Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №213/3422/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3422/26

Номер провадження 2-о/213/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.

заявника ОСОБА_1 , представника заявника Велегури М.І.,

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Велегура М.І., заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Велегура М.І., звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_2 , є колішнею співмешканкою ОСОБА_1 . Вони проживали разом 17 років. На даний час вони проживають окремо, вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

разом з бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 серпня 2024 року о 15.00 ОСОБА_2 за місцем свого проживання, а саме: в буд. АДРЕСА_2 вчинила відносно співмешканця ОСОБА_1 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в його сторону нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю заявника. 20.08.2024 року, був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №177425, щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.

29 серпня 2024 року постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , було винесено усне зауваження. 01.05.2026 року близько 11.16 годин ОСОБА_2 , знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру у відношенні заявника, що виражалось у висловлюванні в його бік нецензурною лайкою, погрозами фізичною розправою. 19.05.2026 року, був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №961291, щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. 05 червня 2026 року постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , була визнана винною у

вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – в суму 340 грн.

Враховуючи викладене, просить суд видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на неї строк 3 (три) місяця та покласти певні обов`язки.

Заявник та його представник в судовому засіданні обставини зазначені в заяві підтримали та просили заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заяви не заперечувала.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом та мають спільну дитину – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час проживають окремо.

29 серпня 2024 року постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 оголошено усне зауваження, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито.

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 340 грн.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 згаданого Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, входять, в тому числі колишній співмешканець.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За п. 7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч.3ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч.1ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Оцінюючи ризики суд вважає, що обраний заявником спосіб захисту є належним та відповідає можливим загрозам його життю. Визначений заявником строк застосування обмежувального припису є обґрунтованим з огляду на тривалість та періодичність здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства.

Застосування обмежувального припису не завдасть непропорційного втручання у її інтереси.

За змістом поданої заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_2 є кривдником та вчиняє психологічне насильство над ним, а також доведено ризики його продовження у майбутньому. ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тому суд вважає що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 265, 293,294, 350-1 - 350-6, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Велегура М.І., заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 3 (три) місяці, яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав та покласти на неї обов`язки, а саме:

-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонити їй наближатися до вказаного домоволодіння на відстань не менше ніж на 50 метрів;

-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

-заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, їй невідомому, переслідувати його та у будь-який спосіб

спілкуватися з ним.

Повідомити ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , на профілактичний облік.

Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 17 серпня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова