Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №183/11981/25 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 183/11981/25

№ провадження 2/196/398/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Грищенко А.Ю.,

відповідачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідачки: адвоката Косєй К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є платником аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини відповідно до рішення суду від 04 квітня 2024 року, справа №196/446/24, яким визначено стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу. Після ухвалення вказаного рішення суду у нього народилася друга дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, справа №183/8194/25, встановлено аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу. У зв`язку з появою другої дитини загальна сума утримань перевищує розмір, визначений законом. Згідно ч.1 ст.183 СК України, при наявності двох дітей аліменти повинні становити 1/3 частину доходу платника, тобто по 1/6 на кожну дитину. Таким чином, прохає зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання неповноілтнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із розміру 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу).

09.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Косєй К.В. надійшов відзив на позовну заяву про зменшення розміру аліментів, відповідно до якого представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на наступні обставини. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.11.2013 р. по 19.11.2024 р. (рішення Царичанського районного суду від 18.10.2024 р. у справі № 196/468/24). Від шлюбу мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Царичанського районного суду від 04.04.2024 р. у справі №196/446/24 з Позивача на користь Відповідача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. З моменту подачі позовної заяви про розлучення і по сьогоднішній день, тобто протягом понад півтора року, Позивач жодним чином не спілкується зі своїм сином ОСОБА_5 , не виявляє до нього будь-якого батьківського інтересу та не бере участі у його вихованні й повсякденному житті. У 2024 р. ОСОБА_5 вступив до 1 класу Китайгородського ліцею; наразі є учнем 2 класу. Позивач жодної участі у підготовці дитини до школи не брав: не купував ні шкільного одягу та взуття, ні навчального приладдя, ні підручників. Увесь тягар підготовки дитини до навчального процесу - як у 2024 р., так і в наступному навчальному році повністю ліг на плечі матері-Відповідача. Хлопчик росте, потреби в одязі, взутті, навчальному приладді, позашкільних заняттях постійно збільшуються, і всі ці витрати несе виключно Відповідач. Крім того, Відповідач звертає увагу суду на характер та обставини виникнення аліментного зобов`язання Позивача на другу дитину. За відомостями Відповідача, підтвердженими загальнодоступними матеріалами у соціальних мережах, Позивач фактично проживає разом із ОСОБА_6 та спільним сином ОСОБА_7 , приділяє йому батьківську увагу, проводить із ним час. Тобто фактично стягнення аліментів на другу дитину відбувається в межах спільного домогосподарства - ситуація принципово відмінна від того, що спостерігається щодо першої дитини, де батько повністю усунувся від виховання та спілкування. Наведені обставини мають пряме правове значення в контексті ст. 182 СКУ та принципу найкращих інтересів дитини і будуть детально обґрунтовані нижче. Докази фактичного спільного проживання Позивача з другою родиною, отримані з відкритих джерел у мережі Інтернет. На підтвердження обставин, Відповідач долучає до відзиву роздруківки скріншотів публікацій із загальнодоступних сторінок у соціальних мережах TikTok та Instagram, що прямо спростовують версію Позивача про те, що наявність другої дитини та відповідне аліментне зобов`язання є реальним фінансовим обтяженням, здатним обґрунтувати зменшення виплат першій дитині. Усі публікації розміщені на двох акаунтах: ІНФОРМАЦІЯ_11 у TikTok та @ НОМЕР_1 в Instagram. Обидва акаунти належать ОСОБА_6 - дружині Позивача (дівоче прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, наявним у матеріалах справи). Особа Позивача ідентифікується через прямі теги його власного акаунту ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікаціях дружини, а також через збіг паспортних даних: зокрема, публікація-листівка на честь дня народження датована ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідає даті народження Позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надані дев`ять скріншотів у своїй сукупності, охоплюючи період з листопада 2025 р. по лютий 2026 р., встановлюють наступне. Позивач фактично проживає разом із ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 у спільному домогосподарстві - як до подачі позову, так і після. Аліменти на другу дитину, стягнуті рішенням Самарівського міськрайонного суду у справі №183/8194/25, де позивачем виступала дружина Позивача, фактично не виходять за межі спільного сімейного бюджету. Позивач сам, будучи присутнім у домогосподарстві, визначає обсяг реальних витрат на другу дитину. Стягнення аліментів у судовому порядку в межах спільного побуту не є тим фінансовим обтяженням, яке у розумінні ст. 192 СКУ могло б бути підставою для зменшення аліментів першій дитині. Позивач особисто та повноцінно бере участь у вихованні другої дитини: тримає її на руках, виходить на прогулянки, відвідує заклади дозвілля, бере участь у спільних фотосесіях. Ця модель поведінки є діаметрально протилежною тій, яку він демонструє стосовно першого сина ОСОБА_9 , від спілкування з яким він повністю усунувся понад півтора року тому. Зазначені обставини у сукупності з хронологією подій - стягнення аліментів на другу дитину у жовтні 2025 р. і подача позову про зменшення аліментів першій дитині у листопаді 2025 р. - дають підстави для висновку, що судове провадження у справі № 183/8194/25 могло бути ініційоване саме з метою штучного збільшення кількості аліментних зобов`язань Позивача для подальшого використання як формальної підстави для зменшення виплат ОСОБА_5 . Такі дії містять ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 13 ЦПК України і не можуть отримати судового захисту. Позивач будує свою позицію виключно на арифметиці ст. 183 СКУ: якщо двоє дітей, то 1/3 на обох, отже по 1/6 на кожну. Ця логіка є хибною з огляду на системне тлумачення норм СКУ. Також, позивачем не надано жодних медичних документів, висновків лікарів, довідок про встановлення інвалідності, тривале лікування чи інші обставини, які б свідчили про погіршення стану його здоров`я та впливали на можливість виконання обов`язку щодо утримання дитини. Таким чином, позивач не виконав обов`язок доказування суттєвого погіршення матеріального становища. При цьому, зменшення аліментів прямо суперечить принципу найкращих інтересів дитини та конституційному обов`язку батьківського утримання (а.с.29-44).

09 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, відповідно до яких позивач прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне. Основною підставою для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів є зміна сімейного стану позивача, а саме народження другої дитини від другого шлюбу. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, наданим суду. Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має власного доходу, у зв`язку з чим забезпечення сім`ї фактично здійснюється виключно за рахунок доходів позивача. Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та виконує службові обов`язки в умовах воєнного стану. Із його доходів, включаючи додаткові виплати за виконання бойових завдань, здійснюється стягнення аліментів у розмірі однієї четвертої частини всіх видів доходу. У результаті цього загальний розмір аліментів становить приблизно 15000 гривень щомісяця, що є значним фінансовим навантаженням з урахуванням того, що позивач утримує нову сім`ю та малолітню дитину. При цьому відповідач є працівником Національної поліції України та має стабільний офіційний дохід. Відповідно до положень Сімейного кодексу України обов`язок утримання дитини покладається на обох батьків залежно від їх матеріального стану. Також слід зазначити, що у відзиві відповідач посилається на витрати на гуртки, репетиторів та інші потреби дитини, однак жодних належних доказів таких витрат (договорів, квитанцій чи інших підтверджуючих документів) суду надано не було. Посилання відповідача на публікації у соціальних мережах не можуть вважатися належними доказами матеріального стану позивача та не підтверджують його реального рівня доходів чи витрат. Відповідно до статей 182 та 192 Сімейного кодексу України суд має право змінити розмір аліментів у разі зміни сімейного або матеріального стану сторін. У зв`язку з народженням другої дитини та збільшенням фінансового навантаження на позивача існують законні підстави для зменшення розміру аліментів. Позивач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не заперечує свого обов`язку утримувати дитину, однак просить суд врахувати зміну сімейного стану та наявність ще однієї дитини на утриманні (а.с.46-47, 48-49).

16.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Власенкової Д.П. надійшов відзив на позовну заяву про зменшення розміру аліментів, відповідно до якого представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на наступні обставини.? Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів по справі №196/446/24 в нього народилась друга дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання якої рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області 06.10.2025 по справі №183/8194/25 встановлено аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу. Зазначає, що сам по собі факт створення нової родини і народження нової дитини у платника аліментів не є обов`язковою підставою для зменшення аліментів, що сплачуються на дитину від попереднього шлюбу. Тобто окрім факту народження нової дитини, Позивач повинен також довести суду і надати відповідні докази на підтвердження того, що тепер його матеріальний стан погіршився. При цьому, діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Також, Позивачем не надано жодного документу, який підтверджував би факт погіршення матеріального становища, навпаки вважають, що його матеріальний стан значно покращився, про що, як Позивач не зазначив у позовній заяві. Крім того, звертає увагу на те, що як наслідок збройної агресії та військового вторгнення РФ на територію України у спільної дитини Позивача та Відповідача ОСОБА_4 , 2018 р.н., погіршилось здоров`я, у зв`язку з чим спільна дитина сторін потребує особливого харчування, збільшення вітамінів в раціоні, та особливого догляду. Позивач ОСОБА_2 в лікуванні дитини як матеріально, так і фізично участі не приймав, останній раз відвідував сина більше року тому, і більше уваги не приділяв, хоча Відповідач не чинить перепон у спілкуванні, а навпаки занепокоєна тим, що батько самоусунувся від виховання сина. Окрім аліментів, які до речі не завжди вчасно сплачує позивач ОСОБА_2 матеріально не допомагає у розвитку дитини. Натомість Відповідач ОСОБА_1 робить все можливе, щоб дитина отримала достойну освіту та була фізично розвинена, у зв`язку з чим, витрачає значні кошти на вказаний напрямок, а саме син ОСОБА_4 має спортивні тренування, відвідує майстер класи, займається з репетитором з різних предметів. Окрім того, Відповідач ОСОБА_1 забезпечує сину особливе харчування та наявність в раціоні та окрім раціону вітамінів, у зв`язку із погіршенням здоров`я дитини. Також, звертає увагу, що у зв`язку з зростанням економічної кризи в державі її матеріальне становище змінюється, ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дітей значні кошти на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, заняття в гуртках. Зараз Позивач всіма силами намагається уникнути того, щоб сплачувати встановлений судом розмір аліментів на утримання свого сина, тим самим позбавляючи дитину більших та кращих можливостей в житті, що є не достойною поведінкою. Даний відзив поданий в інтересах дитини, а не для задоволення інтересів Відповідача, адже вона діє виключно в інтересах сина. Позивач, з певного, недавнього часу несе свій моральний та Конституційний обов`язок перед Україною. Відповідач ж весь час несе такий обов`язок перед їх спільною дитиною, відповідаючи цілодобово за його безпеку, здоров`я, освіту і т.д. (а.с.50-55).

17 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач прохав задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступне.? Відповідач у своєму відзиві зазначає, що матеріальне становище позивача нібито покращилось. Разом з тим такі твердження є безпідставними, оскільки після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу істотно змінилися сімейні обставини позивача. У позивача народилася ще одна малолітня дитина - син ОСОБА_7 , який перебуває на його утриманні. Крім того, на підставі рішення суду з доходів позивача вже здійснюється утримання аліментів на іншу малолітню дитину - ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини доходу. Таким чином, на даний час із доходу позивача вже утримується значна частина коштів на утримання дітей. Крім того, дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною та тимчасово не має власного доходу, у зв`язку з чим фактично перебуває на утриманні позивача. Отже, фінансове навантаження на позивача істотно збільшилось у порівнянні з моментом ухвалення попереднього рішення суду. Твердження відповідача про те, що позивач нібито несвоєчасно сплачує аліменти, не відповідають дійсності. Позивач проходить військову службу, у зв`язку з чим аліменти утримуються із його грошового забезпечення фінансовою службою військової частини у встановленому законом порядку. Позивач не має можливості впливати на дату фактичного перерахування коштів, оскільки такі виплати здійснюються бухгалтерією автоматично. У своєму відзиві відповідач посилається на підвищені витрати на дитину, зокрема на необхідність спеціального харчування, вітамінів та інші додаткові потреби. Однак жодних належних та допустимих доказів, таких як медичні довідки, призначення лікарів або документи, що підтверджують необхідність таких витрат, до суду не надано. Також відповідач зазначає про витрати на гуртки, спортивні заняття, майстер-класи та заняття з репетиторами. Разом з тим такі витрати є додатковими та добровільними і не належать до обов`язкових витрат на утримання дитини. При цьому відповідачем не надано жодних доказів необхідності таких занять або документів, що підтверджують фактичне здійснення відповідних витрат. Більше того, зі змісту відзиву вбачається, що дитина відвідує різноманітні додаткові заняття та гуртки, що свідчить про належний рівень забезпечення дитини. Водночас слід зазначити, що дитина має право на безкоштовне харчування у закладі освіти як дитина учасника бойових дій, що частково забезпечує її потреби. З огляду на викладене, доводи відповідача не спростовують обставин, на які посилається позивач у своєму позові, а також не підтверджені належними доказами (а.с.63-64).

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Косєй К.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, відповідно до яких представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. Позивач стверджує, що матеріальне навантаження на нього «істотно збільшилось», оскільки він утримує нову дружину та другу дитину. Водночас жодних належних доказів реального погіршення матеріального становища - довідки про доходи з урахуванням усіх надбавок, документів про понесені витрати на другу дитину - до матеріалів справи не надано. Покликання на народження другої дитини саме по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів без доведення реального погіршення матеріального стану. У своїх додаткових поясненнях позивач вказує, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, і що з його доходів, включно з доплатами за бойові завдання, утримується 1/4 частина на аліменти у загальному розмірі близько 15 000 грн./місяць. Таким чином, повний місячний дохід позивача орієнтовно становить щонайменше 60 000 грн. та більше. Відповідач заперечує, що такий рівень доходу є недостатнім для виконання аліментного обов`язку.? ? Позивач наводить аргумент про те, що відповідач має стабільний дохід як офіцер поліції, однак вочевидь ігнорує той факт, що цей дохід є єдиним джерелом утримання дитини, оскільки позивач фактично самоусунувся від безпосередньої участі у вихованні першої дитини. До матеріалів справи відповідачем долучається довідка ГУНП в Дніпропетровській області № 100734-2026 від 12.03.2026, якою підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 23.08.2018 по 23.08.2024 соціальну відпустку для догляду за дитиною відповідно до ст. 18, п. 3 ст. 25 Закону України «Про відпустки» жодного дня не використовувала. Таким чином, з перших місяців після народження дитини відповідач вийшла на службу, оскільки доходів позивача та державної допомоги у розмірі 860 грн. на утримання дитини, яка перебувала на штучному вигодуванні, не вистачало. Натомість позивач нині просить суд врахувати як підставу для зменшення аліментів те, що його нова дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не має власного доходу - тобто користується тією можливістю, якої відповідач була позбавлена через фінансову необхідність. Обидві сторони є учасниками бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають право на знижку у розмірі 75 % вартості комунальних послуг у межах норм споживання, яка поширюється також на членів їхніх сімей, що проживають разом. Оскільки позивач проживає разом з дружиною та другою дитиною, сім`я позивача фактично користується відповідними пільгами на комунальні послуги. Це суттєво знижує реальний розмір його щомісячних витрат і спростовує аргумент про критичне фінансове навантаження.? ? Відповідач звертає увагу суду на те, що справа про стягнення аліментів на другу дитину позивача розглядалася за позовом, у якому, за наявними відомостями, стверджувалося, що батьки другої дитини не проживають спільно і мати самостійно виховує дитину. Між тим у своїх поясненнях у даній справі позивач підтвердив факт спільного проживання з дружиною та другою дитиною, що свідчить про суперечність між позицією у тій справі та фактичними обставинами. У відповіді на відзив позивач зазначає, що публікації у соціальних мережах «не підтверджують фактичний рівень доходів або витрат». Відповідач звертає увагу суду на те, що таке спростування є відповіддю на аргумент, якого відповідач не висувала: відповідачем ніколи не стверджувалося, що публікації у соціальних мережах є доказом рівня доходів позивача. Публікації з загальнодоступних сторінок у соціальних мережах залучено відповідачем на підтвердження таких обставин: позивач фактично проживає разом із дружиною та другою дитиною, бере безпосередню участь у спільному побуті та вихованні другої дитини, а отже аліментні виплати на другу дитину не покидають спільний сімейний бюджет позивача. Водночас позивач жодного разу не брав участі у вихованні та повсякденному житті першої дитини. Вказані фактичні обставини є юридично значущими для оцінки судом реального фінансового навантаження позивача у порівнянні з інтересами першої дитини. Також, заперечує проти покладення судових витрат на відповідача (а.с.71-75).

18.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. Твердження відповідача про нібито введення суду в оману у іншій судовій справі є необґрунтованими, носять припущений характер та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Посилання на публікації у соціальних мережах не може вважатися доказом спільного проживання чи ведення спільного господарства, особливо з урахуванням того, що позивач проходить військову службу, а його дружина фактично здійснює догляд за малолітньою дитиною. Відповідач безпідставно стверджує про відсутність фінансового навантаження на позивача. Натомість позивач фактично утримує двох малолітніх дітей, при цьому з його доходу здійснюється стягнення аліментів у різному розмірі, а саме: на одну дитину - 1/4 частини доходу, на іншу - 1/6 частини доходу. Зазначене свідчить про порушення принципу рівності дітей у їх матеріальному забезпеченні, що суперечить вимогам сімейного законодавства України та усталеній судовій практиці. Доводи відповідача щодо можливості працевлаштування дружини позивача є юридично неспроможними, оскільки відповідно до чинного законодавства вона має право перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а реалізація такого права не може тлумачитися як ухилення від участі у матеріальному забезпеченні сім`ї. Посилання відповідача на отримання позивачем додаткових виплат (у тому числі пов`язаних із проходженням військової служби) не спростовують факту наявності у нього обов`язку рівною мірою забезпечувати обох дітей, а також не усувають необхідності справедливого розподілу фінансового навантаження. Інші доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними доказами та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві (а.с.80-81).

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів до свого провадження, відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.25).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Косєй Катерини Віталіївни, викладене у запереченнях на відповідь на відзив - відмовлено, відкладено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с.87-88).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 за клопотанням представника відповідачки відкладено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с.102).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 за клопотанням представника відповідачки відкладено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с.110).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та призначено до розгляду по суті (а.с.119).

? ? ? ? ? ? Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та прохає їх задовольнити (а.с.122-123, 142-143).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Косєй К.В.в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та у їх задоволенні просили відмовити повністю з підстав, викладених у відзивах на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

Заслухавши сторону відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює вказані правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони в даній справі мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судовим наказом судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки з усіх його видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3).

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який було зареєстровано 09 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом №113, розірвано (а.с.6-7).

30 листопада 2024 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 у Самарівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис 689, після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.11.2024р. (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_9 у позивача народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.66).

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-11).

Судом оглянуті скріншоти із соціальних мереж, надані стороною відповідачки, на яких зафіксовані зображення позивача з дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_3 за період листопад 2025 по лютий 2026 (а.с.40-44).

Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплати ВЧ НОМЕР_4 від 17.03.2026 №1907, за період з червня 2025 по липень 2026 з доходу позивача ОСОБА_2 здійснювалися відрахування аліментів 25% в сумі 13 291,22 грн., за період з серпня 2025 по січень 2026 в сумі 13 324,03 грн., у лютому 2026 в сумі 13 291,22 грн., щомісячно, що в загальному за вказаний період становить 119 817,83 грн.; загальний дохід позивача за вказаний період становить 486 569,88 грн., загальний розмір утриманих податків та інших обов`язків платежів за вказаний період становить 7 298,58 грн. (а.с.65).

Відповідно до довідки Сектору кадрового забезпечення ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 12.03.2026 №100734-2026, капітан поліції ОСОБА_1 , 1991 р.н., дійсно проходить службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по теперішній час. З 16 жовтня 2024 року (наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 16.10.2024 №1158 о/с) проходить службу на посаді заступника начальника слідчого відділення ВП №4 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області. Соціальна відпустка для догляду за дитиною відповідно до ст.18, п.3 ст.25 Закону України «Про відпустки» в період часу з 23.08.2018 по 23.08.2021 ОСОБА_1 не надавалась (а.с.77).

Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплати ВЧ НОМЕР_4 від 18.05.2026 №1907, за період з квітня 2024 по серпень 2024 з доходу позивача ОСОБА_2 здійснювалися відрахування аліментів 25% в сумі 13 173,80 грн., у вересні 2024 в сумі 13 205,86 грн., у жовтні 2024 в сумі 13 223,11 грн., у листопаді 2024 в сумі 13 242,83 грн., у грудні 2024 в сумі 10 534,08 грн., у січні 2025 в сумі 11 846,16 грн., за період з лютого 2025 по липень 2025 в сумі 13 291,22 грн., за період з серпня 2025 по січень 2026 в сумі 13 324,03 грн., за період з лютого 2025 по квітень 2026 в сумі 13 291,22 грн., щомісячно, що в загальному за вказаний період становить 314 312,38 грн.; загальний дохід позивача за вказаний період становить 1 313441,53 грн., загальний розмір утриманих податків та інших обов`язків платежів за вказаний період становить 19 701,65 грн. (а.с.115).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини третьої статі 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За вимогами частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.1 ст. 18, п. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Із вказаних правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що на його утриманні знаходиться дитина від другого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дружина ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, у зв`язку з чим його матеріальний стан змінився.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та №715/2073/20 від 28 травня 2021 року зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Суд зауважує, що свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.

Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження будь-яких негативних змін у його матеріальному становищі, або щодо неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі та згідно звіту про здійснення відрахування та виплати ВЧ НОМЕР_4 від 18.05.2026 №1907 його зарплата за період з квітня 2024 по квітень 2026 склала 1313441,53 грн., що свідчить про стабільний та регулярний дохід позивача.

Більш того, позивачем суду надано рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на іншу дитину у розмірі 1/6 частини його заробітку, однак доказів сплати аліментів за цим рішенням суду позивачем не надано.

Також судом враховується, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на того, з ким проживає дитина, в даному випадку на матір.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до судового наказу судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 року розмір аліментів, який стягнутий на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає вимогам чинного законодавства, а його зменшення без підтвердження суттєвого погіршення матеріального становища позивача чи інших виняткових змін у його стані, які б свідчили про неможливість позивача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, порушує право малолітнього ОСОБА_4 на належне забезпечення та суперечить його інтересам.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту істотного погіршення його матеріального становища, стану здоров`я, або інших виняткових змін у його житті із моменту постановлення судового рішення про стягнення аліментів, які б виправдовували зменшення розміру аліментів на малолітню дитину.

Суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням сплачено ним суми судового збору в розмірі 1,00 грн. (а.с.14).

Керуючись ст.ст.141, 150, 180-183, 192 СК України, ст. ст.12, 13, 81, 82, 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судвомй збір у розмірі 1 210 (одна тисяча двісті десять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп - НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп - НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 17.08.2026 року.

Суддя: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г.Костюков? ?