Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №526/191/22 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/191/22 Номер провадження 22-ц/814/2261/26Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 , адвоката Стріченка Димитрія Анатолійовича на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сергіївської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Сергіївської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

У позовній заяві позивачка вказувала, що її чоловік ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_5 були власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , кожному з них належало по частині вказаного домоволодіння на які було відкрито два особових рахунки: № 891 – голова робітничого двору ОСОБА_5 , № 892 – голова робітного двору ОСОБА_4 . За вказаними домогосподарствами були закріплені окремі приватизовані земельні ділянки: площею 0,1720 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, власником якої був її чоловік ОСОБА_4 , а також площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, власником якої був ОСОБА_5 . Оскільки окремі адреси господарствам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не присвоювались, тому об`єкти мали одну адресу: АДРЕСА_1 .

Її чоловік ОСОБА_4 не зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна, тоді як ОСОБА_5 за життя подарував дочці ОСОБА_6 належну йому частину будинку і за ОСОБА_6 проведена реєстрація права власності на частину вказаного домоволодіння.

Позивачка вважає, що оскільки вищевказаний будинок був збудований на двох господарів і за господарствами були закріплені різні особові рахунки, тому при внесені відомостей у погосподарську книгу с. Качанове була допущена помилка та зазначено, що власникам належить по частці домовлодіння, а не по 1/1 за кожним.

Будинку в якому був зареєстрований її чоловік ОСОБА_4 , згідно довідки Сергіївської сільської ради № 269 від 11.09.2020, була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 і вона як його дружина фактично прийняла спадщину, яка залишилась після його смерті, оскільки проживала та була зареєстрована з ним за вказаною адресою.

Позивачка вирішила оформити право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_4 та звернулась до приватного нотаріуса Заєць Н. М. із заявою про оформлення спадщини і їй було видано свідоцтво про право на спадщину на присадибну земельну ділянку.

З метою реєстрації права власності за її померлим чоловіком ОСОБА_4 , вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітета Сергіївської сільської ради Гадяцького району, але їй було відмовлено у держаній реєстрації права власності на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_4 , оскільки наявні суперечності із даними ПП «Полтавського БТІ «Інвентаризатор» та даними, виданими виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради, у зв`язку з чим неможливо встановити, чи являється ОСОБА_4 власником частини житлового будинку в цілому, чи він є власником окремого об`єкта нерухомого майна, якому не присвоєна окрема адреса.

Нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння, у зв`язку з відмовою державного реєстратора та відсутністю державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння за її померлим чоловіком.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок позначений у технічному паспорті літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - «Д,д», гараж - «д1», погріб - «д2», сарай - «Е», сарай - «Ж», вбиральня - «Л», огорожа №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Сергіївської сільської ради Миргородського району Полтавської області, треті особи: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, що в цілому складається з житлового будинку позначеного літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - «Д, д», гараж - «д1», погріб - «д2», сарай - «Е», сарай - «Ж», вбиральня - «Л», огорожа №1, розташованого по АДРЕСА_1 та являється спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 , адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович.

Скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням районного суду вирішено питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Апелянт вказує , що районний суд порушив норми процесуального права, а саме третю особу ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ухвалення рішення у справі, при цьому в порушення вимоги цивільно-процесуального закону районний суд не зупинив провадження у справі та не залучив до участі у розгляді справи правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Скаржник наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108цс19, зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року). Так, в аспекті зазначеного аргументування, сторона Скаржника зазначає, що повідомлення третьої особи у справі, а саме – ОСОБА_3 та її процесуального правонаступника – ОСОБА_1 – не було здійснено належним чином.

Окрім того, апелянт посилається на те, що заявник може стверджувати про порушення статті 1 Протоколу № 1 лише в тому випадку, коли оскаржені рішення стосувалися його «майна» у значенні цього положення. «Майно» може бути або «існуючим майном», або активами, в тому числі за позовами, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування» отримання ефективного володіння майном , в даному випадку вказана обставина знайшла своє підтвердження у справі.

Зважаючи на викладені обставини апелянт просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 – адвоката Стріченка Димитрія Анатолійовича на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сергіївської сільської ради, треті особи - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – Стріченка Дмитра Анатолійовича задоволено. Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.06.1974, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим Розбишівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області.

Згідно виписки з погосподарської книги №3 за 1991 -1995 роки Сергіївської сільської ради Гадяцького району Качанівський старостинський округ, виданої виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради № 151 від 18.06.2020, станом на 05.08.1992, будівництво будинку закінчено. Будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . У будинку відкрито двоє домогосподарств: особистий рахунок № НОМЕР_2 – голова робітничого двору ОСОБА_5 та особистий рахунок № НОМЕР_3 – голова робітного двору ОСОБА_4 . Житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 05.08.1992, належить: частина ОСОБА_5 та частина ОСОБА_4 . За вказаним житловим будинком закріплені земельні ділянки: площею 0,1720 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - власник ОСОБА_4 ; площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, власник - ОСОБА_5 .

Відповідно до повідомлення ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 03.07.2020 станом на 03.07.2020 нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса АДРЕСА_1 ) - відсутні. Право власності станом на лютий місць 2004 року не зареєстроване за ОСОБА_4 . Реєстрація права власності на частину об`єкта нерухомого майна проведена за ОСОБА_6 . Частка частини об`єкта майна в Полтавському БТІ «Інвентаризатор» станом на лютий 2004 року не зареєстрована.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належало право власності по 1/2 частині на вказане домоволодіння.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Качанівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області.

Згідно довідки виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Гадяцького району №269 від 11.09.2020, будинковолодінню в с. Качанове в якому був зареєстрований власник будинку ОСОБА_4 присвоювалась адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Гадяцького району №278 від 16.09.2020, ОСОБА_4 був зареєстрованим та проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на час його смерті проживала його дружина ОСОБА_2 .

Позивачу ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_4 приватним нотаріусом Заєць Н. М. видавалось свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1720 га, розташовану за адресою: с. Качанове Гадяцького району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого 07.10.2020 приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1751.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, що складається з 1/2 частини домоволодіння та господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , якому була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Кулинич В.В. від 28.08.2020 виконавчого комітета Сергіївської сільської ради Гадяцького району, позивачці було відмовлено у державній реєстрації права власності на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_4 , оскільки наявні суперечності із даними ПП «Полтавського БТІ «Інвентаризатор» та даними, виданими виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради, у зв`язку з чим неможливо встановити, чи являється ОСОБА_4 власником 1/2 частини житлового будинку в цілому, чи він є власником окремого об`єкта нерухомого майна, якому не присвоєна окрема адреса.

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н. М., ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відмовою державного реєстратора та відсутністю державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння за її померлим чоловіком.

У технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок позначений літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - «Д, д», гараж - «д1», погріб - «д2», сарай - «Е», сарай - «Ж», вбиральня - «Л», огорожа №1.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок позначений у технічному паспорті літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - «Д,д», гараж - «д1», погріб - «д2», сарай - «Е», сарай - «Ж», вбиральня - «Л», огорожа №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є доведеними та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Проте реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є, в будь-якому випадку, обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і учасниками у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно учасників справи суд першої інстанції не вирішував, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У наведеній потанові Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку з учасниками справи або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У даній справі встановлено, що позивачем по справі є дружина померлого спадкодавця ОСОБА_4 – ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно виписки з погосподарської книги № 3 за 1991-1995 роки Сергіївської сільської ради Гадяцького району Качанівський старостинський округ, виданої виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради № 151 від 18 червня 2020 року, станом на 05 серпня 1992 року будівництво будинку закінчено.

Будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . У будинку відкрито два домогосподарства: особистий рахунок № НОМЕР_2 – голова робітничого двору ОСОБА_5 (загальна площа частини будинку 48 кв. м, житлова площа 26 кв. м) та особистий рахунок № НОМЕР_3 – голова робітного двору ОСОБА_4 (загальна площа частини будинку 48 кв. м, житлова площе 26 кв. м).

Житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 05 серпня 1992 року, належить: 1/2 частина ОСОБА_5 та 1/2 частина ОСОБА_4 .

За вказаним житловим будинком закріплені земельні ділянки: площею 0,1720 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд – власник ОСОБА_4 ; площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, власник – ОСОБА_5 (а. с. 10).

Відповідно до повідомлення ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 03 липня 2020 року станом на 03 липня 2020 року нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса АДРЕСА_1 ) відсутні (а. с. 20).

Згідно відповіді ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 03 липня 2020 року вбачається, що загальна площа житлового будинку «А-1» становить 94,9 кв. м, житлова – 46,7 кв. м.

Право власності станом на лютий місць 2004 року не зареєстроване за ОСОБА_4 . Реєстрація права власності на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна проведена за ОСОБА_6 . Частка 1/2 частини об`єкта майна в Полтавському БТІ «Інвентаризатор» станом на лютий 2004 року не зареєстрована.

Згідно довідки виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Гадяцького району № 269 від 11 вересня 2020 року будинковолодінню в с. Качанове, в якому був зареєстрований власник будинку ОСОБА_4 , присвоювалась адреса: АДРЕСА_1 .

Водночас ОСОБА_5 за життя подарував дочці ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину будинку (договір дарування від 04 грудня 1998 року).

Із вказаного договору вбачається, що ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_7 прийняла в дар 1/2 частину будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку «А-1», жилою площею 52,6 кв. м з допоміжними господарчими будівлями: сарай «Б», сарай «В», літня кухня «Г», літня кухня «Д», гараж «З», сарай «Ж», уборна «Л», огорожа № 1, розташованого на земельній ділянці місцевої ради (а. с. 98).

Згідно Повідомлення про коло спадкоємців наданого приватним нотаріусом Головнівського РНО Кіровоградської області Вліховською Т.С. від 04.12.2024 №316/01-16 встановлено, що у грудні 2022 року в Спадковому реєстрі за №70058699 була зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 на частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами , з прилеглми до нього земельними ділянками , які розташовані у АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Тож матеріалами справи встановлено , що починаючи з 1992 року в будинку по АДРЕСА_1 було відкрито два домогосподарства, які належали ОСОБА_4 чоловіку позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що являється дідом ОСОБА_1 в рівних частках.

Отже, колегія суддів вважає, що особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , довела наявність у неї правового зв`язку з учасниками справи, а саме з позивачем та безпосередньо з оскаржуваним судовим рішенням, яким було вирішено питання про її право та інтерес, і такий зв`язок є очевидним та безумовним, проте судом першої інстанції ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та в подальшому спадкоємиця спірного майна ОСОБА_1 не були належно повідомлені та залучені до участі у справі, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до положень п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст.367, ст.374, 376,382,384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 , адвоката Стріченка Димитрія Анатолійовича – задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року – скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Сергіївської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя : В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов