Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №216/2960/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6680/26 Справа № 216/2960/25 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/2960/25

Дніпровський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Чирським Г.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивова на тим, що 04 серпня 2021 року, будучи клієнтом Банку, позичальник ОСОБА_1 уклав з Банком кредитний договір №A33QCT155101162311, щодо надання останньому кредиту в розмірі 15 000 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив норми цивільного законодавства та умови кредитного договору.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором заборгованість відповідача за кредитним договором, станом на 28 квітня 2025 року становить 31 122,09 грн., яка складається з: 13 830,16 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 291,93 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Враховуючи, що добровільно сплатити суму боргу відповідач не бажає, позивач просив суд стягнути з відповідача наявну заборгованість у вказаному вище розмірі, разом із судовими витратами.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року, станом на 28 квітня 2025 року, у розмірі 31 122,09 грн, яка складається із: 13 830,16 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 291,93 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в даному випадку перевищено строк позовної давності, оскільки останній платіж по кредитному договору був здійснений 04 лютого 2022 року, а з позовом до суду позивач звернувся через чотири роки. При цьому апелянт наголошує на тому, що після 04 лютого 2022 рок він жодного разу не сплачував кошти по кредитному договору, що було вимушеною мірою, оскільки відповідач втратив роботу і на даний час не має можливості працевлаштуватися через інвалідність.

Також апелянт вказує, що банк не надав суду первинних документів, а надав лише розрахунок заборгованості, вважає, що суду має бути поданий паперовий оригінал кредитного договору, оригінали ордерів та оригінали квитанцій поповнення рахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 04 грудня 2019 року, відповідач є клієнтом АТ «Акцент-Банк», що не оспорюється відповідачем.

Даної анкетою-заявою відповідач підтвердив під особистий підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднався до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку.

04 серпня 2021 року, будучи клієнтом банку, відповідач скористався додатковою послугою Банку – «Швидка готівка». Відповідно до умов даної послуги, відповідач з допомогою сервісу «А24» уклав в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року на суму в розмірі 15 000 грн, строком на 36 місяців (з 04 серпня 2021 року по 04 серпня 2024 року, включно) зі сплатою процентів у розмірі 75% на рік. Розмір щомісячного платежу - 1 067,9 грн. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 38 444,29 грн.

Кредит надається Клієнту у відповідності до Тарифів, які розміщуються на веб-сайт Банку у розділі: Кредити - Швидка готівка. (п. 14 Заяви).

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року зазначено, що до укладання цієї угоди клієнт ознайомився з дійсними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».(п. 20 Заяви).

Згідно підписаного відповідачем Паспорта споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» та заяви клієнта № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року, сторонами були узгоджені основні умови кредитування, в тому числі: сума кредиту, строк кредитування та відсоткова ставка.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.

У п.9 Заяви Клієнта №A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту.

Згідно меморіального ордеру №TR.18620628.22752.69869 від 04 серпня 2021 року, АТ «А-Банк» видано ОСОБА_1 кредит, згідно договору № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року, у розмірі 15 000 грн.

З виписки по картці клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 04 серпня 2021 року картка відповідача була поповнена на суму 15 000 грн, відповідач в період з 04 серпня 2021 року по 05 серпня 2022 року використовував кредит, наданий банком, та частково його погашав, а саме: відповідачем на погашення заборгованості внесено платежів на загальну суму 7 633 грн.

Згідно Виписки по кредиту від 28 квітня 2025 року відповідача, вбачається, що заборгованість по кредиту, за період з 04 серпня 2021 року по 27 квітня 2025 року, становить 31 122,09 грн.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці та по кредиту, але відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28 квітня 2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 31 122,09 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13 830,16 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 17 291,93 грн, що підтверджується наданим розрахунком.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (тут і далі в редакції на час укладення договору) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», відповідач погодився, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і вищевказаними Тарифами становить між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з цим договором до його підписання і погодився з його умовами.

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року зазначено, що до укладання цієї угоди клієнт ознайомився з дійсними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщенні за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладення цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».(п. 20 Заяви).

Згідно підписаного відповідачем Паспорта споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» та заяви клієнта № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року, сторонами були узгоджені основні умови кредитування, в тому числі: сума кредиту, строк кредитування та відсоткова ставка.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.

У п.9 Заяви Клієнта №A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту.

Згідно меморіального ордеру №TR.18620628.22752.69869 від 04 серпня 2021 року, АТ «А-Банк» видано ОСОБА_1 кредит, згідно договору № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року, у розмірі 15 000 грн.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак в порушення умов кредитного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором № A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року у розмірі 31 122,09 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не надав суду первинних документів, а надав лише розрахунок заборгованості, вважає, що суду має бути поданий паперовий оригінал кредитного договору, оригінали ордерів та оригінали квитанцій поповнення рахунків колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». За змістом вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Так, згідно виписки по картці клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 04 серпня 2021 року картка відповідача була поповнена на суму 15 000 грн, відповідач в період з 04 серпня 2021 року по 05 серпня 2022 року використовував кредит, наданий банком, та частково його погашав, а саме: відповідачем на погашення заборгованості внесено платежів на загальну суму 7 633 грн.

Згідно Виписки по кредиту від 28 квітня 2025 року відповідача, вбачається, що заборгованість по кредиту, за період з 04 серпня 2021 року по 27 квітня 2025 року, становить 31122,09 грн.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці та по кредиту, але відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28 квітня 2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 31122,09 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13 830,16 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 17 291,93 грн, що підтверджується наданим розрахунком.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: копію Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку; копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» №A33QCT155101162311 від 04 серпня 2021 року; копію Паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» від 04 серпня 2021 року; розрахунок заборгованості за договором, виписку по картці та виписку по кредиту; копію меморіального ордеру.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи сторони 04 серпня 2021 року підписали кредитний договір, строком на 36 місяців.

Також слід звернути увагу, що згідно із розрахунком заборгованості відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, зокрема в січні, лютому та липні 2022 року. Доказів того, що вказані погашення кредитної заборгованості здійснювались не відповідачем по справі, матеріали справи не містять.

Отже у відповідності до положень ст. 264 ЦК України мало місце переривання строку позовної давності у зв`язку із вчиненням боржником дій, які свідчили про її визнання кредитної заборгованості, після якого перебіг позовної давності починається заново.

Із зазначеним позовом АТ «А-Банк» звернувся 28 квітня 2025 року, тобто із дотриманням строку позовної давності.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень п.12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) перебіг строку позовної давності зупиняється на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на строк дії воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, а тому не заслуговують на увагу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: