Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №288/623/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/623/26 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Номер провадження №33/4805/1250/26

Категорія ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Хрус С.А., захисника – адвоката Іщенка Д.М. (дистанційно - в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомир апеляційну скаргу захисника - адвоката Іщенка Д.М., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п?ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 24 квітня 2026 року о 23:48 годині, в селищі Попільня по вулиці Віталія Шайдюка керував автомобілем марки «AUDI A6» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі категорично відмовився, відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

24 квітня 2026 року о 23.48 годині ОСОБА_1 , в селищі Попільня по вулиці Віталія Шайдюка керував автомобілем марки «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права на керування таким транспортним засобом, чим повторно вчинив правопорушення протягом року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.1.а, 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Іщенко Д.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин по справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи.

Вказує, що на долученому до матеріалів адміністративної справи диску з відеозаписом, відсутній відеоматеріал, на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що на відеозаписі під назвою «IMG 2532» з 1:34 хвилини по 1:40 хвилину зафіксовано, як водій в салоні автомобіля переміщається з водійського сидіння на заднє пасажирське сидіння є лише припущенням, оскільки на 10:20 хвилини відеозапису під назвою « ОСОБА_2 » зафіксовано, що саме ОСОБА_3 виходить з водійського місця, крім того вона сама підтвердила цей факт.

Доводить, що пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які місцевий суд поклав в основу оскаржуваної постанови не відповідають обставинам справи, та суд безпідставно розглянув справу за відсутності цих свідків, незважаючи на клопотання сторони захисту про їх допит. Захисник також піддає сумніву об`єктивність пояснень цих свідків з огляду на обставини їх залучення та перебування у комендантську годину на вулиці.

Посилається на те, що місцевий суд безпідставно послався на покази поліцейського Мошківського Д.В., оскільки він має до ОСОБА_1 неприязні стосунки, що, на думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, захисник вважає необґрунтованим посилання суду на пояснення поліцейського також і з огляду на ту обставину, що він не зміг відповісти в судовому засідання на запитання, хто йому телефонував із повідомленням про те, що водій автомобіля Audi із дівчиною розпивають спиртні напої.

Звертає увагу на порушення при складанні протоколів, оскільки в протоколах про адміністративні правопорушення вказані різні адреси його складання (в одному протоколі місцем його складання значиться – вул.Фомічова, 6, а в іншому – Віталія Шайдюка, в тому ж селищі Попільня)..

Зазначає, що з огляду на наявні істотні порушення при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 та складанні за його результатами протоколів про адміністративне правопорушення, слід визнати протоколи та додані до них матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.

Посилається також і на те, що у зв`язку із неправомірними діями мало місце звернення із заявою про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності, та подання скарги до органів поліції вищого рівня, яка зараз перебуває на розгляді.

Вказує, що відсутня достатня сукупність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками стану алкогольного сп`яніння, та що останній у вказаних в протоколах час і місці та відмовився від проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану сп`яніння, вважає докази, на які послався суд першої інстанції при притягненні ОСОБА_1 до відповідальності, передчасними, недоведеними, та такими, що грунтуються на припущеннях.

Посилається і на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону щодо оцінки доказів на предмет їх належності, достовірності, а також в їх сукупності.

Доводить, що судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду цієї справи про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Разом з тим, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року, оскільки пропущений з поважних причин.

В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови захисником отримано 18 липня 2026 року засобами електронного зв`язку, що підтверджується роздруківкою офіційної електронної пошти адвоката та карткою руху документу з підсистеми «Електронний суд».

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року не пропущено.

Так, оскаржена постанова судом першої інстанції прийнята 16.07.2026 року, відповідно останній день десятиденного строку на її оскарження, з урахуванням правил початку перебігу строку, припадає на 26.07.2026р. (неділя), який є неробочим днем, а тому строк на оскарження продовжується до першого робочого дня - 27.07.2026 (понеділок). Апеляційна скарга подана захисником через підсистему «Електронний суд» 27.07.2026 року, а отже у встановлений законом строк для оскарження.

З цих підстав клопотання захисника про поновлення строку на оскарження залишається судом без розгляду.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не прибув, відповідно до складеної секретарем судового засідання телефонограми від 07.08.2026 р., ОСОБА_1 повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду.

Захисник – адвокат Іщенко Д.М. вважав за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , та повідомив суду, що ОСОБА_1 відомо про дату та час апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. За змістом ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

Враховуючи ці обставини, думку захисника, наявність підтвердження повідомлення ОСОБА_1 телефонограмою, а також те, що в апеляційному розгляді бере участь захисник, судом постановлено провести апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною другою ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення).

Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649327 від 25 квітня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 24 квітня 2026 року о 23.48 годині, в селищі Попільня по вулиці Віталія Шайдюка керував автомобілем марки «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права на керування таким транспортним засобом, чим повторно вчинив правопорушення протягом року, чим порушив п.2.1 (а) Правил дорожнього руху повторно вчинив правопорушення протягом року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 статті 126 КУпАП (а.с.1);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 649320 від 25 квітня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 24 квітня 2026 року о 23:48 годині, в селищі Попільня по вулиці Віталія Шайдюка керував автомобілем марки «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 відмовився від даного огляду (а.с.5);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 квітня 2026 року, в якому зазначено, що від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (а.с.5);

- наявними в матеріалах справи розписками відповідно до яких ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також ознайомлено останнього з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення його від керування транспортним засобом, від підпису яких ОСОБА_1 відмовився (а.с.2,6);

- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, відповідно до якої ОСОБА_1 проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, від підпису якої ОСОБА_1 відмовився (а.с.4);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7 , в яких вказана особа пояснила, що 24.04.2026 року о 23 годині 40 хвилин перебував в селищі Попільня біля супермаркету «Фора» та в цей час помітив як водій автомобіля «AUDI A” д.н.з. НОМЕР_1 разом з дівчиною розпивали спиртні напої в автомобілі. Після чого, через деякий час, даний автомобіль завівся та водій виїхав з парковки біля супермаркету «Фора» та поїхав в сторону лікарні, та якого було зупиненено працівниками поліції, а в подальшому водія було доставлено до відділення поліції для складання відповідних матеріалів (а.с.7);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , в яких вказана особа пояснила, що 24.04.2026 року о 23 годині 40 хвилин перебував зі своїми знайомими біля магазину «Фора» в селищі Попільня та в цей час помітив як невідомий чоловік разом з дівчиною сиділи в автомобілі «AUDI A” д.н.з. НОМЕР_1 та розпивали спиртні напої. Після чого, чоловік завів даний автомобіль та виїхав зі стоянки біля магазину «Фора» та поїхав в сторону лікарні. Через деякий час помітив, що даний автомобіль було зупиненено працівниками поліції, а в подальшому водія даного автомобіля було доставлено до відділення поліції для складання відповідних матеріалів (а.с.8);

- поясненнями інспектора поліції ОСОБА_6 , який в суді першої інстанції пояснив, що 24 квітня 2026 року у вечірній час йому повідомили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що біля супермаркету «Фора» водій автомобіля Ауді з д.н.з. НОМЕР_1 з дівчиною розпивали спиртні напої. Коли даний автомобіль від`їхав від супермаркету «Фора», то він з іншим поліцейським на патрульному автомобілі поїхали за даним автомобілем і включивши проблискові маячки, зупинили даний автомобіль на вулиці Віталія Шайдюка. Коли він підходив до даного автомобіля, то водій пересів з водійського сидіння на заднє пасажирське сидіння і даний факт зафіксовано на камеру відеоспостереження. Він підійшов до автомобіля, водій відкрив задні двері і сказав, що він їхав на задньому пасажирському сидінні як пасажир, а за кермом була його дружина ОСОБА_3 .. Оскільки ОСОБА_1 вів себе агресивно, намагався залишити місце події, то його було затримано і доставлено у відділення поліції №1 Житомирського РУП №2 для складання адміністративних матеріалів. Щодо розбіжності в протоколах, а саме, в одному вказано місце складання протоколу - селище Попільня вулиця Віталія Шайдюка, а в іншому – селище Попільня вул. Фомічова, 6, тобто відділення поліції №1, інспектор поліції пояснив, що це вказано помилково, оскільки його затримали по вулиці Віталія Шайдюка, а доставили і складали адміністративні матеріали у відділенні поліції селища Попільня по вулиці Фомічова 6;

- довідкою начальника СРПП ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції О. Клименка, зі змісту якої слідує, що в інформаційному порталі Національної поліції відсутні дані щодо наявності у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.72);

- відомостями адмінпрактики, в яких зазначено, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності: за ч.2 ст.126 КУпАП, постанова серії ЕНА №6463719 від 04.01.2026 року, штраф 3400 гривень; та було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, серія ЕПР1 №558956 і постановою Попільнянського районного суду накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень з позбавлення прав строком на 1 рік (а.с.12,13);

- копією постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавлення прав керування транспортними засобами строком на 1 рік та постановою Житомирського апеляційного суду від 06 травня 2026 року дану постанову залишено без змін (а.с.52-58).

За змістом пункту 10 протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 649327, ЕПР1 № 649320 від 25 квітня 2026 року працівниками поліції здійснювався відеозапис 858181.

На переглянутих судом відеозаписах, наявних у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.11), зафіксовано, як працівники поліції увімкнувши проблискові маячки, зупинили автомобіль та підійшли до нього, а саме до задніх правих бокових дверцят даного автомобіля і запитали чому водій, яким, як встановлено в подальшому виявився ОСОБА_1 , пересів з водійського сидіння на заднє. Також згідно цього відеозапису, працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чому він їздить п`яний та неодноразово поліцейським запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 не погодився, заперечив своє керування даним транспортним засобом і відмовився від проходження запропонованого йому огляду. В подальшому, відеозаписом зафіксовано як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що за відмову від проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння відносно нього буде складено адміністративний протокол за статтею 130 КУпАП. (інтервал відеозапису файлу «Глюзовський» із 0:00:11 по 0:06:04).

Також даним відеозаписом зафіксовано, що працівник поліції намагався роз`яснити ОСОБА_1 його права та обов`язки, як особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, однак ОСОБА_1 закрив автомобіль і разом із особою жіночої статі, яка перебувала в салоні автомобіля із ОСОБА_1 , залишили місце зупинки транспортного засобу, після чого працівники поліції на службовому автомобілі наздогнали їх і до ОСОБА_1 було застосовано спецзасіб кайданки та доставлено останнього до відділку поліції для складання адміністративних матеріалів (інтервал відеозапису файлу Глюзовський із 0:11:00 по 0:17:00).

Таким чином, дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис на DVD-диску (а.с.11) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 , який був водієм транспортного засобу на момент його зупинки поліцейськими, ознак алкогольного сп`яніння, запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 як словесно, так і своїми наступними діями у виді залишення місця зупинки транспортного засобу відмовився від його проходження.

Законодавством України не передбачено припинення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та (або) припинення провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за фактом виявленого правопорушення через залишення водієм місця зупинки транспортного засобу та намагання останнього завадити працівникам поліції виконати покладені на них службові обов`язки.

Такі дії ОСОБА_1 в сукупності із його словесною незгодою з об`єктивної сторони правильно були розцінені судом першої інстанції як дії по ухиленню від встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, так і у найближчому закладі охорони здоров`я, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (в даному випадку ч.2 ст.130 КУпАП з огляду на повторність правопорушення).

Покидаючи місце зупинки і фактично втікаючи від працівників поліції ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії, оскільки працівник поліції виявив чіткі ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропонував пройти огляд, передбачав, що внаслідок таких його дій встановлений законодавством порядок огляду буде порушений і свідомо допускав настання цих наслідків байдуже поставившись до пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин працівники поліції правомірно склали протоколи у зв`язку із виявленням цих правопорушень, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП.

Наведені вище докази (за винятком письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що далі обгрунтовано апеляційним судом) є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а тому апеляційні доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

При цьому, місцевий суд критично віднісся до показань свідка ОСОБА_3 , яка, як встановив суд першої інстанції, є дружиною особи, що притягається до адміністративної відовідальності ОСОБА_1 та обгрунтовано їх розцінив як такі, що надані з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене. З даним висновком, з урахуванням зафіксованих на відеозаписі обставин події, погоджується й апеляційний суд.

Доводи апелянта щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування його на задньому пасажирському сидінні, апеляційний суд визнає безпідставними, та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, котрі, на переконання апеляційного суду, в сукупності та поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколах та постанові суду першої інстанції обставинах, що підтверджується наступним.

Так, переглянутим відеозаписом файлу «IMG_2532.mp4» зафіксовано рух транспортного засобу марки Audi за наведених у протоколах обставинах, а також те, як працівники поліції на службовому автомобілі, увімкнувши проблискові маячки наздоганяють цей автомобіль із д.н.з. НОМЕР_1 під час здійснення ним руху, зупиняють його, та як цей автомобіль зупинився (інтервал відеозапису із 0:00:57 по 0:01:28).

Наявним у матеріалах справи відеозаписом, котрий переглянув і суд апеляційної інстанції, зафіксовано ту обставину, що після зупинки даного транспортного засобу, через заднє скло зупиненого автомобіля видно переміщення силуету людини із переднього водійського місця на заднє пасажирське, після чого працівники поліції одразу підійшли до людини, котра перемістилась на заднє сидіння (інтервал відеозапису файлу «IMG_2532.mp4» із 0:01:31 по 0:01:35).

Крім того, на відеозаписі файлу «Глюзовський.mp4» зафіксовано, як з водійського місця даного автомобіля вийшли особа жіночої статі, у якої працівник поліції запитав «…а Ви чого сіли за кермо, як він перелазив», на що ОСОБА_1 відповів поліцейському «…ти мене зупинив, то й говори зі мною…» (інтервал відеозапису із 0:10:25 по 0:11:05). При цьому, зазначена особа жіночої статі в цей час не зазначала працівникам поліції, що вона є водієм вказаного транспортного засобу.

Отже, спростовуючи аргумент апеляційної скарги захисника щодо нездійснення керування ОСОБА_1 автомобілем «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 за вищезазначених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що виконуючи вимоги ст.252 КУпАП, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наведені відеозаписи у проаналізованих інтервалах, якими зафіксовано переміщення людини в салоні зупиненого автомобіля із переднього місця на заднє, за чим послідували негайні претензії працівника поліції про таке переміщення водія, та який підійшов саме до того місця, де знаходилась така особа, а також визнанням ОСОБА_1 при зверненні до працівника поліції того, що саме його зупинили працівники поліції, а не особу жіночої статі, до якої звернувся поліцейський, та відсутність з цього приводу відповідних застережень вказаної жінки, в сукупності із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами, наведеними у постанові, зокрема, щодо надходження працівникам поліції повідомлення про вживання водієм і пасажирем вказаного автомобіля алкогольних напоїв, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що саме ОСОБА_1 виконував функцію водія цього транспортного засобу в момент його зупинки працівниками поліції.

Тому, апеляційний суд погоджується в цій частині із висновками суду першої інстанції, вважає підтвердженою обставину факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у постанові суду першої інстанції обставин, та відхиляє аргументи апеляційної скарги захисника, щодо не підтвердження цієї обставини та щодо порушень вимог закону по оцінці доказів, оскільки, як встановив апеляційний суд, вказана обставина знайшла своє підтвердження серед матеріалів справи, та що і було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно практики Європейського суду з прав людини такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням [рішення у справах Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви NN 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява N 61406/00), A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. ltaly від 27 вересня 2011 року (заява N 43509/08)].

За практикою Європейського суду з прав людини при визначенні того, чи наявне кримінальне обвинувачення, слід враховувати такі критерії: кваліфікація правопорушення згідно з національним законодавством; характер правопорушення та суворість покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий.

З огляду на зазначені критерії (зокрема, суворість покарання, передбаченого санкцією ч.1 та ч.2 ст.130 КУпАП) та сталу практику Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що провадження у цій справі про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суду першої інстанції під час її розгляду належало застосувати максимальні стандарти доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

На переконання апеляційного суду, проаналізована та зазначена у постанові місцевого суду сукупність обставин цієї справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що саме ОСОБА_1 був водієм зазначеного у постанові суду транспортного засобу за вказаних обставин у момент його зупинки працівниками поліції, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в будь-який доспустимий спосіб (як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я), а тому він є винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях, адже керував автомобілем марки «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права на керування таким транспортним засобом, чим повторно вчинив правопорушення протягом року, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (і вербально і шляхом конклюдентних дій, залишивши місце зупинки транспортного засобу, уникаючи розпочатої поліцейським процедури огляду з моменту такої пропозиції його проходження).

Тому, аргументи захисту щодо неврахування практики ЄСПЛ при розгляді такої категорії справ є необгрунтованими, адже винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень булла встановлена поза розумним сумнівом та з дотриманням застосовуваних стандартів.

Щодо аргументу про допущені порушення при складанні протоколів, а саме зазначенні різних адрес їх складання, то вказаний аргумент був ретельно перевірений місцевим судом, який оглянувши відеозаписи, заслухавши показання працівника поліції, дослідивши зміст протоколів встановив, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції на вулиці Віталія Шайдюка селища Попільня, однак в зв`язку з тим, що через дії ОСОБА_1 останнього було доставлено у відділення поліції №1 селища Попільня по вулиці Фомічова,6 для складання адміністративних матеріалів, то в одному із протоколів зазначено іншу адресу одного і того ж самого селища, а саме адресу місцезнаходження відділення полції, куди був доставлений ОСОБА_1 .

Зокрема, вказані обставини підтвердив інспектор поліції, на показання якого місцевий суд послався у постанові, а також ця обставина підтверджується наявним в матеріалах справи рапортом начальника СРПП ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції О.Клименка (а.с.71).

Ця описка, яку, по суті, як слідує із постанови суду, визнали працівники поліції, не вплинула ні на правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 діяння, ні на об`єм висунутого йому обвинувачення у інкримінованих протоколами правопорушеннях, а також не завадила ОСОБА_1 і його захиснику захищатися від висунутого такого обвинувачення у вчиненні цих правопорушень.

Також, ця описка щодо вулиці і номера будівлі в одному із протоколів, не спричинила неправильного вирішення справи.

Тому, з цих усіх підстав апеляційний суд відхиляє і ці аргументи захисника щодо незаконності постанови суду першої інстанції.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що до показань сержанта поліції ОСОБА_6 , слід ставитись критично, апеляційний суд найперше зазначає, що суду не надано доказів чи розумних обґрунтувань того, що вказані особи перебувають у неприязних стосунках.

Крім того, як слідує із змісту постанови суду першої інстанції, показання вказаного працівника поліції стосуються переважно приводу для слідування службового автомобіля поліцейських за транспортним засобом Audi із його подальшою зупинкою з метою огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки була отримана інформації про вживання алкогольних напоїв особами, котрі знаходяться в цьому автомобілі.

Що стосується обставин, які підлягали доказуванню в цій справі під час її вирішення судом першої інстанції, то визначальним було встановлення того, хто керував цим транспортним засобом у момент його зупинки працівниками поліції, а також чи висловила така особа згоду пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на пропозицію поліцейського, оскільки в цій справі ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за вживання сприртних напоїв і не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, натомість його притягнуто за відмову від проходження такого огляду, та за керування транспортним засобом не маючи права керування за ознакою повторності вчиненні правопорушення протягом року.

Тому, зміст постанови суду першої інстанції об`єктивно засвідчує, що показаннями працівника поліції, на перебування ОСОБА_1 в неприязних стосунках з яким посилається захисник, переважно обгрунтовується ініціювана поліцейськими сама процедура огляду цього водія і його зупинка, натомість факт відмови від проходження огляду та здійснення ОСОБА_1 функції водія, підтверджується сукупністю доказів, на які послався суд, і перш за все, в основу рішення покладено відеозапис.

Тому, апеляційний суд відхиляє ці аргументи захисту.

Щодо посилань суду на письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не були допитані у судовому засіданні, то загалом, за змістом ст.251 КУпАП письмові пояснення враховуються при встановленні обставин, які стосуються предмету доказуванню у справі та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами.

В той же час, відповідно до пункту 1 статті 6 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення… 3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права … d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати,- щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення».

Підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції утверджує принцип: до оголошення обвинувального вироку по відношенню до обвинувачуваного усі докази проти нього мають бути надані в його присутності на публічних слуханнях з метою змагальної аргументації.

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ у сраві "Жуковський проти України" (Заява № 31240/03, 2011 рік) усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів (п. 40); Вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити (п. 41).

На переконання апеляційного суду, проаналізовані і зазначені апеляційним судом докази в їх сукупності поза розумним сумнівом підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень без урахування письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки в матеріалах справи наявний відеозапис, котрим зафіксовано перебіг події, а також наявні інші письмові докази, котрі в сукупності підтверджують обставини, що становить предмет доказування в цій справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в цій конкретній справі посилання суду першої інстанції на письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких не вдалося допитати в суді першої інстанції, на допиті яких наполягав захисник, та яким сторона захисту не мала можливості поставити запитання, хоча за цих обставин і не узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції, і в цій частині апеляційний суд погоджується із аргументами захисника, однак таке порушення не вплинуло на правильність вирішення справи і прийняття судового рішення, адже пояснення цих свідків не були «єдиним та вирішальним доказом» при прийнятті судом рішення та визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, що чітко слідує із змісту постанови та в чому об`єктивно переконався і суд апеляційної інстанції.

Також, переважно, пояснення цих свідків стосуються підстав ініціативи зупинки працівниками поліції автомобіля Audi, а не обставин, які були визначальними при прийнятті рішення у справі.

Щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП, то фактично суть доводів апеляційної скарги зводиться до заперечення здійснення керування транспортним засобом за інкримінованих обставин.

Між тим, за встановлених судом першої інстанції обставин та наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням того, що ч.5 ст.126 КУпАП визначає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з адміністративних правопорушень, передбачених частинами 2–4 цієї ж статті, то притягнення ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП є правомірним.

Так, аргументи щодо не керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом проаналізовані та на них надана відповідь.

Як наслідок, встановивши, що 24 квітня 2026 року о 23.48 годині ОСОБА_1 , в селищі Попільня керував автомобілем марки «AUDI A6” д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права на керування таким транспортним засобом, з урахуванням того, ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (постанова серії ЕНА №6463719 від 04.01.2026 року, штраф 3400 гривень) та за ч.1 ст.130 КУпАП і був позбавлений права керування транспортними засобами (постанова Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року в справі №288/68/26, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення прав керування транспортними засобами строком на 1 рік, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 06 травня 2026 року залишено без змін), то за таких обставин притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, тобто за ознакою повторності, також є правомірним.

Інших істотних та доречних аргументів, які потребують відповідні, апеляційна скарга захисника не містить, і вони не впливають на законність судового рішення у цій справі. Апеляційний суд надав відповідь на всі поставлені захисником аргументи.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильності зроблених судом першої інстанції висновків.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, а покладені місцевим судом в основу свого рішення докази були для такого висновку достатніми.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.

З огляду на викладене, рішення місцевого суду є законним, порушень матеріального або процесуального права, які б давали апеляційному суду право скасувати його, не встановлено, тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Іщенка Дениса Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович