Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №697/1301/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1301/26

Провадження № 2/697/956/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Скирди Б.К.,

з участю секретаря судового засідання – Шакало Л.С.,

представника відповідача – адвоката Матвієнка О.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів на дитину.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом з позивачем і знаходиться на її утриманні. Відповідач допомогу на утримання дитини не надає, а тому утримання дитини позивач здійснює сама.

На думку позивача відповідач має можливість, як за станом здоров`я так і матеріальним станом сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше розміру, визначеного ч. 2 ст. 182 СК України, починаючи з дати подання позовної заяви і до повноліття дитини.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків (а.с.17-19).

17.06.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (а.с.33-43).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.45).

23.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Матвієнка О.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказав, що позовні вимоги в частині необхідності утримання дитини відповідач не заперечує, оскільки усвідомлює свій батьківський обов`язок та визнає необхідність матеріального забезпечення дитини. Разом з тим, не погоджується із заявленим розміром аліментів та вважає, що при вирішенні спору суд повинен врахувати виняткові обставини життя відповідача, стан здоров`я, матеріальне становище та інші істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач є колишнім військовослужбовцем Збройних Сил України та брав безпосередню участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час збройної агресії рф. Під час виконання бойових завдань отримав тяжке бойове поранення, внаслідок чого зазнав ампутації нижньої кінцівки. Отримані ушкодження мають незворотній характер та суттєво вплинули на всі сфери його життя.

За результатами медичних обстежень та проходження відповідних процедур відповідачу встановлено інвалідність та визначено втрату працездатності у розмірі 65 відсотків. Внаслідок отриманого поранення відповідач не має можливості повноцінно працювати та отримувати стабільний трудовий дохід. Значну частину часу змушений приділяти лікуванню, реабілітації, медичним обстеженням та адаптації до життя з інвалідністю.

На теперішній час основним джерелом існування відповідача є пенсія по інвалідності. Розмір таких виплат є обмеженим та не забезпечує значного рівня матеріального достатку. При цьому суттєва частина отриманих коштів витрачається на придбання лікарських засобів, сплату медичних послуг, проходження реабілітації обслуговування та заміну протезних конструкцій.

Просить врахувати, що особа, яка втратила кінцівку внаслідок бойового поранення, несе значно більші витрати порівняно з пересічним громадянином. Такі витрати включають не лише медикаменти, а й витрати на транспортне забезпечення для проходження лікування, спеціальні засоби пересування, медичне обладнання, протезування та інші необхідні заходи, спрямовані на підтримання належного рівня життя та стану здоров`я.

При цьому відповідач ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків та надання допомоги дитині. Ще до звернення позивача до суду відповідач добровільно надавав кошти на утримання дитини, що підтверджується наявними квитанціями та іншими доказами здійснення платежів. Таким чином, звернення до суду не пов`язане з його небажанням брати участь у забезпеченні дитини, а спір фактично стосується лише визначення розміру аліментів.

У даному випадку саме стан здоров`я відповідача є винятковою обставиною, яка потребує особливої уваги суду. Інвалідність була отримана не внаслідок власних неправомірних дій чи недобросовісної поведінки, а під час виконання військового обов`язку щодо захисту України. Отримані травми суттєво обмежили можливості відповідача щодо працевлаштування та отримання доходу від трудової діяльності.

Крім того, встановлений позивачем розмір аліментів у вигляді 1/4 частини всіх видів заробітку без врахування фактичних обставин може істотно погіршити матеріальне становище відповідача. Зважаючи на необхідність постійного лікування, реабілітації та забезпечення життєво необхідних потреб, стягнення аліментів у заявленому розмірі може створити ситуацію, за якої відповідач не матиме можливості належним чином підтримувати власне здоров`я та проходити необхідні медичні процедури.

Вважає, що принципи справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у ст. 7 СК України, вимагають індивідуального підходу до розгляду даної справи та врахування всіх обставин, що характеризують матеріальне становище і стан здоров`я відповідача.

Відповідач не заперечує проти участі у матеріальному забезпеченні дитини та готовий надалі виконувати свій батьківський обов`язок. Однак просить суд визначити такий розмір аліментів, який буде співмірним реальним фінансовим можливостям відповідача та не поставить відповідача у вкрай скрутне матеріальне становище.

Просить суд долучити даний відзив до матеріалів справи та врахувати викладені у ньому обставини під час розгляду справи; врахувати стан здоров`я відповідача, встановлену інвалідність внаслідок війни, втрату працездатності у розмірі 65 відсотків, необхідність постійного лікування, реабілітації та протезування; врахувати факт добровільного надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дитини, що підтверджується доданими квитанціями; при визначенні розміру аліментів врахувати матеріальне становище відповідача та його обмежені фінансові можливості; у разі задоволення позовних вимог визначити розмір аліментів у справедливому та співмірному розмірі з урахуванням усіх встановлених судом обставин справи (а.с.51-52).

03.07.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кобець О.О. надійшла відповідь на відзив в якій вказав, що у відзиві відповідач, не заперечуючи проти свого обов`язку утримувати неповнолітню дитину, не погоджується із заявленим розміром аліментів та просить суд визначити їх у меншому, на його думку співмірному, розмірі, посилаючись на стан свого здоров`я, встановлену інвалідність внаслідок війни та обмежене матеріальне становище.

Спір виник за таких фактичних обставин. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та разом проживали в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у якій відповідач був зареєстрований (що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 08 травня 2024 року).

18 березня 2025 року, коли позивачка перебувала на восьмому місяці вагітності, відповідач залишив сім`ю.

У березні 2026 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, а позивач, у свою чергу, звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років та з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, який розглядається у цій справі. Згодом відповідача було знято з реєстрації в зазначеній квартирі.

Починаючи з лютого 2026 року, відповідач фактично усунувся від виконання сімейних обов`язків. Він не цікавиться дитиною та не бере участі в її вихованні й утриманні. Наразі позивачка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною, та разом із дитиною проживає зі своїми батьками - пенсіонерами, особами з інвалідністю другої групи, які до виходу позивачки на роботу утримують сім`ю за рахунок двох пенсій. Позивач, як і відповідач, є військовослужбовцем.

Позивач подає відповідь на відзив, оскільки вважає викладені у відзиві доводи необґрунтованими, такими, що не спростовують позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову або для визначення розміру аліментів меншим за заявлений, з огляду на таке.

Заявлений позивачем розмір аліментів - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) - за своєю правовою природою вже враховує матеріальне становище платника аліментів.

З огляду на це посилання відповідача на обмеженість його доходів не спростовує, а навпаки - підтверджує обґрунтованість обраного позивачкою способу стягнення.

Визначення аліментів у частці від доходу не здатне поставити відповідача у вкрай скрутне матеріальне становище, оскільки розмір стягнення прямо залежить від розміру фактично отримуваних ним коштів. Натомість визначення аліментів у твердій грошовій сумі, на чому фактично наполягає відповідач, не відповідало б інтересам дитини, позбавляючи її можливості отримувати утримання, співмірне з реальними доходами батька, у тому числі у разі їх зростання.

Показовою для цього спору є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 752/8646/25. Розглядаючи вимоги платника аліментів - військовослужбовця, який, посилаючись на нестабільний характер свого грошового забезпечення, просив змінити спосіб стягнення аліментів з частки доходу на тверду грошову суму, Верховний Суд відмовив у задоволенні таких вимог, зазначивши, що «проходження позивачем служби у Збройних Силах України не може вважатися виключною обставиною для звільнення особи від обов`язку сплати аліментів, або зміни способу стягнення аліментів». Суд наголосив, що аліменти стягуються «у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, тому у разі зменшення доходів позивача відбувається пропорційне зменшення розміру аліментів». Наведене спростовує доводи відповідача про те, що стягнення аліментів у частці від доходу здатне поставити його у скрутне становище.

Слід особливо врахувати, що дитина є немовлям і за віком потребує постійного догляду та значних щоденних витрат - на харчування, у тому числі спеціальні дитячі суміші, засоби гігієни (підгузки та засоби догляду), одяг, який доводиться регулярно оновлювати з огляду на швидкий ріст дитини, лікарські засоби, а також регулярні медичні огляди й спостереження педіатра. Такі потреби є постійними та невідкладними і не можуть бути відкладені. Водночас позивачка, здійснюючи догляд за дитиною, не працює та не має самостійного доходу, а тому гостро потребує участі відповідача в матеріальному забезпеченні дитини. За таких обставин, визначення аліментів у заявленому розмірі є необхідним для задоволення реальних потреб дитини.

Обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків рівною мірою. За змістом статей 141 та 181 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, з ким із них вона проживає. Дитина проживає разом із позивачем, яка щоденно забезпечує її утримання, догляд і виховання та самостійно несе пов`язані з цим витрати. Безпідставне зменшення аліментного навантаження на відповідача призвело б до непропорційного збільшення відповідного тягаря для позивача, що суперечить принципу рівності обов`язків батьків та інтересам дитини.

Доводи відповідача про обмеженість його доходів не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач посилається на те, що основним джерелом його існування є пенсія по інвалідності, розмір якої є обмеженим, однак не надав суду доказів, які б у повному обсязі підтверджували склад і розмір усіх його доходів. При цьому особи з інвалідністю внаслідок війни користуються підвищеним рівнем соціального захисту з боку держави: окрім пенсії, законодавством передбачені додаткові щомісячні та одноразові грошові виплати, надбавки, пільги та інші види державної підтримки. Отже, реальний сукупний дохід відповідача не обмежується самою лише пенсією та може суттєво перевищувати наведені у відзиві відомості.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Саме на відповідача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами свій дійсний майновий стан і всі джерела доходів. До виконання цього обов`язку твердження відповідача про скрутне матеріальне становище мають характер припущень і не можуть бути покладені в основу зменшення розміру аліментів.

Наведений підхід підтверджується практикою Верховного Суду. У постанові від 28 травня 2026 року у справі № 752/8646/25 Верховний Суд, відхиляючи доводи платника аліментів про надмірність фінансового тягаря, виходив із того, що «позивачем не доведено обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти», та нагадав, що «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами свій дійсний майновий стан, його посилання на скрутне матеріальне становище не можуть бути підставою для визначення розміру аліментів меншим за заявлений.

Окремо зазначає, що доводи відповідача про скрутне матеріальне становище спростовуються і тим, що у зв`язку зі встановленням інвалідності відповідач одержав одноразову грошову виплату у розмірі 1 000 000 грн. Ці кошти відповідач витратив на власний розсуд, не спрямувавши жодної їх частини на забезпечення потреб дитини, зокрема у зв`язку з її народженням. Наявність у відповідача таких коштів прямо спростовує його твердження про обмеженість матеріального становища та підтверджує, що він має достатні ресурси для утримання дитини у заявленому розмірі.

Посилання відповідача на добровільне надання коштів на утримання дитини до звернення позивачки до суду також не є підставою для зменшення розміру аліментів. Сам факт звернення позивачки до суду свідчить про те, що таке добровільне утримання не було регулярним і достатнім та не забезпечувало потреб дитини в повному обсязі; за умови належного добровільного виконання відповідачем свого обов`язку необхідності у судовому стягненні аліментів не виникло б. Крім того, надані відповідачем квитанції підтверджують лише окремі факти платежів у минулому, самі по собі не визначають розміру аліментів, що підлягає стягненню на майбутнє, і не звільняють відповідача від обов`язку утримувати дитину в необхідному та достатньому розмірі.

Про недостатність такого добровільного утримання свідчить і його фактичний розмір. Упродовж року відповідач перерахував позивачці на утримання дитини лише 27 500 грн., що в середньому становить близько 2 290 грн. на місяць і є вочевидь недостатнім для забезпечення потреб дитини. Сплачена ж відповідачем у березні 2025 року сума 9 750 грн. була спрямована на оплату квартири, в якій відповідач на той час проживав разом із позивачем, а тому не є утриманням дитини. Наведене підтверджує, що добровільне надання коштів з боку відповідача не було ані достатнім, ані регулярним, що й зумовило необхідність звернення позивача до суду.

Крім того, відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину підлягають стягненню від дня пред`явлення позову до суду. Тому здійснені відповідачем до звернення до суду поодинокі та недостатні платежі не впливають ані на визначений законом період стягнення аліментів, ані на їх розмір, що підлягає стягненню на майбутнє.

Стан здоров`я відповідача, за всієї поваги до обставин його отримання, не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати дитину чи для його зменшення нижче рівня її потреб. Позивач з повагою ставиться до відповідача як до особи, яка постраждала під час захисту України, та не применшує тяжкості отриманих ним поранень. Водночас, стан здоров`я платника аліментів є лише однією з обставин, які враховуються судом за статтею 182 Сімейного кодексу України, і не має переваги над гарантованим Конституцією України правом дитини на утримання та належний рівень життя. Потреби, пов`язані зі станом здоров`я та реабілітацією відповідача, забезпечуються окремими, спеціально передбаченими для цього видами державної підтримки осіб з інвалідністю внаслідок війни, а не за рахунок коштів на утримання його дитини.

Водночас, позивачка звертає увагу суду на те, що фактичний стан здоров`я відповідача не позбавляє його можливості вести активний спосіб життя. Так, у соціальній мережі Facebook у вільному доступі розміщені відеозаписи, на яких відповідач готується до спортивного турніру та виконує фізичні вправи (біг, віджимання тощо; одне із таких відеозаписів можна переглянути за посиланням - https://www.facebook.com/share/r/18fpF62Vv8/). Не ставлячи під сумнів самого факту поранення відповідача, позивач зазначає, що наведене свідчить про здатність відповідача до активного фізичного навантаження і ставить під обґрунтований сумнів його твердження про цілковиту неможливість працювати та отримувати дохід.

Враховуючи наведене, вважає доводи відзиву необґрунтованими, які не спростовують позовних вимог і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову або для визначення аліментів у меншому розмірі.

Просить суд долучити цю відповідь на відзив до матеріалів цивільної справи № 697/1301/26; доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, відхилити як необґрунтовані; позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с.95-98).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Кобець О.О.

Представник позивача - адвокат Кобець О.О. в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.109-110).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Матвієнка О.М.

Представник відповідача - адвокат Матвієнко О.А. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив врахувати при прийнятті рішення наданий відзив та стягнути аліменти в розумному розмірі в твердій грошовій сумі, яка буде враховувати стан здоров`я відповідача.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 25 січня 2025 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 68. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с.42).

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.07.2025 Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 81 (а.с.41).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, що також не заперечувалось відповідачем та його представником.

ОСОБА_3 частково надавав допомогу на утримання дитини, що не заперечувалось представником позивача та підтверджується наступними квитанціями:

- № Р24А4030551396D8392 від 10.03.2025 на суму 9 750,00 грн. (а.с.53);

- № Р24А4415319259D4522 від 05.06.2025 на суму 5 000,00 грн. (а.с.53-зворот);

- № Р24А5138076343D4857 від 21.11.2025 на суму 5 000,00 грн. (а.с.54);

- № Р24А5159064831D3128 від 26.11.2025 на суму 2 000,00 грн. (а.с.54-зворот);

- № Р24А5231014460D7313 від 11.12.2025 на суму 2 500,00 грн. (а.с.55);

- № Р24А5462950833D3608 від 05.02.2026 на суму 3 000,00 грн. (а.с.55-зворот);

- № Р24А5589388963D4874 від 05.03.2026 на суму 3 000,00 грн. (а.с.56);

- № Р24А5717988618D1609 від 03.04.2026 на суму 3 000,00 грн. (а.с.56-зворот);

- № Р24А5992178602D3434 від 05.06.2026 на суму 4 000,00 грн. (а.с.57).

Згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 067503, ОСОБА_2 11.06.2024 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65% (а.с.59).

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 434611 від 11.06.2024, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, поранення пов`язано із захистом Батьківщини. Протипоказана важка фізична праця, робота з тривалим стоянням та ходою. Рекомендовано стаціонарне лікування в травматологічному відділенні та нагляд сімейного лікаря. Інвалідність встановлено на строк до 01.07.2025 (а.с.59-зворот).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 16455, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону з 03.10.2023 по 06.10.2023. Повний діагноз: вибухове поранення лівої стопи (02.10.2023) з травматичним відчленуванням V-го променю з дефектом кубоподібної, проміжної та латеральної клиноподібних кісток, багатоуламковим переломом ІІІ.ІV плесневих кісток та крайовим переломом таранної, п`яткової кісток, з тильним вивихом у суглобі Лісфранка з масивним дефектом м`яких тканин, сліпі поранення м`яких тканин обох стегон, лівої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Операція (02.10.2023) ПХО вогнепальних ран (а.с.71).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 6844, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 06.10.2023 по 11.10.2023. Повний діагноз: вибухове поранення лівої стопи (02.10.2023) з травматичним відчленуванням V-го променю з дефектом кубоподібної, проміжної та латеральної клиноподібних кісток, багатоуламковим переломом ІІІ,ІV плесневих кісток та крайовим переломом таранної п`яткової кістки, з тильним вивихом у суглобі Лісфранка з масивним дефектом м`язів та шкіри, сліпе поранення м`яких тканин обох стегон, лівої гомілки з наявністю сторонніх тіл, шкірним дефектом лівої гомілки. Операція 02.10.2023 – ПХО ран; 03.10.2023 – ПХО ран; 05.10.2023 – ПХО ран, фіксація тильного вивиху у суглобі Лісфранка шпицями (а.с.71-зворот).

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 23/4571 від 12.10.2023, 02.10.2023 солдат ОСОБА_2 отримав Мінно-вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок з неповним травматичним відчленуванням лівої стопи. За обставин: 02.10.2023 близько 05 години 00 хвилин під час переміщення особового складу між позиціями підрозділу в районі населеного пункту Андріївка Донецької області, внаслідок підриву на міні ПФМ-1 «Пелюстка» отримав бойове травмування та поранення. Травмування та поранення отримано внаслідок дій противника, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби, отримано під час захисту Батьківщини. Не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені навмисно (а.с.60).

Відповідно до Виписного епікризу № 13695 виданого Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», солдат ОСОБА_2 перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в відділенні (клініці) травматології з 11.10.2023 по 08.12.2023, в ПХВ НВМКЦ «ГВКГ» з 09.12.2023 по 26.01.2024. Результати лікування: загальний стан хворого на момент виписки задовільний. Рани загоїлися вторинним натягом, шви зняті, шпиці видалено. Ознаки запалення відсутні. У задовільному стані виписаний з відділення. Рекомендації: реалізація рішення ВЛК № 151Х від 24.01.2024; хода на милицях з обмеженням навантаження на ліву нижню кінцівку з поступовим збільшенням навантаження, ЛФК; після закінчення відпустки командиру частини направити на ВЛК з метою визначення придатності (а.с.72).

24.02.2024 ОСОБА_2 було видано направлення № 23/774 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби та потреби в протезуванні (а.с.69).

Згідно з Довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 9/1/2166 від 26.04.2024, солдат ОСОБА_2 , номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки, дійсно в період з 26.09.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Андріївка Донецької області (а.с.60-зворот – 61).

Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії № 1870 від 22.08.2024, солдат ОСОБА_2 , 2000 року народження, військова частина НОМЕР_3 , у Збройних Силах з липня 2020 року по грудень 2021 року, з квітня 2022 року за мобілізацією, прийнятий (призваний) на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 , військова професія – номер обслуги. Проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 22.08.2024. Діагноз (включаючи код згідно НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): (Т93.6) стан після ампутації (10.07.2024) лівої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, внаслідок мінно-вибухової травми (02.10.2023). поранення, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми від 12.10.2024 № 23/4571, видана командиром військової частини НОМЕР_3 ). На підставі статті 81 графи ІІ розділу хвороб потребує протезування. На підставі наказу МОЗ від 04.07.2007 № 307 – категорія травми тяжка (а.с.61-зворот).

Відповідно до Висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) № 85 від 28.08.2024, ОСОБА_2 призначено допоміжний засіб реабілітації протез гомілки модульного типу з вкладишем із силіконової композиції 4 мобільності підвищеної функціональності, протез гомілки для купання 1, 2, 3 мобільності, вкладиш із гелевої композиції для кукс нижніх кінцівок, комплект чохлів для кукс нижніх кінцівок, крісло колісне базове, милиці ліктьові, стілець для душу (а.с.70-зворот).

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2283, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.07.2024 по 29.08.2024 після проведення ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки (а.с.73).

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії № 1920 від 29.08.2024, солдат ОСОБА_2 , 2000 року народження, військова частина НОМЕР_3 , у Збройних Силах з липня 2020 року по грудень 2021 року, з квітня 2022 року за мобілізацією, прийнятий (призваний) на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 , військова професія – номер обслуги. Проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_4 29.08.2024. Діагноз (включаючи код згідно НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): (Т93.8) наслідки мінно-вибухової травми (02.10.2023) тяжкого ступеня: травматичного відчленування V пальця лівої стопи з масивним вогнепальним дефектом ІІІ-Vплеснових кісток, кубоподібної, проміжної та латеральної клиновидних кісток, крайового перелому таранної, п`яткової та І плеснової кісток з масивним дефектом м`яких тканин, вогнепальних сліпих осколкових поранень м`яких тканин обох стегон та лівої гомілки з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, лікованих оперативно: 02.10.2023 – первинна хірургічна обробка вогнепальних ран: 03.10.2023, 05.10.2023 – повторні хірургічні обробки ран, фіксація тильного вивиху в суглобі Лісфранка шпицями; 09.10.2023 – повторна хірургічна обробка ран правого стегна, пласника місцевими тканинами, остеотомія; 12.10.2023, 16.10.2023 – повторні хірургічні обробки ран лівої стопи та гомілки, дермопластика розщепленим шкірним клаптем; 29.10.2023 – дермопластика суральним клаптем рани лівої стопи; 16.11.2023, 20.11.2023, 20.01.2024 – повторні хірургічні обробки ран лівої стопи, видалення шпиць з лівої стопи; 10.07.2024 – ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки, ушивання та дренування рани, 13.08.2024 – некректомія, ушивання рани, у вигляді ампутаційної кукси лівої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки при значному порушенні функції. Поранення, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Потребує звільнення від військової служби на 30 календарних днів. На підставі наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 – категорія травми тяжка (а.с.62).

Згідно з Консультаційним висновком спеціаліста від 16.06.2025, ОСОБА_2 встановлено діагноз – ампутаційна культя н/з лівої гомілки, прооперована. Рекомендації – огляд на МСЕК (а.с.73-зворот).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/7276/В від 15.10.2025, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 01.07.2025 (а.с.62-зворот – 64).

Згідно з Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю номер витягу 84/25/7276/І від 15.10.2025, ОСОБА_2 надано наступні рекомендації: здатність до самообслуговування – нормальна здатність до самообслуговування (відсутність обмеження); здатність до пересування – помірний ступінь обмеження; здатність до орієнтації – нормальна здатність; здатність до спілкування – нормальна здатність; здатність до контролю за своєю поведінкою – нормальна здатність; здатність до здобуття освіти – нормальна здатність; здатність до трудової діяльності – помірний ступінь обмеження. Код допоміжного засобу реабілітації – за державні кошти: 06 12 03 – взуття на ортези та допоміжне взуття, 06 24 09 – протези гомілки (протези після ампутації нижче від колінного суглоба) (ліва кінцівка), 09 06 18 – комплект чохлів для кукси нижньої (ліва кінцівка), 06 24 40 – вкладиші із силіконової або гелевої композиції для кукс нижніх кінцівок (ліва кінцівка), 12 03 06 – милиці ліктьові (а.с.65-зворот – 67).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 19.06.2026, ОСОБА_2 встановлено діагноз – наслідки МВТ (02.10.2023) у вигляді післятравматичної ампутаційної культі на рівні с/з лівої гомілки, екзопротез. Рекомендації – ортопедичний режим (а.с.67-зворот, 74).

Відповідно до Військового квитка серії НОМЕР_5 виданого 13.09.2023, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді «молодша медична сестра» (а.с.101-102).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, у разі відсутності домовленості між сторонами, право позивача на стягнення аліментів є безумовним та не може ставитися в залежність від позиції відповідача.

В постанові Верховного Суду у справі за №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року зазначено, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Таким чином, позивач у відповідності до ст.ст. 180, 185 СК України, має право на отримання від відповідача аліментів на дитину.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/561/16-ц сформульовано висновок, який надалі неодноразово повторювався Судом (наприклад, постанова від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18), про те, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року в справі №759/10277/18 зазначив, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Згідно з ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спільний малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, за таких обставин наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, оскільки в силу положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, кошти на утримання дитини присуджуються тому з батьків, з ким проживає дитина.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача.

Відповідач заперечував проти такого розміру аліментів на дитину та просив встановити аліменти на дитину в твердій грошовій сумі, оскільки в нього скрутне матеріальне становище, він отримав поранення, перебуваючи на службі в ЗСУ, йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок ампутації гомілки, з доходів він має лише пенсію.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує вік малолітньої дитини, яка є немовлям, її потребу у належному забезпеченні, стан здоров`я та матеріальне становище сторін, а також те, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання сина. При цьому суд бере до уваги доводи відповідача про наявність у нього інвалідності ІІ групи, відсутність офіційного працевлаштування та отримання пенсії по інвалідності, однак зазначені обставини самі по собі не звільняють його від обов`язку щодо належного утримання малолітньої дитини та не можуть бути підставою для визначення такого розміру аліментів, який не забезпечував би мінімально гарантованого законом рівня утримання дитини.

Суд також враховує, що відповідач є особою молодого віку, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що стан його здоров`я повністю унеможливлює здійснення трудової діяльності чи отримання будь-якого доходу, оскільки в Рекомендаціях від 15.10.2025 вказано, що ОСОБА_2 має помірний ступінь обмеження здатності до трудової діяльності. При цьому сама по собі відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про відсутність у відповідача можливості брати участь у належному матеріальному забезпеченні дитини.

Оцінюючи доводи відповідача щодо можливості сплати аліментів у розумній твердій грошовій сумі, суд виходить з того, що право вибору способу сплати аліментів належить особі з якою проживає дитина, тобто в даному випадку це мама дитини ОСОБА_1 . Крім того, стягнення аліментів в твердій грошовій сумі не враховуватиме матеріального стану відповідача та не забезпечуватиме належного рівня утримання малолітньої дитини, а також не відповідатиме віку дитини, потребам і принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини.

Суд враховує, що дитина є малолітньою (1 рік і 1 місяць) та потребує постійного матеріального забезпечення, зокрема належного харчування, придбання одягу, засобів догляду, медичного забезпечення та створення умов для її гармонійного розвитку. При цьому обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків у рівній мірі незалежно від факту їх спільного проживання чи матеріального становища одного з них.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, яке відповідач обґрунтував його тим, що скрутне матеріальне становище виникло в нього внаслідок того, що йому встановлено ІІ групу інвалідності та він проходить реабілітаційні заходи, які необхідні після отриманого поранення. Разом з тим, відповідачем та його представником не надано суду доказів розміру доходу, який отримує відповідач та розмір витрат на його лікування.

Тягар з доведення перед судом рівня своїх доходів та видатків, їх співвідношення, яке свідчить про незадовільний майновий стан, за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства процесуальний закон покладає на сторону, яка його доводить, тобто в даному випадку на відповідача, чого останнім, як вбачається із вищевикладеного, здійснено не було.

Також посилання сторони відповідача на добровільне надання матеріальної допомоги на утримання дитини не виключає можливість стягнення з відповідача аліментів на її утримання у судовому порядку. Факт переказу відповідачем грошових коштів на дитину лише свідчить про визнання ним свого обов`язку брати участь в її утриманні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є співмірним потребам дитини, відповідає вимогам закону, забезпечує справедливий баланс між інтересами малолітньої дитини та матеріальним становищем платника аліментів, а також є необхідним і достатнім для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн.).

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 84/25/7276/В від 15.10.2025 (а.с.62-зворот – 64).

Таким чином, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір необхідно компенсувати рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 84, 91, 180-182 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 – аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17.08.2026.

Головуючий Б . К . Скирда