Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №175/11066/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 09 серпня 2026 р.

Справа: №175/11066/25

Суддя: Бойко О. М.

Справа № 175/11066/25

Провадження № 2/175/2221/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

04 серпня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява.

Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М.

Відповідачка ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується наданою до суду копією паспорту відповідачки.

В позовних вимогах позивач просить суд:

Усунути створені відповідачкою перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 із сином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити способи його участі у вихованні сина, місце та час спілкування наступним чином:

- систематичні зустрічі з 17.00 год. п`ятниці по 19.00 год. неділі кожного першого, третього та п`ятого (за наявності) тижня місяця без присутності матері за місцем проживання батька та в громадських місцях для харчування і відпочинку;

- побачення у День народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно з 14 до 20 год. без присутності матері та поза місцем її проживання; побачення у день народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно з 16 до 20 год. без присутності матері та поза місцем її проживання;

- зустрічі на Новий рік – з 9.00 год. 31 грудня кожного року по 20.00 год. 1 січня наступного року, в усіх випадках без присутності матері за місцем проживання батька та в громадських місцях для харчування, розваг і відпочинку;

- встановити час спільного батька із сином відпочинку: зимові канікули кожного навчального року та з 15 по 30 червня та з 1 по 15 серпня щорічно без присутності матері та поза місцем її проживання;

- телефонні розмови і спілкування через програми або служби для обміну повідомленнями між користувачами через інтернет (месенджери) без обмеження часу і тривалості з урахуванням режиму дня і навчання дитини.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що з 17 листопада 2018 року по 30 березня 2024 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У жовтні 2023 року відповідачка залишила місце спільного проживання.

За ствердженнями позивача, з жовтня 2024 року відповідачка почала перешкоджати повноцінним зустрічам із сином, обмежує їх спілкування з дитиною, виставляє умови для побачень, обмежує час і місце проведення побачень, контролює і обумовлює зустрічі присутністю і контролем сторонніх осіб, а не дає можливості вільно спілкуватися з сином.

З грудня 2024 р. відповідачка не надає можливості бачитися з дитиною.

16.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до поліції, проте йому повідомили, що відносини між ним і відповідачкою з даного приводу є цивільно-правовими.

Після цього, позивач звернуВся до Органу опіки та піклування за визначенням способу участі батька у вихованні дитини.

Напередодні засідання Органу опіки та піклування 23.03.2025 р. позивачка дозволила одну короткочасну зустріч із сином.

16.04.2025 року Орган опіки та піклування Виконавчий комітет Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області виніс рішення, згідно якого визначив участь у вихованні малолітньої дитини та встановив порядок побачень батька із сином у такий спосіб:

- в дні, коли батько буде перебувати у відпустці, за умови попередження матері телефоном за добу та в її присутності;

- години спілкування встановити з 09:00 год. до 19:00 год. В будь-який вихідний день – субота або неділя кожного тижня місяця за адресою батька;

- комунікація телефонним зв`язком між дитиною і батьком – за потребою і бажанням батька і дитини;

- зустрічі проводити із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини, за попередньою домовленістю між батьками.

Проте рішення Органу опіки та піклування відповідачкою у повній мірі та належним чином не виконується.

Вважає, що для стабільного і гармонійного розвитку кожній дитині необхідне спілкування з обома батьками незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою та чи проживають разом, чи окремо від дитини.

Намагання нормальним мирним шляхом переговорів та взаємних поступок врегулювати даний спір не дають позитивних результатів, тому ОСОБА_1 змушений звернутися з даним позовом до суду.

Відповідач ознайомившись із позовною заявою, надала до суду відзив в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованості.

Вказала, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує належної уваги та догляду у зв`язку з тим, що має синдром дефіциту уваги з гіперактивністю та перебуває на диспансерному обліку у лікаря невролога, що підтверджується медичними довідками.

Вказує, що батько нехтує рекомендаціями лікарів, та неналежним чином доглядає за дитиною. Стверджує, що ніколи не чинила опір у спілкуванні батька із сином. Натомість, вказує, що батько, коли спілкується із сином не дотримується угоди щодо їх спілкування та затримує у себе дитину.

Вважає, що визначений органом опіки та піклування спосіб участі та спілкування батька із сином є достатнім та таким, що не позбавляє дитину повноцінного спілкування із батьком.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що 17 листопада 2018 року по 30 березня 2024 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує належної уваги та догляду у зв`язку з тим, що має синдром дефіциту уваги з гіперактивністю та перебуває на диспансерному обліку у лікаря невролога, що підтверджується медичними довідками.

З грудня 2024 р. відповідачка не надає можливості бачитися з дитиною.

Після цього, позивач звернувся до Органу опіки та піклування за визначенням способу участі батька у вихованні дитини.

- комунікація телефонним зв`язком між дитиною і батьком – за потребою і бажанням батька і дитини;

Проте рішення Органу опіки та піклування відповідачкою у повній мірі та належним чином не виконується.

Так, незважаючи на те, що згідно ч.2 ст.158 СК рішення Органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, відповідачка вже неодноразово порушувала його і перешкоджала зустрічам позивача із сином.

Своїми діями відповідачка порушує права дитини на безперешкодне спілкування з батьком та мої права безперешкодно спілкуватися та брати участь у вихованні дитини.

Декларацією прав дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст.ст. 2, 8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбулою, ст.ст. 5, 9 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Держава поважає відповідальність, права і обов`язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Статтею 18 зазначеної Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. ст. 141, 157 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

У частинах 1, 2 ст. 155 СК України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання дітей.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має рівноцінне право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61- 18994св19) Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Суд, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Позивач піклується про сина, мають добрі стосунки. Дитина потребує регулярного спілкування із батьком. ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується відповідною характеристикою. Для дитини створенні всі необхідні умови для перебування сина за місцем проживання батька, що підтверджується актом обстеження умов проживання. Психіатричних, у тому числі спричинених вживанням психоактивних речовин, протипоказань для опіки і піклування за дитиною позивач не має. Належним чином виконує свій обов`язок по утриманню дитини і не має заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується довідкою державного виконавця.

Проте, суд не може погодити із повним переліком судових вимог щодо участі батька у житті дитини, зокрема щодо вимог про зустрічі на Новий рік – з 9.00 год. 31 грудня кожного року по 20.00 год. та 1 січня наступного року, в усіх випадках без присутності матері за місцем проживання батька та в громадських місцях для харчування, розваг і відпочинку, а також на час усіх зимових канікул кожного навчального року.

Вказане фактично повністю обмежує матір у правах щодо дитини. З вказаного вбачається, що матір із якою проживає дитина буде позбавлена можливості зустріти свято Нового Року разом із сином.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – задовольнити частково.

Усунути створені відповідачкою ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із сином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити способи його участі у вихованні сина, місце та час спілкування наступним чином:

- встановити час спільного батька із сином відпочинку: з 15 по 30 червня та з 1 по 15 серпня щорічно без присутності матері та поза місцем її проживання;

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua