Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №213/969/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8604/26 Справа № 213/969/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/969/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Укр кредит фінанс» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О. М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 травня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1400-2282. Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С2347, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

Взяті на себе зобов`язання кредитодавець виконав в повному обсязі, оскільки видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останньою в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 , шляхом прийняття кредитних коштів, підтвердила виникнення в неї фінансових зобов`язань перед позивачем.

Проте, свої обов`язки за даним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 20 січня 2026 року становить 5 000,99 грн, з яких: 985,50 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 4 015,49 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

На підставі наведенного вище, посилаючись на те, що з боку відповідача має місце свідоме порушення зобов`язань, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_2 неповну суму заборгованості за укладеним договором № 1400-2282 в розмірі 3 630,94 грн, з яких: 985,50 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 2 645,44 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1400-2282 від 26 травня 2024 року у розмірі 985, 50 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 722,58 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення процентів за користування кредитом), відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що нарахування процентів позивач здійснював відповідно до погоджених сторонами умов договору. Споживач не скористалася правом в односторонньому порядку відмовитись від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договору та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. На думку апелянта, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вважає, що судом зроблено помилковий висновок, що надані відповідачкою докази підтверджують її право на пільги встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526 наданого Національному банку України, та розясненню Міністерства оборони України, відповідна пільга військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), має надаватися на підставі наступного переліку документів: військовий квиток або посвідчення офіцера; Довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами); Витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове); для учасників бойових дій додатково надається відповідна довідка про участь в бойових діях чи посвідчення про відрядження в зону бойових дій; для дружин/чоловіків військовослужбовців документ про укладення шлюбу. Враховуючи, що з наданих відповідачкою документів неможливо встановити вид військової служби її чоловіка у період нарахування процентів, а також відсутні належні доказів участі у бойових діях у зазначений період, право на застосування відповідної пільги нею не підтверджене.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 26 травня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1400-2282. Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С2347, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

Відповідно до п. 4.1, 4.7, 4.13 Договору: сума кредиту – 1 000 грн; строк кредитування – 365 календарних днів; стандартна/знижена процентна ставка – 1,45 % за кожен день користування; комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту (150 грн).

Кредитодавцем 26 травня 2024 року виконано зобов`язання, кредитні кошти в сумі 1 000 грн перераховано на картковий рахунок відповідачки, що підтверджується Квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи (АТ КБ «ПриватБанк») та Довідкою про перерахування суми кредиту.

Відповідачка здійснила часткове погашення заборгованості (що відображено у розрахунку), однак у встановлений строк кредит не повернула, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатила.

Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1400-2282, станом на 20 січня 2026 року заборгованість відповідачки становить 5 000,99 грн, з яких: основний борг – 985,50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 4 015,49 грн.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в цій справі просило суд стягнути з ОСОБА_2 неповну суму заборгованості за укладеним договором № 1400-2282 в розмірі 3 630,94 грн, з яких: 985,50 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 2 645,44 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами

Відповідачка факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів визнавала.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Судом було встановлено, що повернення кредиту відповідачка здійснювала неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту 985,50 грн.

З огляду на вищевикладені вимоги закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 985,50 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 липня 2008 року. Чоловік відповідачки з 09 квітня 2024 року призваний на військову службу, з 15 травня 2024 року по 04 листопада 2024 року перебував на службі у в/ч НОМЕР_2 , з 04 листопада 2024 року - у в/ч НОМЕР_3 , має статус учасника бойових дій.

З урахуванням викладених обставин, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 2 645,44 грн судом першої інстанції взято до уваги те, що відповідачка станом на час укладення спірного кредитного договору (26 травня 2024 року) була дружиною військовослужбовця і є нею на даний час, відтак на неї з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої таким особам проценти за користування кредитом не нараховуються.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Так, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачка є дружиною військовослужбовця, що підтверджується копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 липня 2008 року та довідкою військової частини НОМЕР_2 , та надані нею докази на підтвердження викладеного, є належними та достатніми для того, щоб установити, що на момент укладення відповідного кредитного договору (26 травня 2024 року) вона, як член сім`ї військовослужбовця, має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на весь час проходження її чоловіком військової служби.

Ставлячи під сумнів достатність наданих відповідачкою доказів, позивач не реалізував в суді першої інстанції належне йому право та не спростував їх, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

З огляду на викладені норми права колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачка ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця та за правилами ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від стягнення процентів з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до загального цитування роз`яснень Національного банку України, викладених у листі від 04 червня 2025 року № 220/9526, дотримання виконання яких є обов`язком банківської установи. Між тим, суд при оцінці доказів керується положеннями статей 12, 13, 81 ЦПК України, а, відтак, надаючи оцінку доказам в їх сукупності та з метою недопущення надмірного формалізму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості за процентами.

Наведене підтверджується матеріалами справи, а тому посилання Товариства на відсутність належних та допустимих доказів проходження відповідачем військової служби та участі у бойових діях є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, оскільки судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Укр кредит фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді