Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №206/3176/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1680/26 Справа № 206/3176/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42023130000000062 від 19.10.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Луганської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2026 року, було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

Слідчий суддя дослідивши клопотання та додані до нього матеріали прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання. Слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведено наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, слідчий суддя при постановленні ухвали врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також дані про його особу, а тому, згідно з п.2 ч.1 ст.194 КПК України, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 870 906,00 грн.

Вважає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню.

Зазначає, що вина ОСОБА_9 , підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування.

Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку із наявністю вищевказаних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та їх обґрунтованості, є необхідність у обранні відносно останнього, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчим суддею, на думку апелянта, не надано оцінки обсягу зазначених у клопотанні ризиків та процесуальної поведінки підозрюваного.

На думку прокурора, застосування такого запобіжного заходу є вимушеною необхідністю, яка зумовлена необхідністю забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, а також з метою запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищення речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у цьому кримінальному провадженні та інших осіб, перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити нові кримінальні правопорушення.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників процесу, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 р. у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 р. у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 р. у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

На думку колегії суддів, при відмові в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ці вимоги закону, слідчим суддею не були дотримані.

Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Луганській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42023130000000062 від 19.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України.

07 липня 2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, 14 березня 2026 року ОСОБА_9 в порядку ст.ст. 276-278 КПК України було повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженню №12023130000003497 від 21.11.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 24 березня 2026 року, було частково задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_12 , в рамках матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023130000003497 від 21.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2026 року ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м.Дніпра від 24 березня 2026 року — скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Луганській області в рамках матеріалів кримінального провадження №12023130000003497 від 21.11.2023 року за ч. 5 ст.191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_9 . Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України зобов`язано підозрюваного ОСОБА_9 прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання старшого слідчого, слідчий суддя посилався на відсутність ризиків зазначених у клопотання, так і не доведених прокурором у судовому засіданні. Крім цього, слідчий суддя врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 в разі визнання його винним, дані про його особу та міцні соціальні зв`язки.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, встановивши відсутність ризиків, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.

Між тим, суд не врахував положень ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Зокрема це підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав, що ризики, зазначені у п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України відсутні, однак, колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується.

Як зазначалося вище, ОСОБА_9 14.03.2026 року в порядку ст.ст. 276-278 КПК України було повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженню №12023130000003497 від 21.11.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Разом з тим, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , а також особи підозрюваного, який має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, раніше не судимий, колегія суддів вважає ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, реальним та приходить до висновку про наявність підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Водночас, перевіряючи клопотання слідчого щодо необхідності застосування підозрюваному ОСОБА_9 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам, апеляційний суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до установленої практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного / обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного / обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного / обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України», №40107/02, § 80, рішення від 10 лютого 2011 року, зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин провадження, які суд має враховувати під час застосування запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання повною мірою відповідає принципам необхідності та пропорційності, забезпечує належний баланс між інтересами кримінального провадження та правами підозрюваного, а тому є достатнім для забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Луганської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 09 липня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного в кримінальному провадженні № 42023130000000062 від 19.10.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, задовольнити частково.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх виклик;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з представником потерпілого, свідками, експертами, спеціалістами;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на відділ поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4