Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №157/2192/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/2192/25 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О.

Провадження № 22-ц/802/872/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року в складі судді Ходачинського Р. О.,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.05.2026 прийнято відмову позивача від позову у цивільній справі та закрито провадження, а також відмовлено у поверненні ТОВ «Юніт Капітал» сплаченого ним судового збору.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року частково задоволено заявлену вимогу про стягнення понесених відповідачкою ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 7500 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на оплатку правничої допомоги..

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати на правову допомогу не підтверджуються належними доказами. Відтак, вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним, неспівмірно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт).

Звертає увагу апеляційного суду, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати, зокрема: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відповідною відміткою банку або інші документи, що підтверджують фактичне здійснення фінансової операції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає суд першої інстанції всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази та ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Представник позивача подав відповідь на відзив в якому вказує на не співмірність заявлених представником відповідача витрат на професійну правову допомогу із складністю справи.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 17.08.2026, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами встановленими ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.05.2026 прийнято відмову позивача від позову в цивільній справі № 157/2192/25 та закрито провадження, а також відмовлено у поверненні ТОВ «Юніт Капітал» сплаченого ним судового збору.

Представник відповідачки під час судового засідання в суді першої інстанції клопотав про надання строку для подання доказів щодо понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній розмір витрат на правову допомогу відповідачки складає 15000 грн та просив стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.

18.05.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Федчик Д.М. подав до суду клопотання про приєднання доказів щодо витрат на правничу допомогу, де зазначив, що у зв`язку з юридичною необізнаністю відповідачки, вона змушена була скористатися професійною правничою допомогою адвоката, внаслідок чого понесла обґрунтовані витрати, розмір яких згідно з договором про надання правничої (адвокатської) допомоги від 29.01.2026 та актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 15.05.2026 становить 12500 грн та які фактично оплачені відповідно до фіскальних чеків. Враховуючи, що позивач в суді відмовився від позову, ОСОБА_1 вважає за можливе подати заяву про стягнення із позивача частини понесених витрат в сумі 10000 грн та не враховувати витрати на правничу допомогу, які вона понесе за планове засідання 18.05.2026. Просив долучити до матеріалів даної цивільної справи докази понесених відповідачкою судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати в сумі 10000 грн.

У поданій заяві щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що вартість виконаних представником відповідачки робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідачки Цюрик Н.Р. надано такі докази: договір про надання правничої (адвокатської) допомоги від 29.01.2026; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 Договору) від 15.05.2026; фіскальні чеки від 02.04.2026, 29.04.2026, 14.05.2026 на суму 1500 грн кожен, від 17.05.2026 на суму 8000 грн, всього на суму 12500 грн.

В акті приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 Договору) від 15.05.2026 зазначено, що: 29.01.2026 за проведення особистого прийому ОСОБА_1 , ознайомлення із наданими клієнтом матеріалами, надання первинної юридичної консультації щодо можливих варіантів захисту своїх прав та інтересів, укладення договору про надання правничої (адвокатської допомоги), підготовку та подання до суду клопотання про надання матеріалів цивільної справи для ознайомлення затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 20.02.2026 за вивчення та аналіз позовної заяви, додатків до позовної заяви, аналіз щодо застосування до правовідносин чинного законодавства, судової практики, підготовку та подання відзиву на позовну заяву, відзив на 9 арк. затрачено 4 год, що складає 5000 грн; 03.03.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 02.04.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 28.04.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн; 12.05.2026 за підготовку до участі та участь у судовому засіданні затрачено 1 год, що складає 1500 грн, що відображено в договорі від 29.01.2026 року. Всього витрачено часу адвокатом для надання правничої допомоги 9 год, сума гонорару за надану правову допомогу у справі 12500 грн.

Таким чином вартість наданих адвокатом послуг відповідачці становить 12500 грн, які були сплачені ОСОБА_1 адвокату Федчику С.В.

Частиною 3 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Також апеляційним судом встановлено, що позивач у заяві заперечував розмір заявлених до відшкодування витрат посилаючись на те, що їх розмір завищений.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Суд першої інстанції дослідив матеріали справи, взяв до уваги заперечення позивача, врахував рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тому обгрунтовано зменшив розмір витрат, що підлягає стягненню до 7500 грн.

Доводи позивача про відсутність доказів здійснення оплати витрат на правничу допомогу апеляційний суд відхиляє, з огляд на наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно частинами 4-6 ст.137, частинами 3, 4 ст.141 ЦПК України у такому разі з`ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Інші аргументи апеляційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в заяві щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та перевірялися судом першої інстанції, зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року без змін.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: