Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №203/7855/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7855/26

1-кп/0203/2754/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Центральний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12026042110000754, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпро, громадянин України, маючого середню освіту, неодруженого, непрацюючого, маючого 3 групу інвалідності,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 11 травня 2026 року об 16:30 год., перебуваючи у відділенні КБ «ПриватБанку» за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницього, 104, побачив потерпілу ОСОБА_6 , яка є працівником КБ «ПриватБанку» та є спеціалістом з обслуговування фізичних осіб, поруч з якою на столі лежав мобільний телефон «Oppo Reno8 T 8/128GB» кольору Mignight Black. У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме мобільний телефон «Oppo Reno8 T 8/128GB» кольору Mignight Black, визначивши об`єктом свого злочинного посягання. 11 травня 2026 року об 16:30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у відділенні КБ «ПриватБанку» за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 104, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи умисно таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв своєю правою рукою зі столу мобільний телефон «Oppo Reno8 T 8/128GB» кольору Mignight Black, вартістю 4 495 грн, що належить потерпілій ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_3 утримуючи при собі викрадене майно з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 495 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини його вчинення так, як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що у травні 2026 року ввечері прийшов у відділенні «ПриватБанку», яке знаходиться у м. Дніпро на просп. Дмитра Яворницького, аби зробити карточку. Підійшов до столика, де має бути спеціаліст банку, побачив, що його немає, а на столі лежав мобільний телефон. Він взяв цей телефон зі столу та пішов додому. Як він брав телефон ніхто не бачив. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву про слухання справи без її участі, в якій вказала, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не бажає.

Також, судом досліджено матеріали щодо речових доказів, а також, ті, які підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та характеризують особу обвинуваченого, а саме:

- постанова про визнання речовими доказами від 20 травня 2026 року;

- зберігальна розписка потерпілої ОСОБА_6 ;

- постанова про визнання документом у кримінальному провадженні від 07 липня 2026 року;

- висновок експерта за результатами судово-психіатричної експертизи №220-к від 17.07.2026;

- висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/18403-ТВ від 20.05.2026;

- довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12026042110000754;

- довідка про результати перевірки за відомостями інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», згідно якої, ОСОБА_3 раніше не судимий;

- довідка до акта огляду медико-спеціальною експертною комісією, згідно якої, ОСОБА_3 має 3 групу інвалідності;

- довідка з КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», згідно якої, ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в 1994 р., 1998 р. 2 рази, історія хвороби списана у зв`язку із терміном зберіганняя.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, не працюючий, має 3 групу інвалідності, знаходився на лікуванні в КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», за місцем проживання характеризується посередньо, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора та захисника щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.

Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Поряд із цим, оскільки обвинуваченому обвинуваченому ОСОБА_3 остаточно призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи дані про його особу, наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до cт. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст.94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Так, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 220-к від 17.07.2026 року:

« ОСОБА_3 у період, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі легкої розумової відсталості з порушеннями поведінки.

Іспитований в період інкримінованого йому діяння не був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.

В теперішній час він також не здатен повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.

У разі засудження до відбування покарання до іспитованого можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання (відповідно до ч.2 ст.20 КК України).»

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст.20, ч. 2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Згідно пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, до ОСОБА_3 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем його проживання.

Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнат и ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 14 серпня 2026 року.

На підставі ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем його проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 ,не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ -19/104-26/18403-ТВ від 20.05.2026 року в розмірі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Oppo» модель СРН 2481, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який був вилучений 20.05.2026 в ході проведення огляду у приміщенні службового кабінету №304 СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, пл.. Троїцька, 2А, який перееданий під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_6 , залишити останній;

- вилучені 07.07.2026, під час зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису: 1 відео файл з назвою 2 відео файли з назвою DNKR10901_cam12_2026.05.11_16.00.00_2026.05.11_17.00.59, DNKR10901_cam4_2026.05.11_16.00.00_2026.05.11_17.00.59 з камер відео спостереження які знаходяться у володінні АТ КБ «Приват Банк» за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 104, а саме з камер відео спостереження від 11.05.2026, які мстяться на ком пакт-диску з написом Verbatim CD-R, 700 mb, з написом 13252564, які визнані документами по кримінальному провадженню, зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12026042110000754.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1