Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №760/13740/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13740/26 2/760/16111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Нестеренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Петренко А.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача Новоселецька Оксана Анатоліївна, до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (далі-позивач) та ОСОБА_3 (далі-відповідач) 05.12.2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 2047, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Позовна заява мотивована тим, що після одруження пара зрозуміла, що у них різні погляди на життя. Протягом останніх чотирьох років сторони проживають окремо, майже не спілкуються, не пов?язані спільним побутом, у них відсутні спільні інтереси, кожен з них живе своїм особистим життям.

За наведених вище обставин шлюб між позивачкою та відповідачем носить виключно формальний характер, примирення з відповідачем неможливе. Шлюб фактично давно розпався, в зв?язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розірвання шлюбу.

Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку позивача, примирення неможливе, оскільки збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечитиме інтересам позивачки та їхньої неповнолітньої доньки.

11.06.2026 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2026 року до Солом`янського районного суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження, яке мотивоване тим, що відповідно до положень пункту 2 ч. 1 ст. 251 ЦІК України, суд зобов?язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 253 ЦІК України, провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

В клопотанні відповідач зазначив, що позов він не визнає, оскільки у зв`язку з проходженням військової служби він позбавлений можливості особисто брати участь у примиренні сторін чи мирному врегулюванні спору.

09.07.2026 року до Солом`янського районного суду від представника позивача надійшли заперечення проти зупинення провадження.

Позивач категорично заперечує, проти зупинення провадження у справі, оскільки, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 носить виключно формальний характер, оскільки вже більше чотирьох років вони проживають окремо, майже не спілкуються, не пов`язані спільним побутом, у них відсутні спільні інтереси, кожен з них живе своїм життям.

Представник позивача, звертає увагу на те, що відповідач якщо і мав наміри примиритись, то в нього було для цього достатньо часу, з 2022 року до мобілізації, 24 жовтня 2025 року. Однак, він таким правом не скористався, тому позивачка була змушена звернутись за захистом своїх особистих прав до суду.

Представник позивача зазначає, що відповідач має можливість брати участь у судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Згідно з відомостями підсистеми «Електронний суд» відповідач зареєстрував електронний кабінет, що, на думку позивача, свідчить про наявність у нього технічної можливості реалізовувати свої процесуальні права дистанційно.

Водночас подані відповідачем докази не містять відомостей про те, що він безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або виконує бойові завдання, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником.

Крім того, звертає увагу на характер спірних правовідносин. Справа стосується розірвання шлюбу, а тому її розгляд безпосередньо пов`язаний із реалізацією особистого права позивача на вільне волевиявлення щодо продовження або припинення шлюбних відносин.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Аналогічне положення закріплене у статті 51 Конституції України, згідно з якою шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Тривале та невизначене у часі зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу фактично призведе до обмеження його права на вільне волевиявлення щодо припинення шлюбних правовідносин та на ефективний судовий захист.

При цьому відповідно до частини першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, представник позивача вважає, що зупинення провадження у справі на невизначений строк не відповідає принципу розумного строку розгляду справи та призведе до необґрунтованого обмеження права позивача на судовий захист і на припинення шлюбних правовідносин.

Крім того, участь відповідача у судовому розгляді може бути забезпечена шляхом проведення судових засідань у режимі відеоконференції або через представника, що дає можливість продовжити розгляд справи без необхідності її зупинення.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та продовжити її розгляд у встановленому законом порядку. Розгляд справи просить здійснювати без участі позивача та її представника.

05.08.2026 року до Солом`янського районного суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення щодо заперечень позивача проти зупинення провадження у справі.

Відповідач зазначає, що на даний час проходить військову службу у складі Національної гвардії України в умовах воєнного стану, що підтверджується Довідкою за формою № 5, виданою командуванням відповідної військової частини. Отже, наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України обставини для обов`язкового зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Національна гвардія України відповідно до закону є військовим формуванням з правоохоронними функціями, а тому проходження відповідачем військової служби у її складі в умовах воєнного стану є обставиною, яка має правове значення для вирішення питання про зупинення провадження.

Посилання позивача на те, що відповідач нібито не бере безпосередньої участі у бойових діях та не перебуває безпосередньо на лінії бойового зіткнення, не спростовують наявності визначеної законом підстави для зупинення провадження. Норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не ставлять можливість зупинення провадження в залежність виключно від перебування військовослужбовця безпосередньо в районі бойових дій чи виконання ним конкретного бойового завдання.

Крім того, позивач не є особою, уповноваженою оцінювати характер та специфіку проходження відповідачем військової служби, умови її несення, місце перебування відповідача та можливість належного виконання ним службових обов`язків одночасно з участю у судовому процесі.

На даний час відповідач дислокується разом зі своїм підрозділом у польовій місцевості, де мобільний зв`язок відсутній або є нестабільним, а доступ до мережі Інтернет - критично обмеженим. Специфіка військової служби та наявні технічні умови не дозволяють забезпечити безперебійну та якісну відеоконференцію, необхідну для належної участі відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, посилання позивача на можливість участі відповідача в режимі відеоконференції не усуває передбаченої законом підстави для зупинення провадження, оскільки така участь повинна бути реальною та забезпечувати можливість відповідача повноцінно реалізовувати свої процесуальні права.

Відповідач також заперечує проти доводів позивача про те, що він мав достатньо часу для примирення та не скористався такою можливістю.

Відповідач не заперечує факту існування між сторонами конфлікту, однак вважає, що можливість примирення не може оцінюватися виключно з огляду на тривалість часу, що минув. Відповідач має намір зберегти сім`ю та використати можливість для примирення з дружиною.

При цьому позивач тривалий час перебуває закордоном. За умов воєнного стану та обмежень щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків за межі України відповідач об`єктивно позбавлений можливості вільно приїхати для особистого спілкування з позивачем. Примирення подружжя є процесом, який потребує можливості безпосереднього спілкування сторін, з`ясування причин конфлікту та спільного обговорення подальшого сімейного життя. Фактична відсутність позивача в Україні та проходження ним військової служби істотно ускладнюють реалізацію такого наміру.

Відповідач не має наміру зловживати своїми процесуальними правами чи безпідставно затягувати розгляд справи. Його клопотання обумовлене об`єктивними обставинами проходження військової служби та бажанням використати реальну можливість для примирення подружжя.

З урахуванням наведеного вважає, що наявні всі передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у цьому випадку є не способом затягування судового розгляду, а процесуальною гарантією належної реалізації відповідачем права на участь у судовому процесі в умовах проходження ним військової служби.

У зв`язку з наведеним відповідач просить суд задовольнити подане ним клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

У судове засідання сторони не з`явилися, надали письмові заяви та клопотання, виклавши в них свої заперечення та мотивації щодо позовної заяви. Заяви щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції сторонами суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб 05.12.2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, про що зроблено відповідний актовий запис №2047, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 .

Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 .

Шлюб між подружжям фактично припинено у 2022 році, тобто подружжя разом не проживає вже чотири роки, про що сторони не заперечують.

Представник позивачки, звертає увагу на те, що відповідач якщо і мав наміри примиритись, то в нього було для цього достатньо часу, з 2022 року до мобілізації, 24 жовтня 2025 року. Однак, він таким правом не скористався.

В свою чергу відповідач не заперечує факту існування між сторонами конфлікту, однак вважає, що можливість примирення не може оцінюватися виключно з огляду на тривалість часу, що минув. Відповідач має намір зберегти сім`ю та використати можливість для примирення з дружиною. При цьому зазначає, що позивачка не є особою, уповноваженою оцінювати характер та специфіку проходження відповідачем військової служби, умови її несення, місце перебування відповідача та можливість належного виконання ним службових обов`язків одночасно з участю у судовому процесі.

Звертаючись із клопотанням про зупинення провадження з підстав перебування його на військовій службі у складі Національної гвардії України в умовах воєнного стану, зазначає, що зупинення провадження у цьому випадку є не способом затягування судового розгляду, а процесуальною гарантією належної реалізації відповідачем права на участь у судовому процесі в умовах проходження ним військової служби. При цьому позивач не звертається з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Тобто враховуючи свою позицію на примирення з позивачем та наполягаючи зупинити провадження у справі, відповідач не враховує вільну згоду або незгоду позивача на подальше перебування у шлюбі із ним, намагаючись примусити позивачку, дружину і надалі перебувати з ним у шлюбі.

Зазначене підтверджує, що фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що шлюб між позивачкою та відповідачем носить виключно формальний характер, примирення з відповідачем неможливе. Шлюб фактично давно розпався, в зв?язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розірвання шлюбу, що вбачається з доводів сторін, викладениси в своїх заявах та запереченнях. Тому суд прихадить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що представник позивачки в позовній заяві вказав, що позивачкою не ставиться вимога про стягнення з відповідача судових витрат, суд вважає за необхідне залишити судові витрати за позивачкою.

Крім того у позовній заяві, представник позивачки зазначив, що після розірвання шлюбу позивачка бажає надалі залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 251, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 05.12.2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві,про що зроблено відповідний актовий запис № 2047.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 : РНОКП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Нестеренко