Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №523/6875/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6875/26

Номер провадження 3/523/1740/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з НПУ Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №143559 складений 20.03.2026 року за обставинами того, що 19.03.2026 року о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: образливо висловлювався, штовхав, тримав за волосся, що завдало шкоду її психологічному характеру.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання призначене на 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, судом враховується те, що зборами суду було обмежено доступ громадян до приміщення Пересипського районного суду м. Одеси, що пов`язано з загрозою життя через обстріли.

Разом з цим, суддею враховується обставина того, що судовому засіданні, які відбулось 09.06.2026 року ОСОБА_1 обставини викладені в протоколі не визнав та просив закрити провадження у справі з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення домашнього насильство відносно його співмешканки.

З урахуванням викладеного суддя дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_2 , яка зареєстрована в суді 13.05.2026 року (вх. № 22937) остання зазначає, що 19 березня вона з чоловіком розмовляла на підвищених тонах, внаслідок чого, сусіди викликали поліцію.

Отже, суддею встановлено, що ОСОБА_2 як потерпіла особа від вчинення домашнього насильства поліцію не викликали з будь-якими заявами до поліції не зверталась.

Відповідно до п.14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не охоплює таку форму домашнього насильства як сексуальне насильство та охоплює лише частину діянь, які підпадають під ознаки економічного, психологічного та фізичного насильства.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

В даному конкретному випадку суддею встановлено, що в матеріалах справи відсутня безпосередньо заява потерпілої особи від вчинення домашнього насильства щодо неї, а також, як встановлено судом, ОСОБА_2 повідомила суд заявою, що вона працівників поліції з даного приводу не викликала та відносної неї не вчинялось насильство.

Усі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але, також, їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Інкриміновані ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, не надано доказів або відомостей, що потерпіла особа в результаті конфлікту зазнала шкоди психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 обставини викладені в протоколі визнав частково, а саме підтвердив лише те, що мав з дружиною гучну розмову, однак заперечував факт спричинення їй фізичного насильства, також, відповідно до заяви ОСОБА_2 остання підтвердила, що подружжя голосно вирішувало свої проблеми.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 173-2, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: