Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №645/6036/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6036/26

Провадження № 3/645/1061/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючої, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 21.06.2026 близько 19.40 год. за адресою: АДРЕСА_1 ухилилась від виконання обов`язків згідно ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим останній протягом двох діб перебував поза межами житла без батьківського нагляду, чим наражав себе на небезпеку, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП серії ВБА № 204686 від 30.06.2026.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнала, не заперечувала щодо фактичних обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та пояснила, що її син ночував у свого товариша і вона постійно підтримувала з ним зв`язок по телефону, а коли вона не змогла додзвонитись сину, викликала поліцію. З`ясувалось, що вкрали мобільний телефон її сина. Розкаюється, просила суворо не карати.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідальність за цим законом настає в разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Вина ОСОБА_1 , в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204686 від 30.06.2026, поясненнями ОСОБА_1 , актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 21.06.2026, рапортом поліцейського щодо заяви, зареєстрованої ЄО №14518 від 21.06.2026 щодо зникнення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані відповідно до вимог закону.

Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Згідно вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини.

Обставиною, що пом`якшує адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , згідно ст. 34 КУпАП є щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь вини, обставини справи, та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є вид адміністративного стягнення у виді попередження в межах санкції ч.1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 22, 184, 252, 280, 284 КупАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Феленко