Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №523/4868/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/4868/26

Провадження №2/523/4387/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, звернулась представник позивача адвокат Маслякова Тетяна Олександрівна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 18.02.2017 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у подружжя народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час спільна дитина проживає разом із позивачем у Норвегії та перебуває на повному забезпеченні у заявниці, що підтверджується офіційним листом від податково-реєстраційної служби Норвегії. Між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання малолітньої дитини. Відповідач не приймає жодної участі у вихованні дитини, в тому числі фінансової, основний тягар забезпечення потреб сина: харчування, одяг, лікування, гуртки та інші необхідні витрати, покладається на позивача. У зв`язку з цим вважаю за необхідне стягнути з відповідача аліменти в законодавчо встановленому розмірі.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень щомісяця, починаючи з дня пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 13 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам було надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

На адресу суду 27.04.2026 року (вх. №19657) надійшло клопотання за підписом представника позивача про слухання справи за відсутності позивача, відповідно до якого адвокат зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с.27-28).

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 04.06.2026 року (вх. №27605) надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача адвоката Кудрявцева І.А.

Відповідно до відзиву представник відповідача зазначив, що відповідачу 10.12.2025 року було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми пов`язаної з проходженням військової служби в ЗСУ. Зазначив, що посилання позивача на таку потребу, як підгузки є дивним, оскільки дитині в серпні виповниться 9 років.

Просив врахувати, що при розгляді справи про стягнення аліментів судом мають бути враховані обставини передбачені ст. 182 СК України.

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме в частині стягнення аліментів в розмірі: 4 000 гривень.

До відзиву на позовну заяву надано документи/докази на підтвердження стану здоров`я (а.с.36-53).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, представником позивача 19.06.2026 року (вх. №30088) подано відповідь на відзив.

Відповідно до якого представник зазначила, що інвалідність ІІ групи не виключає здатності до трудової діяльності та отримання доходів. Відповідач отримує пенсію по інвалідності у розмірі 16 232 грн на місяць, що підтверджує наявність постійного джерела доходу.

Водночас як особа з інвалідністю внаслідок бойових дій та учасник бойових дій відповідач відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ЗУ «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я України» має право на: – безоплатну медичну допомогу та реабілітацію у державних закладах; – безоплатне санаторно-курортне лікування; – додаткові виплати та пільги, передбачені для ветеранів . Відповідач не надав жодних доказів того, що він вичерпав можливості безоплатного лікування та реабілітації. Вибір платного лікування за наявності права на безоплатне є особистим рішенням відповідача та не може зменшувати права дитини на утримання . Протягом проходження військової служби відповідач отримував значне грошове забезпечення та інші передбачені законодавством виплати . Водночас належної участі у матеріальному забезпеченні дитини він не брав, регулярної та достатньої фінансової допомоги на її утримання не надавав.

відповідач проживає у житловому будинку разом зі своїми батьками та не несе витрат, пов`язаних з орендою житла . На відміну від позивача, яка протягом тривалого часу була змушена забезпечувати себе та дитину орендованим житлом, відповідач має можливість користуватися належними житловими умовами без необхідності щомісячно сплачувати орендну плату . Зазначені обставини свідчать про те, що матеріальне становище відповідача є більш стабільним порівняно з позивачем, яка самостійно несе значні витрати на забезпечення житлом та утримання дитини.

Щодо факту проживання дитини в Норвегії зазначила, що даний факт є документально підтвердженим. Вартість освітніх, медичних та побутових послуг у Норвегії є об`єктивно вищою, що є додатковим обґрунтуванням заявленого розміру аліментів.

Також, зазначила, що відповідно до Висновку ІРЦ №8 (ІПЦ-88526/2024/088424 від 27.05.2024 р.), малолітній ОСОБА_3 потребує підтримки першого (найбільш інтенсивного) рівня: асистента вчителя під час освітнього процесу та корекційно-розвиткових занять.

Це безпосередньо зумовлює необхідність системних витрат на корекційну освіту та фахових супровід дитини. Обстеження та лікування СДУГ, психологічна підтримка, фізіотерапія.

На теперішній час дитина проходить комплексне діагностичне обстеження щодо синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у відповідних медичних закладах Норвегії.

Зазначена діагностика, а також подальші лікування, корекційні заходи та медичний супровід потребують систематичних значних фінансових витрат, які цілковито покладаються на позивача.

Крім того, з огляду на особливі потреби дитини та рекомендації ІРЦ, ОСОБА_4 потребує регулярної психологічної допомоги та фізіотерапевтичного лікування. Усі ці заходи є медично обґрунтованими та відповідають рекомендаціям фахівців.

У зв`язку з відсутністю прорізування одного зуба, зумовленою вродженою особливістю, дитина пройшла хірургічне стоматологічне втручання в медичному закладі м. Одеси. Усі витрати на лікування, у тому числі передопераційні та підготовчі заходи, були повністю понесені позивачем.

Зазначила, що відповідач жодного разу не брав участі у фінансуванні вищезазначених витрат на лікування, реабілітацію, навчання та медичний супровід дитини, незважаючи на звернення позивача.

Відповідно до ст.ст. 141, 150 СК України обидва батьки рівною мірою зобов`язані брати участь у вихованні та утриманні дитини. Відповідач систематично ухилявся від виконання цього обов`язку, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо визнаного відповідачем розміру аліментів на рівні 4 000 грн., зазначила, що даний розмір є явно недостатніми для утримання дитини в Норвегії, де вартість послуг є значно вищою.

Суд при визначенні твердої суми виходить насамперед із потреб дитини, а не виключно з доходів платника (ст. 182 СК України). Доводи відповідача про витрати не підтверджені жодними доказами, відповідач, маючи право на безоплатне лікування як ветеран, не довів обов`язковості стверджуваних витрат; дитина має задокументовані особливі потреби (СДУГ-діагностика, ортопедія, фізіотерапія, психологічний супровід), які відповідач ігнорує.

Відзив відповідача не містить жодних обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позовних вимог або їх зменшення.

Відповідач не заперечує обов`язку утримувати дитину; підтверджує наявність постійного доходу; не надав доказів стверджуваних медичних витрат; ніколи не брав участі у фінансуванні лікування, реабілітації та навчання дитини; ігнорує підтверджені особливі освітні, медичні та реабілітаційні потреби дитини.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: відхилити заперечення, викладені у відзиві відповідача, як необґрунтовані; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень щомісяця, починаючи з дня пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с.60-68).

До відповіді на відзив представник надала докази на підтвердження обставин викладених у відповіді на відзив.

Також, 13.08.2026 року (вх. №29185) на адресу суду надійшло клопотання за підписом представника відповідача адвоката Кудрявцева І.А. про долучення доказів, а саме довідку про розмір пенсії та пенсійного посвідчення (а.с.89-91).

В судове засідання призначене на 10 серпня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Так, раніше, 27.04.2026 року (вх. №19657) на адресу суду надійшло клопотання за підписом представника позивача щодо розгляду справи за відсутності сторони позивача (а.с.26).

Також, 10.08.2026 року (вх. №39183) надійшло клопотання за підписом представника відповідача щодо розгляду справи за відсутності сторони відповідача, з урахуванням обставин викладених у відзиві (а.с.96).

Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені та звернулись на адресу суду з клопотаннями про слухання справи за їх відсутності, а відтак, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

На підставі зазначеного, суд розглядає цивільну справи у межах доказів, які були подані до суду в порядку передбаченому діючим цивільно-процесуальним кодексом України.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачем та відповідачем письмові докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

В обґрунтування розміру аліментів представник позивача зазначила, що на момент подання даної заяви, сторонами не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання малолітньої дитини.

Відповідач не приймає жодної участі у вихованні дитини, в тому числі фінансової. Основний тягар забезпечення потреб сина: харчування, одяг, лікування, гуртки та інші необхідні витрати, покладається на позивача. З урахуванням чого, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі: 10 000 грн.

Як передбачено ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі становить: 3 512 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто, законодавець передбачив право особи з якою проживає дитина визначатись у якій формі отримувати аліменти: у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі.

Заперечуючи визначений позивачем розмір аліментів, відповідачем зазначено, що останній визнає аліменти в розмірі: 4 000 гривень, та надано наступні документи.

Так, відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлено, що ОСОБА_2 1989 року народження, встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до довідки ГУПФ України встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої з лютого 2026 року по червень 2026 року склав – 75 397, 31 грн. Пенсійне забезпечення на місяць становить 16 239, 42 грн (а.с.90).

Отже, судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсійне забезпечення, інших доходів не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При аналізі позовних вимог, суд звертає увагу, що позивач обґрунтовує заявлений розмір аліментів в сумі 10 000 гривень, обставинами того, що власними силами утримує дитину, проживання за кордоном потребує додаткового фінансового забезпечення, проходження лікування дитини потребує значних коштів, а відтак визначений розмір аліментів, забезпечить дитині нормальне проживання.

Щодо наданих доказів пов`язаних з лікуванням дитини, суд зазначає, що участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

При цьому, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

На відміну від аліментів, за своїм цільовим призначенням додаткові витрати не є коштами спрямованими на утримання дитини.

Сплачуються вони лише у зв`язку із настанням в житті дитини певних особливих обставин, перелік яких не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.

Отже, суд зазначає, що позивач в праві звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дитини на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, матеріальний стан відповідача, який є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсійне забезпечення (16 239, 42 грн. на місяць), суд вважає, що належним розміром аліментів на дитину, є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 4 000 гривень щомісячно на утримання дитини, починаючи з 09.03.2026 року (дата надходження позову до суду) що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача, так і відповідача.

При цьому мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров`я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (ч.2 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183,191 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 353, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на корись ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти, у твердій грошовій сумі, у розмірі 4 000 гривень, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09.03.2026 р. і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30 -ти денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складно 14.08.2026 року

Суддя: