Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №454/269/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/269/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Бельзецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди,,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Багрій О.Л. звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 35600,00грн. матеріальних збитків у зв`язку із наданням правничої допомоги в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення та 20000,00грн. моральної шкоди, завданої внаслідок розгляду вказаних справ і покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 03.05.2023 року відбулась ДТП. Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SKODA FABIA р.н., НОМЕР_1 здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора внаслідок чого трапилось зіткнення із транспортним засобом Intercegro treck реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . За даним фактом визнано винним ОСОБА_2 , та притягнено його до адміністративної відповідальності. Для представництва своїх інтересів позивач укладав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гарасимів Богданом Іллічем, який брав участь під час розгляду справи в судах двох інстанцій. Оскільки позивач поніс витрати, просить стягнути вартість наданих адвокатом послуг з відповідача. Окрім того, позивач зазначає, що розгляд зазначених справ супроводжувався для нього моральними стражданнями, а тому просить стягнути моральну шкоду.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить суд відмовити у позові в повному обсязі. Зазначає, що витрати на правничу допомогу є добровільними витратами спрямовані на реалізацію процесуальних прав та не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Позивач користувався правничою допомогою при розгляді справ в межах адміністративного судочинства та подавши цей позов намагається повернути ці витрати, що суперечить принципу правової визначеності та є зловживанням правами. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач заперечує, не вважає свою поведінку протиправною оскільки лише реалізовував своє право на захист. Вважає суму моральної шкоди, вказану позивачем, неспівмірною та не підтвердженою жодним доказом.

У відповіді на відзив представник позивача О.Багрій навів своє обґрунтування позову, зазначив, що норми КУпАП не регулюють витрати на правову допомогу, а тому вказані позовні вимоги це законний спосіб захисту прав позивача.

Крім того, відповідач скористався своїм правом на звернення до суду із запереченням на відповідь на відзив, в якому підтримав свої доводи, вказані у відзиві на позов.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань сторін про розгляд справи в загальному порядку до суду не надходило.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд висновує наступне.

Відповідно до постанови від 28 червня 2026 року, водій ОСОБА_2 , визнаний винним у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, справа 466/4869/23. Окрім того, щодо даної ДТП за зверненням водія ОСОБА_2 , до Управління патрульної поліції у Львівській області, було складено протокол від 17.03.2025 року стогсовно ОСОБА_1 , який перебував на розгляді суду, однак провадження у даній справі було закритим через те, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, справа №466/2638/25. Обидві справи також перебували на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Для представництва своїх інтересів позивач ОСОБА_1 , укладав договори про надання правничої допомоги з адвокатом Гарасимів Богданом Іллічем, які оплачував відповідно до наданих квитанцій.

Вказані факти знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та ніким не оспорюють ся.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20000 грн.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих i виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте з розміром моральної шкоди, визначеним позивачем, суд погодитись не може з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, дана транспортна пригода мала місце 17.04.2023 року, як наслідок позивач був змушеним звертатись за правничою допомогою, неодноразово брати участь в судових засіданнях, крім того, внаслідок звернення відповідача, був особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, хоча згодом його вину доведено не було.

Жодних інших доказів моральних страждань матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За наведених обставин, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Так, з`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн.

Такий розмір є необхідним і достатнім для відшкодування завданої шкоди.

Щодо компенсації витрат на правничу (правову) допомогу, які фактично понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу з метою захисту його прав у справах про адміністративне правопорушення № 466/4869/23 та №466/2638/25, у розмірі 35 600 суд приходить до наступних висновків.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору № 02/06/23 від 02.06.2023 про надання правової допомоги і додаткової угоди №2 від 02.06.2023 року та договору щодо надання правничої допомоги №22/03/25 від 22.03.2025 року, додаткової угоди №1 та акту здачі-прийняття робіт до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 02.06.2023 року, позивачем оплачувались наступні послуги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, складання заяви до ЛКП «Львівавтодор», підготовка клопотання та представництво інтересів особи в судових засіданнях. Вартість вказаних послуг (гонорар) складає 10100 грн, відповідно до копій квитанцій.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт за Договором про надання правничої допомоги від 22.03.2025р., в якому вказано опис послуг, який включає: ознайомлення з матеріалами справи, складання клопотання про закриття провадження, підготовку клопотань про доручення доказів, складення доповнення до клопотання та направлення цих документів в суд, а також представництво інтересів особи в засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції, загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 25 250 грн.

На підтвердження вказаних витрат суду також надано копії квитанцій, які наявні в матеріалах справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Чинні процесуальні кодекси України передбачають умови відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначені вимоги кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема пунктом 14 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу , повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обгрунтовано понесла у зв`язку із розглядом.

Тобто в разі звернення особи за захистом та/або представленням своїх прав та інтересів саме до адвоката, а не іншого спеціаліста в сфері юриспруденції, право на відшкодування відповідних витрат гарантується Законом.

КУпАП не врегульовано питання про розподіл судових витрат, отже ці витрати позивача не віднесені законом до категорії судових витрат. Однак порядок та відшкодування понесених збитків у різних випадках визначено іншими процесуальними кодексами.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їхнє відшкодування, відповідно до ч.1 ст.22 ЦПК України.

Окрім того, приписами ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі 826/841/17, ухваленого Верховним Судом 05.09.2019 року, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватись від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасне вчинення дії, необхідних для поновлення порушених прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року (справа826/1216/16) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Будь-яка робота, виконана в ході підготовки до справи має своїм наслідком певні результати, натомість даний перелік не є конкретизованим, не містить детального опису робіт, і неможливо достовірно встановити, чи дії, вказані вище, мали вплив в ході розгляду зазначених справ, також невідомо, чи була необхідність вивчати додаткові джерела права, або законодавство, що регулює спір.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, на думку суду, відповідач не повинен нести тягар вказаних витрат у вказаному розмірі та відшкодовувати їх, покладення таких на відповідача є необґрунтованим та надмірним за даних умов.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача, а саме у розмірі 12 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Та згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача.

Однак беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог приходжу до висновку про часткове стягнення судового збору в користь позивача у процентному співвідношенні сумі задоволених вимог.

Позивачем сплачено 3028 грн. судового збору. Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору в даній справі складає 1331,20 грн. Тому позивачу слід повернути різницю між сплаченим ним розміром судового збору та визначеним законом розміром даного збору, який підлягає сплаті у цій справі.

Позовні вимоги судом задоволено у розмірі 33,70%.

Відповідно, позивачу підлягають до відшкодування судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., та моральну шкоду у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 448,61 (чотириста сорок вісім) грн. 61 коп.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1696,8 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн. 80коп., відповідно до квитанції №69515 від 20.01.2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина