Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №405/1257/23 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/1257/23

провадження № 22-ц/4809/932/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Карпенко О.Л., Мурашко С. І.,

за участю секретаря судового засідання- Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року (суддя Драний В.В. повний текст складено 20 лютого 2026 року),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 .

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда (Подільський) з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю. За наслідком поданих 13 вересня 2024 року змін предмету позову просила:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 79,3 кв.м;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 4736/10000 часток у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 4736/10000 часток у праві спільної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 5264/10000 часток у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 5264/10000 часток у праві спільної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі Audi A8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 , марки Volvo модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 ; марки Ford можельTourneo Courier рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 ; генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 22.08.1992 перебуває з відповідачем у шлюбі. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який під час провадження даної справи був задоволений.

За час спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами набуто наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 277, 3 кв.м.; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); майно, що знаходиться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль AUDI модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 ; автомобіль марки FORD, модель TourneoCourier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_5 – право власності на які зареєстровано за відповідачем; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м.; автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 , право власності на які зареєстровано за позивачкою. Вказала, що усе набуте під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю, частки у праві власності є рівними.

Квартира у АДРЕСА_1 використовується позивачкою у професійній діяльності, як робоче місце нотаріуса. Така обставина підтверджується: реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 07.10.2016 №150; актом про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса від 12.09.2012.

Тому, просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку і частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Визнати за позивачкою право особистої приватної власності на майно: квартиру у АДРЕСА_1 ; автомобіль VOLVO, модель XC40рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 . Виділити у власність відповідача автомобілі Audi A8, Volvo XC90, FordTourneoCourier.

При виділі позивачці квартири по АДРЕСА_3 та автомобіля марки VOLVO, модель XC40 2019 року випуску, врахувати вартість зазначеного майна при присудженні на користь відповідача іншого майна, що підлягає поділу.

Відзив на позовну заяву

22.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому позовні вимоги ним не визнаються, вказується, що квартира по АДРЕСА_1 придбана за гроші, які були отримані від продажу об`єднаної 5-ти кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , до складу якої входило його особисте майно, а саме приватизована трикімнатна квартира, з урахуванням вартості якої частка позивачки у придбанні спірної квартири складає лише 34/100, а відповідача – 66/100.

Придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено за кошти, які є його особистою приватною власністю, а саме отримані від продажу спадкового майна. Тому, частка особистих коштів, що були вкладені в будівництво житлового будинку дорівнює 26/100 або 26%, решта 74/100 або 74% вартості будинку є спільною сумісною власністю подружжя, яка складає 37% кожного з подружжя.

07.06.2023 представником відповідача було подано до суду відзив на позовні вимоги зі зміненим предметом позову. Вказує, що позивачка не ставить питання про визначення правового статусу спірного майна та не конкретизує, яке саме майно з визначенням його вартості у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , повинно бути поділено.

Відсутні докази, що спірне майно, як стверджує позивачка, було придбано та побудовано за спільні кошти подружжя. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідь на відзив

21.04.2023 до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якому заперечуються пояснення відповідача і вказується, що кошти отримані від продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 є спільними коштами подружжя. Отримані відповідачем 30.05.2011 від продажу квартири АДРЕСА_5 , а спірна квартира по АДРЕСА_6 придбана 20.04.2012, тобто майже через рік після продажу квартири по АДРЕСА_7 .

На дату придбання квартири АДРЕСА_8 , кошти раніше витрачені на погашення кредитної заборгованості перед банком.

Будівництво будинку по АДРЕСА_2 було закінчено у 2009 році, однак його державна реєстрація була проведена лише у 2019 році, у зв`язку з проблемами у визначені меж суміжних земельних ділянок.

Зустрічна позовна заява

22.03.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

08.11.2023 судом було подані зміни предмету позову про розподіл майна подружжя.

16.09.2024 ОСОБА_2 вчергове змінений предмет позову, яким просить в порядку поділу майна :

- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль VOLVO XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі AUDI A8, VOLVO XC90, FORDTourneoCourier;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі різниці від вартості автомобілів та генеруючої установки у розмірі 488 000,00 грн;

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 510/1000 частки в квартирі за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_1 на 245/1000 частки в квартирі за адресою АДРЕСА_1 та визнати право власності на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 38/100 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 69/100частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/100 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частки у праві власності на вказаний житловий будинок по АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116.

При припиненні права власності ОСОБА_1 на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнанні права власності на 245/1000 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку в розмірі 245/1000 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 370 195,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що квартира по АДРЕСА_1 придбана за гроші, які були отримані ним від продажу об`єднаної 5-ти кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , до складу якої входило його особисте майно, а саме приватизована трикімнатна квартира, з урахуванням вартості якої частка позивачки у придбанні спірної квартири складає лише 245/1000, а відповідача – 755/1000.

Придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено за кошти, які є його особистою приватною власністю, отримані від продажу спадкового майна. Тому, об`єктивно доводиться його значний вклад особистих коштів, що були задіяні в будівництво житлового будинку.

В подальшому, з урахуванням висновків експертів та зміною предмету позову, конкретизував обґрунтування поділу майна подружжя з урахуванням цих висновків, остання редакція позову.

Письмові пояснення

27.03.2024 до суду надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді від ОСОБА_2 .

17.04.2024 ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення. Просив врахувати викладені в поясненнях пропозиції щодо варіантів поділу майна у разі проведення у справі процедури врегулювання спору за участю судді.

Процесуальні обставини в суді першої інстанції

Ухвалою суду від 26.09.2023 зустрічний позов (№ 405/1910/23, провадження 2/405/256/23) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом (№ 405/1257/23, провадження № 2/405/163/23) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про відвід експертам у цивільній справі № 405/1257/23, провадження 2/405/163/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, залишено без задоволення.

Відповідачем ОСОБА_2 повідомлено суд про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 370 195,00 грн.

Судове рішення

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя також задоволений частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на наступне майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м.; 43/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ; 43/100 частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; 43/100 частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки FORD, модель TourneoCourier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

В порядку поділу майна подружжя припинено право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 на наступне майно, а саме: 43/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ;43/100 частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; 43/100 частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки FORD, модель TourneoCourier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності на наступне майно, а саме: 58/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ;58/100 частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;58/100 частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;автомобіль марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ;автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 .

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Судові витрати залишено по фактично понесеними сторонами.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 02 березня 2026 року виправлено описки в резолютивній частині рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10.02.2026 року в цивільній справі № 405/1257/23 (провадження № 2/405/163/23), а саме: в абзацах п`ятому, шостому, сьомому, одинадцятому, дванадцятому, тринадцятому резолютивної частини замість неправильного розміру частки «43/100» вказати правильний «42/100».

Суд виснував, що оскільки квартира по АДРЕСА_3 належить до професійної речі позивачки ОСОБА_1 ,здійснення нотаріальної діяльності, які вимагають спеціального приміщення та відповідного переобладнання, реальний поділ даної квартири позбавить позивачку можливості продовжувати свою професійну діяльність, змусивши її шукати інше спеціальне приміщення для здійснення своєї професійної діяльності або призведе до нових спорів між сторонами щодо порядку користування даним нерухомим майном. Тому, виходячи із загальних принципів цивільного права, в порядку поділу квартири за адресою: АДРЕСА_1 суд виділив у особисту приватну власність ОСОБА_1 .

Натомість, компенсував половину вартості квартири за рахунок іншого нерухомого майна, що є у спільній власності подружжя, а саме житлового будинку, земельної ділянки та генеруючої установка для виробництва електричної енергії, шляхом пропорційного зменшення частки позивачки у вказаному майні.

Таким чином об`єкти рухомого майна суд поділив з врахуванням вимог сторін та пропорційності вартості виділеного майна.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, якою просить про скасування рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 10 лютого 2026 року у повному обсязі та просить ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – відмовити повністю. Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання особистої приватної власності та припинення права на частку у спільному майні у повному обсязі. Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі: марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ; марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 ; марки FORD, модель TourneoCourier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 ; генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію в розмірі різниці від вартості автомобілів та генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт. у розмірі 488 000,00 грн. Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 510/1000 часток у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Припинити право власності ОСОБА_1 на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнати право власності на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . При припиненні права власності ОСОБА_1 на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнанні права власності на 245/1000 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку в розмірі 245/1000 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 370 195,00 грн. Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 38/100 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/100 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вважає рішення незаконним, ухваленим з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 71 Сімейного кодексу України, безпідставно визнавши квартиру (житло) річчю для професійних занять. Суд фактично змінив режим спільного майна подружжя, що призвело до безпідставного зменшення частки відповідача у майні.

Можливість виникнення спорів між співвласниками не є юридичною підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя. Фактичне користування майном не є юридичною підставою для припинення права власності іншого співвласника.

Суд, незважаючи на встановлення висновком експерта належності ОСОБА_2 частки у спірній квартирі у розмірі 75,5% (сукупно) та неможливості виділення частки ОСОБА_1 (25,5%) у натурі, передав все майно у власність ОСОБА_1 , частка якої є незначною, більше того, без забезпечення нею попередньої грошової компенсації, чим порушив імперативні вимоги закону та правові висновки Верховного Суду. За фактом систематичного перешкоджання господарській діяльності ОСОБА_2 у квартирі, в якій він має значну частку – 75,5%, внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство).

Суд неправильно застосував норми матеріального права, самостійно змінивши розмір часток подружжя у спільному майні та підмінивши експертні висновки власними розрахунками.

Суд безпідставно виходив із презумпції рівності часток, попри наявні у справі докази значного особистого внеску ОСОБА_2 у будівництво будинку.

Безпідставно генеруюча установка віднесена як приналежність до житлового будинку.

Вирішуючи питання поділу рухомого майна, суд вийшов за межі позовних вимог сторін.

Звертається увага, що суд не прийняв висновки експертизи у частині часток, проте одночасно використовував визначені експертами вартості (будинку, землі тощо) як базу для розрахунків.

Не враховано, що на момент розгляду справи: будинок використовувався як житло нової сім`ї апелянта; між сторонами існує тривалий конфлікт; позивачка фактично проживала в іншому житловому приміщенні; спільне користування будинком об`єктивно неможливе.

Суд, обґрунтовуючи передачу квартири необхідністю «припинення конфлікту», не застосував той самий критерій щодо будинку та залишив сторони у стані вимушеної співвласності.

Відзив на апеляційну скаргу

06.04.2026 адвокатом Калінка-Бондар О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до суду поданий відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги кожної зі сторін, повно та всебічно досліджено всі обставини справи, надано оцінку кожному доказу, наданому як позивачем, так і відповідачем, та ухвалено законне рішення на підставі норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, та із застосуванням релевантних висновків Верховного суду у подібних правовідносинах.

Сторона позивача вважає, що визначеним судом варіант розподілу транспортних засобів між сторонами відповідає інтересам обох сторін, ухвалення судом рішення яким визнано особистою приватною власністю за кожною зі сторін по 2 з 4-х транспортних засобів з урахуванням різниці їх вартості при поділі іншого спірного сумісного майна між сторонами, є обґрунтованим.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність здійснити поділ генеруючої установки, призначена для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання по тужністю 15 кВт шляхом виділення в особисту власність кожної зі сторін по 1/2 частці означеного об`єкту.

Також вказує, що обладнана за спеціальними законодавчими вимогами квартира безперечно має більше значення для позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , адже таке нерухоме майно, хоч і має статус житлового приміщення, проте використовується у професійній діяльності позивача.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.02.2026 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Додаткові пояснення

04.05.2026 від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення. У даних поясненнях здійснено аналіз практики Верховного Суду, на яку послався суд першої інстанції, з точки зору її релевантності до спірних правовідносин, а також наявності у ній висновків щодо застосування норм права, які підлягають застосуванню у цій справі.

Просить прийняти надані письмові пояснення до матеріалів справи № 405/1257/23. Врахувати наведені у цих поясненнях правові висновки Верховного Суду при апеляційному перегляді справи із наданням оцінки доводам скаржника та доказам у їх сукупності відповідно до вимог процесуального закону.

Рух справи

06 березня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою від 06 березня 2026 року витребувані з Подільського районного суду міста Кропивницького матеріали цивільної справи № 405/1257/23.

Ухвалою від 25 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року.

Ухвалою від 25 березня 2026 року призначено справу до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 05 травня 2026 року.

Ухвалою від 22 квітня 2026 року заяву про самовідвід головуючого судді Чельник О.І. (судді-доповідача) у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, задоволено.

Цивільну справу №405/1257/23 (провадження №22-ц/4809/932/26) передано на повторний автоматизований розподіл в частині заміни відведеного судді.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 склад колегії суддів : Сергій Іванович Мурашко; Олександр Леонтійович Карпенко; нові судді: Людмила Миколаївна Дьомич.

Процесуальні обставини у суді апеляційної інстанції

Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на подання доказів та прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.

04.05.2026 від ОСОБА_2 надійшла заява про врегулювання спору за участю судді.

23.06.2026 апеляційним судом розглянуто клопотання ОСОБА_2 про прийняття доказів судом апеляційної інстанції, яке задоволено частково, долучені докази доказів до матеріалів справи документи щодо обставин користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція сторін у суді апеляційної інстанції.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Відповідач ОСОБА_2 та його адвокати підтримали мотиви оскарження, наполягали на задоволення скарги та скасуванні судового рішення.

Позивачка ОСОБА_3 заперечила мотиви оскарження, просила про незмінність судового рішення.

Обставини встановлені судом

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у період з 22.08.1992 по 16.05.2023 перебували у шлюбі (т. 1, а.с. 8; т. 3, а.с. 235).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.08.1994 Кіровоградською міською радою, ОСОБА_2 являвся власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 площею 56,15 кв.м. (т. 1, а.с. 45).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. за № 9500, ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_9 площею 48,2 кв.м. Дружина покупця ОСОБА_1 дала згоду на укладення даного договору (т. 1, а.с. 82-83).

Відповідно до іпотечного договору від 13.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. за № 1731, ОСОБА_2 передав в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» з метою забезпечення виконання ним кредитних договорів № 1125111310000 та № 11251221000 від 13.11.2007 квартири за адресами: АДРЕСА_10 та АДРЕСА_4 . Дружина іпотекодавця ОСОБА_1 дала згоду на передання її чоловіком квартир в іпотеку, які є їх спільною сумісною власністю та набуті ними за кошти, що є їх спільною сумісною власністю в період перебування у зареєстрованому шлюбі. Зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору 1, кредитних коштів у сумі 150000,00 доларів США. Зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору 2, кредитних коштів у сумі 3935,98 грн. (т. 1, а.с. 89-93).

Згідно договору купівлі-продажу від 30.05.2011, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. за № 4199, ОСОБА_2 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_4 площею 107,55 кв.м. за 172951,00 грн. Дружина покупця ОСОБА_1 дала згоду на продаж даної квартири, яка є їх спільною сумісною власністю як така, що набувалася у період перебування в зареєстрованому шлюбі (т. 1, а.с. 85-87).

Відповідно до листів АТ «Укрсиббанк» від 30.05.2011 ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість за кредитними договорами від 13.11.2007 (т. 1, а.с. 99, 100).

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 14.07.2012 державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 набув спадщину, яка складалася із земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 0,0433 га, розташованої на території садівницького товариства «Гірник», автомобіля NissanNote 1.6, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 , вартістю 115500,00 грн. та грошових вкладів на загальну суму 179521,95 грн.(т. 1, а.с. 43, 44).

Відповідно до листа АТ «Укрсиббанк» від 20.03.2023 № 63/57-3-03/33 ОСОБА_2 в період з 18.07.2012 по 27.09.2012 отримав спадщину, а саме грошові кошти у розмірі 197315,17 грн. (т. 1, а.с. 48).

Згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2014, ОСОБА_2 продав земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,0433 га, яка розташована на території в садівницькому товаристві «Гірник» за 10 000 грн. (т. 1, а.с. 50-54).

Як вбачається з розписки ОСОБА_2 від 30.04.2013 він отримав від ОСОБА_4 15000 доларів США за проданий ним автомобіль NissanNote 1.6, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 (т. 2, а.с. 86).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. за № 401, ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік покупця ОСОБА_2 дав згоду на укладення даного договору (т. 1, а.с. 209-210).

Згідно Витягу ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 03.10.2012 ОСОБА_1 належить квартира за адресою: – АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності видане 28.09.2012 (т. 1, а.с. 14-16)

Відповідно до акту про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса від 12.09.2012, складеного працівником ГУЮ в Кіровоградській області, квартира АДРЕСА_8 сертифікована як робоче місце нотаріуса Буліч Наталі Володимирівни. Так, у даному приміщенні наявні: окрема архівна кімната з однією металевою шафою, 1 вогнестійкий сейф, прикріплений до підлоги робочого кабінету нотаріуса, металеві ролети на вікнах приміщення, вхідні металеві броньовані двері (т. 1, а.с. 11)

Згідно реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 07.10.2016 № 150, виданого ГТУЮ в Кіровоградській області, позивачка Буліч Н.В. є приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу, адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса – м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 94 (т.1, а.с. 12-13).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 055538, виданого 13.02.2008 Кіровоградською міською радою, ОСОБА_2 належить земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:50:426:0042 площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2007 (т. 1, а.с. 110).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2017 ОСОБА_2 продав земельну ділянку АДРЕСА_11 площею 0,1000 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0041 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Продавець у договорі вказав, що дана земельна ділянка є спільною власністю подружжя, придбана ним у період зареєстрованого шлюбу та відчужується за згодою дружини продавця, оформленою у нотаріально посвідченій заяві (т. 1, а.с. 113-115).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2017 ОСОБА_2 придбав земельну ділянку АДРЕСА_11 площею 0,1000 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0106 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т. 1, а.с. 116-117).

14.11.2018 ОСОБА_2 подав заяву про об`єднання земельних ділянок кадастровий номер 3510100000:50:426:0042 та 3510100000:50:426:0106, що і було зроблено 22.11.2018 з присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номеру 3510100000:50:426:0116 (т. 1, а.с. 118, 119-121).

30.05.2008 ОСОБА_2 отримав від Інспекції ДАБК у Кіровоградській області дозвіл №25/2008-Кд на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з гаражем, одноповерхової літньої кухні по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 122).

04.02.2019 ОСОБА_2 подав до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міської ради міста Кропивницького декларацію про готовність до експлуатації об`єкта: житлового будинку з гаражем, одноповерхової літньої кухні по АДРЕСА_2 (СС1). Будівництво розпочато 31.05.2008 та завершено 28.12.2018 (т. 1, а.с. 123-126).

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_5 від 22.06.2023, посвідчених приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Томаз В.І., його сім`я з квітня 2010 року проживала у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , облаштованому для проживання кожного члена сім`ї (т. 1, а.с. 180).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 від 30.05.2023, завірених нотаріусом у Чеській Республіці магістром Е. Мрзена, у квітні 2010 року його сім`я - батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та брат ОСОБА_5 переселилися у новопобудований та повністю облаштований для проживання будинок по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 181-182).

Згідно листа ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» від 31.03.2023 № 1126/07 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено генеруючу установку, призначену для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт з жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 150).

Відповідно до договору № 11К від 04.11.2015 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства споживача, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Кіровограденерго», споживач ОСОБА_2 продає енергопостачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктом електроенергетики (генеруючою установкою) приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , що належить йому на правах власності. Характеристики генеруючої установки – фотоелектричні панелі – на огорожі, інвертор – у гаражному приміщенні, потужність 15 кВт (т. 1, а.с. 157-159).

Згідно висновку судового експерта № 2703/23 від 15.05.2023 за результатами будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, складеного судовим експертом Тараном О.С. на замовлення ОСОБА_2 , частки сторін в нерухомому майні - квартирі АДРЕСА_5 , на момент її відчуження, утвореної в результаті реконструкції (об?єднання) двох квартир, становлять у ОСОБА_2 – 51/100, у ОСОБА_1 - 49/100. При цьому, ринкова вартість квартири АДРЕСА_8 , визначена з використанням порівняльного методичного підходу, на дату оцінки 15.05.2023 складає 1 511 000 грн. (т. 2, а.с. 94-113).

Відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського НДІСЕ Шевченко І.І. № 2272/23-27 від 06.10.2023, за результатами оціночно-будівельної, оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи, складеного на замовлення ОСОБА_2 , частка особистих коштів ОСОБА_2 від ринкової вартості житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 без урахування вартості земельної ділянки складає: (3 652 093,00 грн. / 9 615 734,00 грн.) ? 100% = 38% (частка 19/50). Дана частка становить більше третини від ринкової вартості житлового будинку, що впливає на його вартість та є суттєвою. Ринкова вартість вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, за порівняльним методичним підходом в цінах станом на дату проведення експертизи, складає: 10 134 845,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:50:426:0116 загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_2 за порівняльним методичним підходом в цінах станом на дату проведення експертизи, складає 519 111,00 грн. Ринкова вартість вказаного житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки, станом на час проведення експертизи складає 9 615 734,00 грн. Спільна сумісна власність подружжя у вказаному житловому будинку складає 5 963 641,00 грн., що відповідає частці 31/50. Загальна вартість частки ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку складає 17/25 (т. 2, а.с. 114-171).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданим 10.04.2019 власником автомобіля Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вказано ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 17).

Як вбачається з Витягів з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів ОСОБА_2 є власником автомобілів Audi A8 2012 року випуску, Volvo XC90 2016 року випуску, FordTourneoCourier 2018 року випуску (т. 1, а.с. 18-20).

Згідно листа ТСЦ МВС 3541 від 16.03.2023 № 31/11/3541-630 ОСОБА_2 з 17.07.2012 по 30.04.2013 був власником автомобіля NissanNote, 2008 року випуску. (т. 1, а.с. 47).

Мотиви апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Спір сторонами порушений за наслідком поділу майна подружжя. Бувше подружжя, сторони у справі позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у період з 22.08.1992 року по 16.05.2023 року перебували у шлюбі. За час спільного проживання ними спільно придбане майно, яке визначене у поділ.

Так, позивачка просила поділити: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобілі: Volvo XC40, Audi A8, Volvo XC90, Ford Tourneo Courier, генеруючи установку для виробництва електричної енергії.

В порядку поділу визнати за нею право власності на: квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; автомобіль Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; 4736/10000 частин житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 . В порядку поділу за ОСОБА_2 визнати право власності: на 5264/10000 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ; 5264/10000 частин земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 ; автомобіль Audi A8 рік випуску 2012 державний номер НОМЕР_2 , автомобіль Volvo XC90 рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 , автомобіль Ford Tourneo Courier рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 ; генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт.

Щодо квартири АДРЕСА_8 , яку в порядку поділу просила виділити у свою особисту власність зауважила, що дана нерухомість використовується нею у професійній діяльності, вона здійснює нотаріальну діяльність. Дана квартира сертифікована як робоче місце нотаріуса, що надає підстави саме їй в порядку поділу виділити нерухомість у її власність, дану обставину, врахувати при визначенні вартості та присудженні майна відповідачу.

Відповідач у своїх позовних вимогах визначив у поділ: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , автомобілі: Audi A8 випуску 2012 державний номер НОМЕР_3 , Volvo XC90 рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_4 , Ford Tourneo Courier випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

Просив у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на 510/1000 часток у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 визнати право власності на 245/1000 частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та визнати право власності на 245/1000 частки на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає частці ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку в розмірі 245/1000 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 370 195,00 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 38/100 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/100 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частки у праві власності на вказаний житловий будинок. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 69/100 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобілі Audi A8 рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 , Volvo XC90 рік випуску 2016 державний номер НОМЕР_3 , Ford Tourneo Courier рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 , а також генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт; визнати ОСОБА_1 право власності на автомобіль Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі різниці від вартості автомобілів та генеруючої установки у розмірі 488 000,00 грн.

Наполягав, що квартира по АДРЕСА_1 придбана за кошти, які виручені від продажу нерухомості до складу якої входило його особисте приватне майно. Придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено також за кошти, які є його особистою приватною власністю, отримані від продажу спадкового майна. Тому, частки су спірному майні не є рівними.

Відповідачем ОСОБА_2 внесений на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 370 195,00 грн (триста сімдесят тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) за припинення частки ОСОБА_1 у житловому приміщенні - квартирі за адресою АДРЕСА_1 та надано відповідні докази (а.с. 117 том 3).

Суд першої інстанції в порядку поділу майна подружжя визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м.; 43/100 (42/100 виправлення за судовою ухвалою) частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ; 43/100 (42/100) частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; 43/100 (42/100) частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

В порядку поділу майна подружжя суд визнав за ОСОБА_2 , право власності: на 58/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ; 58/100 частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; 58/100 частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 .

Судове рішення оскаржується в цілому відповідачем у справі, який просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 10 лютого 2026 року по справі № 405/1257/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Стверджує в підставу оскарження, що суд безпідставно виходив із презумпції рівності часток, попри наявні у справі докази значного особистого внеску ОСОБА_2 в купівлю спірного майна. Щодо рухомого майна автомобілів та генеруючої установки для виробництва електричної енергії, сторони досягли згоди поділу, натомість суд всупереч досягненої домовленості на власний розсуд поділив рухоме майно, вийшовши за межі позовних вимог, чим порушив диспозитивність сторін.

За наслідком перегляду судового рішення, апеляційний суд зазначає наступне.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (його частину), у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином:

- визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України);

-здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

При цьому, не виключається вирішення спору про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц (провадження № 61-17441св20)).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом, при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Вирішення спору, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Поділу спільної сумісної власності необхідно здійснити настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Якщо особою заявляється позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суд вирішує спір з огляду відсутності необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22). При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається позивачка ОСОБА_7 наполягала спір вирішити шляхом визнання спільної часткової власності на спірне майно, виходячи з презумпції рівності часток, при цьому в порядку поділу виділити їй у власність квартиру АДРЕСА_8 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 , який у її постійному користування, а також за наслідком перерозподілу часток через виділення їй власність об`єкт нерухомості, визнати за нею право власності на 4736/10000 частин житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 .

Натомість, відповідач ОСОБА_8 , заперечуючи позовні вимоги та заявляючи свій позов, вважає, що потрібно здійснити об`єктний та справедливий поділ спільного майна подружжя, наполягав, що його частка є більшою у спірному майні за рахунок особисто набутого майна, з реалізації якого придбане спірна нерухомість. Просив визнати за ним право власності на квартиру по АДРЕСА_1 ., так як в порядку поділу майна подружжя за ним підлягає визнанню право особистої приватної власності на 510/1000 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_8 та право власності на 245/1000 частки у праві спільної власності на вказану квартиру, таким чином просить стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку 245/1000 в квартирі у розмірі 370 195,00 грн, у зв`язку з чим вніс відповідний депозит. Також просить визнати за ним право особистої приватної власності на 38/100 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 31/100 частки у праві власності на житловий будинок, таким чином його частка у праві власності на будинок та земельну ділянку становить 69/100, відповідно ОСОБА_1 31/100 частки у праві власності на земельну ділянку та житловий будинок.

В порядку поділу рухомого майна, просиа виділити відповідачу автомобілі Audi A8, Volvo XC90, Ford Tourneo Courier, генеруючу установку для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, відповідно стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі різниці від вартості автомобілів та генеруючої установки у розмірі 488 000,00 грн.

Таким чином ОСОБА_2 свою стратегію у справі побудував на тому, що у вартість квартири, будинку та земельної ділянки ввійшли його особисті кошти, з продажу спадкового майна та квартири, власність на яку набута за наслідком приватизації.

Суд першої інстанції міркував так, що позови слід задовольнити частково і визнав за кожною зі сторін право на рівну частку спірного майна, виснував, що немає підстав для відступлення від рівності часток при поділі спірного майна за вимогою ОСОБА_9 відповідно до частини першої статті 57 СК України, а тому його поділ здійснюється між сторонами в рівних частках.

Одним із ключових аргументів апеляційної скарги є те, що суд безпідставно не поклав в основу оскаржуваного рішення, на думку сторони, переконливі докази особистого вкладу відповідача у вартість об`єктів нерухомості, зокрема, з позиції сторони квартира по АДРЕСА_3 , придбана за гроші отримані від продажу об`єднаної 5-ти кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , до складу якої входила особиста власність відповідача, а саме його приватизована трикімнатна квартира. А придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено за кошти, які отримані від продажу спадкового майна.

Відповідач в підставу обґрунтованості своєї позиції, надав експертний висновок № 2703/23 від 15.05.2023 року (щодо квартири) та № 2272/23-27 від 06.10.2023 року (щодо будинку та земельної ділянки) здійсненого за його зверненням та яким визначені частки у нерухомому майні сторін, з врахуванням частки особистої власності ОСОБА_9 .

Місцевий суд абсолютно правильно не прийняв до уваги висновки експерта в частині визначення часток сторін у спільній нерухомості, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Експерт фактично взяв за основу позицію сторони, його бачення поділу майна. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Навіть, коли придбання майна відбулося у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Саме на нормі п.3 ч.1 ст.57 СК наполягав ОСОБА_2 , такі умови самостійно визначив експерту, який прийняв за основу і здійснив висновок.

Однак конструкція даної норми права при застосуванні передбачає чіткого документального підтвердження того факту, що для купівлі нової речі (квартири, будинку, земельної ділянки) використовувалися саме особисті гроші, а не спільні доходи у шлюбі. Така оцінка здійснюється виключно судом, якщо другий з подружжя не визнає обставин особистого вкладу подружжя, за наслідком оцінки достатніх та переконливих доказів, експерту такі повноваження не притаманні.

В перелік майна, що визначене ОСОБА_2 , як таке, що придбане переважно за рахунок особистого вкладу є наступна нерухомість: квартира за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Достатніми, належними та переконливими доказами доводиться, що квартира за адресою АДРЕСА_1 набута у власність ОСОБА_1 20 квітня 2012 року, свідоцтво про право власності видане 28.09.2012 року, чоловік покупця ОСОБА_2 дав згоду на укладення даного договору. Власність за адресою у АДРЕСА_2 : згідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 055538, виданого 13.02.2008 року Кіровоградською міською радою, ОСОБА_2 належить земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:50:426:0042 площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2007 року. 21.12.2017 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку АДРЕСА_11 площею 0,1 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0106 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). 14.11.2018 року ОСОБА_2 подав заяву про об`єднання земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,5 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0042 та земельної ділянки АДРЕСА_11 площею 0,1 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0106, що і було зроблено 22.11.2018 року з присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номеру 3510100000:50:426:0116. Будинок за цією адресою побудований у період з 30.05.2008 по 28.12.2018 року. Так, 30.05.2008 року ОСОБА_2 отримав від Інспекції ДАБК у Кіровоградській області дозвіл №25/20008-Кд на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з гаражем, одноповерхової літньої кухні по АДРЕСА_2 . А 04.02.2019 року ОСОБА_2 подав до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міської ради міста Кропивницького декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку з гаражем, одноповерхової літньої кухні по АДРЕСА_2 (СС1). Будівництво розпочато 31.05.2008 року та завершено 28.12.2018 року.

Щоб довести особистий внесок та вивести майно з категорії спільної сумісної власності, потрібно надати чіткий та безперервний фінансовий доказ. Тобто, довести зв`язок між коштами та покупкою майна в період шлюбу. Недостатньо довести, що у сторони були гроші, на який не розповсюджується режим спільності з іншим подружжям, потрібно чітко підтвердити, що саме ці конкретні кошти були витрачені на придбання конкретного об`єкта.

Так, ОСОБА_8 зазначає, що у зв`язку із відсутністю значних коштів, будівництво будинку було повільне та фактично почалось з 2012 року, після отримання 14.07.2012 спадщини, відкритої після смерті його матері.

Однак, з копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 від 28.12.2018 року, а саме розділу «Характеристики будинку, господарський будівель та споруд» вбачається, що житловий будинок, надбудова, гараж, тераса, навіс, погріб, ганок, ганок, ганок, літня кухня, ганок, навіс, убиральня, літній душ, альтанка, навіс, басейн, вимощення, підпірна стійка, огорожа, ворота, хвіртка, ворота були побудовані у 2009 році. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16.04.2025 року та постановою Кропивницького апеляційного суду від 15.10.2025 у справі № 405/3575/23, якими визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 вселилась у будинок по АДРЕСА_2 як член сім`ї (дружина) відповідача та постійно у ньому проживала з 2010 року, судом першої інстанції прийняті і інші докази, які спростовують позицію відповідача щодо періоду будівництва будинку.

Більш того, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 04.07.2012 року державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, Буліч А.О. набув спадщину, яка складалася із земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 0,433 га, розташованих на території Садового товариства «Гірник», автомобіля Nissan Note 1.6, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 , вартістю 115500,00 грн та грошові вклади на загальну суму 179521,95 грн. Відповідно до листа АТ «Укрсиббанк» від 20.03.2023 року № 63/57-3-03/33 ОСОБА_2 в період з 18.07.2012 року по 27.09.2012 року отримав спадщину, а саме грошові кошти у розмірі 197 315,17 грн. За договором купівлі-продажу від 24.12.2014 року, ОСОБА_2 продав земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,433 га, яка розташована на території Садового товариства «Гірник» за 10 000 грн. А 15 000 доларів США отримав за проданий автомобіль Nissan Note 1.6, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 30.04.2013 року від ОСОБА_4 .

Тобто, період отримання спадкових коштів вочевидь не відповідає періоду набуття спірної нерухомості, коли спірний будинок побудований, а сім`я вселилася та почала проживати.

ОСОБА_8 стверджує, що квартира за адресою АДРЕСА_1 придбана за гроші, які виручені з продажу 5-ти кімнатної квартири, до складу якої входило і його особисте майно, а саме: приватизована ним трикімнатна квартира. Однак, за наслідком об`єктивних доказів виходить, що у період шлюбу, а саме 11.08.1994 року ОСОБА_10 було приватизовану трикімнатну квартиру площею 56,15 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 , що в м. Кіровоград (свідоцтво про право власності на житло згідно розпорядження № 11419 від 11.08.1994 року). 22.12.2005 року ОСОБА_10 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, було придбано сусідню квартиру площею 48,2 кв. м., під АДРЕСА_12 , вартістю 111 586,00 грн, позивачка у нотаріуса дала згоду на придбання цієї квартири за обумовлену в договорі купівлі-продажу квартири ціну.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.07.2007 року у справі № 2-1943/2007 за ОСОБА_2 визнано право власності на частину коридору загального користування, площею 1,2 кв. м., що розташовано на другому поверсі між квартирами АДРЕСА_13 та АДРЕСА_12 .Таким чином трикімнатна квартира, яку ОСОБА_8 приватизував, та двокімнатна квартира, яку купили разом з відповідачкою, були об`єднанні в 5-ти кімнатну квартиру, під АДРЕСА_5 .

30.05.2011 року квартира під АДРЕСА_5 , площею 107,55 кв. м., була продана за узгодженою між сторонами ціною 172 951,00 грн. А спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,3 кв. м. придбана подружжям 20.04.2012 року. За домовленістю сторін договору купівля-продаж відбулась за 282 887 грн та її було оформлено на позивачку.

Сторона позивача звертала увагу, що кошти, отримані сторонами від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 були використані відповідачем для погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями. 13.11.2007 р відповідачем отримано споживчий кредит та укладено два кредитні договори: № 11251131000 на суму 150 000 доларів США з терміном повернення до 13.11.2017 р та № 11251221000 на суму 3 935,98 грн з терміном повернення до 12.02.2018 р. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами в цей же день, 13.11.2007 р, між відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладений Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1731, згідно якого в іпотеку передано дві квартири, одна з яких квартира АДРЕСА_5 .

Квартира по АДРЕСА_2 була продана 30.05.2011 р на підставі договору купівлі-продажу. При цьому, кошти в рахунок оплати вартості квартири в сумі 172 951 грн отримані відповідачем під час укладання договору як попередня оплата (п. 2.3 Договору). У цей же день, 30.05.2011 р., між кредитодавцем - АТ «УкрСиббанк» та іпотекодавцем - ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11251131000 від 13.11.2007, якою сторони домовились припинити дію Договору за взаємною згодою сторін з 30.05.2011 та засвідчили відсутність претензій з приводу виконання договору. Також, у цей же день, 30.05.2011 р., листом № 139/3-31-12/3-833 банк повідомив приватного нотаріуса Панчишину С. про погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 11251131000 від 13.11.2007 р та припинення іпотечного договору від 13.11.2007 за реєстром № 1731, у зв`язку з чим просив зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Викладеними обставинами та письмовими доказами безальтернативно підтверджується, що за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 внаслідок продажу квартири АДРЕСА_5 ним здійснено дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами, що стало підставою припинення іпотеки.

Відтак, відповідачем належними та переконливими доказами не спростовано презумпцію спільності власності сторін на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена нерухомість є майном подружжя, їх частки у спільній власності є рівними.

Так як місцевий суд підставно визнав рівними частки дружини та чоловіка у праві спільної власності на майно, стаття 70 СК України, відтак з огляду на рівність підлягає поділ майна відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Оцінка майна

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв та виходив з оцінки майна, яка надана ОСОБА_2 відповідно до експертних висновків, з якою погодилась сторона ОСОБА_1 .

Так, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 – 9 615 734,00 грн;

-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 – 519 111,00 грн;

-квартира за адресою: АДРЕСА_1 – 1 511 000,00 грн;

-генеруюча установка для виробництва електричної енергії по АДРЕСА_2 – 196 000,00 грн;

Сторонами досягнута згода щодо оцінки рухомого майна.

-автомобіль марки AUDI, модель А8, 2012 р. в., д. н. НОМЕР_2

(власник – ОСОБА_2 ) – 780 000,00 грн;

-автомобіль марки VOLVO, модель ХС90, 2016 р. в., д. н. НОМЕР_3 (власник – ОСОБА_2 ) – 975 000,00 грн;

-автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, 2018 р. в., д. н. НОМЕР_4 (власник - ОСОБА_2 ) – 390 000,00 грн;

-автомобіль марки VOLVO, модель ХС40, рік випуску 2019, д. н. НОМЕР_1 (власник – ОСОБА_1 ) – 1 365 000,00 грн.

Загальна оцінка майна, що підлягає поділу становить 15 351 845, 00 грн, за ст. 70 СК, кожному з подружжя відповідно припадає по 7 675 922,50 грн.

Щодо незгоди сторони відповідача з вибірковістю прийняття доказу в справі. Сторона відповідача мала на увазі висновок судового експерта № 2703/23 від 15.05.2023 року за результатами будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Тараном О.С. на замовлення ОСОБА_2 , де ринкова вартість квартири АДРЕСА_8 на дату оцінки 15.05.2023 року складає 1 511 000 грн; висновок експерта Кропивницького відділення Київського НДІСЕ Шевченко І.І. № 2272/23-27 від 06.10.2023 року, за результатами оціночно-будівельної, оціночно-земельної та будівельної експертизи, складеного на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:50:426:0116 загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_2 складає 519 111,00 грн, а ринкова вартість житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки, станом на час проведення експертизи складає 9 615 734,00 грн. Сторона відповідача зауважувала, що суд не прийняв висновки експерта щодо встановлення часток у спільному майні, при цьому використав оцінку спірного майна у здійсненні поділу майна подружжя.

За вимогами ЦПК подружжя може оцінити майно для поділу за взаємною згодою за середніми ринковими цінами, звернутися до сертифікованого суб`єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки чи товарознавчої експертизи, або ж призначити судову експертизу під час розгляду справи у суді. Вибір методу залежить від сторін, якщо згоди немає, то оцінка вирішується у суді за правилами Цивільного процесуального кодексу України, приймається та оцінюється судом як доказ сторін.

У даній справі, як вище наголошувалося, саме сторона ОСОБА_2 запропонувала вартість майна, яка безспірно прийнято позивачкою. Відтак обґрунтовано прийнята судом за основу для поділу нерухомого майна сторін.

Щодо поділу квартири АДРЕСА_8

Апеляційний суд окремо зазначає, що особливо суперечливим у поділі майна подружжя стала квартира АДРЕСА_8 .

Як вищевказаночастки сторін у квартирі є рівними, вартість поділу сторонами узгоджена у 1 511 000,00 грн. Кожна із сторін просила виділити дану нерухомість собі власність, наводила обґрунтування, відповідач вніс депозит у сумі 370 195 грн, сума депозиту становила бачення відповідача щодо його частки у спільній власності.

Здійснюючи поділ спірного об`єкта місцевий суд, погоджуючись з позицією сторони позивачки вказав, що відповідно до акту про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса від 12.09.2012 року, складеного працівникам ГУЮ в Кіровоградській області, квартира АДРЕСА_8 сертифікована як робоче місце нотаріуса Буліч Наталі Володимирівни. Так, у даному приміщенні наявні: окрема архівна кімната з однією металевою шафою, 1 вогнестійкий сейф, прикріплений до підлоги робочого кабінету нотаріуса, металеві ролети на вікнах приміщення, вхідні металеві броньовані двері. Перевірка проводилась головним спеціалістом відділу нотаріату Головного управління юстиції у Кіровоградській області.

Згідно реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 07.10.2016 року № 150, виданого ГТУЮ в Кіровоградській області, позивачка Буліч Н.В. є приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу, адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса – АДРЕСА_1 .

Сторони не заперечували, що квартира є зареєстрованим та сертифікованим робочим місцем позивачки, яка здійснює приватну нотаріальну діяльність. Суд також навів та врахував положення статті 25 Закону України «Про нотаріат».

Відтак, суд виснував, що оскільки спірна квартира належить до речей для професійних занять Буліч Наталі, які вимагають спеціального приміщення та відповідного переобладнання, реальний поділ даної квартири позбавить позивачку можливості продовжувати свою професійну діяльність, змусивши її шукати інше спеціальне приміщення для здійснення професійної діяльності або призведе до нових спорів між сторонами щодо порядку користування нерухомим майном. В порядку ч.4 ст. 263 ЦПК, навів правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20, Верховного Суду від 08.04.2020 року в справі № 638/9020/24, від 08.07.2020 року в справі № 344/1770/14-ц.

Виходячи із загальних принципів цивільного права, а саме справедливості, добросовісності та розумності дійшов висновку, що в порядку поділу спільного майна подружжя, квартира по АДРЕСА_3 підлягає виділу в особисту приватну власність позивачки.

Щодо компенсації вартості даної нерухомості, на що акцентувала увагу сторона відповідача в апеляційній скарзі, як недотримання вимог закону, на відміну від внесеного ОСОБА_2 депозиту, то суд визначився, що друге подружжя має право отримати компенсацію половини вартості квартири за рахунок іншого нерухомого майна, що є у спільній власності подружжя, а саме житлового будинку, земельної ділянки та генеруючої установки для виробництва електричної енергії шляхом пропорційного зменшення частки позивача у ньому.

Апеляційний суд на вказаний висновок зауважує, що в результаті поділу «іншого» майна, частки сторін в будинку, земельної ділянки та генеруючої станції, суттєвим чином не відрізняються, максимально наближені до розміру частки, становлять 42/100 та 58/100. Також чотири автомобілі загальною вартістю 3 510 000 грн поділені між сторонами по два автомобілі кожному, навіть за умови, що позивач просила виділити їй автомобіль, власником якого вона є за реєстрацією -марки VOLVO, модель ХС40, рік випуску 2019, д. н. НОМЕР_1 вартістю 1 365 000,00 грн.

Суд, досягаючи рівності вартості, також виділив у власність позивачки автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, 2018 р. в., д. н. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_2 вартістю 390 000,00 грн, який просив виділити відповідач, як і генеруючу станцію, яка поділена між сторонами відповідно до часток у праві власності на будинок. Відповідно відповідач в порядку поділу набув автомобіль марки AUDI, модель А8, 2012 р. в., д. н. НОМЕР_2 реєстрація власності – ОСОБА_2 вартістю 780 000,00 грн та автомобіль марки VOLVO, модель ХС90, 2016 р. в., д. н. НОМЕР_3 , реєстрація власності – ОСОБА_2 вартістю 975 000,00 грн.

На вищевказане, колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання поділу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначений об`єкт нерухомого майна фактично використовує ОСОБА_1 у професійній діяльності як приватний нотаріус, тому приймаючі до уваги частину третю статті 71 Сімейного кодексу України, за якою речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а їх вартість враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірна квартира є річчю для професійних занять позивача, яка потребує спеціального приміщення та відповідного облаштування. За висновком місцевого суду, визнання права власності ОСОБА_1 на квартиру, вирішить спір остаточно та не буде породжувати нові справи.

Правова природа спірної квартири, об`єкт житлової нерухомості, який відповідно придатний для проживання та може використовуватися як житло. Фактично використовується як офіс нотаріуса, тобто не переведена у нежитловий фонд.

Використання житлового приміщення для здійснення професійної діяльності не змінює його правового режиму, на що слушно зауважувала сторона відповідача.

Дійсно, суд першої інстанції об`єктивно погодився, що квартира є річчю для професійних занять Буліч Наталі та передав її у власність позивачки, з огляду на ряд чинників таких як сталість використання житлового приміщення під офіс нотаріуса, запобіжник створення негативних наслідків для позивачки, пов`язаних зі зміною офісу, уникнення можливих майбутніх спорів щодо користування таким майном, тощо, що відповідно змінило співвідношення часток сторін у іншому майні, яке визначене у поділ.

Враховуючи обґрунтування судового висновку, підстави апеляційного оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Тривале використання майна одним із співвласників не змінює режим спільної сумісної власності, а враховується з огляду на обсяг майна, який підлягає поділу, обставини сторін щодо конкретного об`єкту, на який також претендує відповідач для здійснення підприємницької діяльності. Місцевий суд при поділі квартири по АДРЕСА_3 поклав в основу критерій користування майном, як підставу для припинення права власності ОСОБА_2 на цей об`єкт.

З таким висновком можна було б погодитися, якби не суттєві обставини, які мають істотне значення для відповідача.

Відповідач наполегливо стверджував про своє право використовувати приміщення в господарській діяльності.

Переважно навів докази, які виникли під час провадження даної справи.

Дійсно, в цей період 2024-2025рр ОСОБА_2 набув статусу фізичної особи -підприємця, здійснює підприємницьку діяльність. Місцем державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_14 , він має найманого працівника, робоче місце якого за вказаною адресою.

Відповідач стверджує, що не перешкоджає колишній дружині у вчиненні нотаріальної діяльності у спірній житловій квартирі, визнає її право користування спільною часткою майна. Натомість, ОСОБА_1 заперечує здійснення ним господарської діяльності за вказаною адресою, з огляду використання нею приміщення як офісу нотаріуса.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, зокрема справа № 405/7659/25, що між сторонами наявний спір з приводу користування спільним нерухомим майном, такими як житловий будинок, де проживало бувше подружжя та квартирою, яка використовується ОСОБА_1 для нотаріальної діяльності. Судовим рішенням встановлена неможливість відповідача потрапити до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Численими ухвалами слідчих суддів, які за клопотанням сторони ОСОБА_2 долучені до матеріалів даної справи, зобов`язувалися правоохоронні органи внести відомості про кримінальні правопорушення за ознаками ст. 356 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяв щодо фактів перешкоджання у допуску до приміщення та здійснення ним господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходить, що ОСОБА_2 не користується спірним майном за об`єктивних підстав, через неможливість сторін узгодити та вирішити порядок поділу чи користування.

Сторона ОСОБА_11 стверджувала про штучність ситуації з реєстрацією юридичної адреси фізичної особи підприємця, яка виникла лише у 2024 році з метою створення їй нестерпних умов в роботі та сприятливих обставин для поділу майна на користь відповідача. За статтею 12 ЦК особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Добросовісність поведінки презюмується.

Таким чином виходить, що дійсно квартира використовується ОСОБА_1 це прийнято як аргумент для передачі спірного майна у її власність, а ОСОБА_2 реально не використовував і не взмозі нею користуватися.

За договором купівлі-продажу виходить, що спірна квартира загальною площею 83,3 кв.м., житловою 29,4 кв.м., складається з передпокію 24,6 кв.м., двох кімнат 15,3 та 14,1, коридор 3,4 кв.м., санвузол 2.1 кв.м., кухня 10,7 кв.м, кладова 3,0 кв.м., гардеробна 4,2 кв.м. (а.с.209-211). За висновком експерта № 2703/23 від 15 травня 2023 року квартира АДРЕСА_8 загальною площею 79,3 кв.м., має 2 кімнати, гардеробну, кухню, санвузол, кладову, два коридори (один з яких передпокій), приміщення(ознак не вказано). Загальний висновок експерта про неможливість поділу квартири в натурі, але з огляду на частки сторін, які визначені в експертом, які не є рівними між подружжям. Експертний висновок в частині неможливості поділу не визнаний належним доказом.

Таким чином суд першої інстанції правильно визначившись з рівністю часток сторін в спірній квартирі, з чим повністю погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про виділ квартири в особисту власність позивачки, при цьому порушивши права та інтереси відповідача, враховуючи що за наслідком поділу частка відповідача суттєво не збільшилася за рахунок поділу квартири. Поза увагою суду залишились заперечення ОСОБА_2 , його інтерес до квартири, рівність сторін у праві власності. Тому з таким поділом квартири апеляційний суд не погоджується, оскільки висновок про неподільність речі не здійснений, а висновок експерта в цій частині не є належним доказом, з огляду на частки сторін за цим висновком.

Квартира площею 83 кв.м (79,3) не може на припущеннях вважатися неподільною річчю, згідно з ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Такий належний та достовірний доказ сторонами всупереч ст.ст. 76-81 ЦПК, не наданий.

Щодо мотивів апеляційного оскарження про невиконання стороною вимог ст. 365 ЦК, а саме заявлення вимоги про виділ квартири, яка не забезпечена попередньою грошовою компенсацією, так як припинення права співвласника на частку у спільному майні можливе лише за умови забезпечення виплати компенсації вартості такої частки, зазначені норми мають імперативний характер та спрямовані на забезпечення гарантій непорушності права власності.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); або якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Позивачка просила врахувати збільшення її частки за рахунок квартири при поділі решти майна.

Щодо ефективності вирішення справи, коли суд визначає кожному з подружжя ідеальні частки у майні, що не становить ефективний захист відповідних прав та інтересів. Дійсно, закон орієнтує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно поділ здійснити настільки, наскільки це можливо, встановити для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи обставини його набуття та використання. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

У даній справі спір між сторонами вирішений, так як спростована позиція відповідача про відсутність рівності часток у спірному майні, що впливало на право володіння спірним майном.

Однак, враховуючи обставини справи, інтерес кожної сторони до спірного об`єкта, який має статус житла, а використовується як нежитлове приміщення, суд вважає за необхідне обмежитися визначенням ідеальних часток сторін без реального поділу майна. З огляду на такий висновок, хоча матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 вніс грошові кошти на депозитний рахунок суду за частку, яку просив припинити у власності ОСОБА_1 , натомість ця компенсація не відповідає розміру частки в майні, а також інтересу позивачки до спірного приміщення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що спірну квартиру не можна поділити між сторонами, з виділом одному з подружжя власність, не порушивши інтереси кожного з подружжя, відтак вважає за необхідне визнати ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності. Схожий висновок викладено і у пункті 53.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Колегія суддів погоджується, що поділ зводиться до визнання за кожним з подружжя ідеальних часток, що не є остаточним вирішенням спору, але такий поділ не порушуватиме права відповідача та не створюватиме пріоритет у володінні позивачці, коли решта майна поділена з незначинм відступом від ідеальної частки. ОСОБА_2 бажає використовувати нерухомість у своїй господарській діяльності на кшталт позивачки, мав активну позицію у змагальному процесі, доводить такі прагнення та фінансову необхідність в цьому. Пояснення сторони ОСОБА_1 , що відповідач погоджувався на використання квартири як офіс нотаріуса, є слушним, однак припинення сімейних відносин вплинуло і на права відповідача, сторони не мають спільного сімейного бюджету, а в судових рішеннях, які вище наведені, ОСОБА_2 зазначав, що фінансово потерпає від дій бувшої дружини, яка перешкоджає в його господарській діяльності, яку він також бажає здійснювати за адресою спірної квартири.

А неподільність речі, яку не можна поділити на частини без втрати первісного призначення або економічної цінності, ст. 183 ЦК, стороні у суді потрібно доводити, якщо її статус неочевидний або викликає суперечки, зазвичай для цього має бути висновок експертизи.

Таким чином, так як сторони по справі займаються «підприємницькою, нотаріальною» діяльністю, в ході якої мають потребу в використанні житлового приміщення, виділення кожному з них такого нерухомого майна у вигляді рівних часток, при цьому спростувавши право відповідача на більшу частку об`єкта, буде справедливим і відповідатиме їх інтересам. Залишення квартири у спільній власності, не позбавить можливості такого користування, впливу на долю речі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21.

Окремо колегія суддів зазначає, що у даній справі за межами позовних вимог та конкретними обставнами став неможливим поділ нерухомого майна в натурі, щоб вочевидь не порушити права іншого подружжя, коли жодна зі сторін не просила про в особисту власність нерухомість за адресою АДРЕСА_2 , навпаки кожен стверджував про своє право проживання, що об`єктивно доводиться, можливістю виділу в натурі відповідно до часток у власності, враховуючи значну площу житлового будинку та незабезпечення іншим житлом. Однак суттєвим є відсутність пропозиції компенсації за частку в майні, яка за любих розглянутих варіантів є значною, а позбавити житла одну із сторін без забезпечення компенсації депозитом, є неприпустимим.

Щодо поділу будинку, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції в порядку поділу квартири за адресою: АДРЕСА_1 залишив її в особистій приватній власності позивачки ОСОБА_1 . Вказавши, що відповідач має отримати компенсацію своєї половини вартості квартири за рахунок іншого нерухомого майна, що є у спільній власності подружжя, а саме житлового будинку, земельної ділянки та генеруючої установки для виробництва електричної енергії, шляхом пропорційного зменшення частки позивачки у ньому. Відповідно визнав за ОСОБА_12 право власності на 42/100 частини: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, земельної ділянки та генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, а за відповідачем відповідно 58/100 частини вказаних об`єктів.

Суд правильно застосував вимоги ст. 186 ЦК, за якою річ, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а приналежність слідує за головною річчю. Тому, поділ об`єктів нерухомого майна (будинок, земельна ділянка) необхідно проводити одночасно із приналежним майном, такою є генеруючи установка для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, яка розташована за цією адресою та призначена для обслуговування вказаного житлового будинку. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.11.2025 року в справі № 521/9935/21 та від 16.11.2022 року в справі № 128/2224/20. Згідно листа ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» від 31.03.2023 року № 1126/07 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено генеруючу установку, призначену для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт з жовтня 2015 року (т. 1, а.с. 150). Відповідно до договору № 11К від 04.11.2015 року про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючим установками приватного домогосподарства споживача, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Кіровограденерго», споживач ОСОБА_2 продає енергопостачальнику електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктом електроенергетики (генеруючою установкою) приватного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , що належить йому на праві власності. Характеристики генеруючої установки – фотоелектричні панелі – на огорожі, інвертор – у гаражі, потужність 15 кВт.

Загальна вартість будинку (9 615 734 грн.), земельної ділянки (519 111 грн.), генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання (196 000 грн.) по АДРЕСА_2 , тоюто разом становить 10 330 845 грн. Вартість часток (по 1/2) сторін у даному спільному нерухомому майні становить 10 134 845 / 2 = 5 165 422,5 грн.

У зв`язку з тим, що колегія суддів не погодилася з рішенням суду в частині визнання права власності на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої становить 1 511 111 грн, поділ спірного майна здійснено у відповідності до ідеальних часток у спільному праві власності, відтак такий же поділ здійснюється і щодо будинку, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , визнається за сторонами право власності на частку у спільному сумісному майні. Окремо акцентується увага, що у позовних вимогах жодна зі сторін не просила виділити вказане майно в особисту власність з виплатою чи отриманням компенсації. Навпаки, обидві сторони наполягали та доводили, що будинок є єдиним зареєстрованим місцем проживанням, потреба в якому актуальна кожному з бувшого подружжя. Право на проживання та користування будинком позивачка відстоювала у суді в межах судового провадження справа № 405/3575/23. Загальна площа будинку 277,3 кв.м. Жодна зі сторін не просила виділити будинок в особисту власність, в одній з редакції відповідача така вимога містилася, але з розрахунку його бачення поділу майна. Компенсаційні виплати, депозит, не здійснювався.

Згідно даних ЄДРСР судовим рішенням встановлено, що 04.12.2023 ОСОБА_3 звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради для реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_15 . Зазначала, що вона проживає постійно в будинку з 2010 року, але місце проживання її не було зареєстроване, оскільки документальне оформлення введення будинку в експлуатацію було завершене лише у 2018 році, бувший чоловік не дає згоду на правову реєстрацію права проживання. Судовими рішеннями визнано за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , набуття чинності рішення 15 жовтня 2025 року. Як пояснено у суді апеляційної інстанції при розгляді даної справи, ОСОБА_3 здійснила реєстрацію місця проживання у вказаному будинку, стверджувала, що іншим житлом не забезпечена.

Таким чином, при вирішенні даного, суд не погодився із запропонованими варіантами поділу такого майна місцевим судом та сторонами, провів його поділ у спосіб, враховуючи інтереси сторін та обставин, що мають істотне значення. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року в справі № 522/17831/20.

Тому, дійшовши висновку про поділ спільного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 між сторонами у рівних частках, за кожною зі сторін суд виділяє в порядку поділу по частині будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 по АДРЕСА_2 та відповідному поділу підлягає рухоме майно, а саме генеруюча установка для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт по АДРЕСА_2 . Спірне обладнання набуто сторонами під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу в рівних частках.

Поділ автомобілів

Сторони у справі, поміж вищевказаного майна, просили про поділ спільного транспорту-автомобілів. Так, позивачка просила виділити їй автомобіль Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; відповідач просив про виділ автомобілів Audi A8 2012 року випуску, Volvo XC90 2016 року випуску, Ford Tourneo Courier 2018 року випуску.

Вимоги про визнання за сторонами права власності на автомобіль і стягнення на користь опонента відповідної грошової компенсації розглядається як вимога про поділ неподільної речі шляхом виділення її у власність та стягнення з компенсації на користь іншої сторони, замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Внаслідок виділення автомобіля у власність і стягнення компенсації, відповідно право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Тому, окрема вимога про припинення права спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданим 10.04.2019 року власником автомобіля Volvo XC40, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . В порядку поділу майна саме цей автомобіль позивачка просила виділити їй у власність.

ОСОБА_2 є власником автомобілів Audi A8 2012 року випуску, Volvo XC90 2016 року випуску, Ford Tourneo Courier 2018 року випуску.

Місцевий суд, за наслідком вирішення спору, ОСОБА_2 виділив автомобіль марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 виділив автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

Сторони не спорили щодо складу рухомого майна, погоджувалися з його вартістю, загалом не спорили щодо способу поділу.

Суд першої інстанції, досягаючи рівності вартості майна внаслідок поділу, на власний розсуд виділив транспортні засоби сторонам, зокрема автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

Відповідач в цілому оскаржив судове рішення, тобто наполягав на задоволенні його позову повністю, у тому числі і визначеному порядку поділу транспортних засобів. Позивачка апеляційну скаргу не подавала, відтак погодилась з судовим рішенням в частині присудження їй автомобіля марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

Апелянт наполягає на ігноруванні судом узгодженого сторонами способу поділу автомобілів та порушення принципу диспозитивності цивільного процесу, вихід за межі позовних вимог сторін.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в зазначеній частині, і вважає за необхідне виділити транспортні засоби сторонам відповідно до заявлених вимог.

За частиною першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених сторонами вимог та на підставі поданих сторонами доказів.

Дійсно, суд не навів обґрунтування виділу Буліч Наталі автомобіля FORD, модель Tourneo Courier, однак з мотивів рішення виходить, що таким чином досягалась рівність вартості часток та пропорційність, внаслідок поділу всього мана подружжя.

Враховуючи мотиви оскарження, скасування судового рішення в частині поділу нерухомого майна, відпала необхідність за рахунок вартості автомобіля досягати пропорційність вартості поділу.

Таким чином, в порядку поділу спільного майна подружжя суд виділяє у власність ОСОБА_1 автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 вартістю 1 365 000 грн.

ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя виділяється у власність автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 , вартістю 390 000 грн; автомобіль марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 вартістю 780 000 грн; автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 вартістю 975 000 грн.

За наслідком такого поділу компенсація за різницю вартості майна становить 390 000,00 грн, яка підлягає за рахунок ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Загальний висновок

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який винник між сторонами, не в повній мірі врахував наведені вище обставини та висновки Верховного Суду, внаслідок неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам спору, дійшов помилкового висновку щодо способу поділу майна подружжя.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами скасування рішення суду першої інстанції, ухваленням нового судового рішення.

З огляду на викладені мотиви та обґрунтування судової постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення скасуванню, з ухваленням нового, за яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольняється частково, аналогічному задоволенню підлягає зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення першої інстанції та ухвалює нове судове рішення, він змінює розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на наступне майно:

- частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки VOLVO, модель XC40, рік випуску 2019, державний номер НОМЕР_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності на наступне майно: :

- частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766703835101) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частини земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716106435101) за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3510100000:50:426:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частини генеруючої установки для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання потужністю 15 кВт, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки AUDI, модель А8, рік випуску 2012, державний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки VOLVO, модель XC90, рік випуску 2016, державний номер НОМЕР_3 ;

- автомобіль марки FORD, модель Tourneo Courier, рік випуску 2018, державний номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості майна у сумі 390 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог первісного позову – відмовити.

У задоволенні решти вимог зустрічного позову – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. І. Мурашко

О.Л. Карпенко