Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №210/6078/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6078/25

Провадження № 2/210/333/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 серпня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Сільченко В.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, –

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Так, позивачем на виконання своєї статутної мети здійснюється постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до квартири відповідача здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку, які є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачі фактично отримують теплову енергію.

Позивач, виконуючи свої обов`язки, постійно надавав послуги з централізованого опалення, але боржник не здійснював у повному обсязі оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 05.11.2021 по 01.08.2025, що становить 9 986,54 грн, з них:за послугу з постачання теплової енергії: МЗК/функціонування та ЗБП/ транзити в розмірі 9 202,84 грн, за абонентське обслуговування в розмірі 787,70 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

30.09.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що договір він не укладав. Квартира була відключена від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у зв`язку з облаштуванням автоматичного опалення. Договір за згодою сторін було розірвано 26.03.2001 року.

16.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування позивач зазначив, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05.11.2021 року послугу з централізованого опалення) за адресою АДРЕСА_1 , який обладнаний системою опалення, що підтверджується актами про подачу теплоносія на будинок та актами про припинення подачі теплоносія на будинок.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частини теплової енергії від загального будинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та методики №315) помножений на тариф, затверджений місцевими органами самоврядування. Відсутність приладі опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

З 05.11.2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189- VIII.

Пунктом 2, 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами.

Відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

22.10.2025 року до суду позивачем було долучено довідку про спожиту теплову енергії та інформацію щодо розподілу тепла.

28.10.2025 року відповідачем було надано акт про відсутність опалення на сходових клітинах будинку від 27.10.2025 року.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 29.01.2001 року, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №338.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюються на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуги з теплопостачання відносяться до житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги обов`язок укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом покладається на споживача.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами- власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.

Відповідно до п. 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.11.2018 за № 315 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за №1502/32954, визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Крім цього, дано визначення місць загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: «обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Для споживачів всіх категорій, приміщення які розташовані у одному житловому будинку надається комунальна послуга – послуга з постачання теплової енергії за Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженні постановою КМУ від 21.08.2019 року №830.

Відповідно до п 13 Постанови №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно абз 5 п.2 Методики розподілу в новій редакції, загально будинкові потреби на опалення – витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та /або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відсутність приладів опалення в окремому під`їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньо будинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої змінитемператур.

Постановою Верховного суду України від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована плата складається з другого показника.

Якщо сходові клітини не опалюються, нарахування проводиться тільки за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку прокладеними в підвалі або на горищі. Адже формула розрахунку оплати за МЗК складається з двох частин. І якщо послуги з опалення МЗК не надаються, то залишається друга частина формули, згідно якої нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, є обов`язковими.

Відповідно до п. 11 Розділу ІV Методики розподілу в новій редакції, якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормальної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що нарахування за опалення сходової клітки в під`їзді, на якій фактично відсутні тепловикористальні установки є безпідставними.

Суд приходить до висновку що сходові клітки не можуть вважатися опалювальними приміщеннями, оскільки не оснащені тепловикористальними установками.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що у даній частині позивачем свої вимоги не доведено,і, отже, задоволенню вони не підлягають.

Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, суд наголошує, що формулюванням вказаного пункту вказаної статті законодавець чітко визначив, що оплачувати необхідно виключно надані житлово-комунальні послуги, з чого суд доходить до висновку про необхідність доведення факту їх надання в реальності, а не тільки шляхом декларування теоретичної можливості їх отримання споживачем внаслідок подання теплоносія до зовнішньої стіни будинку чи вводу в будинку систем опалення в експлуатацію.

При цьому, суд доходить до висновку, що відповідачем послуги з опалення сходової клітини позивачу належним чином не надавалися, і, відповідно, позивачем не отримувалися, внаслідок чого у позивача відсутній обов`язок їх оплачувати.

Так, сторонами (у тому числі – відповідачем) не оспорюється, що на сходових клітинах будинку позивача відсутні (демонтовані) прилади опалення, і, відповідно, фактичне опалення сходових клітин під`їзду не здійснюється.

При цьому, відповідач посилається на п.11 розділу IV Методики розподілу (в новій редакції), згідно якої у випадку, якщо прилади опалення у місцях загального користування були демонтовані, вони повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Суд, звичайно, не заперечує існування вказаного пункту та вважає його таким, що підлягає застосуванню у даній ситуації, проте робить висновок, що до моменту відновлення виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком демонтованих приладів опалення мешканці під`їзду фізично не в змозі отримувати послугу з опалення місць загального користування, а тому така послуга не може вважатися такою, що надана, і, отже, згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач не несе обов`язку її сплачувати.

Таким чином, суд доходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280 -282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 17 серпня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко