Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №537/5293/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5293/25 Номер провадження 22-ц/814/1417/26Головуючий у 1-й інстанції МАХАНЬКОВ О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось із позовом до ОСОБА_1 відповідно до вимог якого просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за Кредитним договором № 2025620616 від 25.08.2019 року у розмірі 26925,39 гривень та судові витрати у розмірі 2422,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

В обґрунтуванні позову вказано, що 25.08.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2025620616. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого ПЕРВІСНИЙ КРЕДИТОР – АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь НОВОГО КРЕДИТОРА – ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2025620616 від 25.08.2019 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_4 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 26925,39грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 13000 грн, заборгованість по відсотках: 13925,39 грн. У подальшому позивачем направлено відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості. Дана вимога не була отримана відповідачем.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено .

Стягнуто з ОСОБА_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за Кредитним договором № 2025620616від 25.08.2019 року у розмірі 26925,39 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За договором № 2025620616 від 25.08.2019 р. Позивач вимагає стягнути з Відповідача 26 925,39 грн., з яких 13 000 – сума основного боргу, 13 925,39 – відсотки за користування кредитом. Відповідно до п. 1.1. цього договору кредит надається в розмірі 13 389 грн. на придбання товару у Продавця, яким за умовами договору є ТОВ «Комфі Трейд», тобто на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту визначено 25.08.2021 р.

Проте розрахунок зроблено поза межами строку кредитування визначеного п. 1.1. договору № 2025620616 від 25.08.2019 р., яким передбачено, що дата остаточного повернення кредиту визначено 25.08.2021 р., тобто строк кредитування сторонами визначено чітко. При цьому, згідно цього ж пункту кредитного договору розмір власного платежу Позичальника складає 2 000 грн., тобто фактично кредит надано на суму 11 389 грн. (13 389 – 2000). Пунктом 1.2. договору передбачено, що розмір відсотків за користування кредитом складає 0,01 % протягом дії всього кредитного договору. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Позичальник надав згоду на SMSінформування, про що свідчить відмітка у відповідному розділі, тоді як відмітка про бажання Позичальника отримати банківську картку відсутня, що свідчить про непогодження сторонами умови про видачу банківської картки. В цьому ж пункті кредитного договору визначено, що «За користування кредитом Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком». Натомість матеріали справи не містить підписаного з боку Відповідача Інформаційного листка або доказу ознайомлення з Тарифами Банку. Навіть надана Позивачем виписка по особовому рахунку не містить доказів отримання Відповідачем 13 000 грн. Умови кредитного договору також не містять положень про надання Відповідачу кредитної лінії на картку у формі овердрафту в розмірі 13 000 грн.

Крім того, в п. 3 Паспорту кредиту кредитну лінію визначено в розмірі 4 500 грн. строком на 36 міс. Таким чином сума боргу за тілом кредиту не могла б перевищувати 4 500 грн., тоді як Позивач заявляє про заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 000 грн., яка не відповідає умовам кредитного договору та не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку.

Зважаючи на викладене відповідач просить скасувати рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2025 року , та постановити нове про відмову в задовленні позову.

Від ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач вказуючи на обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить скаргу залишити без задоволення.

У справі встановлено, що 25.08.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2025620616.

Розділом 2 «Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2025620616_CARD від 25.08.2019 року» кредитного договору визначено, що ОСОБА_2 виявила бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

За користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Також позивачем надано підписаний ОСОБА_2 паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, анкету-заяву на отримання кредиту, розписку про отримання карти.

Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок-фактура №CФКRN-0000009017 від 25.08. 2019 року на загальну суму 14999.00 грн., специфікація до кредитного договору про прийняття позитивного рішення щодо можливості надання позичальнику кредиту у сумі 14999.00 грн. та видаткова накладна №ЧКRN1-0067 від 25.08.2019 року на суму 14999.00 грн., а також чек від 25.08.2019 року на придбання товару на суму 14999.00 грн.

Із виписки з рахунку № 2025620616_CARD за період з 25.08.2019 по 24.03.2023 року вбачається, що відповідачка користувалась кредитом, розраховувалась карткою, частково повертала кошти.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу №24/03/23, за яким останній отримав право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно Витягу з Додатку до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, позивач набув права вимоги до ОСОБА_2 на суму 26925,39 грн., з яких: 13000,00 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 13925,39 грн. сума заборгованості за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26 925,39 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. В подальшому, на підставі договору факторингу між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, виникла заборгованість за кредитним договором у відповідному розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступних підстав.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /стаття 6, частина перша статті 627 ЦК України/.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справі належними та допустимими доказами підтверджено укладання між Банком та відповідачкою правочину, досягнення згоди щодо його істотних умов, відкриття ОСОБА_5 рахунку, користування цим рахунком, використання коштів з рахунку та його поповнення, нарахування відсотків за кредитом.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

З виписки по рахунку вбачається, що починаючи з дня після укладення Договору, тобто з 25.08.2019 року , відповідачка активно користувалась рахунком та грошовими коштами на ньому, а отже очевидним є те, що на рахунку були наявні грошові кошти.

Будь-яких підстав вважати, що на цьому рахунку починаючи з серпня 2019 року зберігались особисті кошти відповідачки, матеріали справи не містять та стороною відповідача таких доказів не надано, а тому доводи апеляційної скарги про недоведеність надання кредитодавцем коштів позичальнику колегія суддів вважає недоведеними та до уваги не приймає як безпідставні.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів у вигляді встановленої на картковий рахунок кредитної лінії та користування цими коштами.

В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, позичальницею не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023року позивач отримав право вимоги за Договором, укладеним з відповідачкою.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність належними та допустимими доказами переходу права вимоги до відповідачки за Договором від первісного до нового кредитора спростовуються наданими позивачем договором факторингу, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією щодо оплати ціни продажу за договорами факторингу.

Надання витягів з документів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.

Наданий Товариством витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року відповідає загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України, містить номер та дату реєстру, відомості про фактора та клієнта, підписи їх уповноважених осіб, печатки, прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його ідентифікаційний номер, дату та номер договору, а також розмір заборгованості боржника, що в сукупності з іншими доказами підтверджує перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність переходу права вимоги від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Брайт Інвестмент».

Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

З огляду на викладене Банк має право вимагати повернення кредиту, в тому числі і дострокового. Направлення позичальнику вимоги про погашення заборгованості та дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів.

Позивач направляв на адресу відповідача, яка була ним зазначена в заяві-анкеті про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» від 25.08.2019 року, за допомогою засобів поштового зв`язку Вимогу, в якій повідомляв про відступлення прав вимоги, про наявність у відповідачки заборгованості та у зв`язку з невиконанням зобов`язань з повернення кредиту вимагав погасити заборгованість за кредитом.

Тож, Товариство виконало свій обов`язок щодо направлення відповідачці повідомлення (вимоги) про погашення заборгованості та дострокове повернення кредиту, а тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості. Неотримання позичальником належним чином направленої Вимоги про погашення кредитної заборгованості, яка була направлена на адресу, зазначену позичальником в заяві-анкеті, не позбавляє позивача права для захисту своїх прав звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимагати повернення кредиту у разі неналежного виконання позичальником умов договору.

Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх.

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту та сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості та її розміром, відповідачка не надала жодних доказів на його спростування, клопотань про призначення у справі судово-економічної експертизи не подавала, відсутність заборгованості не довела.

В обґрунтування заперечень та підтвердження перед судом наведених обставин скаржником не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів, заперечення скаржника зводяться лише до невизнання нею обставин, на які у позовній заяві посилався позивач. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд апеляційної інстанції вважає переконливішою позицію позивача, яка підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідачки ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Задовольняючи позов ТОВ «Брайт Інвестмент» про стягнення заборгованості суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 26925,39 грн, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки при відкритті провадження ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2026 року скаржнику було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення , суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 2906,88 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2025 року – залишити без змін .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2906,88 грн , сплата якого була відстрочена ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2026 року до ухвалення судового рішення за результатами перегляду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов