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння. Сама по собі наявність ОСОБА_1 на водійському сидінні під час підходу поліцейських не свідчить про керування, оскільки автомобіль був нерухомим та не змінював свого місця розташування. Крім того рапорт працівника поліції є внутрішнім документом і не може слугувати беззаперечним або належним доказом винуватості. Постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною першою статті 122 КУпАП, також не є доказами факту керування, тому що вони оскаржені в судовому порядку та не набрали законної сили.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 711043 від 05 липня 2026 року 05 липня 2026 року о 00 год 30 хв. по вул. Європейській у м. Іллінці Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Edge», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол, а також щодо дій працівників поліції чи факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в протоколі не вказав, пояснень по суті правопорушення не надав.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі – Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), в зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.

Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис є доказами у справі про адміністративне правопорушення та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд правильно взяв їх до уваги.

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, є правильним.

Однак посилання суду на рапорт поліцейського як доказ у справі про адміністративне правопорушення є помилковим. Рапорт працівника поліції не є об`єктивними доказом порушення та не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, тому що поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи, а рапорт поліцейського не належить до переліку доказів, визначених статтею 251 КУпАП, на відміну від протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то апеляційний суд їх відхиляє та розцінює, як форму правомірного захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення (стаття 251 КУпАП).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Сама по собі відсутність фіксації факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 за умови фіксації його перебування на водійському місці автомобіля з увімкненим габаритними вогнями та сигналом гальмування в момент, коли до автомобіля під`їхали працівники поліції, без адекватного пояснення причин такого перебування з боку ОСОБА_1 не може бути достатньою підставою для сумнівів у достовірності відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже з урахуванням змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксованого на відеозаписі перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні автомобіля з увімкненими ліхтарями заднього ходу та сигналом гальмування в момент, коли до автомобіля під`їхали працівники поліції, його поведінки та пояснень, суд першої інстанції не мав підстав сумніватись, що ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем, тобто виконував функції водія відповідно до пункту 1.10 ПДР України.

Відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції чітко фіксують події, що мали місце 05 липня 2026 року, зокрема перебування ОСОБА_1 за кермом, виявлення в нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відмову водія від проходження такого огляду, а також процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 апеляційним судом не встановлено.

Посилання адвоката Щавінського К. С. на оскарження постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною першою статті 122 КУпАП, є безпідставним, тому що суд першої інстанції не брав їх до уваги та не покладав у основу висновку про винуватість особи, а факт керування транспортним засобом було доведено сукупністю інших досліджених судом належних і допустимих доказів, незалежно від набрання цими постановами законної сили.

Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – зміні шляхом виключення із мотивувальної частини постанови судді суду першої інстанції посилання на рапорт поліцейського як доказ у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Щавінського К. С. задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини постанови судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року посилання на рапорт поліцейського як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О. С. Панасюк