Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №511/615/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1032/26

Справа № 511/615/25

Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа – Управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Роздільнянської міської ради Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Панчошенко Олександр Васильович

на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Роздільнянської міської ради Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, згідно якої просив стягнути з відповідачки:

-92 605,00 гривень матеріальної шкоди;

-100 000,00 гривень моральної шкоди;

-32 000,00 гривень витрати на правничу допомогу;

-600,00 гривень витрати на виготовлення Дефектного акту;

-65,00 гривень витрати за отримання відповіді на запит з ГМЦ ЧАМ.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

У жовтні 2024 року позивач побачив, що в його квартирі майже по всій стелі з верхнього поверху почала текти вода, що нанесла шкоди квартирі і речам, які знаходилися в ній.

Над квартирою позивача знаходиться квартира відповідачки.

21 жовтня 2024 року була створена комісія на предмет перевірки факту залиття.

23 жовтня 2024 року комісією було складено акт обстеження, в якому зафіксовано факт залиття квартири та встановлено, що на кухні квартири над кухонними меблями сліди замокання, в житловій кімнаті виявлені мокрі плями жовтого кольору розміром біля 5 м2, на стінах сліди від течії води з відшаруванням фарби та шпаклювального оздоблення з утворенням плісняви, з намоканням натяжної стелі, пінопластового кутового багету з розводами жовтого кольору. В ванній кімнаті та туалеті замокання оздоблення керамічних плиток стіни та стелі зі слідами появи плісняви між швами.

Встановлено, що підтоплення квартири АДРЕСА_2 сталося в результаті стікання великої кількості води з вищого поверху. Під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 , що розташована над квартирою АДРЕСА_2 , за тумбою мийки кухні виявлений білий соляний наліт, який утворюється в результаті переміщення води, жовті плями, відшарування шпаклівки.

В ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 слідів замокання не виявлено.

Згідно з дефектним актом, вартість відновлювальних робіт складає 92 605,00 гривень.

Водночас у добровільному порядку відповідачка відмовилася відшкодовувати заподіяну шкоду, а тому позивач вимушений був звернутися до суду.

Також діями відповідачки позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 100 000 гривень, зазначивши, що залиття квартири призвело до стресу, душевних страждань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Роздільнянської міської ради Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 :

-92 605,00 гривень матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири;

-50 000,00 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 судові витрати, а саме:

- 32 000, 00 гривень витрати на правничу допомогу адвоката;

-600,00 гривень витрати на виготовлення Дефектного акту;

-65,00 гривень витрати за отримання відповіді на запит з ГМЦ ЧАМ.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 752,20 гривень.

В іншій частині – відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Панчошенко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати повністю рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року по справі № 511/615/25 (номер провадження: 2/511/457/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління житлово- комунального господарства та інфраструктури Роздільнянської міської ради Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог позивача - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Роздільнянської міської ради Одеської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовити в повному обсязі.

Судові витрати стягнути на її користь з відповідача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , як на основний доказ її вини в затоплені належної йому на праві власності квартири, посилається на складений комісією, створеною на підставі розпорядження Голови Роздільнянської міської ради Одеської області № 34аг-2024 від 23.10.2024, акт обстеження квартири АДРЕСА_6 , від 23.10.2024 року.

Однак, скаржниця вважає, що вказаний акт не відповідає вимогам Додатку 4 до пункту 2.3.6 Правил, а саме: не містить вищезазначених реквізитів, складений без залучення її до участі в роботі комісії, який не встановив характер та причин залиття вище вказаної квартири, особи винної в залитті квартири, тому, не може бути належним і допустимим доказом, в сенсі вимог ст. 78, 79 ЦПК України.

Надані нею докази та показання її свідків спростовують припущення позивача та висновки суду першої інстанції, що залиття його квартири «стало наслідком витікання великої кількості води в туалеті відповідача з причини прориву труби водопостачання вище вказаної квартири та водовідведення» чи з будь-яких інших причин та засвідчують її непричетність до цього.

Вказане свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

В судовому засіданні 26.03.2026 року скаржниця ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.03.2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник який приймав участь в режимі відеоконференції адвокат Сокалюк В.П. які просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 14.05.2026 року сторони учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Над його квартирою розташована квартира відповідачки – ОСОБА_2 .

21 жовтня 2024 року позивач звернувся із заявою до голови Роздільнянської громади із заявою з проханням направити комісію з приводу затоплення його квартири.

23 жовтня 2024 року на підставі заяви позивача було видано розпорядження № 34/аг – 2024 про створення комісії з розгляду звернення.

23 жовтня 2024 року було складено акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , згідно з якого комісією було виявлено на кухні квартири над кухонними меблями сліди замокання, в житловій кімнаті виявлені мокрі плями жовтого кольору розміром біля 5 м2, на стінах сліди від течії води з відшаруванням фарби та шпаклювального оздоблення з утворенням плісняви, з намоканням натяжної стелі, пінопластового кутового багету з розводами жовтого кольору. В ванній кімнаті та туалеті замокання оздоблення керамічних плиток стіни та стелі зі слідами появи плісняви між швами.

Встановлено, що підтоплення квартири АДРЕСА_2 сталося в результаті стікання великої кількості води вищого поверху. Під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 , що розташована над квартирою АДРЕСА_2 , за тумбою мийки кухні виявлений білий соляний наліт, який утворюється в результаті переміщення води, жовті плями, відшарування шпаклівки.

Відповідно до довідки Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 28 жовтня 2024 року, за даними спостережень метеостанції Роздільна, 10, 11, 13, 14, 18 – 26 жовтня 2024 року опади не спостерігалися.

Вартість ремонту (усунення наслідків залиття) становить 92 605,00 гривень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України - збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 вказано:

«доводи касаційної скарги, що акт від 05 травня 2017 року не є належним та допустимим доказом у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

За таких обставин, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акт про залиття квартири та висновок експерта, обставини та тривалість часу, протягом якого позивач вживає заходи для відновлення своїх порушених прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, зроблено висновок про те, що:

«факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 04 квітня 2016 року, затвердженого начальником ЖЕК № 1 ОСОБА_5 Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок витоку теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї), що у квартирі АДРЕСА_3 за цією ж адресою, власниками якої є відповідачі. Зазначений акт у силу статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання касаційної скарги.

Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано. Доводи касаційної скарги, що акт від 04 квітня 2016 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб та на підставі незрозумілих документів, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 263/14437/19 вказано, що «суди не врахували, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди ККП «Маріупольтепломережа» не надало, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи не скористалося; помилковим є висновки суду першої інстанції, що надані позивачем акти не відповідають Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а тому є недопустимими доказами, оскільки наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Задовольняючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції встановив, що факт залиття квартири відповідачкою підтверджено актом обстеження та показами свідків з боку сторони позивача, а також фотозображеннями та відеоматеріалом.

Також, суд виснував, що відповідачкою та її представником не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз не заявлялося, хоча судом неоднаразово роз`яснювалося таке право на стадії підготовчого провадження, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявлено та не надано інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири в розмірі - 92 605,00 гривень.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, що наданий позивачем акт не відповідає Правилам, а тому є недопустимими доказами, на увагу не заслуговують, оскільки наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що затоплення квартири призвело до моральних страждань, які суд оцінює у 50 000 гривень, а тому в частині стягнення моральної шкоди позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи щодо складу цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, у тому числі й моральної, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість рішення місцевого суду про право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим, при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, апеляційний суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та вважає, що стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає сума у розмірі - 20000 грн.

Переглядаючи справу в частині вирішення питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору на надання правничої допомоги № 317/25 від 18 січня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню.

Так, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує співмірність, складність справи, співставивши обсяг послуг і витрачений на них час із критерієм реальності таких витрат, критерій розумності та зважаючи на те, що стягнення витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду зміні, зменшенню розміру сум в частині стягуваної моральної шкоди з 50000 грн на 20000 грн та в частині витрати на правничу допомогу адвоката з 32000 грн на 10000 грн, з залишенням в іншій частині рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Панчошенко Олександр Васильович - задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 вересня 2025 року змінити, зменшити розмір сум в частині стягуваної моральної шкоди з 50000 грн на 20000 грн та в частині витрати на правничу допомогу адвоката з 32000 грн на 10000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький