Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №686/25296/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/25296/25

Провадження № 22-ц/820/1438/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року, суддя Порозова І.Ю., у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних у загальному розмірі 2984,31 грн.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.03.2026 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2984,31 грн, з яких 2407,92 грн боргу за житлово-комунальні послуги, 457,05 грн інфляційних втрат, 119,34 грн три проценти річних, а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн, по 302,80 грн з кожного.

У мотивувальній частині рішення суд, відмовляючи позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3596,86 грн за недоведеністю вимог, зауважив, що позовну заяву підписано представником позивача за довіреністю ОСОБА_6 , а подальші процесуальні клопотання в суді подавала представник за довіреністю ОСОБА_7 ; матеріали справи не містять доказів на підтвердження трудових відносин ОСОБА_7 з АБ «Юлії Біжко».

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.04.2026 в ухваленні додаткового рішення у справі відмовлено, оскільки відповідне питання було вирішене при ухваленні заочного рішення.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просив скасувати заочне рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового рішення, ухваливши нове судове рішення про стягнення з відповідачів 3596,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування скарги зазначив, що факт надання правничої допомоги в даній справі підтверджено письмовими доказами, зокрема, договором про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14.07.2025, додатками до нього, актом №29 від 11.11.2025 здачі-приймання наданих послуг за договором №14/07 від 29.08.2025.

Суд першої інстанції помилково ототожнив підписання і подання позовної заяви представником за довіреністю з її підготовкою адвокатом, не врахував подані докази та безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат, хоча відповідачі клопотань про зменшення їх розміру до суду не подавали.

Учасники справи в суд не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що у серпні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат і трьох процентів річних у загальному розмірі 2984,31 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що ним понесені судові витрати в сумі 8211,20 грн, з яких 1211,20 грн витрати зі сплати судового збору, 7000 грн витрат з надання професійної правничої допомоги. Зауважив, що документальне підтвердження витрат буде подано відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

14.07.2025 між ФОП ОСОБА_1 та АБ «Юлії Біжко» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №14/02 з додатками №1 та №2 до нього.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1.1, 4.1.3 даного договору АБ зобов`язалося надати правничу допомогу щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема проаналізувати документи щодо правовідносин замовника з боржниками та підготувати позовну заяву.

Додатком №1 від 14.07.2025 сторони погодили, що правничу допомогу за договором надаватиме адвокат Біжко Ю.О. Замовник надав цьому адвокату право, зокрема, подавати та підписувати від його імені заяви, позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, брати участь у судових засіданнях і вчиняти інші процесуальні дії, необхідні для представництва його інтересів у судах.

У додатку №2 від 14.07.2025 зазначено, що вартість однієї години праці адвоката становить 2000 грн, а додаткова винагорода у формі гонорару успіху визначена у розмірі 20% від ціни позову. Погодинна винагорода підлягає сплаті протягом 30 днів, а гонорар успіху - протягом 90 днів із дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з актом №14/07 приймання-передачі документів від 29.08.2025, АБ «Юлії Біжко» передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв підготовлену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з додатками для подальшого подання до суду.

Відповідно до акту №29 від 11.11.2025, АБ «Юлії Біжко» надало, а замовник прийняв правничу допомогу, до якої включено аналіз документів щодо спірних правовідносин тривалістю 0,25 год, вартістю 500 грн, підготовку позовної заяви та розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних тривалістю 1,25 год, вартістю 2500 грн, а також гонорар успіху в розмірі 596,86 грн. Загальна тривалість послуг становила 1,5 год, а їх вартість 3596,86 грн.

Відповідно до довіреності від 14.07.2025, АБ «Юлії Біжко» уповноважило Казак Є.С. подавати до судів документи, підготовлені адвокатами бюро на виконання договору №14/02, у тому числі позовні заяви, зокрема, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268)).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №522/7662/23).

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 та АБ «Юлії Біжко» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14.07.2025, а також додатки №1 та №2 до договору.

Як вбачається зі змісту акту №29 від 11.11.2025 здачі-приймання наданих послуг, адвокатським бюро здійснено аналіз документів щодо спірних правовідносин, підготовлено позовну заяву та розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних. Вартість цих послуг визначено в розмірі 3596,86 грн. Актом №14/07 від 29.08.2025 приймання-передачі документів підтверджено передання позивачу підготовленої позовної заяви з додатками для подання до суду.

Наведені докази підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом цієї справи та погоджену сторонами вартість.

Та обставина, що позовну заяву підписано і подано до суду представником позивача за довіреністю, не спростовує факту її підготовки адвокатським бюро, оскільки складання процесуального документа і представництво особи в суді є самостійними складовими правничої допомоги.

Подані після ухвалення рішення суду у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України докази суд першої інстанції належно не оцінив, відтак його висновок про відсутність підстав для відшкодування витрат не відповідає обставинам справи.

В той же час, враховуючи незначну складність справи, її малозначність, обсяг фактично наданих послуг та ціну позову, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума витрат з надання правничої допомоги 3596,86 грн є явно завищеною, в той час як обґрунтованим, розумним і співмірним із ціною позову є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 367, 374, 376, 381–384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі по 200 грн з кожного, а всього 800 грн.

В решті заочне рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

О.І. Талалай