Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №213/439/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9111/26 Справа № 213/439/26 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С.М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/439/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Хмельовою С.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 23 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 липня 2025 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідачу було відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

ОСОБА_1 порушив зобов`язання, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору.

Станом на 30 січня 2026 року року відповідач має заборгованість у розмірі 23 757,76 грн, яка складається з: 16 962,40 грн - заборгованості за кредитом; 6 345,36 грн - заборгованості по відсоткам, 450 грн - штрафу.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2025 року у розмірі 23 757,76 грн та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 липня 2025 року, яка станом на 30 січня 2026 року становить 7 016 грн 37 коп, з яких: прострочене тіло кредиту - 671,01 грн, проценти - 6 345,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» судовий збір у розмірі 786 грн 29 коп.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з даною вимогою звернувся вже у суді, а відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору оскільки мав графік погашення кредиту.

До матеріалів справи, з-поміж іншого додано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга стосується виключно незгоди зі стягненням з відповідача на користь позивача залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 291,39 грн та штрафу, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в іншій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2025 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» становлять договір про надання банківських послуг.

Також, 21 липня 2025 року ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становить договір, укладений між сторонами. За умовами договору відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити на нього кредитний ліміт. Сума кредиту (ліміту) – від 1 000,00 грн до 200 000,00 грн, строк кредиту – 240 місяців, пільговий період користування кредитним лімітом – до 62 днів за ставкою 0,000001%; у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць; денна процентна ставка – 0,06%. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.

Пунктом 10.2. договору передбачено штраф за несвоєчасне погашення кредиту та / або відсотків. Штраф списується в день списання відсотків: - 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; - 100 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; - 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.

Заява-анкета та заява на встановлення кредитного ліміту підписані відповідачем цифровим власноручним підписом.

Відповідачу позивачем відкрито рахунок та видано кредитні картки.

Згідно з довідкою за лімітами 21 липня 2025 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у сумі 17 000 грн

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку відповідача за період з 21 липня 2025 року по 30 січня 2026 року.

Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 30 січня 2026 року становить 23 757,76 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за кредитом – 16 962,40 грн (залишок заборгованості за тілом кредиту – 16 291,39 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) – 671,01 грн); загальний залишок заборгованості за процентами – 6 345,36 грн (залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість – 2 199,44 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість – 4 145,92 грн); штраф – 450 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 291,39 грн та стягуючи з відповідача залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) в розмірі 671,01 грн, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір було укладено 21 липня 2025 року строком на 240 (двісті сорок) місяців, водночас, позивач 02 лютого 2026 року, звертаючись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, не надав доказів направлення відповідної вимоги позичальнику, тобто письмове повідомлення про таку вимогу, чим було недотримано ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», що вказує на порушення процедури стягнення заборгованості, імперативно встановленої зазначеним Законом.

Отже, виходячи з положень ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про дострокове стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 291,39 грн слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2025 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, де сторони обумовили розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк дії договору, порядок погашення заборгованості.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підписанням вказаних документів відповідач добровільно погодився з визначеними у них умовами кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання.

На виконання умов договору банком було видано ОСОБА_1 платіжний інструмент зі встановленим кредитним лімітом.

ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, що видно із виписки по картці.

На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок, який не спростовано відповідачем.

Отже, позивач надав докази на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків. Підписавши викладені у заяві-анкета про приєднання та заяві на відкриття рахунку умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами, і тому вимога банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 962,40 грн, в тому числі залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 291,39 грн, є обґрунтованими.

Стороною відповідача у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування вимог позивача.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про порушення позивачем порядку стягнення заборгованості.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що всі платежі з дати укладання договору по дату подання позову, які відповідач повинен був у відповідності до договору сплатити не є такими, що мають статус дострокового стягнення.

Так, сторони у п. 9 заяви про відкриття рахунку погодили, погашення заборгованості проводиться щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

Отже, вимога про погашення кредитного ліміту за окремі місяці користування ним, не свідчить про вимогу дострокового погашення заборгованості.

Таким чином суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволені позовних вимог у зв`язку із порушенням позивачем вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду із позовом, АТ «Акцент Банк» просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором, зокрема, і штраф у розмірі 450 грн.

Так, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги банку в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року слід скасувати в частині відмови в задоволенні вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 291,39 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, та як наслідок, збільшенню підлягає загальна сума заборгованості за кредитним договором б/н від 21 липня 2025 року, стягнута судом першої інстанції з 7 016, 37 грн до 23 307,76 грн. Крім того, пропорційно задоволених позовних вимог позивача, збільшенню підлягає і стягнутий судом першої інстанції судовий збір з 786, 29 грн до 2 611,97 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог т. 141 ЦПК України з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 917,95 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 21 липня 2025 року в розмірі 16 291,39 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог

Заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року змінити, збільшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором б/н від 21 липня 2025 року, стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», з 7 016,37 грн до 23 307 (двадцять три тисячі триста сім) грн 76 коп.

Заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року змінити, збільшивши розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з 786, 29 грн до 2 611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн 94 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 917 (три тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 95 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: