Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №521/7931/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4241/26

Справа № 521/7931/24

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач – Акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси, у складі: судді Сегеди О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 12, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 322 ЦК України просили:

- зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 04 січня 2024 року;

- стягнути з АТ «ОДЕСАГАЗ» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із витрат на правову допомогу у розмірі по 5000 грн кожному.

В обґрунтування вимог зазначали, що 04 січня 2024 року між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Під час моніторингу особового рахунку (№ НОМЕР_1 ) щодо комунальних послуг позивачі дізналися, що на особовому рахунку є заборгованість перед АТ «ОДЕСАГАЗ». Позивачі з цього приводу наголошують на тому, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири не брали на себе зобов`язання сплачувати борги попередніх власників.

Не погоджуючись із заборгованістю, 30.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОДЕСАГАЗ» із заявою про зміну особового рахунку та надання інформації про стан заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , однак відповіді відповідач та і не надав (а.с. 1-16).

У відзиві на позовну заяву відповідач АТ «ОДЕСАГАЗ» в особі свого представника Карася Миколи Миколайовича заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, що у позовній заяві позивачі жодним чином не наводять підстав своїх матеріально-правових вимог до АТ «ОДЕСАГАЗ», а також не зазначено, в чому саме полягає їх порушене право та яким чином має відбутися його поновлення. Крім того, зазначає, що АТ «ОДЕСАГАЗ» має намір звернутися до суду для стягнення заборгованості з попередніх власників нерухомого майна (а.с. 63-70).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про захист прав споживачів залишено без задоволення (а.с. 147-149 зв.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «списання боргу» та «виключення з обліку по особовому рахунку»;

- діючим як на момент виникнення спірних правовідносин сторін, так і на момент розгляду справи законодавством, не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено в договорі купівлі-продажу квартири;

- суд першої інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19;

- звертає увагу на те, що Одеським апеляційним судом вже розглядалася аналогічна справа, у якій суд апеляційної інстанції підтримав позовні вимоги щодо виключення з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири (а.с. 155-162).

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Одесагаз» в особі свого представника Карася Миколи Миколайовича просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, зазначаючи, що:

- скаржник безпідставно вважає, що виключення боргу з особового рахунку є іншим поняттям, ніж списання;

- жодна норма законодавства не покладає на оператора ГРМ обов`язку відкривати «новий рахунок» після зміни власника квартири чи розподіляти заборгованість між попереднім та новим власником;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19, не підлягають застосуванню, оскільки виконавці комунальних послуг фактично вимагали оплату боргів попередніх власників або застосовували санкції до нових власників та існували докази порушення права споживача;

- у даному спорі АТ «Одесагаз» не вчиняло жодних дій, які можна кваліфікувати як порушення прав позивачів;

- більш того, повідомляють, що АТ «Одесагаз» звернулося до суду для стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу у сумі 3008,23 грн за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року з попереднього власника нерухомого майна, що підтверджується судовим наказом № 521/10681/24 (а.с. 160-168).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача АТ «Одесагаз» - Карась М.М., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_2 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення на 04.08.2026 повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 188-189зв.), позивач ОСОБА_1 – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судову повістку-повідомлення на 04.08.2026 отримала в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026 о 15:12:06, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 183), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Одесагаз» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 600126 від 20 травня 2024 року (а.с. 26-27).

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 04 січня 2024 року придбали у ТОВ «Компані Фінанс» в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з 4-ох житлових кімнат, загальною площею 58,5 кв.м, в тому числі житловою площею 50 кв.м та яка належала відчужувачу на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), виданою Гордою І.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.11.2023 за реєстровим № 985 (а.с. 13-14).

11 січня 2024 року ОСОБА_2 зареєструвався в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 22 січня 2024 року (а.с. 6).

Встановлено, що позивачі є ветеранами війни - учасниками бойових дій, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2 від 10 січня 2024 року, серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2023 року (а.с. 7, 12).

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Одесагаз» із заявою про відкриття особистого рахунку (а.с. 15, 16).

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я колишнього власника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання населенню послуг з газопостачання від 31 березня 2011 року, заборгованість за послуги з розподілу природного газу за вказаною адресою, станом на 06 червня 2024 року становить 4243,05 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків з АТ «Одесагаз» від 05 червня 2024 року (а.с. 78-79, 80).

Сума заборгованості у розмірі 4243,05 грн, складається із: 3009,23 грн - заборгованість за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору розподілу природного газу колишнім власником ОСОБА_4 ; 297,98 грн – заборгованість колишнього власника ТОВ «Компані Фінанс» за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року; 935,82 грн – заборгованість за період з січня 2024 року по червень 2024 року, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору розподілу природного газу споживачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які набули право власності на вказану квартиру та приєднались до умов Типового договору розподілу природного газу.

Тобто, за позивачами існує заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2024 року по червень 2024 року в розмірі 935,82 грн, яка на момент звернення до суду не була оплачена.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що особовий рахунок в квартирі відкривається за адресою, а не за особою, і є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства. Відкриття особового рахунку відбувається лише в разі новозбудованого житлового приміщення. Особовий рахунок абонента - це не лише дані про нарахування за послуги, оплату споживача та кінцева сума (сальдо) до оплати, а до нього також занесені основні дані щодо даного житлового приміщення, такі як інформація про власників даної квартири, кількість зареєстрованих осіб, опалювальну площу, субсидії, тарифи на послуги та інше, що, в першу чергу, є підставою для проведення підприємством нарахування за надані послуги. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже існуючого особового рахунку, який відкритий на попереднього власника. Зміни в особовий рахунок вносяться на підставі обґрунтованих звернень споживачів.

Сам факт рахування за певною квартирою суми боргу, не свідчить про порушення прав, у даному випадку, позивача.

Позивачами не доведено, що на час розгляду справи у суді відповідачем порушуються їх права, як споживачів комунальних послуг та власників квартири.

Доказів звернення відповідача до суду з позовом до позивачів про стягнення заборгованості за надані послуги не надано, як і не надано доказів такого звернення до позивача про стягнення вказаної заборгованості в досудовому порядку.

В даному випадку позивачами не оспорюється ціна (вартість, тарифи) комунальних послуг, які надаються відповідачем, а не визнається заборгованість, що рахується на особовому рахунку за квартирою, на яку вони набули право власності, однак сам по собі факт зазначення заборгованості по комунальним послугам, який утворився до набуття ними права власності, не свідчить про порушення відповідачем їх прав, як споживачів послуг.

За таких обставин, суд вважав, що позивачами не доведено, яким саме чином порушуються їх права, як співвласників квартири та споживачів послуг, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

П. 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496, визначено, що споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК України власність зобов`язує і на власника покладається тягар утримання майна.

Тобто, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Як вже зазначалося вище, за період з 01.03.2022 по 05.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку НОМЕР_1 облікується заборгованість перед АТ «Одесагаз» у розмірі 4243,05 грн (а.с. 78).

Сторонами не оспорюється факт того, що вказана заборгованість складається з: за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року, яка виникла в наслідок неналежного виконання умов договору розподілу природного газу колишнім власником ОСОБА_4 ; 297,98 грн – заборгованість колишнього власника ТОВ «Компані Фінанс» за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року; 935,82 грн – заборгованість за період з січня 2024 року по червень 2024 року, яка виникла в наслідок неналежного виконання умов договору розподілу природного газу споживачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зауважує, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження№ 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).

При цьому, договір купівлі-продажу від 04.01.2024, укладений між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., згідно з яким позивачі стали співвласниками спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попередніх власників та не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога про зобов`язання АТ «ОДЕСАГАЗ» виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за розподіл природного газу за період з березня 2022 року по 03 січня 2024 року включно, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за розподіл природного газу до 03 січня 2024 включно.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначила, що задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири, помилково вважаючи, що діями відповідача не порушені права позивачів як споживачів, не звернувши уваги на те, що відповідач активно заперечував щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості з особового рахунку позивачів, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21.

Посилання відповідача на те, що наразі АТ «ОДЕСАГАЗ» звернулося до суду для стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу у сумі 3008,23 грн за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року з попереднього власника нерухомого майна, що підтверджується судовим наказом № 521/10681/24, не спростовує наявності спору між сторонами у даній справі і наявність порушеного права позивачів, оскільки з моменту придбання квартири (04.01.2024) та в подальшому звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача із заявою про відкриття особового рахунку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідач продовжував здійснювати нарахування заборгованості, яка виникла у попередніх власників, що підтверджується наявними у справі довідками, датованими червнем 2024 року (77-78).

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вказане порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права в частині щодо виключення з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованості попередніх власників є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення в наведеній частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язання АТ «ОДЕСАГАЗ» виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за розподіл природного газу за період з березня 2022 року по 03 січня 2024 року включно.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача Акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» (ЄДРПОУ 03351208) виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ), за розподіл природного газу за період з березня 2022 року по 03 січня 2024 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький