Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №695/1987/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1987/26

номер провадження 3/695/946/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченко М.Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ,

за ч.2 ст.126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітня ОСОБА_1 , 30.04.2026 року о 16 год. 10 хв., в м. Золотоноша, вул. Саксаганського, керувала транспортним засобом мотоциклом MN250GY-15 державний номерний знак НОМЕР_1 , яка не має права керувати таким транспортним засобом, а саме відсутнє посвідчення водія категорії А, чим порушила вимоги п. 2.1. А Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні 08.06.2026 ОСОБА_1 , в присутності законного представника матері ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнала, щиро каялась. Пояснила, що хотіла спробувати проїхатися та попрактикуватись у водінні перед складанням іспитів на отримання посвідчення водія, оскільки вона проходить навчання на керування мотоциклом і на той час уже пройшла практичне навчання на категорію А.

У судовому засіданні 08.06.2026 законний представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просила доньку суворо не карати. Пояснила, що її донька хотіла попрактикуватись у водінні перед складанням іспитів на отримання посвідчення водія і вона дозволила це зробити.

У судове засідання 01.07.2026 ОСОБА_1 не з`явилась, але скерувала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити бьез її участі, вину визнала, щиро каялась.

01.07.2026 ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи свідоцтво про закінчення практичної підготовки серії РРТ №01571796-26, згідно з яким, вона у період з 03.12.2025 до 17.02.2026 пройшла: 43.5 – годинну практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом категорії А і на іспиті відповідно до протоколу від 23.02.2026 №519 одержала оцінку добре.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законного представника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «O’Halloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п. 2.1. "а" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно примітки до ст. 126 КУпАП положення ч. 2 ст. 126 не застосовуються до осіб, які в установленому законом порядку навчаються водінню транспортного засобу.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що обставини адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653756 від 30.04.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора СРПП Золотоніського РВП ГУНП у Черкаській області Новодран Е.Б, згідно якого перебуваючи в добовому наряді 30.04.2026 року о 16 год. 10 хв. в м. Золотоноша по вул. Саксаганського, було зупинено транспортний засіб мотоцикл MN250GY-15, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та під час спілкування з якою було встановлено, що вона не має посвідчення водія категорії А.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху 30.04.2026, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.1. "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.126 ч. 2 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху України, 30.04.2026 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме здійснювала рух на мотоциклі MN250GY-15 державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та вину у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Обставиною, що згідно ст. 34 КУпАП пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 є щире каяття та вчинення правопорушення неповнолітньою особою.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно зі ст. 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.13 КУПАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Суд констатує, що ОСОБА_3 перебуває саме в тому віці, коли в особи формується повага до Закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу неповнолітньої ОСОБА_1 , яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаялася, відсутність негативних наслідків та ДТП, а також те, що вона пройшла практичну підготовку для для отримання права керування транспортними засобами категорії А, суд вважає за можливе застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 захід впливу, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 24-1 КУпАП, у вигляді попередження, що буде достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Застосування до неповнолітньої заходу впливу за ст. 24-1 КУпАП не є накладенням адміністративного стягнення в розумінні ст. 24 КУпАП, у зв`язку з чим положення ст. 40-1 КУпАП щодо сплати судового збору застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 13, 24-1, 126, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 захід впливу, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 24-1 КУпАП, у вигляді попередження.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя М. Ю. Степченко