Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №554/9546/13-ц — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9546/13-ц Номер провадження 22-ц/814/2645/26Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Ванди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків від злочину,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Полтавагазвидобування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків від злочину.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2012 року у кримінальній справі №1622/2748/2012; 1/1622/286/2012 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання. Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 закрито у зв`язку із зміною обстановки із звільненням їх від кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2013 року цивільний позов ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У межах кримінального провадження ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» понесло витрати на зберігання двох автомобілів, які визнані речовими доказами, що є шкодою, завданою підприємству злочином.

Оскільки відповідачі визнані винними у вчинені злочину, то саме вони мають солідарно відшкодувати витрати позивача за зберігання речових доказів, так як ці витрати є наслідком їх винних дій.

Після зміни позовних вимог остаточно просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укргазвидобування» в особі Газопромилового управління «Полтавагазвидобування» вартість витрат по зберіганню автомобілів: бензовоза марки «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом з автоцистерною без державних номерних знаків, та автомобіля марки МАЗ НОМЕР_2 з автоцистерною НОМЕР_3 в сумі 122 687 гривень 78 коп.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2013 року позов ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» вартість витрат по зберіганню автомобілів сумі 122 687 гривень 78 копійок.

Вирішено питання судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Книша С.І., представника ОСОБА_2 , задоволено частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 840,30 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Поліканова А.М., представника ОСОБА_6 задоволено.

Заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, ухвалити нове рішення в цій частині.

Відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укргазвидобування» (на час перегляду рішення - Акціонерне товариство «Укргазвидобування») до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 840,30 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 30 березня 2026 року у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Гудзь Л.Г. про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2013 року у цивільній справі №554/9546/13-ц відмовлено.

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Гудзь Л.Г. про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2013 року у справі №554/9546/13-ц за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків від злочину залишено без задоволення.

Заочне рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначається, що до спірних правовідносин слід застосовувати КПК України, затверджений Законом № 1001-05 від 28.12.1960.

Звертав увагу, що під час досудового слідства постановою слідчого визнано речовими доказами: автомобіль «Мегсеdes Benz 1838», 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна без держаних номерних знаків, який 23.08.2010 року передано на відповідальне зберігання на територію Машівського цеху з видобутку нафти та тазу ГПУ «Полтавагазвидобуванпя»; автомобіль «МАЗ 5432», д. н. з. НОМЕР_2 , з напівпричепом-цистерною НОМЕР_3 , який 23.08.2010 року передано на відповідальне зберігання в ГС «Солоха». Тобто, з моменту винесення постанови слідчого про визнання речовими доказами вищезазначені транспортні засоби набули статусу речових доказів в межах кримінального провадження, на які розповсюджується дія норм щодо порядку вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальній справі.

Зазначається, що відшкодування понесених витрат на зберігання вказаних транспортних засобів здійснюються за рахунок бюджетних коштів, а у випадку здійснення зберігання не спеціалізованим підприємством, відшкодування понесених ним витрат є безумовним обов`язком держави. Тому вважає, що підстав для покладення на відповідачів обов`язку відшкодовувати витрати за зберігання транспортних засобів, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, не має.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що заява про перегляд заочного рішення подана з порушенням встановлених законом строків. Вважає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на перегляд заочного рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2012 року у кримінальній справі №1622/2748/2012; 1/1622/286/2012 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання, стосовно інших відповідачів, у тому числі і ОСОБА_6 , кримінальну справу закрито, в зв`язку зі зміною обстановки, із звільненням від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.15, ст. 198 КК України на підставі ст.7 КПК України та ст. 48 КК України (т.1 а.с.27-41).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2013 року вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2012 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у частині залишення без розгляду цивільного позову ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду залишено без змін (т.1 а.с.42-47).

Вказаними рішеннями встановлено, що під час досудового слідства, яке здійснювало слідче управління УМВС України в Полтавській області, по справі № 10050095 постановою слідчого визнано речовими доказами: автомобіль «Мегсеdes Benz 1838», 1983 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1 з напівпричепом типу ТЗ Цистерна без держаних номерних знаків, який 23.08.2010 року передано на відповідальне зберігання на територію Машівського цеху з видобутку нафти та тазу ГПУ «Полтавагазвидобуванпя»; автомобіль «МАЗ 5432», д. н. з. НОМЕР_2 , з напівпричепом-цистерною НОМЕР_3 , який 23.08.2010 року передано на відповідальне зберігання в ГС «Солоха» (т.1 а.с.47).

Як вбачається з калькуляції, вартість зберігання одного автомобіля за одну добу на об`єкті ГПУ «Полтавагазвидобування» згідно калькуляції витрат складає 107,81 грн (т.1 а.с.55).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що йому було завдано майнової шкоди, яка полягає в понесенні витрат по зберіганню речових доказів (автомобілів) в межах кримінального провадження на суму 122 687,78 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати по зберіганню автомобілів, є майновою шкодою, яка була завдана неправомірними діями відповідачів.

Однак колегія суддів не може в повному обсязі погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 78 КПК України 1960 р. (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності.

Відповідно до статті 79 КПК України 1960 р.: речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (даті – Інструкція, чинна станом на час виникненням спірних правовідносин), встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Згідно пункту 19 Інструкції зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у Ті провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу. При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов`язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу.

Відповідно до пункту 13 Інструкції витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно; у випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави. У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України (1001-05) включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України (1001-05).

Як вбачається з статті 91 КПК 1960 р. судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Статтею 93 КПК 1960 р. передбачено, що судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнаю у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З зазначеного слідує, що витрати на зберігання речових доказів, понесені особою у межах кримінального провадження, за своєю правовою природою є судовими витратами, питання про розподіл яких вирішується за правилами КПК, тому висновок суду першої інстанції про стягнення зазначених витрат як шкоди, заподіяної злочином, є помилковим.

Надаючи оцінку доводам наведеним у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що заява про перегляд заочного рішення подана з порушенням встановлених законом строків, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на перегляд заочного рішення, колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження є саме заочне рішення, а не ухвала.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У свою чергу апеляційна скарга на заочне рішення була подана 02 квітня 2026 року тобто в межах тридцятиденного строку з дня винесення ухвали Шевченківського районного суду м.Полтави від 30 березня 2026 року, якою заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Гудзь Л.Г. про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2013 року у справі №554/9546/13-ц за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних збитків від злочину залишено без задоволення.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що сторонами ухвала Шевченківського районного суду м.Полтави від 30 березня 2026 року щодо розгляду клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Гудзь Л.Г. про поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення не оскаржувалася.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи судом першої інстанції та копію оскаржуваного рішення не отримував.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що про задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

У вказаній частині слід ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Укргазвидобування» (на час перегляду рішення - Акціонерне товариство «Укргазвидобування») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та як наслідок відмову у задоволенні позовних вимог до скаржника, стягнути з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 підлягають понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 840,30 грн.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 382-384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 листопада 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, ухвалити нове рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (на час перегляду рішення - Акціонерне товариство «Укргазвидобування») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 840,30 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко