Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №466/1808/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1808/25

Провадження № 1-кп/466/333/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141380000235 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, працюючого на посаді вантажника в АТ» ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, , відносно якого 28.03.24 скеровано обвинувальний акт до Залізничного райсуду м. Львова за ч. 4 ст. 186 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив :

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення обороноздатності держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 24.02.2022 Указом Президента У країни № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на усій території України оголошена та проводиться загальна мобілізація військовозобов`язаних.

З метою проведення мобілізації, 11.05.2024 , ОСОБА_4 був запрошений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, яку 11.05.2024 пройшов у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 № 104/2394 від 11.05.2024 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби за мобілізацією.

13.05.2024, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про дію воєнного стану на території України, у зв"язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи придатним до військової служби, за відсутності інших підставі на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», достовірно знаючи про проведення загальної України, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав особисто під розпис повістку про прибуття о 09:30 год., 03.06.2024 , для подальшої відправки у війська.

У подальшому, ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України, а також належним чином повідомленим у встановленому Законом порядку про явку, о 09:30 год., 03.06.2024, до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшої відправки у війська, усвідомлюючи наслідки неявки, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, переслідуючи мету ухилення від призову під час мобілізації, на особливий період, у зазначені у повістці дату і час не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не попередив про поважність причин своєї неявки.

Тим самим, ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов"язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України N?69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні. Зазначив, що Залізничним райсудом м. Львова з березня 2024 року розглядається кримінальна справа, за матеріалами якої його обвинувачено за ч. 4 ст. 186 КК України. Первинно відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 60 560 грн. У зв`язку з внесенням 05.04.24 застави, його було звільнено з-під варти, між тим щодо нього почали діяти обов`язки, одним з яких є вимога з`являтись до суду. Відтак, на його думку,він не може бути призваний до лав ЗСУ, так як до завершення судового розгляду зобов`язаний з`являтись у судові засідання. 11.05.24 , за заправці, що розташована на АДРЕСА_2 , до нього підійшли працівники поліції, які згодом викликали представників ТЦК, що фактично силоміць викрали його та завезли до приміщенні ТЦК , що на АДРЕСА_3 . Там йому видали військовий квиток, якого у нього раніше не було. Він пройшов ВЛК, був визнаний придатним . Вказане рішення не оскаржував. В подальшому, його завезли до смт. Брюховичі, а згодом у в/ч, що у м. Старичі. Зранку наступного дня , коли він повідомив за місцем прибуття, що відносно нього розглядається кримінальна справа та він фактично перебуває під заставою, у військовій частині відмовились його приймати та повернули у смт. Брюховичі. На наступний день його повезли у військову частину, що розташована у АДРЕСА_4 . По прибуттю він повідомив юриста в/ч про те, що фактично перебуває під заставою, так як щодо нього розглядається кримінальне провадження. На підставі цього його знову повернули у м. Львів, в приміщення ТЦК. Так як працівники не знали що з ним робити, йому 13.05.24 вручили повістку про прибуття до ТЦК 03.06.24. У вказаний день він не з`явився за викликом, так як був впевнений, що знову жодна військова частина його не прийме, оскільки щодо нього розглядається кримінальне провадження і він перебуває під заставою. Його думку підтвердив і знайомий, з яким він консультувався з приводу даного питання . В наведеному він переконався і згодом , адже в листопаді 2024 року ситуація з затриманням працівниками ТЦК повторилась. Його на вулиці затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , привезли повторно на ВЛК . Згодом його знову возили по різних військових частинах і після того, як він повідомляв про те, що відносно нього розглядається кримінальна справа в суді і він вийшов з-під варти в зв`язку з внесенням застави, у військових частинах відмовлялись прийняти його на службу. При цьому фактично чотири дні він проживав в приміщенні ТЦК , що на АДРЕСА_3 . Це свідчить про те, що він не ухилявся від проходження військової служби. В чергове його затримали на вулиці працівники ТЦК 23.12.24, які після перевірки його особистих даних повідомили, що він перебуває в розшуку . В зв`язку з наведеним його спершу доставили в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він був знятий з розшуку , а в подальшому до Шевченківського ВП , де йому вручили підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Між тим, від проходження військової служби він не ухилявся. Його возили у чотири військових частини, керівництво яких відмовилось приймати його до свого складу, так як отримали інформацію про те, що він є обвинуваченим за матеріалами кримінального провадження та щодо нього діє запобіжний захід у виді застави. Враховуючи викладене, просив його визнати невинуватим. Також зазначив, що на день завершення даного провадження, розгляд справи Залізничним райсудом м. Львова ще не завершено.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України повністю доводиться наданими стороною обвинувачення доказами.

Зокрема, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В ході судового розгляду суд дав наступну оцінку матеріалам , що були представлені стороною обвинувачення у якості доказів винуватості особи.

Зокрема, до ЄРДР було внесено відомості ( а.с. 130-131) про те, що ОСОБА_4 , який 11.05.24 пройшов військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що за адресою АДРЕСА_3 та отримав від відповідальної особи повістку про явку на 03.06.24 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправлення у військові частини для проходження військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією не прибув у вказаний час до місця призову. Про вказаний факт було складено рапорти від 04.07.24, 19.02.25 ( а.с. 132, 140 ) , скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ( а.с. 139 ). ОСОБА_4 11.05.24 було видано військовий квиток ( а.с. 141).

В судовому засіданні сам обвинувачений не заперечив факт того, що йому було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 03.06.24 , 09 год.30 хв. Розписка про отримання такої повістки була предметом дослідження і в ході судового розгляду ( а.с. 142, ). Також обвинувачений підтвердив, що у нього відсутні підстави для бронювання від проходження служби в ЗСУ. Згідно наказу № 119 від 11.05.24 ( а.с. 144) солдата ОСОБА_4 слід вважати призваним ІНФОРМАЦІЯ_7 та військову службу та відправлено до збірного пункту у смт. Брюховичі, для проходження служби у в/ч НОМЕР_1 .

Згідно довідки ВЛК від 11.05.24 ( а.с. 143 ), ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби за мобілізацією. В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що не оскаржував згаданий висновок. Оригінали документів , вилучених в ході проведення досудового розслідування : розписка 213 с/с , виписана на ім.»я ОСОБА_4 , мобілізаційне розпорядження , довідка ВЛК № 104/2394: копія картки обстеження та медогляду, копія паспорта обвинуваченого та копія його військового квитка, що долучені до матеріалів судового провадження( а.с. 150) , що були предметом дослідження суду, стороною захисту не оспорювались.

Доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_4 є захворювання, які виключають можливість проходити військову службу в ЗСУ ним не надано.

В ході судового розгляду були досліджені також за клопотанням прокурора документи , що не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, зокрема : клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ( а.с. 145); супровідні листи ( а.с.147 , 170, 176) ; копія ухвали слідчого судді про надання доступу до речей і документів від 04.10.24 ( а.с. 148-149 ) ; протокол тимчасового доступу від 29.11.24 ( а.с. 151-153 ) ; протокол огляду предмету від 30.11.24 ( а.с. 154 ) ; постанова про визнання речовим доказом від 30.11.24 ( а.с. 155-156, 177-179) ; протокол допиту в якості свідка ОСОБА_4 ( а.с. 157-160); протокол допиту в якості свідка ОСОБА_6 ( а.с. 172-174); вказівки прокурора ( а.с. 174).

Як вбачається з повідомлень ІНФОРМАЦІЯ_8 ( а.с. 161, 171, 196-197, 199 ) розгляд судового провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України на даний час не завершено.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що станом на 03.06.34 він працював на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 . Візуально пам`ятає ОСОБА_4 , який у вказаний період пройшов ВЛК, був визнаний придатним до проходження служби та йому в приміщенні мобілізаційного відділення було вручено повістку про необхідність з`явитись для подальшого відправлення до війська. При цьому йому було роз`яснено наслідки неявки за викликом. При цьому він повідомив, що є обвинуваченим у кримінальному провадженні, де вніс заставу, і повинен з`являтись до суду. Проте йому роз`яснили, що вказана обставина не є підставою для відстрочки від призову . Між тим, на обумовлену у повістці дату та час особа не з`явилась.

Первинно згідно встановленого обсягу дослідження доказів у справі ( а.с. 75) було задоволено клопотання сторони обвинувачення про допит у якості свідка також колишнього працівника ТЦК ОСОБА_7 , проте в зв`язку з тим , що забезпечити його явку неможливо в зв`язку з його перебуванням в лавах ЗСУ , за клопотанням прокурора та зі згоди сторони захисту, судом було зменшено обсяг дослідження доказів та виключено допит свідка ОСОБА_7 з числа доказів сторони обвинувачення.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст. 336 КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336 КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.

Однак, згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов`язані за викликом з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.

Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров`ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.

Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Отже, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 , пройшовши медичний огляд, що проводився військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби, яким останнього визнано придатним до військової служби, отримавши під розписку мобілізаційне розпорядження, проставивши свій власноручний підпис про отримання та повідомлення на 03.06.24 , 09 год.30 хв. не з`явився та не повідомив про місце свого перебування, не надав доказів поважності причин неявки. Вказане, суд вважає, містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_4 органом досудового розслідування передбаченого ст.336 КК України.

Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Даючи оцінку доводам обвинуваченого та його захисника з приводу поважності причин неявки до ТЦК на визначену дату , яка мотивована тим, що в провадженні суду є кримінальне провадження , за матеріалами якого відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, зокрема, з`являтись до суду та обвинувачений неодноразово перебував у приміщенні ТЦК в інший період, слід виходити з наступного.

ОСОБА_4 11.05.24 пройшов лікарську комісію, отримавши рішення про придатність до військової служби. Вказане свідчить про те, що обвинувачений спершу належно виконував свій обов`язок як громадянин та не ухилявся від проходження військової служби, і такий факт визнається судом. Однак, у подальшому, будучи обізнаним про необхідність прибути на 09 год. 30 хв. , 03.06.24, умисно не з`явився за мобілізаційним розпорядженням та не прибув до місцевого ТЦК.

Разом з тим, чинним законодавством встановлено ряд поважних причин, за яких громадяни України можуть не з`явитися до РТЦК, за наявності підтверджуючих документів, а саме: смерть близького родича, хвороба або необхідність догляду за хворими близькими родичами, здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття, потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову і стала перешкодою своєчасному прибуттю. При цьому, слід наголосити, що даних про такі обставини стороною захисту суду не надано. Наявність кримінальної справи щодо обвинуваченого на розгляді в суді не входить до офіційного вичерпного переліку поважних причин неявки до ТЦК та СП, визначеного законом. Не є доказом відсутності ухилення від проходження військової служби обвинуваченим і факт його перебування в приміщенні ТЦК в інші дні, зокрема в листопаді та грудні 2024 року, оскільки як встановлено у ході судового розгляду, факт ухилення, що є предметом розгляду мав місце 03.06.2024 , повідомлення щодо ухилення громадянина від призову надане 04.07.24 , відомості до ЄРДР внесено 04.07.24.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, який не судимий, вчинив правопорушення вперше, має постійне місце проживання, його вік, сімейний стан.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання можливості застосування ст.ст.69, 75 КК України, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом не встановлено пом`якшуючих покарання обставин у обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з чим підстав для застосування ст.69 КК України немає.

Крім цього, суд враховує те, що практика звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили дії, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 може створити небезпечні прецеденти можливості фактично безкарного нехтування військовозобов`язаними своїм конституційним обов`язком захисту Вітчизни. У цьому контексті особливе значення має необхідність і достатність призначеного покарання для досягнення визначеної у частині 2 статті 50 КК України мети загальної превенції - запобігання вчиненню нових аналогічних злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.

При цьому суд керується не лише формальними критеріями визначеними кримінальним законодавством, а враховує реальний ступінь небезпеки відповідних діянь для інших осіб, інтересів держави, суспільства з огляду на особливості даного конкретного злочину, спосіб, наслідки, обстановку, а також соціальний контекст його вчинення. Оцінюючи наведені у вироку обставини, суд приходить до переконання про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання з врахуванням відсутності у санкції статті альтернативи покарання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Запобіжний захід у справі не обирався. Судові витрати відсутні.

Відповідно до положень ст.615 ч.15 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення у зв`язку з умовами, пов`язаними з воєнним часом: оголошення тривог, відключення електропостачання через постійні повітряні ракетні та дронові атаки внаслідок збройної агресії РФ на Україну, що триває з 24 лютого 2022р.

Тому суд, враховуючи також положення ст.376 ч.2 КПК України, згідно якої «в разі, якщо складання судового рішення у формі ухвали (вироку) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді», вважає можливим, за аналогією Закону, обмежитися проголошенням резолютивної частини вироку з врученням повного його тексту учасникам судового засідання відразу після проголошення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази - розписку 213 с/с , виписану на ім`я ОСОБА_4 , мобілізаційне розпорядження , довідку ВЛК № 104/2394: копію картки обстеження та медогляду, копію паспорта ОСОБА_4 , та копію військового квитка ОСОБА_4 – залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1