Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №180/517/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/517/26

2/180/560/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої судді Тананайської Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Павлович Н.С.

представника позивача: Долгорук В.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець Дніпропетровської області цивільну справу № 180/517/26 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Марганецької міської ради звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 . Дитина самостійно звернуласьдо служби у справах дітей з проханням позбавити батьків батьківських прав по відношенню до неї. Батьки не цікавляться її успіхами, вона півроку проживає з бабусею, матеріально батьки не утримують, не оформили їй паспорт. Матір дитини не задовольняє повсякденні потреби доньки, дитина отримала ноутбук в школі для онлайн занять, а матір здала його до ломбарду. Відповідачи ухиляються від виховання доньки, дитина проживає з бабусею, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала суду пояснила, що маітр самоусунулася від виконання батьківських обовязків, дитина вирішила проживати з бабусею та звернулася до служби із заявою про позбавлення батьківських прав. Матір залишала дітей вдома та на ніч десь йшла, дитині надано ноутбук від школи, а матір здала його до ломбарду, за що її було засуджено, не оформила дитині паспорт по досягненню 14 рокуів. Просить задовольнити вимоги та позбавити батьківських прав відповідачів та стягнути аліменти.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, суду пояснила, що має має трьох дітей, ОСОБА_6 найстарша, з чоловіком розірвали шлюб 2 роки тому, дитина весь час проживала з нею, вона утримувала її, піклуваалсь, виховувала, 6 місяців тому ОСОБА_6 пішла з дому до бабусі по лінії чоловіка, там її налаштовують проти неї, у доньки перехідний вік. На новий рік та день народження дарувала доньці подарунки. З батьком вони спілкуються, він переховується , бо самовільно залишив військову частину, це їй повідомив слідчий. Весь час дітьми займалася тільки вона, з ОСОБА_7 намагалися знайти компроміс вона та її матір, бабуся ОСОБА_8 , розмовляли, телефонували, писали повідомлення. Бабуся, з якою проживає ОСОБА_6 , з нею не спілкувалася, не допомогала, а 6 місяців тому, зявилася в житті ОСОБА_8 . Вона Вона самостійно утримувала дітей, тому працювала з нічними змінами, подобово, з дітьми залишалась її матір. Щодо отримання паспорту, то в ЦНАП приймають по талонах, в неї мала дитина, просила ОСОБА_9 записатися на прийом, а там зустрінуться, на першу вимогу документи ОСОБА_8 передала їм. Вважає, що позбавлення батьківських прав з метою отримання коштів. ОСОБА_10 здала до ломбарду, бо на той час не було грошей, зараз відшкодувала його вартість, зробала висновки, подія була в листопаді 2023 року. Просить не позбавляти її батьківських прав по відношенню до дитини, вона її любить, у дитини перехідний вік.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки, жодних заяв від нього на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

11 березня 2026 року Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , своїми батьківськими обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні дитини і умисне ухилення від їх виконання.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7.08.2025 року згідно якого ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Судом допитана дитини, ОСОБА_11 , яка суду показала, що проживали матір, вона та брат з сестрою, з серпня 2025 року пішла жити до бабусі, бо їй не хотілось там жити – сидіти з дітьми, носити до квартири воду, у бабусі своя кімната, вона займається своїми справами, в 12 років вже йшла з дому та проживала з іншою бабусею. Мама щомісячно висилає гроші, які отримує як допомогу, телефонувала та дізнавалась як справи, після обстрілів району також, з нею та її матірю не бажає спілкуватись, бо вони навчають, бажає спілкуватись з братом та сестрою. Вона дуже ображена на маму. ОСОБА_12 з дому було її рішення, бо у бабусі краще – своя кімната, не потрібно гуляти з дітьми. Батька не бачила 4 роки, телефонував 2 роки тому. Бабуся привела до служби, вийшла працівник та продиктувала заяву та забрала її. Соціальні служби ніколи не приходили до них додому, прийшли один раз після заяви, в школі ні вчителі, ні психолог з нею не спілкувався з цього приводу.

Судом допитані свідки:

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона бабуся ОСОБА_6 , матір батька, в серпні 2025 року ОСОБА_6 прийшла до неї з проханням пожити, оскільки матір йде з дому по ночам, 2 дітей залишає на ОСОБА_9 . Декілька років тому ОСОБА_6 вже йшла з дому та проживала в іншої бабусі. Дитина телефонувала матері, щоб зробити паспорт, але не зробили. Вона перед школою ходила з нею по лікарях, купувала одяг, речі. Просить батьків позбавити батьківських прав та вона виховає дитину.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що ОСОБА_15 її племіниця, після одруження сестра купила квартиру їм, яку вони продали та залишилась без житла, проживає на зйомній квартирі з дітьми. Матір ОСОБА_16 – її сестра, їхала в село і ОСОБА_6 просила щоб їй надала ключі від квартири та вона сама там буде проживати, бабуся відмовила , тоді ОСОБА_6 пішла до ОСОБА_17 . Вона допомогає дітям одягом, сестра – продуктами з села, ОСОБА_18 прохала допомоги у ОСОБА_19 ніколи не було. ОСОБА_6 пішла з дому, бо неохідно було гуляти з дітьми, там у неї вільне життя, подруги ОСОБА_20 говорили, що ми б гуляли, а ти з дитиною. ОСОБА_6 до теперішнього часу приходить до неї. У ОСОБА_16 ніколи проблем ні з алкоголем, ні з наркотиками не було, вона гарна матір, піклується за дітьми. Соціальні служби почали приходити, тільки коли ОСОБА_6 пішла з дому.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що вона двоюрідна сестра ОСОБА_2 , ОСОБА_18 відповідальна матір, а тепер її позбавляють батьківських прав. У дитини підлітковий період, її настроїли проти матері, вона не йде на контакт з матірю, ОСОБА_18 запрошує ОСОБА_9 до себе. ОСОБА_22 нещодавно був в місті. Між ОСОБА_7 та матірю були конфлікти на рахунок прибирання. ОСОБА_23 працювала в ігрових автоматах, були нічні зміни, діти залишались з її матірю.

Свідок ОСОБА_24 суду показала, що ОСОБА_15 її племіниця, ОСОБА_25 займалася дітьми сама, бабуся ОСОБА_19 зявилась, коли ОСОБА_20 виповнилося 13 років, до цього ніколи нічим не допомогала. ОСОБА_25 працювала, тягла дітей одна, допомогала тільки її матір. ОСОБА_26 переховується від ТЦК. Раніше ОСОБА_6 ходила проживати до бабусі, але потім поверталася додому.

В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_15 , ОСОБА_26 не бажають спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Всі пояснення представника позивача грунтуються на характеристиці тільки ОСОБА_27 , будь яких доказів щодо ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідачі на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають.

Згідно Характеристик, наданих на ОСОБА_28 з ОСОБА_29 ліцею № 3 батьки вихованням дитини не займаються , при цьому сама дитина в суді пояснила, що ні вчителі, ні психолог з нею на цю тему ніколи не розмовляв.

ОСОБА_1 надала характеристику з місця проживання, яка підписана 11 сусідами, відповідно до якої ОСОБА_18 має трьох дітей, на теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідально ставиться до материнських обовязків, має активну життєву позицію, шкідливих звичок не має.

До аргументів представника позивача, що до служби звернулася ОСОБА_11 та попросила позбавити батьків батьківських прав, суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що її привела до служби бабуся та до них вийшла працівник служби та продиктувала їй заяву.

Доводи, що відповідач ОСОБА_15 залишала дітей та не ночувала вдома, знайшли своє підтвердження, але причиною цього були нічні зміни відповідача, як зазначила відповідач та свідок ОСОБА_21 , при цьому діти в цей час залишались з бабусею.

ОСОБА_15 матір трьох неповнолітніх дітей, в силу сформованих життєвих обставин, вимушена була працювати подобово та на певний час залишати дітей зі своєю матірю.

Підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_16 позивач зазначає засудження її за ч.4 ст.191 КК України, при цьому суд зауважує, що зазначена подія мала місце в листопаді 2023 року , а до суду з позовом звернулись в березня 2026 року, доказів того, що мало місце неналежне виховання дітей в 2024- 2026 році суду не надано.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд не враховує висновок Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 11 березня 2026 року , оскільки він грунтується, що дівчинка звернулась до служби, їй не було оформлено паспорт по досягненню 14 років, без зазначення обгрунтовання доцільності позбавлення батьківських прав, а рішення приймалось без підтверджуючись доказів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі притягувалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняли будь-яке насильство стосовно них чи за їх присутності.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини

у діях батьків.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Водночас частиною другою статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Ураховуючи, що ОСОБА_11 досягла чотирнадцятирічного віку, у зв`язку із чим в силу положень частини третьої статті 160 СК України, частини другої статті 29 ЦК України набула право самостійно визначати своє місце проживання, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи вона висловила бажання щодо проживання разом із бабусею, що не буде суперечити найкращим інтересам дитини.

Зазначене право дитини не є підставою для позбавлення батьківських прав батьків.

Також судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачі не бажають спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Суд враховує, що позбавлення відповідачів батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними, тому в задоволенні позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Позовна вимога про стягнення аліментів на користь особи, яка буде призначена опікуном, є похідною від позбавлення батьківських прав, тому задоволенню також не підлягає.

Баба (дід), з якою проживає дитина, має право на стягнення аліментів з батьків, незалежно від наявності в неї статусу опікуна , але вони самостійно звертаються з позовом ( Постанова КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24). Суд розглядає справи в межах позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити за необгрутованістю.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська