Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №537/1053/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1053/26 Номер провадження 33/814/640/26Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: адвоката Шевцової Л.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Шевцової Л.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 гривень на користь держави.

За постановою судді, 12.02.2026 року о 13 год. 28 хв. в м. Кременчуці на вул. Академіка Герасимовича, буд 9, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI LANCER НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме сповільненість мови, неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Шевцова Л.В., в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки, викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях.

Наголошує на тому, що відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку з чим всі наступні дії поліцейських по проведенню огляду на стан сп`яніння та здобуті у справі докази є неналежними та недопустимими.

Вказує на відсутність доказів того, що поліцейськими виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, які могли б бути підставою для проведення огляду. До того ж, з відеозапису, наданого працівниками поліції, наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не вбачається.

Зазначає, що відмова від проходження огляду була пов`язана виключно з відсутністю на робочому місці лікаря-нарколога та перебування протягом тривалого часу на самоті в холодному транспортному засобі.

Апелянт посилається на фрагментарність долучених до протоколу відеозаписі, а тому ті не є належними і допустимими доказами.

Стверджує, що пояснення інспектора Ісмайлової Ю.С. спростовуються матеріалами справи, крім того, вона є зацікавленою особою у результатах розгляду справи.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового розгляду, до приміщення Полтавського апеляційного суду не з`явився, клопотань, заяв про відкладення судового засідання не надавав, адвокат Шевцова Л.В. не заперечувала щодо проведення розгляду справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без участі ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Шевцову Л.В. в підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначених вимог дотримався у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:

– протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589629 від 12.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння;

– відеоматеріалів з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, яким зафіксовано факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння;

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 12.02.2026 року.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушення викладено вірно та чітко сформульовано його суть.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Долучений до протоколу відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль MITSUBISHI LANCER НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .. Працівник поліції повідомив водієві, що транспортний засіб зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Під час перевірки документів та спілкування з водієм, в працівників поліції виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість та сповільненість мови,. Поліцейські озвучили ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я, на що водій спочатку погодився. Після прибуття до медичного закладу з`ясувалося, що необхідно зачекати певний час, орієнтовно 30 хвилин, оскільки лікаря немає на місці. Проте, ОСОБА_1 повідомив, що чекати він не збирається бо йому потрібно їхати до дружини. Після цього працівником поліції ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, на що останній зазначив, що все розуміє, та відмовляється від проходження огляду. Надалі ОСОБА_1 було роз`яснено його права та складено адміністративний протокол, зміст якого доведено до відома ОСОБА_1 ..

Доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог Інструкції №1026 щодо безперервності відеофіксації є неспроможними, оскільки на відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких водій відмовився від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.

Зафіксована на наданому відеозаписі інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також не є спроможними.

Як убачається з відеозапису, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про підставу зупинки транспортного засобу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, співробітники поліції, здійснюючи зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння, і пояснення про відсутність ознак наркотичного сп`яніння не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених підставах.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Шевцової Л.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко