Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №387/2004/25 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/2004/25

Номер провадження по справі 2/387/324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 25.12.2025 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №157553 від 19.10.2024 у розмірі 13150,14 гривень.

Свій позов ТОВ "Юніт Капітал" обґрунтовує тим, що 19.10.2024 між ТОВ "ФК Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №157553 на суму 15 295,00 грн, у формі електронного документу, за яким відповідач отримав кредит на банківську платіжну карту. Відповідач прострочив свої зобов`язання. У подальшому ТОВ " ФК Кредіплюс" передало за договором факторингу від 06.02.2025 до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача за даним кредитним договором. Заборгованість відповідача становить 13150,14 грн, яку позивач просить стягнути з неї, а також витрати на оплату судового збору та оплату професійної правничої допомоги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся. Надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, також зазначив на даний час його матеріальне становище не дозволяє сплатити суму боргу одноразово, оскільки його дохід залежить від виробітку та є нестабільним, сума боргу, яка включає нараховані проценти є для нього значною і її сплата в повному обсязі одноразово є неможливою, тому просить зменшити розмір нарахованих відсотків за користування кредитом та надати можливість сплачувати борг частинами.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносини, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зареєстроване як юридична особа 02.03.2020. Основним видом його економічної діяльності є 64.92 — інші види кредитування.

Судом встановлено, що 19.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157553, який підписано позичальником шляхом використання одноразового персонального ідентифікатора № 91а52138 та надіслано на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 295,00 грн строком на 182 дні, з датою повернення кредиту — 19.04.2025.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 295,00 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: 12 979,10 грн — для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 157553 від 19.10.2024, укладеним з кредитодавцем; 7,28 грн — на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; 2 294,25 грн — шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою процентною ставкою 0,10 % річних.

Відповідно до пункту 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту становить 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф — 200,00 грн. Розмір зазначеної комісії не може бути змінений.

Згідно з пунктом 2.5 договору комісія за надання кредиту становить 2 294,25 грн, що нараховується та підлягає одноразовій сплаті в день укладення договору за ставкою 15 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінений.

Згідно з пунктом 2.10 договору у разі несплати або неповної сплати позичальником періодичного платежу у визначений графіком платежів строк, а також протягом п`яти календарних днів після настання відповідної дати платежу, з шостого дня прострочення позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 200,00 грн, а починаючи із сьомого дня — пеню в розмірі 20,00 грн за кожний календарний день прострочення з урахуванням установлених договором та законодавством обмежень.

Відповідно до пункту 5.3 договору, приймаючи пропозицію кредитодавця щодо укладення кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів.

06.02.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 06022025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з платіжною інструкцією від 11.03.2025 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Кредіплюс» грошові кошти за відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 157553 від 19.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» становить 13 350,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 12 745,37 грн, заборгованість за несплаченими процентами — 2,77 грн, заборгованість за комісією — 402,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями — 200,00 грн.

З листа АТ «Універсал Банк» від 12.02.2026 № БТ/Е-4655 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та у період з 19.10.2024 по 24.10.2024 на вказану платіжну картку було зараховано грошові кошти у загальному розмірі 21,65 гривень.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ "Юніт Капітал", відповідачем суду надано не було, відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 745,37 грн та відсотків 2,77 гривень.

При цьому, щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по штрафам в розмірі 200,00 грн, та комісії 402,00 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 157553 від 19.10.2024 та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані позивачем штрафи у розмірі 200,00 грн не можуть бути стягнуті з відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати, а нараховані штрафи підлягають списанню позивачем.

Однак, суд вважає, що відсутні також підстави для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту, виходячи з таких обставин справи.

Так послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача 402,00 грн комісії.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткова угода №25770862912 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025 на загальну суму 7000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю .

Суд погоджується з тим, що наведені у розрахунку та підтверджені відповідними документами витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи. Разом з тим, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг, складність справи, її ціну, а також часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись принципом пропорційності розподілу судових витрат, вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу частково.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг загальна вартість правничої допомоги становить 7000 грн, а окремі зазначені в ньому послуги — підготовка адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів — за своїм змістом та метою є взаємопов`язаними.

З огляду на наведене, виходячи з критеріїв співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є 5000 (п`ять тисяч) гривень, а в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до квитанції про сплату судового збору № 31949 від 23.12.2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, що відповідає коефіцієнту 0,8 від 3028,00 грн (ставка судового збору, визначена ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на суму 12 748,14 грн із заявлених 13 150,14 грн, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 847,15 грн (5000 ? 12 748,14 : 13 150,14).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Юніт Капітал» зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) гривень 34 копійки, виходячи з розрахунку: 12 748,14 грн ? 2 422,40 грн : 13 150,14 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 157553 від 19.10.2024 у розмірі 12 748 (дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 847 (чотири тисячі вісімсот сорок сім) гривень 15 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" ( 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська,4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.