Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №450/2842/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2842/26 Провадження № 2/450/2457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернулась в Пустомитівський районний суд Львівської області з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5549636, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лінеура Україна» 20.05.2025 року, у розмірі 16014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками, 400 грн. заборгованості по комісії та 2000 грн. заборгованості за штрафом.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Лінеура Україна» і уклала 20.05.2025 року кредитний договір № 5549636, отримавши грошові кошти у розмірі 4000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,95% від суми кредиту на день протягом всього строку кредитування. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначила, що 27.01.2026 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1, відповідно до якого, а також переліку № 1 до вказаного договору, позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 252 грн. 18 коп. на відправлення поштової кореспонденції, стягнути з відповідача.

Ухвалою від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 20.05.2025 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Лінеура Україна» кредитний договір № 5549636, шляхом підписання такого, додатків № 1 та № 2 до нього і паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів 40381, 56741, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 4000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,95% від суми кредиту на день протягом всього строку кредитування та одноразової комісії за надання кредиту в сумі 400 грн.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року, що підтверджується листом ТзОВ «Пейтек» № 20260127-643 від 27.01.2026 року.

27.01.2026 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Новий Колектор» свої права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.

У відповідності до переліку № 1 від 27.01.2026 року до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року первісний кредитор ТзОВ «Лінеура Україна» відступив новому кредитору ТзОВ «Новий Колектор» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 16014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками.

Відтак, ТзОВ «Новий Колектор» набуло права вимоги до відповідача та статусу нового кредитора за зобов`язаннями останньої перед ТзОВ «Лінеура Україна».

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «Лінеура Україна», вбачається, що станом на 27.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року становить 16014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками, 400 грн. заборгованості по комісії та 2000 грн. заборгованості за штрафом.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

В силу вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року по штрафам у розмірі 2000 грн., не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Новий Колектор».

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 5549636, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лінеура Україна» 20.05.2025 року, становить 14014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками, 400 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року в розмірі 14014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками, 400 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2662 грн. 40 коп. судового збору і 252 грн. 18 коп. судових витрат, пов`язаних з надсиланням поштової кореспонденції.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 5549636 від 20.05.2025 року у розмірі 14014 грн., яка складається з 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9614 грн. заборгованості за відсотками та 400 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 252 грн. 18 коп. судових витрат, пов`язаних з надсиланням поштової кореспонденції.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.