Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №208/11213/23 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/11213/23

№ провадження 1-кп/208/142/26

ВИРОК

Іменем України

04 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників, адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022041160000617 відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, освіта вища, працюючого директором ТОВ «ПБК Будмісто», одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей 2008 та 2014 років народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , на підставі усної домовленості, орендували у ТОВ «КОНТИНЕНТАЛЬ» промисловий майданчик, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Тритузна, 36, де без передбаченої законом державної реєстрації почали провадити господарську діяльність з перевантаження вугілля.

12.08.2022 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували на зазначеному промисловому майданчику, де разом з найнятими вантажниками здійснювали загрузку вугілля до автомобіля «КАМАЗ» 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовуючи при цьому навантажувач «DRESSTA L-534», номерний знак НОМЕР_2 , яким без проходження відповідного навчання та наявності посвідчення водія відповідної категорії, самовільно керував обвинувачений.

Приблизно о 16.00 годині цього ж дня, ОСОБА_12 перебуваючи за кермом навантажувача «DRESSTA L-534», запустивши двигун привів його у дію.

Далі, діючи з кримінально протиправною недбалістю, ОСОБА_12 не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, не дбаючи про безпеку, життя та здоров`я оточуючих, перед початком руху не переконався у відсутності людей у межах роботи транспортного засобу та почав рух до автомобіля «КАМАЗ» 5511, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_13 , притиснувши його ковшем навантажувача до кузова зазначеної вантажівки.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тулуба з розривом хребта між 12-м грудним та 1-м поперековим хребцями, розривом спинного мозку та лівого купола діафрагми, переломами хрящових частин 6,7,8-го ребер справа та зліва по середньо-ключичній лінії з розрив брижі тонкого кишечника, що супроводжувалась внутрішньо-плевральною та внутрішньочеревною кровотечею і призвели до розвитку шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвели до смерті потерпілого на місці події.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 свою вину у вчиненні злочину при зазначених в обвинувальному акті обставинах визнав, та пояснив суду наступне.

Внаслідок військових дій, він та подружжя ОСОБА_13 переселились з Донецької області до м. Кам`янського. З ОСОБА_14 відносини були хорошими, дружніми. Такі ж відносини були і з потерпілою у справі.

Їх з ОСОБА_14 товариш та компаньйон - ОСОБА_15 , через знайомих орендував майданчик, де вони займалися фасуванням та продажами вугілля, як це робили і раніше у Донецькій області. Офіційно він не працевлаштований.

Фасування вугілля відбувалось наступним чином. На майданчик вивантажували вугілля, після чого воно вручну розподілялось по фракціям у мішки, або в ківш навантажувача-екскаватора та в подальшому у вантажівки. Навантажувач-екскаватор перебував у володінні ОСОБА_16 , який працював у наведеного вище ОСОБА_17 водієм. Він і керував цією технікою.

На час події 12.08.2022 року, їм замовили 10 тонн вугілля відповідної фракції. Вугіль привезли та ви грузили на майданчику. Яворський роз`яснив, що потрібно завантажувати вантажний автомобіль «Камаз», але ОСОБА_18 того дня на роботі не було. Марк зазначив, що потрібно завантажити машину, щоб не втратити замовника, та переконав його керувати навантажувачем, аргументуючи це тим, що більш не має кому. Допуску до управління екскаватором він не мав. Наявне у його посвідчення водія відповідало категоріям А, В, С, С1. Не зважаючи на відсутність відповідної категорії, він погодився. Напередодні ОСОБА_19 зазначав, що гальма екскаватора не працюють.

Керуючи навантажувачем, він під`їжджав на площадку, де найняті ОСОБА_13 працівники сортували вугіль та завантажували ківш екскаватора. Далі, він під`їжджав до вантажівки «Камаз», в яку пересипав вугіль. ОСОБА_20 керував загальним процесом. Таким чином відсортували та завантажили в «Камаз» два ковша.

Приблизно о 16.00 годині працівники відсортували та завантажили третій ківш. Він стояв та чекав на команди ОСОБА_21 . Ківш з вугіллям був піднятий на рівні грудей. Керуючи екскаватором він почав їхати назад, але при натиску на гальма, виявив їх відсутність. Вимкнути швидкість не вийшло, екскаватор почав їхати, ручне гальмо також не спрацювало, і ОСОБА_13 затисло поміж ковшем екскаватора та «Камазом» ОСОБА_22 підійшов туди та як він там з`явився, пояснити не може.

Він від`їхав назад, а працівник підклав під колесо гілля. Всі підбігли та зняли ОСОБА_21 з ковша. Відразу, почали по черзі робити йому штучне дихання. Викликали «швидку» та чекали поки та приїде.

Що стосується висновку технічної експертизи про справність гальмівної системи навантажувача-екскаватора, припускає, що ОСОБА_23 задля уникнення відповідальності міг приїхати і налити рідину в гальмівну систему.

Він кається у скоєному, свою вину визнає, заявлену потерпілою моральну шкоду вважає завищеною, але компенсувати її погоджується в розумному еквіваленті.

Всі його позасудові наміри вирішити відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, залишені нею без уваги.

Під час судового розгляду справи досліджені наступні докази:

Допитана судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що ОСОБА_24 їй раніше знайомий, працював з її чоловіком, ОСОБА_14 , що загинув внаслідок події. Неприязних відносин з обвинуваченим не було.

Раніше вони мешкали у м. Северодонецьку. Чоловік займався бізнесом з ОСОБА_25 . Коли переїхали у м. Кам`янське, ОСОБА_26 організував заробіток і для ОСОБА_12 . На вулиці Тритузній, вони орендували площадку, де займалися торгівлею вугіллям. Вугіль привозили до Кам`янського автомобільним транспортом, вивантажували на орендованій площадці та фасували у мішки по фракціям. У випадку великий об`єму замовленого вугілля, наймали вантажників, які виконували роботу. В роботі використовувався автонавантажувач, на якому працював ОСОБА_23 . Саме підприємство було зареєстровано на Яворському.

Вранці 12.08.2022 року, ОСОБА_26 поїхав на роботу. Приблизно о 16.30 годині чоловік зателефонував та повідомив, що вже їде додому. Трохи пізніше їй зателефонувала жінка та сказала, щоб вона їхала на площадку, де травмували ОСОБА_21 .

Коли вона прибула на площадку, побачила вантажівку «Камаз», автонавантажувач, поряд яких лежав її загиблий чоловік. В «Камаз» знаходився вантаж вугілля, в ковші навантажувача також був вугіль.

Обвинувачений весь час казав, що за рулем екскаватора був ОСОБА_26 , а він сидів в іншому автомобілі. Вона не повірила цим твердженням, так як чоловік не вмів управляти таким транспортом.

Вона залишилася без годувальника, син отримав стрес, через що перестав говорити. Для вирішення цієї проблеми, вона його водила по лікарям, психологам та логопедам. Вона залишилася без чоловіка, без коштів на проживання, без квартири, оскільки забрали життя її близької людини.

За тривалий час, що минув з часу загибелі ОСОБА_21 , ОСОБА_12 не вибачився за його вбивство, не надавав ніякої підтримки та допомоги. Пропозиції обвинуваченого позасудового вирішення відшкодування заподіяної шкоди, дійсно надходили, але всі вони носили теоретичний характер, без фактичного підґрунтя. Допомагав їй тільки ОСОБА_17 .

Просить задовольнити її цивільний позов. Обвинуваченого вимагає покарати суворо та позбавити його волі.

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що обвинувачений ОСОБА_12 та загиблий, йому знайомі. Він є засновником ТОВ «Континенталь», та у 2022 році давав оголошення про здачу в оренду складу підприємства.

ОСОБА_13 та ще один чоловік, орендували майданчик, та будівельний вагончик з пічкою. Бачив, що на майданчик привозили вугілля, стояв автонавантажувач з ковшем, відбувалось фасування, наповнення мішків. Він тільки з керівниками: ОСОБА_21 та чоловіком, якого називали ОСОБА_28 . Самої події травмування ОСОБА_21 він не бачив. Того дня, йому зателефонували та повідомили, що на складі сталася надзвичайна подія, після чого він поїхав туди. Коли він прибув на місце, то там були вже працівники поліції. На час події, його техніки на території не було. Там розташовані камери відеоспостереження, але він не впевнений чи вони фіксують місце, де загинув ОСОБА_13 , чи ні. Вони в першу чергу слідкують за вхідними воротами.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що ОСОБА_12 і ОСОБА_13 йому знайомі, вони разом працювали. З ОСОБА_21 він орендував площадку на АДРЕСА_3 , де ставили транспорт. Відносини поміж ними були партнерські. Їх робота полягала у тому, що вони купували вугіль, а потім фасували його, перепродавали у мішках. Вантажівка «Камаз» знаходилась у їх спільній власності. Сам він займався тільки документацією, так як проживає у Києві. ОСОБА_26 проживав у Кам`янському, тому в основному всім і займався. Трактор з ковшем, який вони використовували у діяльності, належав дядькові ОСОБА_16 . Йому не відомо чи використовувався трактор чи ні. До події, години за дві, він спілкувався з ОСОБА_21 . Пізніше зателефонував ОСОБА_29 та повідомив, що ОСОБА_13 придавило, при цьому не вдавався у деталі.

Свідок ОСОБА_30 пояснив суду, що знав ОСОБА_12 та загиблого ОСОБА_13 , вони разом працювали. Коли почалася війна, він та ОСОБА_26 переїхали з Луганської області до м. Кам`янське, де вирішили зайнятися сортуванням та продажем вугілля.

У них була техніка, будівельний автотранспорт: трактор, який йому подарував дядько, та декілька вантажних машин. ОСОБА_13 здається був приватним підприємцем. Працюючи, вони купляли вугілля після чого його продавали у мішках, фасуючи на базі. Базу орендували на вулиці Тритузній, де їм виділили частину території для паркування автотранспорту. Трактор обладнаний ковшем він пригнав десь за тиждень до події. Саме він і працював на ньому. Коли його не було на роботі, трактором керували ОСОБА_12 або ОСОБА_13 , проте дозволу на його керування він не давав. Він не знає, чи було у них водійське посвідчення відповідної категорії.

Трактор був технічно справний, фронтального завантаження. Свідком самої події не був, так як того дня перебував вдома з дитиною. Йому зателефонував ОСОБА_17 та сказав, що на базі сталася надзвичайна подія і попросив приїхати. Прибувши, побачив «Камаз», а ОСОБА_26 лежав під ним. Трохи далі стояв його трактор. Поряд знаходилась швидка допомога. Зі слів присутніх, він дізнався, що коли ОСОБА_12 керував трактором і возив вугілля, ОСОБА_13 придавило ковшем до вантажівки «Камаз» Робітники швидкої вказали на смерть ОСОБА_21 та викликали працівників поліції. Коли приїхала поліція, трактор описали і він відігнав його на спеціальний майданчик, і трактор був технічно справний.

Свідок ОСОБА_31 пояснив суду, що ОСОБА_12 та загиблого ОСОБА_32 знав по роботі. Вони працював на базі, розташованій на вулицю Тритузній, де фасували вугіль по фракція у мішки, який привозили вантажівки. На момент подій, він працював там лише один день.

Після обід 12.08.2022 року, завантажували вугіль в ківш трактору, яким керував ОСОБА_24 . Коли він та інші вантажники пішли на черговий відпочинок, на погруз ці залишились ОСОБА_26 та ОСОБА_29 . На протязі дня, суперечок чи сварок між ними не було. Сам наїзд на ОСОБА_21 він бачив. Ніхто не кричав та не попереджав про небезпеку. ОСОБА_12 спочатку придавив ОСОБА_13 до вантажівки «Камаз», а потім здав назад. Ківш автотранспорту був піднятим десь на рівні грудей. ОСОБА_26 знаходився спиною до трактора. Вони підбігли та зняли ОСОБА_21 , після чого викликали швидку допомогу. Тільки після самої події, ОСОБА_29 вийшов з кабіни та почав кричати: «Гальма» Він не пам`ятає, щоб хтось кидав деревину під колеса. ОСОБА_12 наказав всім робітникам йти додому. Вважає, що обвинувачений вчинив наїзд навмисно, оскільки ніяк не попереджував про небезпеку, не сигналив, не кричав.

Свідок ОСОБА_33 пояснив суду, що ОСОБА_12 та загиблий йому знайомі по роботі, на яку в якості вантажника його наймав ОСОБА_34 . У його розумінні ОСОБА_13 там був виконробом, а ОСОБА_12 звичайним водієм.

12.08.2022 року він працював на майданчику по вулиці Тритузній, де завантажували вугілля в ківш екскаватора. Надалі, ОСОБА_12 керуючи цим транспортом, віз його і потім висипав у вантажівку «Камаз» Сам наїзд на ОСОБА_13 він не бачив. Ніяких криків про небезпеку не чув. Почув, як обвинувачений крикнув: «Від`їжджай», і вони побачили, що ОСОБА_26 висів на ковші, а поряд стояв «Камаз»

Хлопці викликали «швидку», а ОСОБА_12 сказав, що вони йшли звідти. Вважає, що дії обвинуваченого були умисні, оскільки загиблого було добре видно.

Свідок ОСОБА_35 пояснив суду, що з обвинуваченим, загиблим ОСОБА_14 , знайомий по роботі. Він підробляв на майданчику, що розташований по АДРЕСА_3 . Даний підробіток знайшов по оголошенню, де вказано було, що потрібні вантажники. На майданчик доставляли вугіль, а він та ще двоє чоловіків, сортували його по фракціям в мішки. На момент події, пропрацював там близько п`яти днів.

12.08.2022 року, на роботі був і ОСОБА_26 , і обвинувачений ОСОБА_12 . На території стояв великий трактор, попереду якого був ківш. На тракторі працював інший чоловік. Під час відпочинку у підсобному приміщенні, почули крики ОСОБА_36 : «Гальма, гальма!», і побігли на крик. Він не бачив, хто керував автонавантажувачем, адже за рулем нікого не було. ОСОБА_12 кричав стоячи на ступенях драбини які вели до його кабіни. Реагуючи на крики ОСОБА_29 , він кинув деревину під колеса, після чого побачив ОСОБА_21 на ковші. Самого травмування ОСОБА_21 він не бачив. Хлопці підбігли до нього. Він перебував поруч. Потім викликали «швидку», а він побіг на дорогу її зустрічати.

-витяг з ЄРДР від 13.08.2022 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 119 ч.1 КК України, з фабулою, що 12.08.2022 року, приблизно о 16.00 годині, ОСОБА_7 проводячи завантаження вугілля транспортним засобом фронтальним погрузчиком марки «DRESSTA L534» н.з. НОМЕР_2 перебуваючи на території ТОВ «Континенталь» за адресою: м. Кам`янське, Заводський район, вул. Тритузна, 36, порушив правила безпеки під час виконання завантажувальних робіт та спричинив тілесні ушкодження гр. ОСОБА_11 , від яких останній загинув на місці події. (т.2 а.с. 1);

-договір оренди земельної ділянки №14912 від 24.09.2019 року, відповідно до якого ТОВ «Континенталь» взяла у Кам`янської міської ради в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за адресою: АДРЕСА_3 , схема розміщення земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, витяг з рішення Кам`янської міської ради №1496-34/VІІ від 26.07.2019 року (т.2 а.с. 22-32, 82);

-протокол огляду місця події та трупу, яким зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, виявлено та вилучені змиви з важеля переключення передач, керма, дверних ручок екскаватора державний номер Т 05135 АН; змиви з важеля переключення передач, керма дверних ручок авто «Камаз» державний номер НОМЕР_1 , змив та мікрочастинки з рук, зрізи нігтьових пластин, загиблого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , змив з лівої руки потерпілого ОСОБА_11 , зразок марлевого тампону змоченого дистильованою водою, транспортні засоби: автомобіль «Камаз», державний номер НОМЕР_1 ., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_37 , навантажувач марки «DRESSTA L-534», державний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ФОП ОСОБА_38 , фото таблиця до даної слідчої дії, які є речовими доказами по справі (т.2 а.с. 33-47, 55-56, 57-58);

-висновок судової експертизи технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/104-22/32456-ІТ від 18.11.2022 року, відповідно до якої на момент експертного огляду робоча гальмова система та рульове керування навантажувача марки «DRESSTA L-534» в частині виконання своїх функцій, перебувають в працездатному стані (т.2 а.с. 93-96);

-посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_39 (т.3 а.с. 68-69, 77);

-висновок судово-медичної (імунологічної) експертизи № 1521 від 03.10.2022 року, відповідно до якої із зразка крові потерпілого ОСОБА_11 , отримані препарати ДНК, встановлений їх генотип (т.2 а.с. 110-112);

-висновок судово-медичної (імунологічної) експертизи № 1522 від 03.10.2022 року, відповідно до якої із контактних слідів в змиві з керма екскаватора отримані препарати ДНК чоловічої генетичної статі, встановлений їх генотип, який має ознаки незначної домішки ДНК іншої особи та/або ознаки руйнації ДНК.

Із контактних слідів в змиві з важеля переключання передач екскаватора, отримані препарати ДНК чоловічої статевої належності, встановлений їх генотип.

Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив неспівпадіння генотипу контактних слідів в змивах з керма та з важеля переключання передач екскаватора з генотипом потерпілого ОСОБА_11 .

Походження ДНК в змивах з керма та з важеля переключання передач екскаватора від ОСОБА_11 виключається, може походити від іншого невстановленого чоловіка (т.2 а.с. 117-120);

-висновок судово-медичної експертизи № 740-Е від 13.08.2022 року, відповідно до якої смерть ОСОБА_11 настала від сполученої травми тулуба з розривом хребта між 12-м грудним та 1-м поперековим хребцями, розривом спинного мозку та лівого купола діафрагми, переломами хрящових частин 6,7,8-го ребер справа та зліва по середньо-ключичній лінії з розрив брижі тонкого кишечника, яка супроводжувалась внутрішньо-плевральною та внутрішньочеревною кровотечею та призвела до розвитку шоку, про що свідчить наявність вищезазначених ушкоджень, наявність в черевній порожнині 700 мл., в лівій плевральній порожнині 1700 мл. рідкої, темно-червоної крові та морфологічні ознаки виявлені при дослідженні трупа та при судово-гістологічному дослідженні (островчасті трупні плями, крововиливи внутрішньої оболонки серця та на сосочкових м`язах, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, гостра емфізема та дистелектази легень, деліпідизація клубочкового та пучкового шарів кори наднирника)

При дослідженні трупу знайдено: сполучена травма тулуба (дугоподібне садно в поперековій області права, смугасті садна на передній поверхні тулуба в області нижньої третини грудної клітки та в області гребенів клубових кісток, розрив брижі тонкого кишечника, розрив хребта між 12-м грудним та 1-м поперековим хребцями з розривом спинного мозку та лівого купола діафрагми, переломи хрящових частин 6,7,8-го ребер справа та зліва по середньо-ключичній лінії), які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті ( п.п. 2.1.2. та 2.1.3. «правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджено наказом № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року.)

Характер ушкоджень, їх локалізація свідчать про те, що ушкодження утворились при стисненні між тупими твердими предметами, можливо при обставинах вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи.

Ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті, про що свідчить їх характер та ступінь вираженості прижиттєвої реакції.

При судово-токсикологічному дослідженні, не виявлені метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

При дослідженні виявлені морфологічні ознаки наступних захворювань: паренхіматозна дистрофія міокарда, гіпертрофія міокарду, жирова та зернисто-вакуольна дистрофія печінки.

Враховуючи стан трупних явищ під час дослідження трупа в морзі: «...Трупні плями багрово-синюшні розташовані на задній поверхні тіла, при 3-х кратному натисканні динамометром з силою 2 кг на см? протягом 3-х секунд, ледь бліднуть та через 20 хвилин свій колір не змінюють (11:25 год. 13.08.2022 року), трупне заклякання добре виражене у всіх групах досліджених м`язів...» - експерт вважає, що смерть його настала не більш доби до моменту дослідження трупу у морзі. (т.2 а.с. 50-54);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_31 впізнає обвинуваченого ОСОБА_12 , який 12.08.2022 року керував наватажувачем і придавив потерпілого ОСОБА_32 (т.4 а.с. 35-36);

-протокол слідчого експерименту з свідком ОСОБА_40 від 26.12.2022 року, відповідно до якого, на місці вчинення кримінального правопорушення він розповів та показав обставини, які відбувалися 12.08.2022 року, за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок пояснив, що за домовленістю з чоловіком на ім`я ОСОБА_26 , 12.08.2022 року, разом з товаришем – ОСОБА_33 , близько 08 години приїхав на майданчик. ОСОБА_41 показав де переодягатися. На майданчику знаходилися: ОСОБА_29 , ОСОБА_26 , його товариш Ціось. З іншими хлопцями він не знайомий. Взагалі робітників було п`ятеро, суть роботи роз`яснював ОСОБА_26 та ОСОБА_12 . Вона полягала у завантажуванні вугілля у ківш. Більшість вказівок, які стосувалися роботи, надавав ОСОБА_42 розмовляв по телефону. На майданчику знаходилась техніка: навантажувач «DRESSTA L-534» та самоскидний «КАМАЗ»

Свідок показав кучу вугілля зазначив, що там саме те місце де він та інші працівники завантажували вугілля у ківш. Навантажувальними роботами керував ОСОБА_12 та за кермом навантажувача перебував також він. Інструктаж по техніці безпеки ніхто не проводив, свій підпис він ніде не ставив. ОСОБА_21 вони надавали паспорти та він їх фотографував, для формування у подальшому бригади для праці саме на нього. Маршрут, за яким відбувалося навантаження, був не великим, а саме від місця де знаходиться куча вугілля, до автомобіля «КАМАЗ»

Зазначив, що в ковші є ланцюг, який після заповнення вугіллям не видно, тобто в той момент ківш є майже повним. Почавши навантажувати третього ковшу, ОСОБА_26 сказав, що вже треба закінчувати роботу, і це навантаження буде останнім. Потім вони з хлопцями пішли відпочивати. Того дня навантажувачем керував тільки ОСОБА_24 , який сівши за кермо навантажувача завів його двигун і почав рух до «КАМАЗу» З іншої сторони навантажувача пішим ходом йшов ОСОБА_26 . В момент руху ОСОБА_29 , він перебував з лівої сторони, а Ціось в цей момент перебував з правої сторони відносно навантажувача.

Потім він повернувся обличчям до місця знаходження навантажувача та «КАМАЗ», і побачив, що навантажувач рухається на ОСОБА_21 , який в цей час знаходився біля кузова вантажівки. Марк перебував спиною відносно навантажувача, та не бачив, що автотранспорт рухається на нього. Навантажувач стояв ковшем до борту «Камазу», та ОСОБА_21 ним придавило. Потім навантажувач смикнувся назад, та ОСОБА_26 впав у сам ківш. Побачивши, що придавило ОСОБА_21 , він побіг до нього. В кабіні навантажувача за кермом перебував ОСОБА_29 , якого він бачив через скло.

Вказав на якій висоті був ківш на навантажувачі. Зазначив, що в середині ковшу ланцюг не було видно, тобто він був практично повністю завантажений. Навантажувач рухався з невисокою швидкістю. Вказав на ділянку місцевості, звідки він бачив як потерпілого притиснуло ковшем до борту «Камазу»

ОСОБА_12 побачивши, що накоїв, перебуваючи за кермом навантажувача, став рухатися назад при цьому опускаючи ківш навантажувача до землі. Хлопці, побачивши ОСОБА_21 на ковші навантажувача, підбігли до нього. ОСОБА_26 сказав, що йому важко дихати, після чого вони зняли його з ковша та поклали на землю. ОСОБА_29 виліз з кузова навантажувача, дістав телефон, та став комусь телефонувати. Потім звернувся до присутніх та повідомив, що за кермом навантажувача перебував сам ОСОБА_26 , який вийшов з кабіни навантажувача подивиться, що перед ковшем, а навантажувач покотився та придавив його. ОСОБА_29 це сказав йому, його товаришу ОСОБА_43 та чоловікам які в той час перебували разом з ними. Далі, викликали швидку медичну допомогу, яку зустрічали на дорозі. Незнайомий хлопець намагався робити ОСОБА_21 штучне дихання. Коли приїхала швидка медична допомога, то ОСОБА_29 присутнім наказав покинути територію.

Оптичний диск до слідчої дії переглянуто під час проведення судового розгляду (т.3 а.с. 21-29);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_33 впізнав обвинуваченого ОСОБА_12 , який 12.08.2022 року керував наватажувачем на території бази де працював свідок; цей ОСОБА_29 придавив потерпілого ОСОБА_32 (т.2 а.с. 37-38);

-протокол слідчого експерименту з свідком ОСОБА_33 від 26.12.2022 року, відповідно до якого, на місці вчинення кримінального правопорушення він розповів та показав обставини, які відбувалися 12.08.2022 року, за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок пояснив, що 12.08.2022 року, за домовленістю з чоловіком на ім`я ОСОБА_26 , він о 08 годині приїхав на роботу. Умови роботи їм розповів чоловік схожий на цигана, а ОСОБА_26 з ОСОБА_44 , приїхали трохи пізніше, коли робота вже виконувалася. З ним працював його товариш ОСОБА_45 , та ще четверо чоловіків. Бачив їх вперше, прізвищ не знає. Робота полягала у тому, щоб вони фасували в мішки та розподіляли по розміру вугілля, вантажили його лопатами в ківш навантажувача. Після того як вони завантажили вугілля до ковшу, він був повний, бо ланцюг, який знаходиться у ковші, видно не було.

Далі, ОСОБА_41 заліз у навантажувач, завів його, після чого почав рухатися заднім ходом до «КАМАЗу», а ОСОБА_26 йшов до нього з правої сторони, якщо стояти лицем до ковшу навантажувача. Навантажувач рухався у до «Камазу» по напрямку, що з лівої частини до будівлі, щоб розвернути навантажувач та спрямувати ковшем до вантажівки і висипати вугілля. Він бачив, як ОСОБА_26 залазив на борт «КАМАЗу», напевно подивитися скільки вугілля загрузили, також пам`ятає, що у нього в руках був телефон. Поки рухався навантажувач, він дивився у протилежну сторону, і сам наїзд на потерпілого не бачив. ОСОБА_12 нічого не казав та сигналів не подавав. Потім, його товариш побіг у напрямку навантажувача та автомобіля «КАМАЗ», та щось кричав. Він побачив, як навантажувач рухається назад від «КАМАЗу», а на ковші знаходився ОСОБА_26 . Коли він біг до транспорту, побачив, що ОСОБА_29 виліз з кабіни навантажувача та кричав «Марк, Марк», зазначав що не працюють гальма, та транспорт сам поїхав, навантажувач при цьому не глушили. Пізніше вони викликали медичну допомогу, яку зустріли зі сторони дороги та провели до місця події. ОСОБА_12 казав усім присутнім, що за кермом перебував сам ОСОБА_26 , який виліз з кабіни навантажувача, а той його придавив до «КАМАЗу»

ОСОБА_29 сказав всім виходити, потім він подзвонить, та розрахується. Територію вони залишили до приїзду поліції.

Оптичний диск до слідчої дії переглянуто під час проведення судового розгляду (т.3 а.с. 30-37);

-висновок судово-медичної експертизи № 740-Е-1 від 07.11.2023 року, відповідно до якої характер та локалізація ушкоджень, виявлених при дослідженні трупу ОСОБА_11 , відповідають механізму та могли виникнути при розташуванні механізмів (транспортних засобів) як відображено у протоколі слідчого експерименту від 26.12.2022 р., за участі свідка ОСОБА_46 .

Ушкодження виявлені при дослідженні трупу ОСОБА_11 , могли виникнути при розташуванні механізмів (транспортних засобів) як відображеного у протоколі слідчого експерименту від 26.12.2022 р., за участю свідка ОСОБА_33 про що свідчить характер та локалізація ушкоджень (т.3. а.с. 242-245);

- протокол слідчого експерименту від 19.11.2023 року, згідно якого підозрюваний ОСОБА_7 на місці вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_3 , пояснив наступне.

12.08.2022 року, на території бази здійснювалось роботи з сортування і навантаження вугілля. За кермом навантажувача зазвичай працював ОСОБА_19 , але того дня він зранку кудись поїхав і його не було. Оскільки вже була п`ятниця, і потрібно було завантажити «КАМАЗ» та відпустити його до 17-00 години, прийняли рішення, що керувати навантажувачем буде саме він, а ОСОБА_26 їздитиме на «КАМАЗі»

У напрямку протилежному від виїзду, де знаходився навантажувач, перебувало вугілля, яке вони перевозили на цій вантажівці. Приблизна відстань, між місцем де перебувало вугілля та стояв «КАМАЗ», складала 25-30 метрів. Ковшем навантажувача він під`їздив до купи вугілля, працівники лопатами навантажували його у ківш, а потім, здаючи назад, він від`їжджав у бік, щоб під`їхати збоку «КАМАЗу» та висипати вугілля у кузов. Працівники залишались біля купи вугілля. Між навантаженнями вугілля екскаватор був заглушений і його кожного разу потрібно було заводити. Важіль рульового гальма заїдав. До події він тричі відвозив вугілля до «КАМАЗу», а в четверте відбулося травмування ОСОБА_13 .

Від`їжджаючи заднім ходом, спрямовував навантажувачем так, щоб той опинитися збоку «КАМАЗу», а в цей час ОСОБА_26 позаду «КАМАЗу» регулював його дії, щоб він розумів куди під`їхати чи ближче до кабіни, чи далі, а також відстань до борту. Під`їхавши на відстань близько 3-4 метрів до «КАМАЗу», ОСОБА_26 перебував позаду вантажівки та регулював відстань, щоб він не під`їхав дуже близько. Коли останнього разу під`їжджав, то почав гальмувати, але педаль не спрацювала, тоді він зрозумів, що гальм не має. Навантажувач котився до «КАМАЗу» і оскільки основні гальма не працювали, то потягнувся до ручного гальма, яке позаду, та поки він його вмикав, навантажувач зіштовхнувся із «КАМАЗом». Потім він ввімкнув передачу заднього ходу та почав від`їжджати, при цьому крикнувши, що на автотранспорті відсутні гальма. Після чого побачив, що у ковші навантажувача лежить ОСОБА_26 . На його крик підбігли працівники і почали класти деревини під колеса навантажувача, щоб той не котився. До цього, коли він третього разу навантажував «КАМАЗ», гальма працювали, а якщо б він знав, що є проблема з гальмами, то не сів би за кермо. Ківш, перед зіткненням з «КАМАЗом» був піднятий близько на рівні грудей, в той же час він останнього разу бачив ОСОБА_21 позаду «КАМАЗу», а коли ОСОБА_13 опинився перед навантажувачем не бачив. Оскільки у навантажувача багато потьоків масла, як того дня, то на його думку саме це й стало причиною відмови гальма. Вже після події, водій ОСОБА_19 говорив, що у навантажувача відмовляють гальма.

Оптичний диск до даної слідчої дії переглянуто під час проведення судового розгляду (т.4 а.с. 23-28);

-висновок судово-інженерної технічної експертизи № 2081-23 від 30.08.2023 року, відповідно до якої роботи з навантаження вугілля в кузов вантажного автомобіля «КАМАЗ» номерний знак НОМЕР_6 з застосуванням колісного навантажувача «DRESSTA L-534» номерний знак НОМЕР_2 , які 12.08.2022 року на території ТОВ «КОНТИНЕНТАЛЬ», за адресою: м. Кам`янське, вул. Тритузна 36, виконували ОСОБА_11 та ОСОБА_7 відносяться до робіт підвищеної небезпеки, на підставі пункту 101 Переліку робіт з підвищеної небезпеки та пункту 20 додатку 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У зв`язку з тим, що умови спричинення небезпечної події (обставини, що обумовили небезпечну подію), відображені в відображені в наданих на дослідження матеріалах висновок щодо установлення безпосередньої неоднозначно, зробити категоричний висновок причини настання нещасного випадку та обставин, які його обумовили - не надається за можливе.

Оскільки в досліджуваній виробничий ситуації за наявних інформативних даних неможливо встановити об`єктивні обставини щодо динаміки розвитку процесів, які передували настанню досліджуваної події - вирішити питання щодо дій (бездіяльності) відповідних осіб стосовно дотримання вимог нормативних та законодавчих актів з питань охорони праці не надається за можливе.

Оскільки в досліджуваній виробничій ситуації за наявних інформативних даних неможливо встановити об`єктивні обставини щодо динаміки розвитку процесів, які передували настанню досліджуваної події - вирішити питання щодо визначення наявності у відповідних осіб технічної можливості запобігти настанню надзвичайної ситуації та щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідних осіб та негативними наслідками - травмуванням ОСОБА_11 - не надається за можливе (т. 3 а.с. 176-212)

Відповідно до листа Дніпропетровського НДЕКЦ по проведенню судової авто технічної експертизи від 11.05.2023 року повідомляється, що згідно з правилами дорожнього руху України до дорожніх транспортних засобів (ТЗ) віднесені пристрої, призначені для перевезення людей, вантажів, а також встановленого на ньому спеціального устаткування або механізмів.

Тому враховуються ДТП, що відбулися як з автомобілями, машинами на автомобільних шасі, так і з колісними тракторами, трамваями, тролейбусами, мотоциклами, моторолерами й мопедами, що підлягають реєстрації.

До ДТП не відносяться пригоди, що трапились на нерухомому ТЗ, наприклад, при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт, виникнення пожежі внаслідок загоряння від несправної електропроводки, удару блискавки або негерметичності паливної системи. Таким чином, можна дати визначення ДТП як пригоди, що відбулася під час руху дорожнього транспортного засобу, у результаті чого загинули, отримали поранення люди, завдано матеріального збитку.

Отже виходячи із вищенаведеного, можливо дійти до висновку, що подія яка описана в постанові про призначенню даної експертизи аж ніяк не відноситься до ДТП. Автотехнічна судова експертиза це судова експертиза, пов`язана з дорожньо-транспортною подією (ДТП) Метою експертизи є встановлення технічного стану транспортних засобів, доріг і їх облаштування, дорожніх знаків і розміток, механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), психофізіологічного стану водія та учасників ДТП, то події, які не відносяться до ДТП не вирішуються експертами автотехніками та поставлені питання не входить в коло питань, які є компетенцією автотехнічних видів експертизи, які виконуються в Центрі, і отже відповісти на поставлені питання не надається можливим (т.3 а.с. 144-145)

Позиція сторони захисту:

Обвинувачений свою вину визнав, проте стороною захисту висловлені сумніви в працездатності гальмівної системи навантажувача «DRESSTA L-534», на час події, і як наслідок, можливість у Будкова уникнути заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Мотиви суду при прийнятті рішення щодо винуватості:

Формування захисної позиції обвинуваченим, є для нього стратегічно і життєво важливими, є правом на власний розсуд формувати та представляти суду лінію свого захисту.

Версія сторони захисту розглядається та оцінюється судом за тими ж правилами, що і версія сторони обвинувачення.

Аналізуючи позицію захисту, суд зазначає, що за висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу, на момент експертного огляду робоча гальмова система та рульове керування навантажувача марки «DRESSTA L-534», в частині виконання своїх функцій, перебувала в працездатному стані (т.2 а.с. 93-96)

Як встановлено в судовому засіданні, до події, навантажувачем «DRESSTA L-534» розпоряджався та керував свідок у справі – ОСОБА_30 , який має відповідне посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_5 (т.3 а.с. 68-69, 77)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 – особа в розпорядженні якого перебував навантажувач, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих пояснень та приведений до присяги, пояснив наступне:

«Екскаватор був технічно справний…Коли приїхала поліція, трактор описали і він відігнав його на спеціальний майданчик, і трактор був технічно справний»

Будь-яких причин оговорити свідком обвинуваченого, судом не встановлено.

Статтею 94 КПК України встановлено, що будь-який доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Проте, належних та допустимих доказів про непрацездатність робочої гальмової системи навантажувача марки «DRESSTA L-534», судом не встановлено, і як зазначає свідок вона перебувала в робочому стані як до, так і після загибелі ОСОБА_13 .

Об`єктивних даних чи достовірних фактів, для обґрунтованого сумніву в допустимості як доказів - висновку експерта про працездатний стан гальмової системи екскаватора, показань свідка ОСОБА_18 з цього приводу, судом також не отримано.

Суд зазначає, що безпека не виникає сама по собі, а є результатом уваги, дисципліни та дотримання встановлених процедур.

Правила безпеки експлуатації екскаватора знаходяться у вільному інформаційному доступі, містять ряд важливих кроків, які допомагають забезпечити безпечну роботу оператора та оточуючих осіб, які включають огородження меж робіт та можливі небезпечні зони, перевірку перед початком роботи рівня рідин в системах екскаватора, роботу всіх систем безпеки, постійний нагляд за сліпою зоною, яка є основною причиною нещасних випадків, обережний рух, особливо в зонах з обмеженою видимістю, використання попереджувальних звукових сигналів, зупинку роботи, якщо хтось зайшов у небезпечну зону, пересування з опущеним ковшем на висоті не більше 40-50 см від землі.

Обвинувачений сідаючи за кермо навантажувача без перевірених на іспитах знань правил його експлуатації, руху та навичок керування ним, в тому числі не маючи навичок швидкої реакції в екстрених ситуаціях, створив смертельну загрозу для життя людей, та порушуючи закон саме і вчинив злочин.

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд встановив, що на час події обвинувачений не маючи посвідчення тракториста-машиніста, керував технічно справним навантажувачем марки «DRESSTA L-534», та при під`їзду до вантажівки «КАМАЗ», ковшем екскаватора, який знаходився на рівні грудей людини, притиснув ОСОБА_13 до борту транспортного засобу, внаслідок чого смертельно його травмував.

Зазначені обставини повністю підтверджені дослідженими під час судового розгляду протоколом огляду місця події, висновками судових експертиз, поясненнями свідків, слідчими експериментами з ними, та за їх наслідками, висновками додаткових судово-медичних експертиз.

Відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого з метою з`ясування їх належності та допустимості, перевірені судом у судовому засіданні відповідно до ст. 23 КПК України, за участю учасників кримінального провадження, і кожному з них судом надається оцінка, як це вимагає ст. 94 КПК України, так як для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Наведену в справі сукупність доказів, суд визнає достатнім для визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та стверджує, що здобуття доказів його вини відбулося у порядку, визначеному процесуальним законом, вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що вина ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність.

Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і обвинувачений поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.

У відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Мотиви суду щодо призначення виду та міри покарання:

Визнаючи свою вину у події злочину, ОСОБА_12 зауважує, що фактично вона сталась не з його вини, а внаслідок несправності гальмової системи екскаватора.

ВС ККС у справі № 199/6365/19 зазначив наступне:

«Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження»

Враховуючи визнання ОСОБА_12 своєї вини з застереженнями, тобто з формальними ознаками і за відсутністю критичної оцінки своїх дій та їх осуду, суд не може враховувати цю обставину як таку, що пом`якшує його покарання.

Інших обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, визначені межі покарання, альтернативні санкції, принципи права, оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються ЄСПЛ (справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно до вимог статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Злочин передбачений ч.1 ст. 119 КК України карається обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Коли санкція закону передбачає кілька альтернативних видів покарань, суд обирає одне з них, керуючись загальними засадами призначення покарання: тяжкістю злочину, особистістю винного, наявністю пом`якшувальних чи обтяжувальних обставин, а також тим, яке з покарань буде достатнім для виправлення людини.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, вину визнав, але на думку суду використав цей процес з метою пом`якшення покарання, скарг на його поведінку за місцем мешкання на нього не надходило, на обліку у лікаря нарколога та психіатра він не перебуває, враховує думку прокурора та потерпілої сторони.

Думка потерпілого щодо виду та розміру покарання враховується судом як орієнтир для оцінки тяжкості й наслідків злочину, проте не є вирішальною чи обов`язковою, і як наголошує ВС (в тому числі постанова від 21.02.2019 у справі № 742/584/18), призначення справедливого покарання - виключний обов`язок суду згідно зі ст. 65 КК України, який не може ставитися в повну залежність від позиції потерпілого.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, яка по суті є другорядною, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі визначеного в мінімальній санкції, проте з відбуттям його в кримінально-виконавчій установі закритого типу, в умовах ізоляції від суспільства.

На думку суду, саме таке покарання є законним, справедливим, цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.

Мотиви суду по вирішенню цивільного позову потерпілої:

Розглядаючи позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_5 до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Вина обвинуваченого, причинний зв`язок між протиправними діями та заподіянням шкоди, в судовому засіданні встановлено.

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. У відповідності зі ст. 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано збитків, має право під час кримінального провадження, проте виключно до суду, пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Шкода відшкодовується:

- дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років;

- другому з подружжя, незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

Зазначеним особам, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім окремо визначених випадків.

Відповідно до ст. 1201 цього Кодексу, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_13 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної злочином, у виді витрат на поховання, щомісячного стягнення особам, які втратили годувальника, поданий як в своїх інтересах так і в інтересах малолітнього сина, є повністю законним, належним чином обґрунтованим наданими матеріалами, підлягає повному задоволенню.

Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду та встановлює, що така шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Конституцією України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Чітких механізмів встановлення наявності моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення, визначення її розміру, механізму доказування, в законодавстві України не визначено, але в будь-якому випадку, для стягнення моральної шкоди необхідно першочергово довести саме її наявність, обґрунтувати розмір моральної шкоди.

У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Відповідно до п. 9 зазначеної вище Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок втрати чоловіка, з яким позивач мала тісні сімейні стосунки, перерваний істотний, звичний для неї ритм життя та майбутніх планів, виникла необхідність їх перегляду та відновлення, що потребує від потерпілої значних зусиль, негативно впливають на її емоційний стан, і ці заподіяні моральні страждання є загальновизнаними в цивілізованому суспільстві.

Причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та заподіянням моральної шкоди, в судовому засіданні встановлено.

Враховуючи викладене та інтереси потерпілої, матеріальне становище ОСОБА_7 , та з огляду на вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне цивільний позов в цій частині задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 гривень.

Розглядаючи питання процесуальних витрати на правову допомогу адвоката в сумі 61 500 гривень, суд встановив наступне.

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до наданого представником потерпілого розрахунку, сума 61 500 гривень є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних адвокатом робіт та витраченого на це часу.

Подаючи зазначений розрахунок адвокат зазначив, що встановлений гонорар включає в себе всю можливу та передбачену законодавством правову допомогу.

Враховуючи дійсність витрат, їх обґрунтованість та адекватність обставинам справи по якій надається правова допомога, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають повному задоволенню.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття ОСОБА_7 призначеного покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, у загальній сумі 14 243,28 гривень.

Позовні вимоги потерпілої – цивільного позивача ОСОБА_5 , задовольнити частково.

1.Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 258 750 гривень.

2.Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 500 000 гривень.

В іншій частині позову про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, відмовити.

3. Стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 шкоду, заподіяну смертю годувальника - її чоловіка ОСОБА_11 , у розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 09 лютого 2024 року, до досягнення ОСОБА_47 , чотирнадцятирічного віку (29 січня 2033 року)

4. Стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шкоду, заподіяну смертю його годувальника - батька ОСОБА_11 , у розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 09 лютого 2024 року, і до досягнення ним вісімнадцятирічного віку (29 січня 2037 року)

5. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування витрат на правову допомогу 61 500 гривень.

Речові докази по справі – автомобіль марки КАМАЗ 5511, державний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні потерпілої ОСОБА_5 , залишити у власника;

- навантажувач марки «DRESSTA L534», номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_49 , залишити у власника;

- змив з важеля переключення передач, з керма, ручок дверей навантажувача Т 05135 АН, змив з важеля переключення передач, рульового керма, дверних ручок авто «Камаз» державний номер НОМЕР_1 , біологічні зразки ОСОБА_11 , зразок марлевого тампону змоченого дистильованою водою, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кам`янського РУП, знищити.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , залишити раніше обраний - особисте зобов`язання.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1