Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №758/18703/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18703/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Китаєва Ігоря Юрійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Китаєва І.Ю. звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 24.04.1991 між позивачкою, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) та відповідачем, ОСОБА_2 укладений шлюб, актовий запис № Я-534. Від даного шлюбу сторони мають повнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.10.1997 шлюб між позивачкою і відповідачем розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 , про що зроблено запис № 449. До і після розірвання шлюбу син позивачки і відповідача, проживав разом зі своєю мамою, ОСОБА_1 , знаходячись на повному її матеріальному утриманні до настання ним повноліття за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками.

Відповідач з 1997 року по досягнення їхнього спільного сина з позивачкою повноліття, не брав участі у вихованні та утриманні, що підтверджується письмовими доказами, листом Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24, вих. № 140013, листом від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24, вих. № 146942.

Таким чином, відповідач без поважної причини не приймав участі щодо забезпечення належного рівня життя спільному з позивачкою сину, ОСОБА_4 , який необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно виконавчого листа від 18.06.1997 № 2-867, виданого Подільським районним судом міста Києва, відповідач був зобов`язаний щомісячно сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до повноліття. Розмір аліментів відповідачем ОСОБА_2 не оскаржувався. Натомість, починаючи з 1997 року відповідач не сплачував аліменти на утримання сина.

Таким чином, на момент досягнення спільним сином, повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість по виплаті аліментів складає 29 444 грн. 55 коп., що підтверджується письмовою інформацією зі Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. № 140013, та від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. 146942, адвокатським запитом від 23.10.2025 року.

Так, у листах Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. № 140013 та від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. 146942, зазначено, що 04.03.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а також, що дитина, ОСОБА_4 досягнув повноліття, заборгованість по виплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття, складає 29 444 грн. 55 коп. Враховуючи, що спільний син, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то досягнення ним повноліття, вісімнадцяти років, наступило ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в 2014 році закінчено виконавче провадження, тобто, після трьох років виповнення повноліття, але Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві не було надано відповіді на запитану інформацію щодо відповідного розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів, ні про період, коли боржником, ОСОБА_2 , сплату аліментів було припинено або не розпочато, в результаті чого, утворилась дана заборгованість по виплаті аліментів, ні про те, як дана заборгованість розрахована, з урахуванням якого саме виду доходу боржника, що підтверджується адвокатськими запитами від 23.10.2025 року, 27.10.2025 року та від 01.11.2025 року.

З інформації, яка надана Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві, станом на 04.03.2014 року сума заборгованості по виплаті аліментів складає: 29 444 грн. 55 коп., тобто, дана заборгованість має тривалий термін. За ствердженням позивачки, ОСОБА_1 , відповідач перестав сплачувати аліменти після червня 1998 року, що підтверджується листом головного бухгалтера виробничо-комерційного спільного підприємства № 151 від 28.09.1999, листом головного бухгалтера виробничо-комерційного спільного підприємства № 154 від 30.09.1999, довідкою від 05.04.2002 № 756/4 начальника ВДВС Святошинського району м. Києва і сумою заборгованості по виплаті аліментів 29 444 грн. 55 коп.

Одночасно із поданням позовної заяви представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.02.2026 вищезгадане клопотання було задоволено та витребувано у Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію, а саме: довідку-розрахунок про обчислення розміру заборгованості по аліментам із розмежуванням сум сплачених коштів як щомісячних аліментів та суми коштів як заборгованості по аліментам з наявною заборгованістю по невиплаті аліментів в повному обсязі виконавчого провадження № НОМЕР_4 стосовно боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом від 18.06.1997 № 2-867 виданим Подільським районним судом міста Києва та чи був накладений на відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 штраф за прострочену заборгованість зі сплати аліментів.

В судове засідання позивач не з`явився, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.04.1991 між позивачкою ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, актовий запис № Я-534. Від даного шлюбу сторони мають повнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.10.1997 шлюб між позивачкою і відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 , про що зроблено запис № 449. До і після розірвання шлюбу син позивачки та відповідача, проживав разом зі своєю мамою, ОСОБА_1 , знаходячись на її утриманні до настання ним повноліття, зокрема за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками.

Відповідач з 1997 року по досягнення їхнього спільного сина з позивачкою повноліття, не брав участі у вихованні та утриманні, що підтверджується письмовими доказами, листом Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24, вих. № 140013, листом від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24, вих. № 146942.

Таким чином, відповідач без поважної причини не приймав участі щодо забезпечення належного рівня життя спільному з позивачкою сину, ОСОБА_4 , який необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

На підставі рішення Подільського районного суду міста Києва було видано виконавчий лист від 18.06.1997 № 2-867, згідно якого відповідач був зобов`язаний щомісячно сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до його повноліття. Розмір аліментів відповідачем ОСОБА_2 не оскаржувався. Проте, з 1997 року відповідач аліменти на утримання сина не сплачував.

Таким чином, на момент досягнення спільним сином, повноліття, 11.03.2011 року, заборгованість по виплаті аліментів складала 29 444 грн. 55 коп., що підтверджується письмовою інформацією зі Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. № 140013, та від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. 146942, адвокатським запитом від 23.10.2025 року.

У листах Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 07.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. № 140013, та від 28.10.2025 № НОМЕР_4/24 вих. 146942, зазначено, що 04.03.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а також, що дитина, ОСОБА_4 досягнув повноліття, заборгованість по виплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття, складає 29 444 грн. 55 коп.

З інформації, яка надана Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві на виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва, станом на 04.03.2014 року сума заборгованості по виплаті аліментів складає: 29 444 грн. 55 коп.

Відповідач припинив сплачувати аліменти після червня 1998 року, що підтверджується листом головного бухгалтера виробничо-комерційного спільного підприємства № 151 від 28.09.1999, листом головного бухгалтера виробничо-комерційного спільного підприємства № 154 від 30.09.1999, довідкою від 05.04.2002 № 756/4 начальника ВДВС Святошинського району м. Києва і сумою заборгованості по виплаті аліментів 29 444 грн. 55 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по аліментах у розмірі 29 444 грн. 55 коп. та суму пені за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 14 722 грн. 25 коп.

Отже, між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості по аліментах та пені.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

СК України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 8 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суму пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження№ 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Так, розраховуючи розмір пені згідно з положеннями ст. 196 СК України, суд виходить з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, а пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (справа №6-94цс15) та від 16 березня 2016 року (справа №6-300цс16).

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня і нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі № 6-81цс13, від 01 жовтня 2014 року № 6-149цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15.

В статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинен виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VIII від 17.05.2017 року, що набрав чинності 08.07.2017 року, було внесені зміни до ст. 196 Сімейного кодексу України саме з метою удосконалення механізму відповідальності за несплату аліментів.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ст.196 СК України).

При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.

Будь-яких обставин, за яких можливо було б звільнити відповідача від неустойки за прострочення сплати аліментів, суду не наведено та доказів з даного приводу не надано.

Отже, заявлений позивачем розмір пені, який він просить стягнути із відповідача відповідає вимогам ч. 1 ст. 196 СК України.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180, 194-196 СК України, ст.ст.256-258 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Китаєва Ігоря Юрійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 14 722 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутній у матеріалах справи;

Суддя Дмитро ПЕТРОВ